Постанова

від 15.01.2025 по справі 477/2576/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1311/25 Справа № 477/2576/23 Головуючий упершій інстанції: Демидова С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від23вересня 2024року посправі запозовом Дніпровськогодержавного медичногоуніверситету до ОСОБА_1 простягнення витратна навчання,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року Дніпровський державний медичний університет звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» №704-ос від 06 серпня 2016 року ОСОБА_1 зарахована на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України. Наказом Міністерства охорони здоров`я України №473 від 16 березня 2021 року змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України ДЗ «ДМА» на Дніпровський державний медичний університет. 01 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено угоду №72 про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно з умовами укладеної Угоди відповідач зобов`язується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Згідно наказу позивача №334-ос від 21 червня 2022 року «Про завершення навчання» відповідачці присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту, у зв`язку із завершенням навчання. Згідно направлення на інтернатуру №105 від 03 червня 2022 року, відповідачка була направлена до КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради для проходження інтернатури. 13 липня 2022 року ОСОБА_1 заявою відмовилась від проходження інтернатури за власним бажанням через введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, не відпрацювавши три роки після закінчення закладу вищої освіти. Таким чином, відповідач не дотрималася умов угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2016 року №72, в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення, тобто вона порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання. Згідно розрахунку суми, яка за державним замовленням витрачена з державного бюджету на навчання відповідачка в закладі вищої освіти позивача, складає 335368,86 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки витрати на навчання у розмірі 335368,86 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету витрати на навчання у розмірі 335368,86 грн та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 5030,54 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судомта стверджуєтьсязібраними усправі доказами,щонаказом ректора Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» №704-ос від 06 серпня 2016 року, на підставі рішення приймальної комісії, ОСОБА_1 зарахована з 01.09.2016 студентом першого курсу денної форми навчання Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (а.с. 10)

Між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та ОСОБА_1 01 вересня 2016 року №72 укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою, за умовами якої, зокрема, відповідач зобов`язується прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 6).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №473 від 16 березня 2021 року змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України ДЗ «ДМА» на Дніпровський державний медичний університет (а.с.21-22).

Згідно наказу Дніпровського державного медичного університету №334-ос від 21 червня 2022 року «Про завершення навчання», відповідачці присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень магістра за спеціальністю, видано документ про вищу освіту, та відраховано з числа студентів навчального закладу з 21.06.2022, у зв`язку із завершенням навчання за освітньо-професійними програмами (а.с.13, 14-15).

Відповідно до направлення на інтернатуру №105 від 03 червня 2022 року, виданого позивачем, відповідач була направлена до КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради для проходження інтернатури. (а.с.16).

Наказом Дніпропетровської обласної військової адміністрації Департаменту охорони здоров`я №303-о від 24 червня 2022 року відповідачку наказано зарахувати на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності інфекційні хвороби з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2024 року; направлено ОСОБА_1 для проходження заочної частини інтернатури на базу КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради (а.с.71).

ОСОБА_1 подала позивачу письмову заяву від 13 липня 2022 року, у якій відмовилась від проходження інтернатури через сімейні обставини та введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, що пов`язані з активними військовими діями та їхніми наслідками (а.с.17). Факт написання такої заяви ОСОБА_1 визнано її представником у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання.

Відповідно до листа КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради №253 від 12 лютого 2024 року, відповідач для зарахування на посаду лікаря та проходження заочної частини інтернатури до закладу не з`явилась (а.с. 86).

Позивачем долучено до матеріалів справи детальний розрахунок грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням, відповідно до якого з державного бюджету на навчання студента медичного факультету Дніпровського державного медичного університету ОСОБА_1 (випуск 2022) витрачено коштів з державного бюджету на загальну суму 335368,86 грн, а саме: за 2016-2017 навчальні роки - 35989,80 грн, за 2017-2018 навчальні роки - 45486,66 грн, за 2018-2019 навчальні роки - 47047,46 грн, за 2019-2020 навчальні роки - 61545,92 грн, за 2020-2021 навчальні роки - 70521,66 грн, за 2021-2022 навчальні роки - 74777,36 грн, що також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами (а.с.117, 143-168).

Листом Дніпропетровської обласної військової адміністрації Департаменту охорони здоров`я від 07 червня 2024 року повідомлено, що згідно з реєстрацією вхідної та вихідної документації в автоматизованій системі діловодства ДОКПРОФ, заяви від ОСОБА_1 в 2022 році про неможливість приступити до проходження інтернатури не надходило (а.с.134).

У частиніпершій статті197 КЗпПУкраїни визначено,що молодимспеціалістам випускникамдержавних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992, було затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (в редакції, чинній на момент укладення сторонами справи угоди, далі - Порядок працевлаштування випускників ВНЗ), підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якого передбачено, що цей Порядок поширюється на осіб, які навчаються за спеціальністю медичного профілю.

Згідно з пунктом 4 Порядку №992 працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком №1.

Згідно зУказом ПрезидентаУкраїни від23січня 1996року №77/96«Про заходищодо реформуваннясистеми підготовкиспеціалістів тапрацевлаштування випускниківвищих навчальнихзакладів» (вредакції,чинній намомент виникненнявідповідних правовідносин,далі Указ Президента№77/96)особи,які навчаютьсяза рахунокдержавних коштів,укладають задміністрацією вищогонавчального закладуугоду,за якоювони зобов`язуютьсяпісля закінченнянавчання таодержання відповідноїкваліфікації працюватив державномусекторі народногогосподарства неменше ніжтри роки.У разівідмови працюватив державномусекторі народногогосподарства випускникивідшкодовують вустановленому порядкудо Державногобюджету повну вартість навчання.

Відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 вересня 1996 року №291 (яке було чинним на час укладення сторонами угоди), спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху. В інтернатуру зараховуються випускники медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря (провізора) і отримання диплому з певної лікарської (провізорської) спеціальності. Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.

У пункті 3 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року №367 (далі Порядок №367), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, на час подання відповідачкою заяви про відмову від проходження інтернатури, визначено, що випускник державного вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти III-IV рівнів акредитації, якому після навчання в інтернатурі присвоєно кваліфікацію лікаря(провізора)-спеціаліста і який працевлаштований на підставі направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладення ним трудового договору із замовником. Період навчання в інтернатурі до цього терміну не входить.

Пунктом 6 Порядку №367 передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.

Відповідно до пункту 21 Порядку випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пунктах 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Судом установлено, що у договорі (угоді) від 01 вересня 2016 року, укладеному між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та ОСОБА_1 , сторони погодили, що відповідач зобов`язується прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 6).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17 зазначено, що договірне зобов`язання це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважалися такими.

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Наказом Дніпропетровської обласної військової адміністрації Департаменту охорони здоров`я №303-о від 24 червня 2022 року відповідачку зараховано на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності інфекційні хвороби з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2024 року; направлено ОСОБА_1 для проходження заочної частини інтернатури на базу КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради (а.с.71). Однак, на роботу відповідачка не вийшла.

У статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17, якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Таким чином, розумним і справедливим є відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах.

Отже, отримавши сертифікат лікаря, ОСОБА_1 повинна була з`явитися на роботу до КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради для подальшого відпрацювання відповідно до умов підписаної нею угоди.

Разом з тим, судом установлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року на роботу не вийшла, причини невиходу на роботу роботодавцю не повідомила.

Відповідачка подала письмову заяву від 13 липня 2022 року позивачу, якою відмовилась від проходження інтернатури в 2022 році через сімейні обставини та введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, що пов`язані з активними військовими діями та їхніми наслідками (а.с.17).

Виходячи звикладеного,надавши належноїоцінки представлениму справідоказам,у їхсукупності;встановивши,щоОСОБА_1 не дотрималася вимог законодавства України та договору від 01 вересня 2016 року №72 в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення інтернатури три роки відповідно до направлення на роботу та порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання; встановивши, що позивачем на її навчання в інтернатурі були понесені витрати у загальному розмірі 335368,86 грн (які складаються із фонду оплати праці - 228166,53 грн, комунальних послуг - 2581,66 грн, стипендії - 104620,67 грн), колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету витрат на навчання у загальному розмірі 335368,86 грн.

Колегія звертає увагу, що відповідачка не заперечує розмір витрат на навчання та не наводить власного контррозрахунку таких витрат.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦПК України).

Також, суду не представлено будь-яких доказів оспорювання (повністю чи в частині) угоди про підготовкуфахівців звищою освітою від 01 вересня 2016 року №72, укладеної між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та ОСОБА_1 ; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено ознак нікчемності чи неукладеності вказаної вище угоди сторін.

ОСОБА_1 ,добровільно укладаючиугоду пропідготовку фахівцівз вищоюосвітою,була обізнаноюіз родомта характероммайбутньої роботи,яка можебути їйзапропонована виключнов межахїї спеціальностіі кваліфікаціїта необхідністювідпрацювання певногостроку після закінчення навчання.

Отримавши направлення на роботу, відповідачка з вимогами щодо зміни місця направлення не зверталася. Натомість подала до навчального закладу заяву від 13 липня 2022 року, якою відмовилась від проходження інтернатури (а.с.17).

Посилання в апеляційній скарзі, що відповідачка не отримувала направлення на роботу спростовується фактом її відмови від проходження інтернатури та відпрацювання 3-річного строку в державному секторі, який підтверджується письмовою заявою від 13.07.2022. Крім того, обов`язок такого відпрацювання погоджений сторонами у самому договорі від 01 вересня 2016 року №72, зміст якого відповідачці відомий.

Обґрунтування в апеляційній скарзі, що направлення на інтернатуру №105 від 03 червня 2022 року складене не за формою №2, передбаченою додатком №3 до пункту 11 Порядку №367, не свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов договору, адже вказане направлення містить всю необхідну інформацію, а саме прізвище імя та по батькові особи, яка направляється ( ОСОБА_1 ), база заочної частини інтернатури (КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради), дата прибуття (01 серпня 2022 року) (а.с. 16).

У заяві ОСОБА_1 від 13 липня 2022 року про відмову від проходження інтернатури зазначені підстави такої відмови - сімейні обставини та введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, що пов`язані з активними військовими діями та їхніми наслідками (а.с.17).

Однак, відповідачка у вказаній вище заяві не наводить конкретних сімейних обставин, що обумовлюють неможливість проходження інтернатури; до заяви та у даній цивільній справі нею не представлено доказів наявності сімейних обставин, що унеможливлюють проходження інтернатури відповідно до умов укладеної угоди з навчальним закладом; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.

Тому саме по собі зазначення у заяві від 13 липня 2022 року посилання на сімейні обставини не свідчить про поважність причин відмови від виконання умов договору.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Судом установлено, що відповідачка після закінчення навчання для проходження інтернатури була направлена до КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради з 01 серпня 2022 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради по вул. Юрія Камінського, 5 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого станом на час розгляду справи місто Кривий Ріг Дніпропетровської області не відносився та не відноситься до територій можливих бойових дій чи активних бойових дій.

Таким чином, враховуючи, що на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, до якого була направлена відповідачка для проходження інтернатури, не велися та не ведуться активні бойові дії, посилання на введення в Україні воєнного стану, в даному випадку, не свідчить про наявність поважних причин невиконання умов договору.

Крім того,як ужезазначалось судом,отримавши направленняна роботу,відповідачка звимогами щодозміни місцянаправлення незверталася.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на виключення частини другої статті 52 Закону України Про освіту з 06.09.2014 на підставі Закону №1556-VII від 01.07.2014, якою передбачалося, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - суд зазначає наступне.

На часвиникнення спірнихправовідносин (серпень-вересень2016року)діяв Указ Президента України від 23 січня 1996 року №77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», яким передбачалось, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.

Укладений сторонами договір не розривався, недійсним визнаний не був; ознак недійсності чи неукладення договору судом не встановлено, а відповідачкою не доведено.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від23вересня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова