Рішення

від 20.01.2025 по справі 940/1117/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.01.2025 Провадження по справі № 2/940/38/25

Справа № 940/1117/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на його користь суму заборгованості за розпискою від 25.12.2020 у розмірі 3470948 грн 67 коп. та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 25.12.2020 ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 у борг готівковим способом грошові кошти у сумі 4267500 грн 00 коп. у якості безпроцентної позики, що за офіційним курсом Національного банку України щодо іноземних валют станом на момент отримання вказаних грошових коштів еквівалентно 150000 доларів США 00 центів. На підтвердження отримання у борг цих грошових коштів відповідачкою власноруч написано та надано позивачу розписку позичальника від 25 грудня 2020 року, згідно з якою отримані у борг грошові кошти відповідачка зобов`язувалася повернути позивачу у повному обсязі у строк до 30 червня 2024 року.

Водночас, як вказує позивач, станом на момент складання позовної заяви відповідачка повернула йому лише частину грошових коштів готівковим способом, а саме: 20.05.2023 - 1000000 грн 00 коп., що на день повернення еквівалентно 27352 доларів США за офіційним курсом Національного банку України та 30.06.2024 - 1500000 грн 00 коп., що на день повернення еквівалентно 37009 доларів США за офіційним курсом Національного банку України. Таким чином, загальна сума грошових коштів, повернутих відповідачкою у рахунок погашення боргу за розпискою складає лише 2500000 грн, що еквівалентно 64361 доларів США.

Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_4 не виконала взяте на себе зобов`язання, а саме не повернула отриману у борг грошову суму у повному обсязі у зазначений за розпискою строк, тому сума заборгованості складає 85639 доларів США 00 центів, що станом на визначений розпискою граничний строк повернення 30.06.2024 еквівалентно 3470948 грн 67 коп.

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 10.09.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

01.10.2024 представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Проботюк Д.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи, що дійсно 25.12.2020 відповідачкою отримано від позивача у борг готівковим способом грошові кошти у сумі 4267500,00 грн у якості безпроцентної позики, на підтвердження чого нею власноруч написано розписку позичальника від 25.12.2020.

20.05.2023 відповідачкою повернуто позивачу у рахунок часткового погашення частину боргу готівковим способом у сумі 1000000,00 грн, що підтверджується власноруч написаною позивачем розпискою від 20.05.2023.

Крім того, 30.06.2024 відповідачкою повернуто позивачу у рахунок часткового погашення частину боргу готівковим способом у сумі 1500000,00 грн, що підтверджується власноруч написаною позивачем розпискою від 30.06.2023.

Також, як зазначив представник відповідачки, не заперечується той факт, що станом натепер існує заборгованість у сумі 1767500,00 грн. Однак, питання щодо її повернення не потребує судового рішення. При цьому, відповідачка не погоджується з позивачем у частині розрахунку суми заборгованості, а саме 3470948,67 грн., оскільки розписка, на підставі якої позивач звертається до суду, не містить жодних вказівок на обов`язкове повернення боргу в еквіваленті до валюти, а тим більше до долару США.

Обґрунтування вимог позивача щодо підвищення курсу долара США є виключно економічним фактором, однак, як стверджує представник відповідачки, цей факт не може бути підставою для зміни валюти зобов`язання. Відповідачка не взяла на себе зобов`язання повертати борг в еквіваленті до долара США, а тому коливання курсу не є підставою для зміни умов договору. Крім того, відповідно до розписок, які складені позивачем щодо отримання від відповідачки грошових коштів у рахунок часткового погашення боргу, відповідачка повертала борг у гривнях. Більш того, у вказаних розписках відсутні будь-які посилання на еквівалент боргу до долара США.

За таких обставин, представник відповідачки зазначив, що усвідомлюючи наявність обов`язку щодо повернення боргу у повному обсязі, відповідачка погоджується повернути заборгованість за розпискою станом на момент написання відзиву, яка складає 1767500,00 грн (а. с. 27-40).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Павлік І.П. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Проботюк Д.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 25.12.2020 відповідачка ОСОБА_4 отримала від позивача ОСОБА_3 у борг готівковим способом грошові кошти у сумі 4267500 грн 00 коп. у якості безпроцентної позики, що за офіційним курсом Національного банку України щодо іноземних валют станом на момент отримання вказаних грошових коштів еквівалентно 150000 доларів США.

На підтвердження отримання у борг цих грошових коштів відповідачкою власноруч написано та надано позивачу розписку позичальника від 25 грудня 2020 року, згідно з якою отримані у борг грошові кошти ОСОБА_4 зобов`язувалася повернути позивачу у повному обсязі у строк до 30 червня 2024 року (а. с. 11).

Відповідачка повернула позивачу лише частину грошових коштів готівковим способом в рахунок часткового погашення боргу за розпискою від 25 грудня 2020 року, а саме 20 травня 2023 року - 1000000 грн 00 коп. та 30 червня 2024 року - 1500000 грн 00 коп., що підтверджується написаними позивачем розписками від 20.05.2023 та від 30.06.2024 (а. с. 31-32, 33-34).

Відтак, у визначений розпискою від 25.12.2020 строк, а саме до 30.06.2024, грошові кошти отримані у борг відповідачка ОСОБА_4 не повернула позивачу ОСОБА_3 в повному обсязі.

Ці зазначені фактичні обставини у ході судового розгляду справи не заперечувалися представниками сторін.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відтак, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 372/45/21.

Водночас, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2статті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що у власноручно написаній розписці від 25.12.2020, відповідачка ОСОБА_4 зазначила, що отримала від ОСОБА_3 у борг готівковим способом грошові кошти у сумі 4267500 грн у якості безпроцентної позики, що за офіційним курсом Національного банку України щодо іноземних валют станом на момент отримання коштів еквівалентно 150000 доларів США. Отримані у борг грошові кошти зобов`язувалась повернути позикодавцю у строк до 30 червня 2024 року у повному обсязі.

Зміст розписки про отримання грошових коштів свідчить про фактичне отримання грошей у позику та про наявність у ній зобов`язання їх повернення.

Отже, судом встановлено наявність між позивачем та відповідачкою правовідносин за договором позики, виходячи із змісту розписки, на підставі якої доказується факт укладення договору позики і його умов.

Разом з тим, щодо тверджень представника відповідачки про те, що відповідачка ОСОБА_4 не брала на себе зобов`язання повертати борг в еквіваленті до долара США, суд зазначає наступне.

Так, позивач у позові зазначив, що заборгованість за розпискою від 25.12.2020 становить 85639 доларів США, що станом на визначений розпискою граничний строк повернення 30.06.2024 еквівалентно 3470948 грн 67 коп. Такий розрахунок ним зроблений з урахуванням повернутої відповідачкою частини грошових коштів 20.05.2023 у сумі 1000000 грн 00 коп., що на день повернення еквівалентно 27352 доларів США за офіційним курсом Національного банку України та 30.06.2024 у сумі 1500000 грн 00 коп., що на день повернення еквівалентно 37009 доларів США за офіційним курсом Національного банку України.

Як встановлено зі змісту розписки від 25.12.2020, сторони, діючи на власний розсуд, визначили еквівалент сум позики в іноземній валюті без зазначення дати, на яку домовилися врахувати курс іноземної валюти та банківської установи, у якій діятиме такий курс.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі якщо сторони узгодили це у договорі.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 383/686/22.

Відтак,оскільки сторони,згідно іззмістом розпискивід 25.12.2020,визначили сумупозики уеквіваленті додолара США,то увідповідачки виниклозобов`язання повернути навимогу позивачасуму позикиу національнійвалюті -гривні,проте усумі,визначеній заофіційним курсомНаціонального банку України, встановленим на день платежу, тобто на день сплати відповідачкою позивачу сум, отриманих у позику.

До того ж, позивач ОСОБА_3 , надаючи відповідачці ОСОБА_4 грошові кошти у гривнях мав законне сподівання отримати у визначений розпискою строк таку суму коштів у гривнях, за яку б він міг придбати 150000 доларів США, та відповідач розуміла, що за зобов`язанням має повернути саме таку суму грошових коштів. Іншого трактування умов договору щодо зазначення еквіваленту сум позики в іноземній валюті зміст розписки не передбачає.

Крім того,суд звертаєувагу нате,що вході судовогорозгляду сторонавідповідачки незаперечувала,що однієюз умовотримання позикибуло саменеобхідність зазначеннясуми позикив еквівалентідо долараСШАза офіційним курсом Національного банку України.

Водночас,відсутність зазначеннясуми в еквівалентідо долараСШАзаофіційним курсомНаціонального банкуУкраїни в розписках від 20.05.2023 та від 30.06.2024 про повернення грошових коштів не може свідчити про згоду позивача, як позикодавця, зарахувати отримані кошти з відступом від попередньо погоджених умов, оскільки в текстах розписок про це не зазначено.

Натомість, саме відповідачка була зобов`язана з огляду на спірне, на її думку трактування умов повернення грошових коштів при їх передачі в рахунок стягнення боргу, закцентувати увагу позикодавця на цьому. Іншими словами, відповідачка не була позбавлена можливості при поверненні нею грошових коштів вказати на необхідність зазначення позикодавцем в текстах розписок, зокрема, про залишок суми позики.

Відтак, за відсутності інших тверджень у розписках, складених позивачем про зарахування ним коштів без прив`язки до офіційного курсу Національного банку України, суд вважає, що умови отримання позики не змінювалися, тому доводи представника відповідачки в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про недобросовісну поведінку позивача.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми права, оцінивши надані докази, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_4 неналежно виконала взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення позивачу ОСОБА_3 грошових коштів за розпискою від 25.12.2020, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача суму боргу у розмірі 3470948,67 гривень.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 15140,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3851210093.1 від 29.08.2024 (а. с. 6).

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 15140,00 грн підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 524, 526, 530, 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 13, 89, 141, 263, 264-268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 простягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за розпискою від 25.12.2020 у розмірі 3470948 (три мільйони чотириста сімдесят тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 67 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 28 січня 2025 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК