Постанова

від 21.01.2025 по справі 916/1712/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1712/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

ОГП: Сімаченко А.О.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кілійського міжрайонного управління водного господарства

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023

у справі № 916/1712/22

за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області

до:

1. Кілійського міжрайонного управління водного господарства

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс"

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс", в якому просив суд:

- визнати недійсним договір №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" від 31.07.2020, укладений між відповідачами;

- зобов`язати ТОВ "Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму канал "Кофа" площею 9,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір від 31.07.2020 №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, укладення якого регулюється положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Прокурор зазначав, що під виглядом діяльності з "біологічного очищення штучної водойми" ТОВ "Дунайагросервіс" фактично отримало у безкоштовне користування земельну ділянку з відповідним водойомом для здійснення аквакультури. Таким чином, на думку прокурора, спірний договір суперечить вимогам закону та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже наявні підстави для визнання його недійсним. Водночас, вимога про зобов`язання ТОВ "Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму каналу "Кофа" є похідною вимогою від вимоги про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. - головуючий, Колоколов С.І., Разюк Г.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" від 31.07.2020, укладений між відповідачами. Зобов`язано ТОВ "Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму канал "Кофа" площею 9,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Судами обох інстанцій встановлено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 №21 Придунайському управлінню зрошувальних систем м. Кілія Кілійського району (нині - Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства) передано в постійне користування земельну ділянку площею 533,55 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №000538 від 16.06.1998 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №22.

На вказаній земельній ділянці, зокрема, розташований підвідний канал "Кофа" площею 9 га, який проходить територією Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

У 2020 році задля покращення стану водних об`єктів Науково-дослідним інститутом "Держводекологія" були розроблені Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства". Вказана програма затверджена директором Науково-дослідного інституту "Держводекологія" та погоджена начальником Кілійського МУВГ.

Зазначену Програму було розроблено на підставі зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України Патенту на корисну модель №101959 "Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу".

Протоколом №3 технічної ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства від 08.05.2020, зокрема, затверджено Програму "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства"; доручено до 09.05.2020 розмістити Програму на сайті Управління для ознайомлення.

Листом від 31.07.2020 за вих.№2 ТОВ "Дунайагросервіс" запропонував Кілійському МУВГ свої послуги щодо реалізації Програми та проведення робіт з біомеліорації на каналі "Кофа" та підводному каналі на острові Степовий.

В матеріалах справи наявний протокол №10 від 31.07.2020 технічної ради Кілійського МУВГ по розгляду листа ТОВ "Дунайагросервіс" щодо реалізації Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", за наслідком засідання якої було вирішено погодити ТОВ "Дунайагросервіс" пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на каналі "Кофа" та підводному каналі на острові Степовий при дотриманні та виконанні умов Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" в частині робіт з біомеліорації на каналі "Кофа" та підводному каналі на острові Степовий, а також доручено юрисконсульту підготувати проект відповідного договору.

31.07.2020 між Кілійським міжрайонним управління водного господарства (замовник) та ТОВ "Дунайагросервіс" (виконавець) укладений договір №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа".

Відповідно до п.1.1 договору за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору канал "Кофа" Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.

Роботи, вказані у п.1.1 договору, це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу "Кофа" загальною площею водного дзеркала 9,6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

При виконанні робіт сторони керуються Програмою "Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", розробленою на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015. (далі іменується "Програма").

Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Згідно з п.п. 1.2-1.3 договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води. Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (додаток до договору №1).

Відповідно до п. 1.6 вказаного договору, біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

За положеннями п.1.7 договору у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.

Відповідно до п.2.1 договору наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.

Згідно з п. 2.2 договору кількісним та якісним показником предмету договору - є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки передбачені календарним планом показників ефективності експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується- ПШБК).

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт). Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору.

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним Актом приймання-передачі (п.6.1 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що виконавець дотримується вимог щодо регулювання водних біоресурсів ПШБК за віковими і видовими групами, передбачених Програмою, або які є науково-оптимальними в конкретних умовах задля забезпечення найбільш ефективного механізму досягнення мети договору.

За умовами п.6.5 договору виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів (п.6.6 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється Актом приймання-передачі.

Відповідно до умов п. 7.6 договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

Обов`язки виконавця викладені у розділі 8.4 договору, серед яких зазначено, що виконавець зобов`язаний виконати передбачені договором роботи (пункт 8.4.1); забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК (пункт 8.4.3); протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми (п. 8.4.17).

Цей договір набирає чинності з моменту прийняття на баланс Управління гідротехнічної споруди (канал "Кофа") згідно наказу Держводагентства від 25.06.2020 №95-б "Про безоплатну передачу державного майна", про що замовник зобов`язується письмово повідомити виконавця у місячний термін та діє до 31.12.2040 року, у разі якщо до 01.05.2040 року жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п.11.1 договору).

Після закінчення строку дії договору підрядник повертає об`єкт замовнику протягом 1 місяця. Зміни в договорі можуть бути внесені за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору (п.п. 11.2-11.3 договору).

Додатками до договору є, зокрема:

- додаток №1 "Календарний графік робіт", який визначає графік формування ПШБК на каналі "Кофа", в якому в тому числі погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення, режими температур та вміст кисню;

- додаток №5 "Акт прийому-передачі фронту робіт", за змістом якого замовник передає, а виконавець приймає водойму, площею водного дзеркала 9,6 га каналу "Кофа" (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору;

- додаток №6 «Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки»;

- додаток №7, яким сторони погодили нормативні показники формування ПШБК та нормативи вилучення старшовікових груп риб на третій рік функціонування ПШБК на каналі "Кофа" із зазначенням, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень; наступні роки відбувається обов`язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об`єкту; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.

В матеріалах справи наявний акт вселення риб-біомеліораторів в канал "Кофа" по договору №408 від 31.07.2020.

До матеріалів справи на підтвердження правової позиції відповідачем-1 надано:

- лист від 22.11.2021 Інституту водних проблем і меліорації НААН України, адресований голові Одеської обласної державної адміністрації про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації, в якому, зокрема визначено, що найбільш ефективним науково-обґрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є "Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу" та запропоновано розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об`єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи суттєвою економією коштів на очищення водойм;

- лист від 02.12.2021 Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, адресований Басейновому управлінню водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю, ДУ "Інститут морської біології" НАН України, Управлінню державного агентства рибного господарства у Одеській області, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, стосовно листа Інституту водних проблем і меліорації НААН України щодо запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації та можливості проведення запропонованих заходів в області;

- лист-відповідь від 08.12.2021 Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю на лист Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 02.12.2021, в якому, зокрема, визначено, що Програма "Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ" реалізується на водних об`єктах різних типів, зокрема, на каналі "Кофа" та для виконання відповідних заходів по біомеліоративному очищенню з підрядниками були укладені договори підряду по біологічному очищенню та станом на 07.12.2021 Програма знаходиться в стані реалізації.

30.09.2022 (в процесі розгляду справи) між Кілійським МУВГ та ТОВ "Дунайагросервіс" укладено угоду №2 про внесення змін до договору №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" (т.2 а.с. 163), якою викладено деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:

- п.1.1 "За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до каналу "Кофа" Кілійського МУВГ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду";

- п.4.1 "Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи";

- доповнено договір п.6.7: "Додаткова (надлишкова) кількість риб - меліораторів і раків - отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи";

- п.8.2.1 "Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору";

- доповнено договір п.8.3.4: "Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору";

- п`ятий абзац додатку №5 викладено в редакції: "Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 9,6 га каналу Кофа" (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".

Разом з цим, 18.01.2022 Одеська обласна прокуратура звернулась до Ізмаїльської районної державної адміністрації з листом №12-77вих-22, в якому прокурор повідомив останню про здійснення ним заходів із встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища та просив повідомити обласну прокуратуру про обізнаність райдержадміністрації щодо укладання Кілійським МУВГ договорів по біологічному очищенню (біомеліорації) штучних водойм, в тому числі спірного у цій справі, а також про вжиті заходи щодо визнання цих договорів недійсними.

Листом від 31.01.2022 за №01/01-33/146/335 Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області у відповідь на лист прокуратури від 18.01.2022 повідомила, що за результатами проведеної роботи Ізмаїльська районна державна адміністрація направила матеріали до Ізмаїльської окружної прокуратури для проведення перевірки законності дій посадових осіб Кілійського МУВГ в частині укладання договорів біомеліорації, законних підстав розпорядження державним майном та вжиття заходів реагування в межах наданої компетенції.

13.07.2022 Ізмаїльською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено Ізмаїльській районній державній адміністрації повідомлення №59-3059вих-22 про те, що встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації в позові до Кілійського МУВГ та ТОВ "Дунайагросервіс" про визнання недійним договору №408 від 31.07.2020 по біологічному очищенню каналу "Кофа" та зобов`язання звільнити штучну водойму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" від 31.07.2020 не відповідає ознакам договору позички, а є змішаним договором з елементами договорів про спільну діяльність та договору про надання послуг/робіт. Суд зазначив про помилковість тверджень прокурора про те, що договір є удаваним, оскільки жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ "Дунайагросервіс" не передавалось, а Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує володіти та користуватися каналом, виконує в тому числі функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться ТОВ "Дунайагросервіс" на виконання умов договору. Таким чином, місцевий господарський суд вказав, що оскаржуваний договір не суперечить вимогам Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, іншим актам законодавства, є волевиявленням сторін договору, які під час його укладення керувались принципом свободи договору, власними інтересами, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, з огляду на що відсутні підстави для визнання договору №408 від 31.07.2020 недійсним. Водночас, враховуючи, що вимога прокурора про зобов`язання ТОВ "Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму каналу "Кофа", є похідною від вимог про визнання недійсними договору, у задоволенні яких судом відмовлено, суд дійшов висновку також про відмову у задоволенні вимог в цій частині.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що здійснювати вказану діяльність за умовами договору, не використовуючи водний об`єкт, є неможливим, а єдиною можливістю отримати у користування водний об`єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом за результатами земельних торгів. Разом з тим, в порушення приписів ст. 59 Земельного Кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України, у даному випадку передача водного об`єкту у користування ТОВ «Дунайагросервіс» відбулась поза процедурою земельних торгів. Крім цього, земельна ділянка, на якій розташований спірний водний об`єкт - канал «Кофа», є державною власністю і належить Кілійському МУВГ лише на праві постійного користування. Натомість, правовий статус постійних землекористувачів визначається ст.ст. 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №910/22880/17). Таким чином, Кілійське МУВГ, як постійний землекористувач, наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідний функцій, у даному випадку Ізмаїльська РДА. Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним договору №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" від 31.07.2020, укладеного між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" підлягають задоволенню. Враховуючи задоволення позовних вимог в частині визнання укладеного між відповідачами договору недійсним, підлягає задоволенню і вимоги прокурора в частині зобов`язання ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму, яку останнє отримало на підставі цього договору.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, якими передбачено правову природу договорів підряду (ст. 837 ЦК України), договорів про надання послуг (ст. 901 ЦК України), ст. 51 Водного кодексу, яка передбачає порядок надання в користування земельних ділянок з розташованими на ній водними об`єктами і як наслідок ч. 2 ст.ст. 203, 215 ЦК України. Так суд дійшов помилкових висновків у своїй постанові, оскільки КМУВГ надало ТОВ «Дунайагросервіс» безперешкодний доступ до штучної водойми з метою здійснення робіт, які визначені умовами спірного договору. Водночас, матеріали справи не містять доказів припинення діяльності КМУВГ із забезпечення водокористувачів водою каналу Кофа для зрошування земель (допоміжна діяльність у рослинництві) та із забору та постачання води - після укладання з ТОВ «Дунайагросервіс» спірного договору № 408 від 31.07.2020. Проведення робіт по біологічному очищенню каналу «Кофа» не свідчить про те, що відповідачем-1 передано, а ТОВ «Дунайагросервіс» отримано у користування земельну ділянку з розташованим на ній водосховищем, так як право постійного користування земельною ділянкою належить нам, незалежно від того які роботи з очистки цього водосховища виконуються ТОВ «Дунайагросервіс», КМУВГ продовжує користуватися земельною ділянкою та каналом «Кофа». В матеріалах справи відсутні будь-які докази вибуття з нашого користування та набуття ТОВ «Дунайагросервіс» права користування спірною земельною ділянкою. Вказані обставини були ретельно досліджені судом першої інстанції, їм була дана належна правова оцінка, яка знайшла своє відображенні в мотивувальній частині рішення суду. Суд апеляційної інстанції фактично встановлює відсутність передачі на користь ТОВ «Дунайагросервіс» будь-яких прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом, що зводить нанівець усі попередні доводи та зроблені на їх підставі висновки щодо розпорядження КМУВГ земельною ділянкою зі штучною водоймою та передачу її у користування ТОВ «Дунайагросервіс». Є очевидною суперечливість, непослідовність, однобокість та формалізм при розгляді справи судом апеляційної інстанції. Помилкове визначення прокурором правового обґрунтування спірних правовідносин не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції ознак недійсності правочину на підставі на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, як такого, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. Тобто суд, встановивши необґрунтованість та недоведеність позовних вимог прокурора щодо визнання договору № 408 від 31.07.2020 по біологічному очищенню каналу «Кофа» недійсним внаслідок його удаваності, вирішив справу не на підставі заявлених вимог сторін, наведених доводів та поданих доказів, а згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно якого під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. При цьому позивач у позові не послався: ні на порушення порядку передачі водного об`єкту в користування, передбаченого ст. 51 Водного Кодексу України; ні на неврахування сторонами правочину Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном»; ні відсутність повноважень щодо передачі в тимчасове користування земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. Таких доказів і пояснень позивач також не надав.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 837, 901 ЦК України, ст. 51 Водного кодексу України і як наслідок ч. 2 ст. 203, 215 ЦК України у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.09.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 14.08.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.09.2023 від Ізмаїльської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2023 касаційне провадження у справі № 916/1712/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/1719/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2024 поновлено провадження у справі № 916/1712/22 за касаційною скаргою Кілійського міжрайонного управління водного господарства на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та призначено останню до розгляду на 21.01.2025.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.01.2025 від Кілійського міжрайонного управління водного господарства та 20.01.2025 від Ізмаїльської районної державної адміністрації надійшли клопотання про розгляд справи без участі представників.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Слід враховувати, що зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 916/1719/22 від 12.09.2024, до якої зупинялося касаційне провадження у справі № 916/1712/22, у якій сформульовано такі висновки:

«Палата не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку за умовами договору жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ "Дунайагросервіс" передано не було, а Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися каналом, який виконує, в тому числі, функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться ТОВ "Дунайагросервіс" на виконання умов договору, оскільки у цій справі відповідач-1 користується каналом для забору води, а відповідач-2 - для розведення і вилову риби. При цьому вид діяльності відповідача-2 зумовлює для нього необхідність оформлення користування земельною ділянкою разом з розташованим на ній водним об`єктом.

Отже, спірний договір відповідає визначенню удаваного правочину, який вчинено для приховання іншого правочину з користування земельною ділянкою з розташованою не ній водоймою…

…Суд виходить з усталеної позиції про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/22, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16.

Умови спірного договору про досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання, зокрема у строки відповідно до календарного плану, не спростовують правову природу спірного договору як такого, що спрямований на тимчасове користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою.

Саме по собі досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання шляхом належного користування водоймою для риборозведення не може розцінюватися як благо, яке надається іншій стороні в обмін на право тимчасового користування земельною ділянкою.

Сутність договору визначається за його дійсною спрямованістю та спільною правовою метою для обох сторін, а не лише його формальними положеннями. Штучне диференціювання мети правочину для кожної зі сторін з акцентуванням її у тексті договору може додатково свідчити про його удаваність та орієнтованість на приховування іншого правочину, який насправді вчиняється.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до пункту 1.6. договору біоресурси не знаходяться у водосховищі у стані природної волі. Зазначене, на думку Суду, підтверджує, що сторони спірного договору, укладаючи його, не могли не усвідомлювати, що мають місце відносини, за яких: 1) у водосховище запускаються риба та раки, які є власністю Виконавця (пункт 2.8. цієї постанови); 2) зазначені ресурси перебувають у напіввільних умовах чи в неволі (пункт 2.11 цієї постанови), що вимагає індивідуалізації (закріплення) за особою природного об`єкта або його частини; 3) зазначений об`єкт не є власністю ані Замовника, ані Виконавця (пункт 2.13 цієї постанови); 4) водойма передається Замовником Виконавцю (пункт 2.15 цієї постанови); 5) виконавець має право на вилучення риб та раків, як запущених ним, так і інших, які знаходяться у водному об`єкті (пункти 2.17, 2.18, 2.23 цієї постанови; 6) кількість риб меліораторів та раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю Виконавця і використовується для відшкодування його витрат та вважається його винагородою (пункт 2.28 цієї постанови); 7) строк дії договору визначено до 31.12.2040 з можливістю його подальшої пролонгації.

Таким чином, за своєю суттю щонайменше для Виконавця зазначений договір і є саме договором оренди водного об`єкта та відповідає основним таким ознакам: 1) водосховище передається у володіння та користування; 2) метою є здійснення господарської діяльності (рибогосподарських потреб); 3) надання у користування повинно здійснюватися за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.

За умовами спірного договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач-1 надає відповідачу-2 можливість користування водоймою для зариблення і подальшого вилову старшовікових риб та раків, тобто відповідач-2 за умовами договору вчиняє дії на власну користь з метою отримання прибутку від господарської діяльності з риборозведення. Тому та обставина, що й відповідач-1 може отримати вигоду від такої діяльності відповідача-2 у вигляді покращення якості води, не є підставою для кваліфікації спірного договору як договору підряду чи надання послуг, оскільки така вигода є природним наслідком користування відповідачем-2 спірним об`єктом.

Іншими словами, потенційне отримання орендодавцем земельної ділянки корисного ефекту, зокрема через знищення шкідливої рослинності під час випасу худоби або сінокосіння, не змінює порядку надання земельних ділянок державної та комунальної форми власності у користування для відповідної мети, зокрема щодо укладення договору оренди….

… При цьому, оскільки без користування водоймою із земельною ділянкою у встановленому законом порядку для сторін унеможливлюється виконання спірного договору в частині рибогосподарської меліорації, то в даному випадку не можуть бути застосовані правові наслідки недійсності окремих частин правочину, передбачені статтею 217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням вищевикладеного, а також висновків Палати у цій справі про те, що суд касаційної інстанції може зробити правові висновки, у тому числі оціночні, на підставі вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та відповідно у такому випадку з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження, використати свої повноваження, передбачені пунктом 3 статті 308 ГПК України і прийняти своє рішення або змінити рішення (п 7.14 цієї постанови), Суд вважає, що договір від 31.07.2020 № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий" за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а отже, відповідає визначенню удаваного правочину, оскільки його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб. Зазначене зумовлює його недійсність з огляду на відсутність у Кілійського МУВГ повноважень на його укладення, а сам договір підлягає визнанню недійсним з урахуванням наведених мотивів.

Оскільки Палата дійшла висновку про те, що спірний договір є недійсним, то відповідно до частини першої статті 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, відповідач-2 повинен звільнити водойму шляхом припинення користування нею, яке він здійснює на підставі недійсного правочину, тобто без передбачених законом підстав».

Судом апеляційної інстанції у справі № 916/1712/22 встановлено, що умови оспорюваного договору свідчать, що Кілійське МУВГ передало водний об`єкт ТОВ «Дунайагросервіс», яке має вчинити дії із його зариблення, отримавши при цьому право відловлювати вирощену рибу та розпоряджатись нею на власний розсуд (пункти 6.5, 8.4.17 договору), тобто фактично набуло можливість використовувати водойму для здійснення власної господарської діяльності. Також, з огляду на приписи угоди №2 про внесення змін до договору №408, додаткова (надлишкова) кількість риб - меліораторів і раків - отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи. Отже, з огляду на наведене, сторонами передбачено оплату за договором у вигляді вилову виконавцем старшовікових особин риб-вселенців, яких він вселяє та вирощує у наданому йому замовником водному об`єкті.

При цьому за умовами первісної редакції договору та акта прийому-передачі фронту робіт (додаток №5 до договору) Кілійське МУВГ фактично передало ТОВ «Дунайагросервіс» водойму у користування. Після звернення прокурора з позовом до суду та вже під час розгляду справи в суді першої інстанції, між Кілійським МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс» укладено угоду, якою внесено зміни до положень договору, а також до акту прийому-передачі фронту робіт (додаток №5 до договору) у вигляді заміни формулювання з «надання водойми у користування» на «надання безперешкодного доступу до водойми». Проте, біомеліоративна діяльність ТОВ «Дунайагросервіс» за умовами договору фактично зводиться до вселення, вирощування та вилову водних біоресурсів виду: товстолобик білий, товстолобик строкатий, амур білий, короп, раки.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що здійснювати вказану діяльність за умовами договору, не використовуючи водний об`єкт, є неможливим само по собі.

В свою чергу, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою (ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України).

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що єдиною можливістю отримати у користування водний об`єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом за результатами земельних торгів, що спростовує твердження скаржника.

Разом з тим, в порушення приписів ст. 59 Земельного Кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України, у даному випадку передача водного об`єкта у користування ТОВ «Дунайагросервіс» відбулась поза процедурою земельних торгів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору №408 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу "Кофа" від 31.07.2020, укладеного між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи задоволення позовних вимог в частині визнання укладеного між відповідачами договору недійсним, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив вимоги прокурора в частині зобов`язання ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму, яку останнє отримало на підставі цього договору.

Посилання скаржника на те, що суд, встановивши необґрунтованість та недоведеність позовних вимог прокурора щодо визнання договору № 408 від 31.07.2020 по біологічному очищенню каналу «Кофа» недійсним внаслідок його удаваності, вирішив справу не на підставі заявлених вимог сторін, наведених доводів та поданих доказів, а згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно якого під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, колегією суддів відхиляються, оскільки рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про задоволення позову, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кілійського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 916/1712/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.