Постанова

від 22.01.2025 по справі 354/1480/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/1480/21

Провадження № 22-ц/4808/110/25

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача ОСОБА_3 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача Товариствоз обмеженоювідповідальністю «РІАЛ-С-ТЕЙТ»,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуГерасименко Н.М.,приватний нотаріусІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу ДовгалюкБ.В.про витребуванняземельної ділянкиз чужогонезаконного володінняза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 на рішенняЯремчанського міськогосуду Івано-Франківськоїобласті від23жовтня 2024року підголовуванням суддіВаврійчук Т.Л.у м.Яремче,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Зімін М.В., звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ» (заміненого належним відповідачем ОСОБА_2 ухвалою суду від 02.11.2022) про витребування з незаконного володіння відповідача на його користь земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 площею 0,2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі договору дарування від 14.08.2006, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. В подальшому позивач не вчиняв жодних юридично-значимих дій, направлених на відчуження вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб будь-яким способом, однак у жовтні 2021 року під час ознайомлення у приміщенні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області із матеріалами цивільної справи №354/977/13-ц із наявної у матеріалах справи довідки з Державного земельного кадастру дізнався, що з 04.07.2017 власником спірної земельної ділянки є ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ». В подальшому позивач з`ясував, що відповідач набув вказану ділянку у власність внаслідок укладення ряду протиправних угод, так відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.01.2017 №25, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності від 11.10.2016 №291, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Дніпропетровської області Михайленком В.П. відчужив від імені позивача спірну ділянку на користь ОСОБА_5 .

Позивач ніколи не бачився та не знайомий і відповідно не уповноважував ОСОБА_4 на укладання будь-яких угод стосовно спірної земельної ділянки. Так само дружина позивача ОСОБА_3 ніколи не давала своєї згоди ані усно, ані письмово на відчуження вказаної ділянки.

У подальшому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г.М., за реєстром №643, відчужив спірну ділянку на користь ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ».

Надалі ОСОБА_6 як володілець 100% частки статутного капіталу ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ» згідно протоколу №2/17 від 03.07.2017 загальних зборів учасників товариства та акту прийому-передачі та грошової оцінки майна від 03.07.2017 сформував статутний капітал вказаного господарського товариства шляхом внесення до нього спірної земельної ділянки.

Таким чином оскільки позивач не розпорядився належною йому земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, ОСОБА_4 відчужив її без вираження на це волі власника, а відтак спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі та позивач як власник в порядку ст.ст.387,388 ЦК України вправі витребувати вказане майно у відповідача як останнього набувача.

Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Яремчанського міського суду від 23 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Зімін М.В. вказав, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права. Ухвалюючи таке рішення суд зазначив, що в ході судового розгляду за клопотанням позивача у цій справі були проведені первинна та повторна судові почеркознавчі експертизи, за результатами яких судові експерти прийшли до висновків про неможливість надати відповіді на питання чи виконано підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у довіреності від 11.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленком В.П., за реєстровим номером 291, позивачем чи іншою особою.

Вказав, що судовий експерт Київського НДІСЕ Полтавська Я.Р. у судовому засіданні підтримала наданий нею висновок за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи №25328/23-32 від 04.04.2024, зазначила, що він виконаний у повній відповідності до діючих методик проведення судових експертиз. Пояснила суду, що надати відповідь на питання чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у довіреності від 11.10.2016 є неможливим через неспівставність транскрипції досліджуваного підпису із зразками підписів ОСОБА_1 . Надати відповідь чи виконано рукописний запис у вказаній довіреності позивачем чи іншою особою не виявилось можливим, бо встановлено, що ні виявлені розбіжності, ні співпадіння не можуть слугувати підставою для позитивного або негативного висновку. Почеркові ознаки, що розрізняються не можуть слугувати підставою для негативного висновку через обмежений об`єм графічної інформації. Почеркові ознаки, що збігаються хоч і чисельні, проте їх ідентифікаційна значимість невисока, що обумовлено простотою будови елементів букв і при наявності ознак, що розрізняються не можуть бут покладені в основу позитивного висновку.

Зазначив, що експерт Тутецька Н.В. та ОСОБА_7 при проведенні експертизи у цій справі не виконали вимоги методики. Відповідно місцевим судом неповно з`ясовано обставини справи, що є безумовною підставою для скасування його рішення.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Крім того, подав суду клопотання про призначення комісійної судової почеркознавчої експертизи, в якому просить призначити по справі комісійну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» довіреності посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленком В.П. від 11 жовтня 2016 року за реєстровим №291, ОСОБА_1 чи іншою особою? Проведення експертизи доручити судовим експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса». Оплату витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, покласти на ОСОБА_1 .

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС Тутецької Н.В. від 04.08.2023 неможливо відповісти на вказане питання по причині несумісності для порівняння досліджуваного підпису з підписами ОСОБА_1 у зразках та не виявлення сукупності ознак, які б індивідуалізували почерк певної особи або заперечували тотожність виконавця.

Повторна судова експертиза з висновком №25328/23-32 від 04.04.2024 проведена неповно та необ`єктивно, з недотриманням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи, а зроблені в результаті експертизи висновки є необґрунтованими.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник ОСОБА_1 адвокат Зімін М.В., який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведених у ній.

Представник ОСОБА_2 адвокат Хемич В.М. вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_3 , представник ТОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. та приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюк Б.В. в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Встановлено, що відповідно до договору дарування земельної ділянки, укладеного 14.08.2006 та посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №3705, ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 04.08.2006, за реєстровим №2231 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,2500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і розташована за адресою с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Право власності дарувальника на вказану земельну ділянку посвідчується Державним актом серії ЯГ № 308476, виданим 06.07.2006 Поляницькою сільською радою на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. 18.12.2003, за реєстром №2695, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800206 (т.1 а.с.34).

На підставі вказаного договору дарування від 14.08.2006 Поляницькою сільською радою ОСОБА_1 17.10.2006 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №867028, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800320, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:0022.

Між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Михайленком В.П., від 11.10.2016, за реєстром №291 та ОСОБА_5 06 січня 2017 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.1 а.с 14).

У договорі зазначено, що відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №867028, виданого Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 17.10.2006 на підставі договору дарування земельної ділянки від 14.08.2006, зареєстрованого у реєстрі за №3705 та відчужується за згодою його дружини ОСОБА_3 , викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Двірник І.В. 26.10.2016, за реєстровим №2303 (п.п.2, 8 договору).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №25. Нотаріусом зазначено, що договір підписано у її присутності, особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також повноваження представника та належність ОСОБА_1 відчужуваної земельної ділянки перевірено.

ОСОБА_5 09.06.2017 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєвою Г.М., за реєстром №643 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 на користь ОСОБА_6 (т.1 а.с. 16).

ОСОБА_6 03.07.2017, як володілець 100% частки статутного капіталу ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ», згідно протоколу №2/17 загальних зборів учасників ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ» та акту прийому-передачі та грошової оцінки майна сформував статутний капітал вказаного товариства шляхом внесення до нього належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,25 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 (т.1 а.с. 18).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру від 07.10.2021, державну реєстрацію права власності ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ» на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 проведено виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 04.07.2017 (т.1 а.с. 10-11).

У подальшому, 30.10.2021 ТзОВ «РІАЛ-С-ТЕЙТ» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В., зареєстрованого у реєстрі за №2138, відчужило земельну ділянку площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 на користь ОСОБА_2 . Державну реєстрацію права власності відповідача на вказане нерухоме майно проведено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Довгалюка Б.В., індексний номер: 61258861 від 30.10.2021, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №282115248 від 30.10.2021 та інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру від 18.08.2022 року.

У заяві від 10.11.2021, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., за реєстром №4607, що адресована компетентним органам, ОСОБА_1 ствердив, що довіреність, посвідчену Михайленком В.П., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, 11.10.2016 за реєстровим №291, видану на ім`я ОСОБА_4 , не підписував і до цього приватного нотаріуса не звертався (т.1 а.с. 12).

Дружина позивача ОСОБА_3 у посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. заяві, адресованій компетентним органам, за реєстром №4606, ствердила, що заяву, справжність підпису на якій засвідчено Двірник І.В., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, 26.10.2016 за реєстровим №2303, вона не підписувала і до цього приватного нотаріуса не зверталась (т.1 а.с. 13).

У матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2016, зареєстрованого у реєстрі за №25, направлених до суду першої інстанції приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. на виконання ухвали про витребування доказів містяться наступні документи:

- оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022, укладений 06.01.2017 між ОСОБА_4 , який дів від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 11.10.2016 за реєстровим №291 та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., за реєстром №25;

- оригінали заяв ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від 06.01.2017, справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Герасименко Н.М., та які вказаними заявами ствердили, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки покупець у зареєстрованому шлюбу не перебуває; відчужувана земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 вільна від будівель і споруд та оглянута покупцем; продавець у поточному році не вчиняв правочинів щодо іншого нерухомого майна;

- оригінал довіреності від 11.10.2016, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Михайленком В.П., зареєстрованої у реєстрі за №291, відповідно до якої ОСОБА_1 діючи на підставі договору доручення, укладеного в усній формі, уповноважив ОСОБА_4 бути його представником в усіх державних, правоохоронних, господарських, в державних та приватних нотаріальних контрах, громадських та інших органах і організаціях, БТІ, Державному правлінні земельних ресурсів, земельного кадастру, Державній реєстраційній службі речових прав, нотаріальних конторах, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності і перед громадянами, з питань розпорядження(продати, обміняти) земельною ділянкою площею 0,2500 га, що розташована за адресою с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яка належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту ЯД №867028, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611092001:22:002:0022. Для чого надав останньому право подавати від його імені заяви та документи у тому числі документи на реєстрацію його речових прав на нерухоме майно, отримувати необхідні документи, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витяг з земельного кадастру, подавати документи для проведення оцінки та отримувати звіт про ринкову оцінку нерухомого майна, отримувати Витяг з Державного реєстру речових прав про реєстрацію речових прав та їх обтяження, Витяг про обтяження рухомого майна(податкові застави), укладати від його імені договори про відчуження нерухомого майна, узгоджувати усі питання під час укладання договорів про відчуження, підписувати від його імені договори, отримувати грошові кошти, що будуть належати йому під час продажу або обміну, сплачувати за нього необхідні платежі та мито, розписуватися за нього, а також виконувати усі дії, необхідні для виконання наданих цією довіреністю повноважень. Вказана довіреність видана з правом передовіри терміном до 11.10.2019 та містить відмітку про те, що довіреність підписано ОСОБА_1 у присутності нотаріуса, його особу встановлено, дієздатність перевірено;

- оригінал заяви ОСОБА_3 від 26.10.2016, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Двірник І.В., зареєстрованої у реєстрі за №2303, відповідно до якої заявниця надала згоду на продаж та укладення її чоловіком ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, набутої ними під час перебування у шлюбі, зареєстрованому 08.09.1979, площею 0,2500 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:0022. Нотаріусом засвідчено справжність підпису заявниці, який зроблено у її присутності та зазначено, що особу ОСОБА_3 , яка підписала документ встановлено, її дієздатність та факт реєстрації шлюбу перевірено;

- оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №867028, виданого ОСОБА_1 17.10.2006 на земельну ділянку площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2601983812016 від 19.10.2026, відповідно до якого земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 17.10.2006;

- Звіт ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» від 19.10.2026 про експертну грошову оцінку земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022;

- Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №113033240 від 06.10.2017, відповідно до якої бланк нотаріального документу серії НВХ 157628 отримано та використано для посвідчення заяви 26.10.2016 приватним нотаріусом Двірник І.В.;

- Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №32328321 від 11.10.2016 року, Скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей(перевірка дійсності довіреності) №32944668 від 06.01.2017, Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №113033204 від 06.01.2017, відповідно до яких 11.10.2016 до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис про посвідчення приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Михайленком В.П. довіреності, номер у реєстрі нотаріальних дій 291, бланк НВХ 610889, особа, яка надала довіреність - ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_4 , майно-земельна ділянка площею 0,2500 га(продати, обміняти) за адресою с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, строк довіреності-11.10.2019;

- копії паспортів громадян України серії НОМЕР_1 , виданого Івано-Франківським МВ УДМС в Івано-Франківські області 05.03.2013 на ім`я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_2 , виданого Миколаївським РВУ МВС України у Львівській області 17.10.2008 на ім`я ОСОБА_5 та копії карток платників податків зазначених осіб;

- інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №77817580 та №77817740 від 06.01.2017 відповідно до яких відомості про реєстрацію речових прав та обтяжень на щодо об`єкта-земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 відсутні;

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №51212612 від 06.01.2017, яким підтверджується відсутність у реєстрі відомостей за суб`єктами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №77829546 від 06.01.2017 відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 проведено 06.01.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., індексний номер 33368167 від 06.01.2017 (т. 1 а.с.106-143).

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Двірник І.В. на виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.01.2022, листом від 31.01.2022 за вих. №20/01-16 повідомила, що нею 26.10.2016 засвідчено справжність підпису громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяві, адресованій органам нотаріату про згоду на продаж та на укладення її чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: с. Поляниця Яремчанська міська рада, Івано-Франківська область, кадастровий номер земельної ділянки 2611092001:22:002:0022, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, набутої подружжям під час перебування у шлюбі, зареєстрованому 08.09.1979 року. Особу громадянки ОСОБА_3 встановлено за поданим для огляду паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 25.07.1996. Надати суду копії будь-яких документів немає можливості, так як номенклатурою справ не передбачено зберігання будь-яких копій документів щодо такого роду правочинів (т.1 а.с. 67).

Відповідно до висновку судового експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України Тутецької Н.В. №СЕ-19/109-23/7191-ПЧ від 04.08.2023, за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, відповісти на запитання у частині «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у довіреності від 11.10.2026, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленком В.П., за реєстровим №291, ОСОБА_1 чи іншою особою?» не є можливим по причині несумісності для порівняння досліджуваного підпису з підписами ОСОБА_1 у зразках; вирішити запитання у частині «Чи виконано рукописний текст від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у довіреності від 11.10.2016, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленком В.П., за реєстровим №291, ОСОБА_1 чи іншою особою?» не є можливим по причині не виявлення сукупності ознак, які б індивідуалізували почерк певної особи або заперечували тотожність виконавця (т. 2 а.с. 224-229).

Згідно висновку експерта Київського НДІСЕ Полтавської Я.Р. №25328/23-32 від 04.04.2024, за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи надати відповідь на питання в частині: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» у довіреності від 11.10.2016, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленком В.П., за реєстровим №291, ОСОБА_1 чи іншою особою?», не виявилося можливим, у зв`язку з неспівставністю за транскрипцією досліджуваного підпису із зразками підписів ОСОБА_1 ; встановити чи виконаний рукописний запис « ОСОБА_9 », що міститься в графі «Підпис» довіреності від 11.10.2016, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленком В.П., за реєстровим №291, ОСОБА_1 чи іншою особою?» не виявляється за можливе, з причин викладених у дослідницькій частині висновку.

Як зазначено у дослідницькій частині висновку щодо питання №2, при оцінці результатів порівняльного дослідження почеркових об`єктів встановлено, що ні розбіжності, ні співпадіння, не можуть слугувати підставою для позитивного або негативного висновку. Почеркові ознаки, що розрізняються не можуть слугувати підставою для негативного висновку так, як через обмежений об`єм графічної інформації у досліджуваному рукописному записі, неможливо перевірити їх стійкість і дати їм однозначну оцінку: чи є вони варіантами ознак почерку одного виконавця, або це ознаки почерку різних осіб. Почеркові ознаки, що збігаються, хоч і чисельні, їх ідентифікаційна значимість невисока, що обумовлено простотою будови елементів букв, а також те, що вони у більшості випадків передбачені нормами пропису і зустрічаються у почерках різних осіб, тому вони, при наявності ознак, що розрізняються, не можуть бути покладені в основу позитивного (категоричного або ймовірного) висновку. Відсутність однозначної оцінки не надало можливість вирішити питання ні в категоричній, ні імовірній формі (т. 3 а.с. 92-98).

Частиною першою ст.316ЦК України визначено право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.ч.1,2 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною четвертою ст.319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Стаття 321ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною другою ст.90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст.158ЗК України виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

За змістом ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Частиною першою ст.239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність-це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст.638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, продавець може домовитись з іншою особою про продаж її власності від її імені.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованими на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

У постанові від 11.02.2020 в справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «власник з дотриманням вимог статті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Таким чином, правовою підставою для витребування майна від особи, яка є його добросовісним набувачем є зокрема встановлений та підтверджений належними та допустимими доказами факт вибуття вказаного майна із володіння його власника поза його волею.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством установлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону й дійсним намірам сторін.

Статтею 44 Закону України «Про нотаріат» закріплено повноваження нотаріуса при визначенні обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірці повноважень представника фізичної або юридичної особи, встановлення намірів сторін вчиняти правочин. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цьогоЗакону,а такожперевіряє обсягйого повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної зі сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину відбувається шляхом установлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної зі сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна зі сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Відповідно дост.55 Закону України«Про нотаріат » договори про відчуження та заставу майна, крім випадків, встановлених статтею 38 ЗаконуУкраїни «Проіпотеку»,посвідчуються заумови поданнядокументів,що підтверджуютьправо власностіна майно,що відчужуєтьсяабо заставляється,або занаявності державноїреєстрації прававласності натаке майноу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно. При посвідченні договорів про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у ході розгляду цієї справи не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами факт вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача всупереч його волі, на підставі підробленої посвідченої довіреності від 11.10.2016 посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Михайленком В.П., за реєстром №291, виданої на ім`я ОСОБА_4 .

За відсутності інших належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту вибуття спірної земельної ділянки площею 0,2500 га із володіння позивача всупереч його волі шляхом використання підробленої довіреності на розпорядження майном, самі по собі нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 та його дружини від 10.11.2021 у яких останні засвідчили, що позивач не підписував довіреність від 11.10.2016 на ім`я ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 не підписувала нотаріально посвідчену заяву від 26.10.2016 про надання згоди на відчуження земельної ділянки, не можуть слугувати належною та достатньою правовою підставою для витребування вказаної ділянки із володіння відповідача відповідно до ст.388 ЦК України і виснував, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на таке.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Звертаючись до суду із позовними вимогами ОСОБА_1 просив витребувати від ОСОБА_2 як добросовісного набувача на свою користь земельну ділянку площею 0,2500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і розташована за адресою с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. На підставі договору дарування від 14.08.2006 Поляницькою сільською радою ОСОБА_1 17.10.2006 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №867028, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010629800320, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 2611092001:22:002:0022.

Між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Михайленком В.П., від 11.10.2016, за реєстром №291 та ОСОБА_5 06 січня 2017 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0022, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.1 а.с 14).

Надаючи оцінку заявленим ОСОБА_1 вимогам, колегія суддів враховує таке.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Отже, саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок про те, що власник з дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2023 року у справі № 205/7675/20 (провадження № 61-1133св23), від 12 червня 2024 року у справі № 354/417/20 (провадження № 61-10917св23).

Проте вимоги про визнання недійсним першого правочину ОСОБА_1 не заявляв.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Доводи апеляційної скарги не містять підстав та не вказують на обставини для задоволення позову та скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що постановлене судом першої інстанції рішення слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова судунабирає законноїсили здня їїприйняття іможе бутиоскаржена вкасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 29 січня 2025 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О.Томин