Ухвала

від 20.01.2025 по справі 755/684/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/684/25

Провадження №: 1-кс/755/163/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2025 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100040004105 від 08.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и л а :

прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчої судді з клопотанням про арешт майна, а саме на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київській міській раді (ЄДРПОУ 22883142), шляхом заборони розпорядження, в тому числі, заборони укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки, застави, тощо.

Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024100040004105 від 08.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, в ході якого досліджується питання використання завідомо підробленого документа, що став підставою для проведення державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна та подальше прийняття Київською міською радою рішень щодо передачі земельних ділянок під вказане майно.

Під час здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні встановлено, що державним реєстратором комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОН» ОСОБА_4 , 25.11.2016 прийнято рішення за індексним номером 32562673 (з відкриттям розділу) відповідно до якого за приватним підприємством «ВАЛЕНТИНА-92» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 121 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Вказана реєстрація права власності відбулася на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 17.11.2016, виданої ФОП ОСОБА_5 , відповідно до якої вказана нежитлова будівля побудована господарчим способом в травні 1992 року, а також технічного паспорта на громадський (виробничий) будинок (приміщення) нежитлову будівлю АДРЕСА_1 від 17.11.2016, інвентаризаційна справа № 18112016/1, що також виданий ФОП ОСОБА_5 .

У подальшому, державним реєстратором відділу у Корецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, 11.03.2021 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого 07.05.2020, товариством з обмеженою відповідальністю «Міська Бізнес Група», ОСОБА_6 , земельній ділянці площею 0,0186 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 8000000000:66:056:0001

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2799/2840 ПП «ВАЛЕНТИНА-92» передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0186 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям даним підприємством права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

На виконання вказаного рішення, 28.12.2021 між Київською міською радою та ПП «ВАЛЕНТИНА-92» укладено договір оренди земельної ділянки за № 2845.

У подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , 24.12.2021 прийнято рішення за індексним номером 62591519, яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , а саме площу об`єкту змінено з 121 кв.м на 551,2 кв.м.

Підставою для внесення відповідних відомостей стала Довідка від 30.11.2021 № 211215-1021, видана ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА», а також технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 30.11.2021 інвентаризаційна справа № 211215-м1, що виданий ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА».

Відповідно до цієї довідки загальна площа нежитлової будівлі збільшилася на 430,2 кв.м за рахунок перепланування без втручання в несучі зовнішні та внутрішні конструкції, уточнення лінійних розмірів та виправлення технічної помилки.

При цьому, в результаті нового самочинного будівництва та збільшення площі об`єкту нерухомості,ПП «ВАЛЕНТИНА-92», без оформлення правовстановлюючих документів зайнято суміжну земельну ділянкуплощею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019.

Таким чином, ПП «ВАЛЕНТИНА-92» здійснило самочинне будівництво нового об`єкту нерухомого майна площею 551,2 кв.м, без оформлення дозвільної документації на будівництво нерухомості, в тому числі зайнявши суміжну земельну ділянку.

Більш того, земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво нежитлової будівлі надавалася ПП «ВАЛЕНТИНА-92» лише для експлуатації та обслуговування існуючого майна.

У подальшому, Київською міською радою 13.07.2023 прийнято рішення № 7041/7082 про передачу вказаному приватному підприємству в оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно площею 551,2 кв.м, яке в силу ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним.

На підставі вказаного рішення між Київрадою та ПП «ВАЛЕНТИНА-92» 06.10.2023 укладено договір оренди земельної ділянки за № 5376.

Разом з цим, у ПП «ВАЛЕНТИНА-92» завідомо не було підстав претендувати на отримання земельних ділянок комунальної форми власності на неконкурентних умовах, оскільки вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, право власності на яке не виникло, адже для проведення державної реєстрації державному реєстратору були подані завідомо підроблені документи, а також з факту його державної реєстрації та за відсутності будь-якого права на будівництво будь-яких споруд.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 19.09.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:88:056:0001, 8000000000:88:056:0019) по АДРЕСА_1, які перебувають в користуванні ПП «ВАЛЕНТИНА-92».

Також рішенням надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0465 га, що підлягає продажу ПП «ВАЛЕНТИНА-92».

Згідно з вказаною технічною документацією внаслідок об`єднання зазначених земельних ділянок утворено нову земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020).

На підставі даного рішення між Київрадою та ПП «ВАЛЕНТИНА-92» 07.11.2024 укладено договір № 1208 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 № 2845, а також розірвано за згодою сторін договір від 06.10.2023 № 5376 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019.

У подальшому, ПП «ВАЛЕНТИНА-92» звернулась до Київської міської ради з заявою про продаж вказаної земельної ділянки.

У подальшому, ПП «ВАЛЕНТИНА-92» звернулась до Київської міської ради з заявою про продаж вказаної земельної ділянки площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 по АДРЕСА_1 .

Київською міською радою 12.12.2024 прийнято рішення «Про продаж земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва ПП «ВАЛЕНТИНА-92» для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

На даний час, текст вказаного рішення на офіційному сайті Київської міської ради не опубліковано та договір купівлі-продажу земельної ділянки не зареєстровано.

Щодо самочинності будівництва об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності та використання документа, що містить у собі недостовірну інформацію для реєстрації права власності.

Так, відповідно до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ст. ст. 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За положеннями ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частиною 2 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, в силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

За таких обставин державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

Підставами для реєстрації права власності є відповідні документи (свідоцтво про право власності, цивільно-правові угоди тощо), які встановлюють набуття особою відповідних прав на майно (ст. ст. 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою - власником. При цьому держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо вона набула майно у власність законно.

За матеріалами реєстраційної справи, об`єкт нерухомого майна побудовано господарчим способом у травні 1992 року.

Разом з цим, ПП «ВАЛЕНТИНА-92» створено 04.06.1992 та зареєстровано, як юридичну особу лише 19.10.1992, що підтверджує факт використання підроблених документів під час проведення державної реєстрації права власності.

Окрім того, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», яке до 01.01.2013 здійснювало державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна на території міста Києва, листом від 19.12.2024 повідомило, що по вул. Табірній (Лагерній), 46/48-В у місті Києві об`єкти нерухомого майна на праві власності не зареєстровані.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та цим Порядок.

Згідно з п. 41 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, зокрема технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалась в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор із використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості з Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Присвоєння поштових адрес в місті Києва визначено Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» (далі-Положення).

Відповідно до п. 4.16 Положення присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об`єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.

Таким чином, аналізуючи вище вказані норми законодавства, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Проте, з реєстраційної справи на спірний об`єкт вбачається, що первинна державна реєстрація права власності на нерухоме майно відбулась на підставі довідки від 17.11.2016 та технічного паспорту від 17.11.2016 № 18112016/1, виданих ФОП ОСОБА_8 , згідно з якими об`єкт побудований господарчим способом у травні 1992 року.

Водночас, технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо).

При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.

Довідка, яка надана ПП «ВАЛЕНТИНА-92» реєстратору, також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості.

Окрім того, зазначення в даній довідці недостовірної інформації про присвоєння об`єкту нерухомості адреси не є належним підтвердженням її присвоєння, оскільки вказана інформація надана неуповноваженим органом, а фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , який не уповноважений на здійснення відповідних дій.

Таким чином, будь-які відомості, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні.

При цьому, за інформацією Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва листом від 16.12.2024 № 073-3734, останній не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих або будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатаціюпо вул. Табірній (Лагерній), 46/48 у Шевченківському районі міста Києва.

Крім того, відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.12.2024 №055-14177 поштова адреса нежитловій будівлі по АДРЕСА_1 присвоювалась.

Також, відповідно до інформації Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.12.2024поштова адреса вказаному об`єкту нерухомості не присвоювалась та відповідні документи не надавалися.

Отже, реєстрація права власності за ПП «ВАЛЕНТИНА-92» здійснена з використанням документів, що містять у собі недостовірну інформацію та за відсутності обов`язкових документів визначених п. 41 Порядку № 1127 та у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, реєстрацію за ПП «ВАЛЕНТИНА-92» права власності на майно здійснено в обхід закону та надання державним органам документів, які містять у собі недостовірні дані та не відповідають вимогам законодавства.

Більш того, відповідно до протоколу огляду від 11.12.2024, проведеного в рамках кримінального провадження № 12024100040004105 від 08.12.2024 по АДРЕСА_1 знаходиться двоповерхова нежитлова будівля. Також з правої частини будівлі здійснюється будівництво додаткової частини вказаної будівлі. Станом на день проведення огляду побудовано два поверхи будівлі та продовжується здійснення будівельних робіт.

Крім того, з сайтуКиївської міської ради, встановлено, що до 2021 року остання не приймала рішень про передачу у власність чи користування будь-якій фізичній чи юридичній особі, у тому числі ПП «ВАЛЕНТИНА-92», вказаної земельної ділянки, в тому числі і на час проведення реєстрації права власності, що свідчить про самочинне будівництво ПП «ВАЛЕНТИНА-92» нежитлової будівлі за вказаною адресою.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

При цьому, самочинне будівництво нерухомості, яке здійснювалось без згоди власника земельної ділянки, визнається протиправним втручанням у право мирного володіння майном громади міста, навіть при наявності зареєстрованого права власності на вказане майно, оскільки за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При цьому, відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади. У заяві (клопотанні) зазначається місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа. До заяви (клопотання) додаються, зокрема документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди) розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво та відведення земельної ділянки до часу реєстрації цього майна у 2016 році та враховуючи, що ПП «ВАЛЕНТИНА-92» у визначеному законом порядку не набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 121 кв.м, площу якого збільшено до 551,2 кв.м, остання не має права претендувати на придбання комунальної земельної ділянки, у зв`язку з реєстрацією права власності на самочинне майно.

Постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 10.01.2025,об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київська міська рада, Код ЄДРПОУ 22883142, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, з метою збереження речового доказу є необхідність у накладенні арешту на об`єкт нерухомого майна - будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 551,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, що на даний час зареєстрована за приватним підприємством «ВАЛЕНТИНА», код ЄДРПОУ 19126838.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На теперішній час договір купівлі-продажу земельної ділянки між Київською міською радою та ПП «ВАЛЕНТИНА-92» на виконання рішення від 12.12.2024 не укладено та не зареєстровано.

Водночас, без вжиття заходів забезпечення кримінального провадження Київська міська рада та ПП «ВАЛЕНТИНА-92» можуть укласти вказаний правочин у будь-який момент, чим беззаперечно будуть порушені інтереси держави та територіальної громади.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстав наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в державному реєстрі права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації прав на нерухоме майно (крім іпотеки); 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину; 7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно Іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за Іпотекодержателем; 8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна.

Таким чином, наявність накладеного арешту на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київській міській раді (ЄДРПОУ 22883142)не буде перешкодою для державної реєстрації прав на них у випадках, зазначених у ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Таким чином, необхідно заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав, в тому числі, приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по АДРЕСА_1,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київській міській раді (ЄДРПОУ 22883142)

У зв`язку з цим, в даному випадку, накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборона державним реєстраторам вчиняти дії пов`язані з державною реєстрацією права купівлі-продажу земельної ділянки є виправданим, ефективним та співмірним заходом забезпечення кримінального провадження.

Накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Київської міської ради адже має тимчасовий характер та застосовується лише для збереження речового доказу та існуючого на даний час становища.

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Представник власника майна - Київська міська рада у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

З огляду на положення ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідча суддя, ознайомившись з клопотанням, дослідивши матеріали, яким воно обґрунтовується, дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої вказаної статті КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, прокурора, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 10.01.2025, об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київській міській раді (ЄДРПОУ 22883142), визнано речовим доказому кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100040004105 від 08.12.2024.

У судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, а також враховуючи необхідність збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, тому підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Найменш обтяжливим способом арешту майна за даних обставин є заборона розпорядження об`єктом нерухомого майна. Водночас положеннями КПК України не передбачено при накладенні арешту на майно заборони укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки, застави, тощо, а тому у цій частині клопотання слід відмовити.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173, 175,309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а :

клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київській міській раді (ЄДРПОУ 22883142), шляхом заборони розпорядження.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3038857280000, що належить Територіальній громаді міста Києві, Органу місцевого самоврядування, Київській міській раді (ЄДРПОУ 22883142), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя: ОСОБА_1