Постанова

від 22.01.2025 по справі 724/188/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 724/188/16-ц

провадження № 61-8339св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариств «ОТП Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2024 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Лисака І. Н., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариств «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 03 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна»), правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 55 000 доларів США зі сплатою 13,99 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 03 жовтня 2006 року, згідно якого останній прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов`язань перед позивачем за кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником кредитних зобов`язань, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь суму заборгованості за кредитним договором від 03 жовтня 2006 року в розмірі 639 359,63 грн.

01 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що за своїм змістом вказаний кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а також її інтересам та волі. Банк допустив порушення чинного законодавства, внаслідок чого були порушені її права, як позичальника.

Просила суд визнати недійсним кредитний договір від 03 жовтня 2016 року № CNL-OAJ/327/2006, укладений між АКБ «Райффайзенбанк України», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 , з моменту його укладення, з настанням наслідків його недійсності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2006 року станом на 10 вересня 2015 року в розмірі 29 298,05 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 17 вересня 2015 року становить 639 359,63 грн, яка складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 24 621,18 доларів США; суми несплачених відсотків за користування кредитом, яка нарахована за період із 06 жовтня 2014 року до 10 вересня 2015 року, - 4 676,87 доларів США.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору від 03 жовтня 2016 року сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, установлених чинним законодавством України для цього виду правочину: визначені сума кредиту, відсоткова ставка, термін надання та повернення кредитних коштів, графік платежів, права та обов`язки сторін й інші умови. Банк надав, а ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 55 тис. доларів США. Підстави зустрічного позову визнані недоведеними. Суд встановив, що ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї та ОСОБА_2 підлягає до стягнення заборгованість за кредитом та відсотками за його користування.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року в справі за позовом ПАТ «ОТП Бане» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, апеляційний суд відмовив заявнику у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 червня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Новіков О. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження..

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не було відомо про день, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, як і про рішення суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Витребувано з Хотинського районного суду Чернівецької області справу № 724/188/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 724/188/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року справу № 724/188/16-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Хотинський районний суд Чернівецької області рішенням від 23 травня 2017 року задовольнив позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2006 року станом на 10 вересня 2015 року в розмірі 29 298,05 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 17 вересня 2015 року становить 639 359,63 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним відмовив.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2017 року залишено без змін

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 також оскаржив його в апеляційному порядку, надіславши апеляційну скаргу 30 квітня 2024 року (яка отримана судом 02 травня 2024 року) й, окрім іншого, просив поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 03 червня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, з огляду на подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що повний текст рішення Хотинського районного суду Чернівецької області складено 23 травня 2017 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 травня 2017 року.

26 травня 2017 року на адресу відповідача ОСОБА_2 направлено копію судового рішення від 23 травня 2017 року, яку останній отримав 09 червня 2017 року, про свідчить наявне в матеріалах повідомлення про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга подана до апеляційного суду 02 травня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення судом першої інстанції, при цьому, про розгляд справи судом першої інстанції ОСОБА_2 був повідомлений, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на норми частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску такого строку.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 , звернувшись із апеляційною скаргою після спливу більше, ніж одного року з дня складання повного тексту судового рішення, хоча був обізнаний про розгляд справи в суді, будь-яких обставин непереборної сили, які завадили йому подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, ним не зазначено, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.

Доводи касаційної скарги заявника про те, що він не був належним чином повідомлений про судове засідання саме 23 травня 2017 року, відтак, має право на поновлення присічного строку, як особа неповідомлена про розгляд справи, суд відхиляє. В матеріалах справи наявні зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до яких ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції. Окрім того, у червні 2017 року апеляційний суд повідомляв ОСОБА_2 про розгляд апеляційної скарги іншого відповідача ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року, про що свідчать відповідні повідомлення.

За таких обставин, ОСОБА_2 не є особою, не повідомленою про розгляд справи у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Відтак, відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_2 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 409, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов