Ухвала

від 23.01.2025 по справі 484/7045/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 484/7045/23

провадження № 61-17188 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жовноватюка Олексія Миколайовича на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 серпня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Синюхино-Брідська сільська рада Первомайського району Миколаївської області (далі - Синюхино-Брідська сільська рада) звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , третя особа -

ОСОБА_2 в якому просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути сільській раді земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,306 га з кадастровим номером 4825481200:03:000:0810;

- скасувати запис № 20568056 від 22 травня 2017 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, проведеної на підставі договору оренди земельної ділянки від 05 вересня 2007 року.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 07 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, позов Синюхино-Брідської сільської ради задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Синюхино-Брідській сільській раді земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею

5,306 га, кадастровий номер 4825481200:03:000:0810.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер 20568056 від 22 травня 2017 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,306 га, кадастровий номер 4825481200:03:000:0810, вчиненого на підставі договору оренди земельної ділянки від 05 вересня 2007 року укладеного між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Синюхино-Брідської сільської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 368,00 грн.

24 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жовноватюк О. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 07 серпня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 25 листопада 2024 року (надійшла до суду 24 грудня 2024 року), у якій просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Судувід 26 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику уточнити зміст касаційної скарги та обгрунтувати сплачений розмір судового збору відповідно до ціни позову.

У січні 2025 року до суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та додані до неї матеріали, з якої вбачається, що ціна позову на день його подання становила 43 600,12 грн (вартість спірної земельної ділянки), тому виходячи із цієї ціни позову сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2024 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн.

Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо повернення земельної ділянки, вартість якої становила 43 600,12 грн, та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Отже, ціна позову щодо вимог майнового характеру станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Ураховуючи ціну та предмет позову, складність правових питань, вирішених судами під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження ОСОБА_1 скористався.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жовноватюка Олексія Миколайовича на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 серпня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про повернення земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара