Ухвала

від 28.01.2025 по справі 907/375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/375/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Шикітка О.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2025 року

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі № 907/375/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача 1 ОСОБА_2 , м. Фастів Київської області

до відповідача 2 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо», м. Київ

до відповідача 3 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області

про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників

За участю представників:

позивача Стриж Лариса Анатоліївна, адвокат, ордер серії АХ №1181865 від 09.04.2024 в режимі відеоконференції;

відповідача не з`явився;

відповідача 2 не з`явився;

відповідача 3 не з`явився;

третьої особи не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо», та Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01 серпня 2024 року в справі № 907/375/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 44 175,20 грн судового збору.

Рішення суду від 01 серпня 2024 року набрало законної сили 26 листопада 2024 року відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2024 року у справі №907/375/24.

На виконання вказаного рішення 13 січня 2025 року судом видано відповідний наказ.

16 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява від 15.01.2025 у якій адвокат просить суд визнати наказ Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 від у справі № 907/375/24 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 44 175,20 грн, таким, що не піддягає виконанню, а також до розгляду цієї заяви зупинити виконання наказу від 13.01.2025 року.

Ухвалою від 20.01.2025 суд призначив заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню до розгляду в судовому засіданні 28.01.2025 року.

В судовому засіданні 28.01.2025 представник заявника підтримав заявлені вимоги про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, надав суду пояснення з приводу заявленого клопотання.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 28.01.2025 не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча дату, час та місце розгляду заяви відповідача сторони були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 28.01.2025 до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 20.01.2025 року.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

Розглянувши заяву позивача про визнання судового наказу в даній справі таким, що не підлягає виконанню, заслухавши думку представника позивача, суд враховує наступне.

В обґрунтування поданої заяви адвокат покликається на ч. 1 п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Вказує, що ОСОБА_1 має інвалідність II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 29.08.2022, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

За встановленими у справі обставинами, 01 серпня 2024 року у даній справі Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог та, здійснюючи розподіл судових витрат, ухвалив стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 44 175,20 грн судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку 26 листопада 2024 р. відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2024 р. у справі №907/375/24.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2025 зазначає, що встановлений в рішенні від 01.08.2024 обов`язок позивача здійснити сплату (доплату) судового збору відсутній у зв`язку з положеннями п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору як інваліда ІІ групи.

Позатим, суд враховує, що за встановленими обставинами даної справи, позивачем сплачувався судовий збір при зверненні з позовною заявою та заявою про зміну предмета позову, а загальний розмір сплаченого ОСОБА_1 судового збору становити 12 112,00 грн.

Водночас, у зв`язку з заявленням позивачем у даній справі трьох вимог немайнового характеру (про розірвання Договору купівлі-продажу від 25.01.2021, про розірвання Договору про додаткову домовленість від 26.01.2021 та про встановлення розміру статутного капіталу і розміру часток учасників ТОВ «Катіон Інвест») та двох вимог майнового характеру (про витребування від відповідачів 2 та 3 належних їм часток в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», загальною вартістю 4 085 000,00 грн) належний до сплати розмір судового збору становить 56 287,20 грн.

Наведені обставини безпосередньо відображені в рішенні від 01.08.2024 у даній справі, в якому постановлено відповідно до ст. 129, ч. 2 ст. 163 ГПК України стягнути позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 44 175,20 грн, з урахуванням часткової сплати при подачі позовної заяви та заяви про зміну предмета позову судового збору в розмірі 12 112,00 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18.

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 зазначено, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Розглядаючи подану позивачем заяву, з урахуванням практики застосування відповідних процесуальних норм судом касаційної інстанції, суд враховує, що в ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов`язку повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку ним або іншою особою; інші причини.

Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу внаслідок помилки суду.

Під відсутністю обов`язку слід розуміти, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов`язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

Оцінюючи аргументи заявника щодо необхідності визнання наказу в даній справі таким, що не підлягає виконанню, суд констатує, що вони пов`язуються з необхідністю фактичного перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 у даній справі, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку в частині вирішеного судом питання розподілу судових витрат, а визначені ОСОБА_1 підстави визнання виконавчого документу таким, що не підлягають виконанню не пов`язуються з помилковістю видачі наказу чи припинення обов`язку боржника після видачі виконавчого документа.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з долученим до заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягають виконанню від 15.01.2024 пенсійним посвідченням №2452513714 від 29.08.2022 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а відтак, в силу приписів п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має право на звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вказана обставина є істотною при вирішенні питання розподілу судових витрат в частині сплати позивачем судового збору, проте не встановлювалася судом при прийнятті рішення у даній справі, а відтак може вважатися нововиявленою для суду та слугувати підставою для перегляду рішення від 01.08.2024 у даній справі (в частині розподілу судових витрат та при дотриманні заявником приписів ст.ст. 320-322 ГПК України) за правилами глави 3 розділу IV ГПК України, а не для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, який правомірно виданий судом на примусове виконання рішення, в якому встановлено обов`язок позивач здійснити доплату судового збору, яке набрало законної сили у встановленому порядку, підлягає обов`язковому виконанню, а невиконання вказаного рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд констатує, що наказ Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у справі № 907/375/24 виданий відповідно до положень ст. 241, 327 ГПК України, а тому відсутні підстави вважати його таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 234, 241, 242, 256, 262, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у визнанні судового наказу від 13 січня 2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 у справі № 907/375/24 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 44 175,20 грн таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 28 січня 2025 року.

Суддя Р.М. Лучко