Рішення

від 27.01.2025 по справі 147/249/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/249/24

Провадження № 2-др/147/2/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Редіною А. О.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації додаткових угод до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації додаткових угод до договору оренди землі; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ», ЄДРПОУ 32632411, повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку кадастровий 0524183900:01:003:0099, площею 2,1013 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території села Нова Ободівка (Ободівської сільської ради), Гайсинського району, Вінницької області; скасовано реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди б/н, від 18.07.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67658550 від 19.05.2023; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ», ЄДРПОУ 32632411, повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 0524183900:01:003:0098, площею 2,1011 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території села Нова Ободівка (Ободівської сільської ради), Гайсинського району, Вінницької області; скасовано реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди б/н, від 18.07.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67658549 від 18.05.2023; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ», на користь ОСОБА_1 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок в рахунок сплаченого судового збору.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конякін М. С. подав до суду заяву, в якій просить стягнути з відповідача ТОВ «АГРОПОДІЛЛЯ» на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9996,14 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що представником позивача до початку судових дебатів було заявлено про наявність судових витрат, зокрема: судові витрати у виді судового збору; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн; витрати на проведення експертизи. Однак задовольняючи позовні вимоги, суд вирішив питання стягнення судових витрат у рахунок сплаченого судового збору.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Конякін М. С. в судове засідання не прибули, однак від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення без участі заявника та його представника.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в порядку передбаченому ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, вивчивши матеріали заяви та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у справі ОСОБА_1 здійснював адвокат Конякін Михайло Сергійович.

Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 2, 3 ст.270 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК Україниє усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 401/1086/23, провадження № 61-4103св24.

Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогутапро подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача адвокатом Конякіним М. С. заявлено про судові витрати зі сплати судового збору на професійну правничу допомогу та за проведення експертизи у справі.

Також, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду 17 січня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про надання доказів та ухвалення додаткового рішення у справі.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору б/н від 17.11.2023 професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 в суді надавав адвокат Конякін М. С., повноваження якого підтверджуються, ордером серії АВ №1116833 від 17.11.2023 та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду Договір б/н від 17.11.2023; Детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги відповідно до договору б/н від 17.11.2023, від 16.01.2025; копія квитанції від 17.11.2023 про сплату ОСОБА_1 адвокату Конякіну М. С. 15000 грн; Акт прийому-передачі наданих послуг від 16.01.2025.

Ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути співмірним із рядом критеріїв, які визначені частиною 4 цієї статі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний розмір витрат про надання професійної правничої допомоги є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, тобто таким, що не суперечить вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України.

З огляду на викладене, враховуючи надані представником позивача - адвокатом Конякіним М. С. докази, а також враховуючи принципи співмірності, критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, її обсягу, а також наявність обґрунтованої заяви про ухвалення додаткового рішення представника позивача поданої у визначений порядок та строк згідно з ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15000 грн витрат, понесених на правничу допомогу.

Що стосується стягнень витрат за проведення експертизи, суд враховує наступне.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 4 статті 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом зокрема, експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок.

Згідно із частиною 6 статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу у кримінальних та цивільних справах» оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: - витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; - висновок експерта можу бути підготовлений як на підставі ухвали суд про призначення експертизи, так і за замовлення учасника справи; - при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року за наслідками розгляду справи № 712/4126/22 зробила висновок, відповідно до якого відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок як доказ.

Водночас Велика Палата Верховного Суду, звернула увагу судів на те, що вирішальним у питанні відшкодування витрат за проведення експертизи являється саме факт врахування висновку експерта під час прийняття рішення. Якщо суд відхиляє висновок експерта як доказ, тому й підстав для відшкодування відповідних витрат за проведення експертизи сторона не має.

Таким чином, сторона на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за проведену експертизу, якщо такі витрати пов`язані із розглядом справи, зокрема судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Судом встановлено, що за заявою представника позивача проведено почеркознавчу експертизу, за яку позивачем ОСОБА_1 оплачено 9996,14 грн, що підтверджується копією квитанції від 11.07.2024.

В свою чергу, судом під час ухвалення рішення у справі враховано висновок експерта як доказ.

Враховуючи, що висновок експертизи був покладений в основу рішення суду, сплата вартості експертизи підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації за її проведення в сумі 9996,14 грн.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації додаткових угод до договору оренди землі - задовольнити.

Ухвалити у цивільній справі №147/249/24 додаткове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та судові витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 9996,14 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 14 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПОДІЛЛЯ», код ЄРДПОУ - 32632411, адреса місцязнаходження: вул. Центральна, 17, с. Мала Стратіївка, Гайсинський район, Вінницька область, 24352.

Суддя О. Г. Борейко