Ухвала

від 27.01.2025 по справі 815/7180/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 815/7180/13-а

адміністративне провадження № К/990/2817/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року

у справі №815/7180/13-а

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000132300 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток,-

ВСТАНОВИВ:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2024 року, задовольнив адміністративний позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000132300 у частині заниження доходів позивача.

21 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на зазначені рішення судів попередніх інстанцій, яку скаржник подає до суду втретє.

Під час перевірки касаційної скарги суд встановив, що вона не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якими у касаційній скарзі обов`язково мають бути вказані підстави касаційного оскарження із визначенням відповідних норм статті 328 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Водночас зазначені доводи скаржника не відповідають зазначеній підставі касаційного оскарження, оскільки стосуються встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та оцінки доказів, що виходить за межі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яка передбачає оскарження лише юридичної оцінки обставин.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має бути наведене у взаємозв`язку із відповідним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України, на який посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак касаційна скарга таких обґрунтувань не містить. Натомість скаржник посилається на ненадання позивачем під час перевірки актів звіряння заборгованості та, як наслідок, порушення процедури списання заборгованості за природний газ, передбаченої Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2011 року № 894.

Скаржник стверджує, що суди не врахували відсутність під час перевірки актів звіряння заборгованості, складання яких є передумовою для списання заборгованості на підставі протоколів комісії. Однак ці доводи стосуються встановлених судами обставин справи та оцінки доказів, що виходить за межі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Згідно із зазначеною підставою, у касаційній скарзі має оспорюватися лише юридична оцінка встановлених судом обставин, а не правильність їх встановлення чи оцінка доказів.

Водночас такі доводи відповідають підставам касаційного оскарження, передбаченим пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктами 1, 2 частини другої статті 353 КАС України, які скаржником, однак, не зазначені.

Крім того, скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права (підпунктів 135.5.4, 136.1.2 Податкового кодексу України) та процесуального права (статей 76, 77, 90 КАС України), але не надає конкретного обґрунтування щодо помилкового застосування цих норм. Крім іншого, скаржник цитує норми пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 85.2. 85.4 статті 85 ПК України, які передбачають обов`язок ведення обліку на підставі первинних документів, порядок їх відновлення у разі втрати та надання контролюючим органам під час перевірок.

Проте касаційна скарга не містить обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, що також не узгоджується із підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Загальне посилання на ухвалення судом першої (апеляційної) інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово (постанови від 20 грудня 2021 року у справі № 200/6804/19-а, від 19 травня 2022 року у справі № 1.380.2019.002234, від 25 квітня 2023 року у справі № 520/723/20 тощо) висловлював позицію, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК України стосується виключно документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи не підпадають під дію пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Головною передумовою виникнення заборгованості суб`єктів господарювання є господарська операція, тобто дія, що призводить до змін у структурі активів та зобов`язань її учасників. Такі операції мають бути належним чином оформлені первинними бухгалтерськими документами, вимоги до яких визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинний документ, згідно з цим законом, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень цього закону, акт звірки розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом, оскільки він лише підтверджує стан розрахунків між сторонами, але не фіксує саму господарську операцію. Так само протоколи комісій про списання заборгованості не відповідають критеріям первинного документа за формою та змістом. Позиція про те, що акт звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, також підтримується у постановах Верховного Суду (справи № 905/1198/17, № 910/1389/18 тощо).

Таким чином, довід Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у цій справі не знайшов підтвердження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №815/7180/13-а за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №0000132300 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова