Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/1210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа № 911/1210/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А-Технолоджі", Київська область, м. Буча

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Baxodir Logon Tekstil", Республіка

Узбекистан, Ферганська область, Ферганський район, с. Калача

простягнення 732447,11 грн.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Технолоджі" (позивач) звернулось із позовом до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Baxodir Logon Tekstil" (відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом постачання та дистрибуції від 02.05.2022 р. № 4/2022-УК у розмірі 732447,11 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2023 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Технолоджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Baxodir Logon Tekstil" про стягнення 732447,11 грн. залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статей 164, 172 ГПК України.

До суду від позивача, у встановлений наведеною ухвалою суду строк, надійшли докази усунення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 29.11.2023 р., зобов`язано позивача здійснити переклад даної ухвали суду, позовної заяви з доданими до неї документами, а також прохання про правову допомогу на узбецьку мову та надати нотаріально завірені у встановленому законом порядку переклади вказаних документів у трьох примірниках до суду в строк до 15.06.2023 р., зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2023 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи у підготовчому засіданні суду відкладено на 06.03.2024 р.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2024 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 09.10.2024 р.

У судове засідання 09.10.2024 р. уповноважені представники позивача та відповідача не з`явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою вручення відповідачу судових документів та повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду справи господарським судом було направлено судове доручення до Міністерства юстиції України для подальшої передачі Міністерству юстиції Республіки Узбекистан прохання про надання правої допомоги щодо вручення відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Baxodir Logon Tekstil" копій ухвали господарського суду Київської області від 24.05.2023 р. у справі № 911/1210/23 та копій позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Технолоджі" від 17.05.2023 р. № 17-05/2/23 з доданими до неї документами.

26.01.2024 р. до господарського суду від Ферганського обласного суду надійшла ухвала про виконання судового доручення від 06.12.2023 р. та документи, що підтверджують виконання судового доручення господарського суду Київської області щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Наведеним підтверджується, що відповідач у даній справі обізнаний щодо розгляду у господарському суді Київської області справи № 911/1210/23 за його участі.

Поряд із зазначеним, ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 910/6880/17; постанові Верховного Суду від 09.06.2020 р. у справі № 910/3980/16).

Судом також враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини дев`ятої ст. 165, частини другої ст. 178 та частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

02.05.2022 р. між ТОВ "А-ТЕХНОЛОДЖІ" (покупець) та ТОВ "Baxodir Logon Tekstil" (продавець) було укладено контракт постачання та дистрибуції № 4/2022-УК (надалі ? Контракт ЗЕД (зовнішньоекономічний контракт)).

Згідно п. 1.1. Контракту ЗЕД продавець зобов`язується поставити покупцю продукцію (надалі ? товар), асортимент, кількість, термін, за ціною, та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому контракті та специфікаціях. Кількість, номенклатура, ціна кожної окремої партії товару, що поставляється, погоджуються сторонами та визначаються в специфікації до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.1. Контракту ЗЕД продавець гарантує, що якість товару, що постачається за цим контрактом, має відповідати технічним характеристикам, зазначеним у специфікації до контракту, технічним умовам, нормам та стандартам встановлених для цієї продукції.

Відповідно до умов п. 2.2. Контракту ЗЕД обсяг товару та умови постачання визначається відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з положеннями п. 3.1. Контракту ЗЕД постачання товару проводиться за договірними цінами. Ціною на товар приймається ціна, зазначена у специфікації та рахунку-фактурі до цього контракту.

Пунктом 3.2. Контракту ЗЕД передбачено, що ціна на товар включає вартість товару, вартість упаковки, маркування, навантаження, митні процедури. Валютою платежу є долар США (п. 3.3. Контракту ЗЕД).

Розділом 4 Контракту ЗЕД передбачено, що вартість партії виплачується покупцем у доларах США прямим банківським переказом на валютний рахунок продавця прямим банківським переказом, на умовах зазначених у специфікації до контракту, яка є невід`ємною частиною контракту. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування коштів на в/рахунок продавця, в уповноваженому банку продавця. Документом для оплати є рахунок-фактура (Інвойс) продавця. (п. 4.1., п. 4.2., п. 4.3. Контракту ЗЕД).

Відповідно до 5 розділу Контракту ЗЕД товари, зазначені у специфікаціях до цього контракту, будуть поставлятися автотранспортом або виходячи з транспортних можливостей авіатранспорту та залізничного транспорту, на умовах FCА-Андіжан у термінах Інкотермс-2010, відповідно до вказівок покупця на постачання кожної партії товарів, після отримання передоплати, протягом 30 календарних днів, у погоджені з продавцем. Продавець зобов`язаний здійснити відвантаження товару на умовах, зазначених у специфікації до контракту, що є невід`ємною частиною контракту. Продавець має право на дострокове відвантаження товару з дозволу покупця. Вантажоодержувачем за цим контрактом є: Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Технолоджі" (пункти 5.1., 5.2., 5.4. Контракту ЗЕД).

Згідно з п. 8.2. Контракту ЗЕД у разі затримки відвантаження товару продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості специфікації.

На виконання умов вказаного контракту від 02.05.2022 р. між позивачем та відповідачем укладено специфікацію № 1, у якій сторони погодили ціну 929 100,00 дол. США за нижчевказаний товар:

- труси чоловічі, ХБ, колір хакі, кількості товару 300 000 шт., на загальну суму 423 000 дол. США, строк поставки 31.10.2022 р., умови оплати: 20% передоплата, 80% по факту отримання товару, на умовах FCА;

- білизна натільна, ХБ, колір хакі, кількості товару 105 000 комплектів, на загальну суму 506 100 дол. США, строк поставки 31.10.2022 р., умови оплати: 20% передоплата, 80% по факту отримання товару, на умовах FCА.

Як свідчать матеріали справи, позивачу від відповідача надійшов рахунок на оплату № 1 на загальну суму 905 000,00 дол. США (на поставку: труси чоловічі, ХБ, колір хакі, кількості товару 300 000 шт., на загальну суму 423 000 дол. США; білизна натільна, ХБ, колір хакі, кількості товару 100 000 комплектів, на загальну суму 482 000 дол. США).

Зі змісту рахунку на оплату № 1 вбачається, що останній не містить строку його оплати, як і не містить умов щодо строку його дії, а відтак, з урахуванням умов контракту № 4/2022-УК від 02.05.2022 р. та рахунку на оплату № 1 від 11.05.2022 р., у їх сукупності, у позивача не виникає обов`язку оплатити рахунок в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, 21.07.2022 р. ТОВ "А-ТЕХНОЛОДЖІ" (позивачем) було перераховано ТОВ "Baxodir Logon Tekstil" (відповідачу) кошти у розмірі 62 140,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 189 від 21.07.2022 р., призначення платежу: "передоплата за білизну та одяг для чоловіків KONTRAKT 4/2022-UК DD 02.05.2022 ІNV 1 DD 11.05.2022".

Відповідно до частини першої ст. 693 Цивільного кодексу України (надалі ? ЦК України) якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що станом на день подання даного позову вимога відповідача, в порядку ст. 530 ЦК України, на адресу позивача не надходила. Отже, позивачем даний рахунок оплачено частково в сумі 62 140,00 дол. США, тобто здійснено дії щодо його виконання, але не в повному обсязі, а з урахуванням потреб позивача на дату оплати.

Проте, як вказує позивач, свої зобов`язання щодо поставки товару у строк, передбачений умовами договору - 31.10.2022 р., відповідачем виконано частково, а саме:

1) 16.09.2022 р. відповідачем було надіслано інвойс № 01 на поставку нижньої білизни, склад пряжі 30/1, 95% бавовна, 5% еластан, щільність 165 гр+/-5 гр/м2, колір хакі, розмір ХS-ХL, кількістю 6 850 комплектів, на загальну суму 21 920,00 дол. США, на умовах 100% передоплати.

На підставі вище вказаного інвойсу № 01 від 16.09.2022 р. відповідачем сформовано товарну накладну на загальну суму 21 920,00 дол. США.

Із митної декларацій форми МД-2 № UА100180/2022/029775 від 16.09.2022 р. вбачається, що відповідач поставив позивачу, а позивач отримав, за контрактом № 4/2022-УК від 02.05.2022 р., товар (білизна натільна з бавовни: білизна натільна, комплект - фуфайка з кальсонами трикотажні (95% бавовна, 5% еластан) 6 850 компл. Торговельна марка: BAXODIR LOG'ON TEKSTI LB, виробник: СП ООО "BAXODIR LOG'ON TEKSTIL" за замовленням ТОВ "АНТ-ІКС", країна виробництва: UZ Див. ''електронний інвойс") на загальну суму 21 920,00 дол. США.

Отже, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 16.09.2022 р., вбачається, що відповідач поставив, а позивач отримав тільки частину оплаченого вантажу, а саме: білизна натільна з бавовни: "Білизна натільна, комплект - фуфайка з кальсонами трикотажні (95% бавовна, 5% еластан) 6 850 компл.", на загальну суму 21 920,00 дол. США;

2) 07.11.2022 р. відповідачем було надіслано інвойс № 02 на поставку нижньої білизни, склад пряжі 30/1, 95% бавовна, 5% еластан, щільність, 165 гр+/-5 гр/м2, колір хакі, розмір ХS-ХL, кількістю 8 000 комплектів, на загальну суму 25 600,00 дол. США, на умовах 100% передоплати.

На підставі вище вказаного інвойсу № 02 від 07.11.2022 р. відповідачем сформовано товарну накладну на загальну суму 25 600,00 дол. США.

Із митної декларацій форми МД-2 № 22UА100180033467U6 від 07.11.2022 р. вбачається, що відповідач поставив позивачу, а позивач отримав, за контрактом № 4/2022-УК від 02.05.2022 р., товар (білизна натільна з бавовни: білизна натільна, комплект - фуфайка з кальсонами трикотажні (95% бавовна, 5% еластан) 8 000 компл. Торговельна марка: BAXODIR LOG'ON TEKSTI LB, виробник: СП ООО "BAXODIR LOG'ON" - 8000 компл. Торговельна марка: BAXODIR LOG'ON TEKSTI LB, виробник: СП ООО " BAXODIR LOG'ON TEKSTIL" за замовленням ТОВ "АНТ-ІКС") на загальну суму 25 600,00 дол. США.

Отже, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 07.11.2022 р., вбачається, що відповідач поставив, а позивач отримав тільки частину оплаченого вантажу, а саме: білизна натільна з бавовни: "Білизна натільна, комплект - фуфайка з кальсонами трикотажні (95% бавовна, 5% еластан) 8 000 компл.", на загальну суму 25 600,00 дол. США.

Тобто кількість фактично відвантаженого товару (визначеного в митних деклараціях та накладних CMR) виявилась меншою, поставлено товару на суму 47 520 дол. США, а було попередньо оплачено позивачем 62 140,00 дол. США. При цьому, згідно положень специфікації № 1 до контракту № 4/2022-УК від 02.05.2022 р., кінцевим строком поставки товару є 31.10.2022 р.

Як заявляє позивач, станом на дату подання позову відповідачем не поставлено товар на суму 14 620,00 дол. США.

За таких обставин, у зв`язку з порушенням зазначених умов контракту № 4/2022-УК від 02.05.2022 р. та не виконанням належним чином відповідачем зобов`язань за вказаним договором, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача заборгованості у сумі 534 632,93 грн. (що еквівалентно 14 620,00 доларів США) повернення суми попередньої оплати), 53 463,29 грн. штрафу та 144 350,89 грн. збитків.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У відповідності до приписів ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ст. 193 ЦК України).

Зі змісту частини першої ст. 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту № 4/2022-УК від 02.05.2022 р., що за своєю правовою природою є договором поставки товару (продукції).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до частини першої ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини першої ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Положеннями ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Так, сторони погодили, що кінцевим строком поставки товару є 31.10.2022 р. (згідно положень специфікації № 1 до контракту № 4/2022-УК від 02.05.2022 р.).

21.07.2022 р. ТОВ "А-ТЕХНОЛОДЖІ" (позивачем) було перераховано ТОВ "Baxodir Logon Tekstil" (відповідачу) кошти у розмірі 62 140,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 189 від 21.07.2022 р, призначення платежу: "передоплата за білизну та одяг для чоловіків KONTRAKT 4/2022-UК DD 02.05.2022 ІNV 1 ДД 11.05.2022".

Разом з тим відповідач зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі не виконав. Так, кількість фактично відвантаженого товару (визначеного в митних деклараціях та накладних CMR) виявилась меншою, поставлено товару на суму 47 520 дол. США, а було попередньо оплачено позивачем 62 140,00 дол. США. При цьому, згідно положень специфікації № 1 до контракту № 4/2022-УК від 02.05.2022 р., кінцевим строком поставки товару є 31.10.2022 р.

Як свідчать матеріали справи та жодними доказами не спростовано відповідачем, останнім не здійснено поставку товару, оплаченого позивачем на суму 14 620,00 дол. США.

Таким чином, згідно наданих позивачем доказів, заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов договору № 4/2022-УК від 02.05.2022 р. становить 14 620,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ (36,5686 грн./дол.) складає 534 632,93 грн.

Відповідачем доказів виконання зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі (на суму 62 140,00 дол. США) не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Таким чином, відповідачем були порушені зобов`язання, що обумовлені договором та положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Зокрема, відповідачем у строк, що визначений договором, не було надано передбачених сторонами у контракті послуг у повному обсязі.

У зв`язку із вказаним існують належні правові підстави для повернення позивачу грошових коштів у сумі 14 620,00 дол. США (534 632,93 грн.), як грошової суми, що її позивач перерахував згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за поставлений товар, однак товар на зазначену суму у встановлені контрактом строки поставлений відповідачем не був. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 534 632,93 грн. є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, як вказано вище, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 53 463,29 грн. штрафу та 144 350,89 грн. збитків за порушення виконання умов контракту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 549 ЦК України дає визначення поняття штрафу, в якій вказано, що штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Сторони обумовили в п. 8.2. Контракту ЗЕД, що у разі затримки відвантаження товару продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості специфікації. У специфікації № 1 сторони погодили ціну 929 100,00 дол. США за вищевказаний товар.

З поданого розрахунку 10% штрафу позивача вбачається, що останній здійснено наступним чином: 14 620,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ (36,5686 грн./дол.) складає 534 632,93 грн. боргу * 10% = 53 463,29 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині стягнення 10% штрафу, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно, оскільки у відповідності до п. 8.2. Контракту ЗЕД штраф стягується у розмірі 10% від вартості специфікації, а не від вартості заборгованості, як розраховано вище позивачем.

Водночас, відповідно до розрахунку суду, 10% штрафу за неналежне (не в повному обсязі) виконання зобов`язання становить більшу суму, ніж заявлено до стягнення позивачем, а відтак, з урахуванням приписів ст. 14 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10% штрафу в межах заявлених позовних вимог, а саме: 53 463,29 грн.

Щодо стягнення збитків, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням в іноземній валюті № 189 від 21.07.2022 р. позивачем було перераховано відповідачу 62 140,00 дол. США, при цьому поставка товару мала відбутися до 31.10.2022 р., або ж мало відбутися повернення попередньої оплати. Проте відповідачем була здійснення поставка не в повному обсязі, попередня оплата не повернута.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (частина третя ст. 13 вказаного Закону).

Згідно з частиною п`ятою ст. 13 цього Закону порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до п. 14-2 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 р. "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" граничні строки розрахунків за операціями з експерту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022 р.

За таких обставин, починаючи з 18.01.2023 р., за порушення строків ч. 5 ст. 13 цього Закону, позивачу нараховується пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми недопоставленого товару, що становить 144 350,89 грн.

Відтак, у зв`язку із бездіяльністю відповідача щодо поставки товару, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", позивачу завдано збитків у сумі 144 350,89 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Зокрема, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також, ст. 623 ЦК України визначено відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання.

Зокрема, передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Статтею 228 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов`язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб`єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Таким чином, позивач, який недоотримав товар від відповідача, за який ним попередньо було сплачено кошти, має право на відшкодування завданих йому, внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем, з урахуванням положень Закону України "Про валюту і валютні операції", збитків.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 144 350,89 грн. збитків доведена, правомірна і підлягає задоволенню.

За змістом частини першої ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами один, два, три ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин один, три ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов та стягує з відповідача на користь позивача 534 632,93 грн. основного боргу, 53 463,29 грн. штрафу та 144 350,89 грн. збитків.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Baxodir Logon Tekstil" (150406, Республіка Узбекистан, Ферганська область, Ферганський район, Логон КФЮ, село Калача; код 304332224 ("Baxodir Logon Tekstil" ООО СП (150406, Uzbekistan/Fergan/Ferganskay obl. F Country erganskiy r-n Logon KFY pos. Kalacha)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Технолоджі" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 14; код ЄДРПОУ 41306706) 534 632 (п`ятсот тридцять чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 93 копійки заборгованості, 53 463 (п`ятдесят три тисячі чотириста шістдесят три) гривні 29 копійок штрафу, 144 350 (сто сорок чотири тисячі триста п`ятдесят) гривень 89 копійок збитків та 10 986 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 71 копійки судового збору.

3.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 27.01.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін