Постанова

від 22.01.2025 по справі 156/325/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 156/325/24 Головуючий у 1 інстанції: Малюшевська І. Є. Провадження № 22-ц/802/127/25 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Ганжа М. І.,

з участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника заінтересованої особи: Органу опіки та піклування Литовезької сільської ради Фіть М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання фізичної особи ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, яку мотивує тим, що він являється рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони зареєстровані та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 13.04.2010 комісією МСЕК визнано інвалідом 3 групи довічно.

Внаслідок хронічного та стійкого психічного розладу остання не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, а тому потребує постійного медичного нагляду та лікування, стороннього догляду та допомоги (опіки).

У нього добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, має бажання і можливість бути опікуном своєї матері.

Ураховуючи наведене, просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити його ОСОБА_1 опікуном своєї матері.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року заяву задоволено частково.

Визнано недієздатною та встановлено опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 відмовлено.

До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_1 обов?язки зі здійснення опіки над нею покладено на орган опіки та піклування Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені заявника ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині відмови у вимозі про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цієї вимоги ОСОБА_1 ..

Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подали.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , представник заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представник заінтересованої особи: Органу опіки та піклування Литовезької сільської ради Фіть М. В. апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Адміністрація Державної прикордонної служби України своїх представників у судове засідання не направили і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду в оскаржуваній частині скасувати з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає в порядку окремого провадження (п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація про здійснення заявником догляду за матір`ю, яка зазначена у поданні органу опіки і піклування, викликає обґрунтований сумнів, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом в ЗСУ і матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про його увільнення з лав ЗСУ. Також судом надано оцінку змісту подання і в частині виявлення можливості призначення опікуном інших дітей або родичів недієздатної.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.10).

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 23 від 20.07.2024 ОСОБА_1 з 30.05.2000 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0063055 від 15.04.2010 (а.с.13).

Встановивши, що ОСОБА_3 має стійкий хронічний психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку із чим вона потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 835 від 05.07.2024, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання її недієздатною.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року проходить військову службу за призовом в Збройних Силах України, а тому позбавлений можливості виконувати у повній мірі обов`язки опікуна недієздатної особи.

Колегія судів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, який є додатком до рішення виконавчого комітету Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 17.04.2024 року № 43, ОСОБА_3 народилася в с. Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області, є громадянином України, в даний час проживає в АДРЕСА_1 . За своїм психічним станом ОСОБА_3 не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними, потребує стороннього догляду, має необхідність визнати її недієздатною та призначення опікуна. На даний час син ОСОБА_3 ОСОБА_1 має можливість дбати про свою матір, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, та протипоказань бути опікуном не має. Інші особи, які виявили б бажання встановити опіку, нам не відомі. Враховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вважає доцільним визнання недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення опікуном над нею сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.104-105).

Згідно з поданням органу опіки та піклування виконавчого комітету Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном над своєю матір`ю ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрований та проживає син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. ОСОБА_3 за станом здоров`я не може самостійно виконувати свої права та обов`язки, не усвідомлює значення своїх дій, правильно орієнтуватися та оцінювати прості життєві ситуації, потребує постійного стороннього догляду. На даний час син ОСОБА_1 має можливість дбати про свою матір, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.03.2024 санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні. Будинок складається з 4 кімнат, веранди, коридору, ванної кімнати. Кімнати чисті, є необхідна побутова техніка, меблі та комунальні зручності. Відносини в сім`ї доброзичливі. За медичними показниками ОСОБА_1 за станом здоров`я може здійснювати догляд відповідно медичного огляду комунального некомерційного підприємства «Литовезької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини» Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 20.03.2024. Заявник станом на 21.03.2024 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Виходячи з вищевказаного, орган опіки і піклування Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області вважає за доцільне призначити опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі визнання її судом недієздатною (а.с.103).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відмовляючи у призначенні опікуном саме заявника, суд першої інстанції безпідставно посилався на ту обставину, що у поданні не зазначено інформації щодо наявності чи відсутності інших повнолітніх дітей чи родичів, котрі б могли виконувати обов`язки опікуна, а також можливості чи відсутності такої для здійснення ними вказаних обов`язків, хоча відомо, що ОСОБА_3 від шлюбу має трьох дітей.

З системного аналізу вище зазначених положень матеріального права слідує, що особа може бути опікуном лише за наявності її згоди.

Судом першої інстанції досліджено заяви двох інших дітей недієздатної ОСОБА_3 ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , зі змісту яких чітко з`ясовано, що за станом свого здоров`я, наявністю у кожного інвалідності, а також проживання ОСОБА_5 у Державі Ізраїль, жоден з них не може та не бажає бути опікунами над своєю матір`ю (а.с.154, 158).

Ніхто не може бути примушений бути опікуном.

Орган опіки і піклування перевіряє підстави для рекомендації бути опікуном лише тієї особи, яка подала про це заяву, тобто надала свою згоду бути таким.

Ураховуючи наведене, подання органу опіки і піклування у цій справі є таким, що відповідає усім критеріям вимог щодо його змісту та обґрунтованості.

Ураховуючи наведене, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном своєї матері ОСОБА_3 , з якою він постійно проживає разом, а також до якого проявляє прихильність сама ОСОБА_3 ..

Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.

Призначення опікуном недієздатної ОСОБА_3 її сина ОСОБА_1 відповідає також і затвердженим Конституцією України принципам про те, що людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_3 зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині щодо вимог про призначення опікуна скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на строк дії рішення в частині визнання недієздатною ОСОБА_3 в 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді