Постанова

від 23.01.2025 по справі 902/928/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 902/928/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

представники сторін в судове засідання 16.01.2025 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофарт" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 23.10.2024 суддею Виноградським О.Є. у м. Вінниця (повний текст рішення складено 24.10.2024) у справі № 902/928/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофарт"

про стягнення 421690, 94 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Аграрна онлайн платформа" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТзОВ "Зернофарт" про стягнення 421690, 94 грн заборгованості, яка складається з 401736 грн - основного боргу, 15889, 19 грн - інфляційних втрат та 4065, 75 грн - 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство вказало про те, що останнім свої зобов`язання за договором № 17062024 від 17.06.2024 виконано належним чином, натомість відповідачем оплату поставленого товару в повному обсязі не проведено.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.10.2024 у даній справі позов ТзОВ "Аграрна онлайн платформа" задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "Зернофарт" на користь позивача 401736 грн. основного боргу, 2704, 42 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, 2498, 46 грн. - 3% річних та 6104, 08 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 231884, 56 грн. основного боргу, 2015, 31 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, 1892, 12 грн. - 3% річних.

В обґрунтування доводів скарги товариство вказало, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що оскільки станом на день подання позову у позивача не було права вимоги щодо оплати на суму 169851,44 грн, в цій частині місцевий господарський суд мав відмовити в позові. На думку скаржника суд стягнув інфляційні втрати, 3 % річних, нараховані на суму, зобов`язання по оплаті за якою не настали.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Зернофарт" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.2024 у справі № 902/928/24; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у задоволенні клопотання ТзОВ "Аграрна онлайн платформа" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відмовлено; відзив ТзОВ "Аграрна онлайн платформа" на апеляційну скаргу у справі № 902/928/24 - залишено без розгляду.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Від відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З даного приводу апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

За змістом ст. 6 ГПК у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ч. 4 ст. 6 ГПК). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК). Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 8 ст. 6 ГПК).

Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою та шостою вищевказаної норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі Положення) процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (п. 26 Положення). Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у ст. 170 ГПК України. За змістом п. 1 ч. 1 вищевказаної норми будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідно до частини другої вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Відповідно до частини четвертої вказаної норми суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

У зв`язку із поданням відповідного клопотання відповідачем на електронну пошту суду, тобто без дотримання встановленого процесуального порядку, останнє залишається судом без розгляду.

В силу ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Згідно ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2024 між ТзОВ "Аграрна онлайн платформа" (постачальник) та ТзОВ "Зернофарт" (покупець) укладено договір поставки № 17062024, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2023 року на умовах, зазначених у цьому договорі. Згідно п. 1.2 договору, сторони дійшли згоди про поставку соняшника 2023 року (код УКТЗЕД 120600) у кількості 45,48 т - за ціною 20500 грн в за 1 т, у т. ч. ПДВ, та у кількості 22,88 т - за ціною 19700 грн за 1 т, у т.ч. ПДВ. Вартість товару за договором - 1383076 грн, у т. ч. ПДВ. Згідно п. 2.1 договору, строк поставки товару - до 30.07.2024 включно. Датою поставки товару вважається дата його навантаження в транспортний засіб, наданий покупцем, згідно з ТТН у місці поставки. Відповідно до п. 2.2 договору, товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у договорі, має бути поставлений у строк, встановлений у п. 2.1 цього договору. Місце поставки: ТзОВ "Зернофарт", розташований за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Зарванці, вул. Спортивна, 1А. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (п. 2.3 договору). Приймання товару за кількістю здійснюється покупцем у місці поставки товару. Кількість товару зазначається у товарно-транспортній накладній. При поставці товару постачальник забезпечує: 1) надання покупцю: - оригіналу видаткової накладної (виписується датою поставки товару); - належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; - копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ (якщо Покупцю цей документ ще не надавався або з останньої подачі якого відбулися зміни в реєстраційних даних); 2) реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН) податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов`язково вказує не менше перших 4 (чотирьох) цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до п. 1.2 даного договору (п. 2.6 договору). Згідно з п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в цьому договору, в наступному порядку: 4.1.1. 86% від загальної вартості товару, що становить 1213224, 56 грн з ПДВ, сплачується в якості попередньої оплати впродовж 3 (трьох) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін цього договору. Після отримання попередньої оплати постачальник забезпечує реєстрацію в ЄДРПН податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної обов`язково вказує не менше перших 4 (чотирьох) цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до п. 1.2 цього договору. 4.1.2. остаточна оплата за товар (в разі здійснення часткової попередньої оплати) здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів після поставки покупцю в повному обсязі всієї кількості товару, визначеної в п. 1.2 цього договору, за умови надання постачальником покупцю документів та здійснення постачальником дій, зазначених в п. 2.6 та п. 5.5 цього договору. У разі ненадання зазначених документів (та/або не здійснення дії) або неповного їх надання (та/або здійснення), покупець має право зупинити/затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару. У разі відсутності реєстрації в ЄДРПН податкової (их) накладної (их) та/або розрахунку (ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок. Така реєстрація та/або виправлення помилок повинна бути здійсненна постачальником в строк, не більше 365 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати. Згідно п. 4.2 договору, датою оплати за товар вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком постачальника грошових коштів, переказаних покупцем в якості оплати, на поточний рахунок постачальника. Договір набуває чинності з дати його укладення, зазначеній в преамбулі цього договору, та діє до 30.07.2024, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 6.1 договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1383076 грн, що підтверджується відповідними первинно-обліковими документами, а саме: - видатковою накладною № 391 від 18.06.2024 на суму 460840 грн та ТТН № 391 від 18.06.2024; -видатковою накладною № 392 від 19.06.2024 на суму 471500 грн та ТТН № 392 від 19.06.2024; - видатковою накладною № 393 від 20.06.2024 на суму 450736 грн та ТТН № 393 від 20.06.2024. Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

У свою чергу відповідачем за поставлений товар сплачено позивачу 981340 грн, що підтверджується наявними в матеріалах відповідними платіжними інструкціями, а саме: № 67 від 18.06.2024 на суму 189000 грн; № 503 від 18.06.2024 на суму 11840 грн; № 510 від 19.06.2024 на суму 130000 грн; № 513 від 21.06.2024 на суму 75000 грн; № 516 від 21.06.2024 на суму 100000 грн; № 529 від 26.06.2024 на суму 100000 грн; № 538 від 28.06.2024 на суму 55000 грн; № 551 від 02.07.2024 на суму 71500 грн; № 566 від 05.07.2024 на суму 100000 грн; № 573 від 08.07.2024 на суму 50000 грн; № 598 від 26.07.2024 на суму 50000 грн; № 637 від 20.08.2024 у сумі 49000 грн.

З огляду на не виконання відповідачем умов договору в частині повної оплати товару, його заборгованість, як зазначив позивач, звертаючись з відповідним позовом до господарського суду, становить 401736 грн грн. Разом з тим, позивачем, серед іншого, заявлено до стягнення 15889, 19 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 4065, 75 грн 3% річних.

В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 626, 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище, між сторонами даного господарського спору укладено договір укладено поставки № 17062024 від 17.06.2024.

В силу ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд констатує, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару в повному обсязі на суму 1383076 грн - 20.06.2024, та, відповідно, позивачем виставлено відповідачу рахунки: № 376 від 18.06.2024 на суму 460840 грн, № 381 від 19.06.2024 на суму 471500 грн, № 384 від 20.06.2024 на суму 450736 грн..

Як зазначено вище та підтверджується відповідними платіжними інструкціями, відповідачем на користь позивача за договором поставки № 17062024 від 17.06.2024 сплачено 981340 грн.

Відтак, матеріалами справи повністю підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, водночас відповідачем зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений договором належним чином не виконано, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору, пропозицій щодо розірвання договору до поставки позивачем товару, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, повернення товару позивачу, а також сплати відповідачем основного боргу у розмірі 401736 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 401736 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та, відповідно, підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про відсутність права вимоги з остаточної оплати в сумі 169851,44 грн, з огляду на вимоги п. 2.6, 4.1.2, 5.5 договору, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки в матеріалах справи наявні зареєстровані податкові накладні з ПДВ на всю суму поставки (зокрема за кожною з поставок), що є підставою для проведення остаточних розрахунків. При цьому будь-яких доказів звернення апелянта до позивача з приводу невиконання вказаних пунктів договору, що давало б останньому право на притримання розрахунків, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги.

Разом з цим, як зазначено вище, окрім суми основного богу, позивачем у суді першої інстанції заявлено про стягнення з відповідача 15889, 19 грн інфляційних за період з 28.05.2024 по 22.08.2024.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом акцентується, що договір підписано сторонами 17.06.2024. Згідно п. 4.1.1 договору, 1213224, 56 грн з ПДВ сплачується в якості попередньої оплати впродовж 3 (три) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін цього договору, відтак, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань в частині здійснення попередньої оплати з 21.06.2024. Разом з тим, пунктом 4.1.2 договору передбачено, що остаточна оплата за товар (в разі здійснення часткової попередньої оплати) здійснюється протягом 5 банківських днів після поставки покупцю в повному обсязі всієї кількості товару.

Як вже встановлено судами та зазначено вище, відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних, позивачем було поставлено відповідачу товар в повному обсязі на загальну суму 1383076 грн - 20.06.2024, з огляду на що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку з 26.06.2024.

Суд відмічає, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови КМУ № 1078). Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком суду про його обґрунтованість в сумі 2704, 42 грн. У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 13184, 77 грн місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено.

Також позивачем у суді першої інстанції було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4065,75 грн 3% річних за період з 28.05.2024 по 22.08.2024.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду про його обґрунтованість в сумі 2498, 46 грн, враховуючи не правильне визначення позивачем дати початку прострочення зобов`язання, а також не врахування дати часткового погашення боргу. У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1567, 29 грн 3% річних місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено.

В силу ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.2024 у справі № 902/928/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судами обставинами, відтак, суд вважає їх не обґрунтованими та такими, що не дискредитують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що в судове засідання 16.01.2025 представники сторін не з`явились, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофарт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.10.2024 у справі № 902/928/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/928/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Саврій В.А.