Ухвала

від 27.01.2025 по справі 911/700/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/700/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Альтаир-Плюс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Яценко О.В., Тищенко А.І.) та рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2024 (суддя Сокуренко Л.В.)

у справі №911/700/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самтек-Сервіс"

до Приватного підприємства "Альтаир-Плюс"

про стягнення 636 138,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самтек-Сервіс" (далі - ТОВ "Самтек-Сервіс") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Альтаир-Плюс" (далі також ПП "Альтаир-Плюс") про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 247 437,90 грн за поставлений за договором №0804/15-1 від 08.04.2015, але неоплачений товар, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку 30% річних в сумі 247 397,19 грн та інфляційних втрат в сумі 114 303,53 грн.

Господарський суд Київської області рішенням від 02.10.2024 у справі №911/700/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 17.12.2024, позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 132 848,10 грн основного боргу, 119 758,40 грн 30% річних, 56 272,17 грн інфляційних втрат та 3 706,54 грн судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовив.

ПП "Альтаир-Плюс" звернулось 30.12.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2024 у справі №911/700/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.01.2025 для розгляду справи №911/700/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 625 700 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень ПП "Альтаир-Плюс" вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме в необхідності визначення критеріїв доказування сторонами та встановлення судами вірогідності обставин, на які посилаються сторони, з урахуванням правового режиму воєнного стану та при умові неможливості надання доказів (документів) на свій захист стороною, яка втратила своє майно та документацію на окупованій території та відновила діяльність на території, підконтрольній Україні (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Також скаржник вказує, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки стосується не лише питання його майнових прав, а питання того, що сума стягнених з відповідача грошових коштів є для нього значною, втрата такої суми суттєво обмежує можливості відповідача для виконання своїх поточних зобов`язань, зокрема, зі сплати заробітної плати. (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Крім того скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) та посилається на відсутність висновку Верховного Суду у господарських спорах щодо застосування статті 79 ГПК у взаємозв`язку з принципами справедливості, верховенства права, рівності учасників судового процесу та змагальності сторін в умовах об`єктивної неможливості надання доказів у однієї зі сторін спору.

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Фактично скаржник посилається не на різні сформовані судами правові висновки, а на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Щодо "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що ця справа становить значний суспільний інтерес, а також про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Альтаир-Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2024 у справі №911/700/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Альтаир-Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2024 у справі №911/700/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. М. Баранець

О. Р. Кібенко