Рішення

від 20.01.2025 по справі 177/1847/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1847/23

Провадження № 2/177/232/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Лященко В.В.,

за участю секретарів Кантилович К.А., Фурт Я.О.,

представників позивача Андруха В.В., ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/1847/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У вересні 2023 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 09 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між ними не склалося, в період з 2016 по 2017 рік стосунки сторін стали напруженими, позивач неодноразово викликала поліцію з метою захисту її життя та здоров`я, фіксувала фізичне насилля. За рішенням суду у 2017 року шлюб між сторонами був розірваний. Наразі, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає. На користь позивача було ухвалено рішення суду про стягнення аліментів з відповідача на утримання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина не бере. Позивач дуже любить свого сина та прив`язана до нього, самостійно його виховує з народження, створює всі необхідні умови для розвитку дитини, крім того дитина свого рідного батька не бачить та не впізнає. Зазначені вище обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків із виховання дитини, що може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки наявні факти винної поведінки батька та свідомого нехтування своїми обов`язками по відношенню до дитини. В зв`язку з чим позивач просить суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути на її користь сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву, а третій особі - письмових пояснень.

Ухвалою суду від 02.10.2023 року до участі у справі залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради та витребувано у органу опіки та піклування висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що твердження позивача про те, що він не бере участі у вихованні та догляді за дитиною не відповідають дійсності, позивач не надала йому можливості для реалізації його батьківських прав у будь-який спосіб. У квітні 2019 року він звертався до служби у справах дітей для визначення питання щодо способу участі у вихованні та спілкуванні з сином, однак позивач ігнорувала рішення та продовжувала перешкоджати йому у вихованні та спілкуванні з сином. Аліменти на тримання сина сплачує по можливості, проживає за місцем реєстрації у будинку матері ОСОБА_5 , з належними умовами, заборгованості за отримання комунальних послуг не має, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вказав, що до сина відноситься з щирою батьківською любов`ю, вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав у розумінні ст. 164 СК України відсутні.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року до участі у справі залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, у якого витребувано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21 листопада 2023 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просила їх задоволення, вказала, що відповідач приховує той факт, що дитина не бажає проводити з ним час, відчуває з ним себе не комфортно та боїться його, такі емоції дитини викликані жорстоким відношенням батька по відношенню до матері, позивача у справі, що може мати за собою важкі психічні та соціальні наслідки з метою уникнення яких ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав по відношенню до сина. Зауважила, що подані відповідачем документи про оплату аліментів здійснювалися у період з березня 2019 року по листопад 2020 року, тобто період часу коли відповідач займався визначенням способу участі у вихованні та спілкуванні з сином, таким чином аліменти сплачував не з метою утримання дитини, а для створення позитивного образу батька, з листопада 2020 року відповідач аліменти не сплачує і дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні матері.

18 січня 2024 року представник позивача звернулася до суду з клопотанням про призначення судової психологічної експертизи з метою визначення емоційного стану дитини, психологічного впливу в розрізі взаємовідносин батьків ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та їх дитини ОСОБА_4 , постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року про призначення судової психологічної експертизи скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача щодо виклику в судове засідання та допиту в якості свідка малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено, підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року у органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради витребувано інформацію та документи щодо висновку органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету сільської ради від 08.12.2023 № 263.

Позивач ОСОБА_3 в судовезасідання,20січня 2024року,не з`явилася,про часта місцесудового засіданняповідомлена належнимчином.В ранішепроведених судовихзасіданнях надавалапояснення щодонеобхідності позбавленнябатьківських прав ОСОБА_2 ,оскільки батькав життідитини немає.Відповідач неспілкується зсином,з проханнямнадати побаченняз дитиноюне звертався,не цікавитьсястаном йогоздоров`я.Вона повідомляла,що синнавчається вшколі Монтесорі,але відповідачкоштів нанавчання ненадавав.Коли почаласявійна ненадав дозволуна виїздз дитиноюза кордон.Крім аліментівнічим недопомагав. Шлюб розірвали, коли сину було два роки. Причиною розірвання шлюбу стало те, що він її побив. Син знає, що в нього є батько, але відноситься до нього нейтрально.

У судовому засіданні представники позивача адвокати Андрух В.В., Лоскутов Т.О. на позовних вимогах наполягали, просили позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначили, що відповідач не виховує та не знає дитину, від батьківських обов`язків самоусунувся, тому дитина не впізнає його. Щодо висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вважають його недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, зауважили, що орган опіки та піклування не витребував довідку про місце проживання дитини, враховуючи, що дитина проживає з матір`ю. Вважають, що в рамках даної справи слід враховувати умови проживання як батька, так і матері.

Відповідач ОСОБА_2 в судовомузасіданні просиввідмовити взадоволенні позову,пояснив,що йомуне даютьдитину тавін незнає дезнаходиться син.Не заперечував,що маєзаборгованість поаліментам,проте вонавиникла утой період,коли дитинабула закордоном,він їїсплачує частинамиза можливості. Сплачує аліменти в розмірі 4 500 грн. Намагався побачитись з сином, але додзвонитись до нього не може, оскільки його номер телефону у чорному списку. Пояснив, що спілкувався з сином близько місяця тому біля суду. Дитина знає хто його батько. Рішення про надання побачень з сином позивачем не виконується, колишня дружина всіляко перешкоджає спілкуванню з сином, тому він викликав поліцію, щоб вирішити це питання. Знає, що син любить футбол, займався карате, близько двох років проживав в росії. Сварка з дружиною відбулася вісім років тому. Наразі він є опікуном недієздатної особи.

Представник третьоїособи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Горбачова А.Г. в судовому засіданні участі не брала. В попередніх засіданнях пояснила, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є недоцільним, батько проявляє бажання спілкуватися з дитиною, але спілкуванню, з його слів перешкоджає, дружина.

Представники третіх осіб - служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради Криворізькою району Дніпропетровської області, актовий запис № 27.

В період шлюбних відносин, ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 25 вересня 2014 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі №177/2528/16-ц від 23 березня 2017 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний.

14 червня 2022 року позивач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені виданим Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з матір`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію місця проживання.

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №707, станом на 18.04.2016 підтверджено наявність у ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів. Походження тілесних ушкоджень позивач пояснює протиправною поведінкою відповідача, зокрема застосуванням відносно неї фізичного насильства.

Відповідно до наданої позивачем довідки про нараховані/сплачені аліменти виданої державним виконавцем Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 25.08.2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у ВП 72577469 за період з травня 2017 року по серпень 2023 рік.

З наданого відповідачем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 20.02.2019 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість.

З дублікатів чеків поданих відповідачем суду вбачається, що з липня 2019 року по листопад 2020 рік ОСОБА_2 щомісячно перераховував на рахунок позивача грошові кошти (з липня 2019 рік по лютий 2020 року по 1489,51 грн.; у березні 2020 року 1497,00 грн.; у квітні 2020 року 1547,00 грн.; з травня по листопад 2020 року по 1597,00 грн.)

Рішенням виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №171 від 17 квітня 2019 року визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щотижня в суботу з 10-00 год. до 18-00 год., визначення місця зустрічі за домовленістю між батьками.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року у справі №216/1162/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено, встановлено порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щотижня в суботу з 10:00 год. до 18:00 год. Рішення набрало законної сили 16.11.2021.

Відповідно до характеристики депутата Лозуватської сільської ради ОСОБА_10 від 12.10.2023 року на жителя с.Мар`янівка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що останній за час проживання на території Лозуватської сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Ввічливий, тактовний, врівноважений. У спілкуванні з односельцями привітний, підтримує добрі стосунки, з повагою відноситься до людей похилого віку. Проживає разом з матір`ю, доглядає за бабусею. Шкідливих звичок немає.

Відповідно до довідок КП «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради» №2154 від 16.10.2023 року та №455 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря психіатра не перебуває, в реєстрі наркологічних хворих не перебуває.

За клопотанням представників позивача судом витребувані інформація та документи щодо висновку органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету сільської ради від 08.12.2023 № 263, зокрема заява ОСОБА_2 від 07.12.2023 адресована голові Лозуватської сільської ради, довідки лікарів психіатра та нарколога, характеристика з місця проживання, акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 від 07.12.2023, заява ОСОБА_9 від 28.04.2022 про повернення виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_2 без виконання, довідка про нараховані/сплачені аліменти ОСОБА_2 , рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №171 від 17.04.2019, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 .

В заяві від 07.12.2023 ОСОБА_2 категоричне заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, висловлює бажання спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, пояснює, що колишня дружина перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, періодично змінює місце проживання.

Згідно характеристики, за місцем проживання ОСОБА_2 оцінюється позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що вбачається з медичних довідок.

Зі змісту акту обстеження житлово-побутових умов вбачається, що в будинку, де проживає ОСОБА_2 , належні умови для проживання малолітнього сина ОСОБА_4 .

Відповідно висновку Органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Батько ОСОБА_2 має позитивну характеристику в громаді, шкідливі звички відсутні. Має бажання спілкуватися з сином, приймати участь у його вихованні. Не встановлено вагомих підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Налагодження відносин між батьками, коли один з батьків проживає окремо, буде лише сприяти позитивному результату у долі та вихованні дитини. Орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матері ОСОБА_3 рекомендовано поважати батьківські права та не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Батькові ОСОБА_2 рекомендовано забезпечити належне утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , погасити заборгованість по сплаті аліментів, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, поважати матір дитини. Обом батькам треба забезпечити фактор стабільності, який надає дітям можливість нормально розвиватися, враховувати вік дитини, її режим дня, стан здоров`я та психологічний комфорт.

Крім того, у додатку до висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вказано, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, його колишня дружина ОСОБА_6 перешкоджає йому бачитися та спілкуватися з сином, на телефонні дзвінки не відповідає, з дитиною не бачився близько чотирьох років. У 2021 році рішенням суду визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином, але мати дитини не виконала рішення суду і надалі продовжувала перешкоджати побаченням батька з дитиною. Дані факти підтверджують зацікавленість батька у вихованні та догляді за дитиною. Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 , який проживає за місцем своєї реєстрації у будинку матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , створені належні умови для проживання та виховання дитини, в помешканні дотримуються санітарно-гігієнічних норм, великі чисті кімнати, в будинку тепло, для хлопчика виділена окрема кімната з великим ліжком, облаштоване місце для відпочинку, територія навколо помешкання безпечна для дитини. Бабуся бажає спілкуватися з онуком. ОСОБА_2 обіцяє погасити заборгованість зі сплати аліментів та надалі підтримувати дитину матеріально.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, слід зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на те, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина свідомо не бере, не сплачує аліменти, не цікавиться сином. Натомість весь час син проживає разом з матір`ю, яка одноосібно займається його утриманням та вихованням.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ч. ч. 1, 2, 4 ст.83ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами ч. 4 ст.12ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вищевказаних норм процесуального права позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, вчинення насильства відповідачем по відношенню до дитини, або наявності інших обставин, які в силу приписів ч. 1 ст.164СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Надані позивачем суду докази свідчать лише про факт проживання дитини разом з позивачем та утримання позивачем сина, проте жодним чином не підтверджують наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 або наявності інших обставин, які є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Аргументи позивача в частині того, що відповідач самоусунувся від виховання дитини та не приймає будь-якої участі у її житті не підтверджені жодним доказом.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 303/801/23, від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17, від 02.06.2022 року у справі № 754/15490/18.

Крім того, відповідач не заперечує того, що має заборгованість зі сплати аліментів, однак має намір погасити заборгованість та сплачувати аліменти у встановлені строки та у відповідному розмірі, про що неодноразово заявляв суду та органу опіки та піклування.

Суд бере до уваги посилання позивача на вчинення відповідачем насильства по відношенню до нею, однак оцінює їх критично за відсутності в матеріалах справи даних про притягнення ОСОБА_2 до юридичної відповідальності.

Твердження представників позивача про обов`язковість врахування відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини з матір`ю, суд вважає неспроможними з огляду на те, що листом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради адресованим адвокату Андруху В. роз`яснено, що оскільки відповідач не був зареєстрований та не проживав на території Центрально-Міського району м. Кривого Рогу законні підстави надання письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору - відсутні. Відповідач проживає у с. Мар`янівці Криворізького району, тому вивченням питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 наділені уповноважені особи виконкому Лозуватської сільської ради.

Крім того, перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для позбавлення особи батьківських прав.

Оцінюючи відповідно до ст.89ЦПК України висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 суд зазначає, що його складено з врахуванням всіх обставин справи, зокрема з`ясування дійсних причин, за яких відповідач не спілкується з дитиною. У висновку встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає найкращим інтересам дитини.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач має негативний моральний облік, веде антисоціальний спосіб життя, цілеспрямовано вчиняє дії на шкоду інтересам свого сина, несе загрозу його життю та здоров`ю тощо.

Позивач при розгляді спору не довів яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини. Факт заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини, позиція ОСОБА_2 при розгляді спору щодо бажання спілкуватися з дитиною переконливо свідчить про небайдужість та інтерес батька до дитини.

Отже, відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, врахувавши положення ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 164 СК України, виходячи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання неповнолітньої дитини, а позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, відповідно до ст.141ЦПК України витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2025 року.

Суддя В.В. Лященко