Постанова

від 28.01.2025 по справі 126/711/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/711/23

Провадження № 22-ц/801/99/2025

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуСправа № 126/711/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегіїсуддів:головуючого суддіСалаТ.Б.,суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Василишин Ігор Анатолійович» на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року, ухвалене суддею Хмель Р.В. в м. Бершадь, повне рішення суду складено 23 вересня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Василишин Ігор Анатолійович», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

встановив:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- розірвати (припинити) договір оренди землі №49 від 14 січня 2021 року, укладений між ним та Фермерським господарством «Василишин Ігор Анатолійович» (далі ФГ «Василишин»), згідно якого передано в оренду вказаному фермерському господарству земельну ділянку, загальною площею 2,1305 га, кадастровий номер 0520484800:02:001:0184, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, індексний номер рішення про державну реєстрацію 56384803 від 29 січня 2021 року;

- стягнути з ФГ «Василишин» на його користь невиплачену орендну плату в сумі 10 000 грн, з якої: 5 000 грн - сума орендної плати за 2021 рік, 5 000 грн - сума орендної плати за 2022 рік.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №602 від 19 червня 2020 року після смерті свого батька ОСОБА_3 він є власником 1/2 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0520484800:02:001:0182, площею 2,1305 га, що розташована на території Ставківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Також, власником 1/2 частини зазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2020 року являється онук позивача - ОСОБА_2 .

У порядку та на умовах договору оренди землі №49 від 14 січня 2021 року позивачем було передано ФГ «Василишин» у строкове платне володіння та користування (оренду) 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0520484800:02:001:0184.

Даний договір було зареєстровано державним реєстратором Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області Красиленко В.Б. 29 січня 2021 року.

Згідно з п. 5, 6 договору оренди землі, договір укладено на 10 років з правом пролонгації, орендна плата вноситься орендодавцем у грошовій формі, у гривнях і становить 5 тисяч грн або, за бажанням орендодавця в натуральній формі. При цьому розрахунок в натуральній формі повинен відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до п.8 договору, орендна плата вноситься не пізніше як у термін до 30 грудня поточного року.

Згідно з п. 21 договору, орендодавець має право вимагати своєчасне внесення орендної плати.

Таким чином, виходячи з вимог закону сторонами було встановлено у договорах оренди землі форму та розмір орендної плати та строки її виплати.

Починаючи з 2021 року і по даний час відповідач користується на правах оренди належною позивачеві земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому орендної плати, яка визначена пунктом 6 договору оренди землі №49 від 14 січня 2021 року, чим порушує умови зазначеного договору.

Загальна заборгованість відповідача за 2021-2022 роки по орендній платі становить 10 000 грн.

Позивач вважає, що неналежне виконання умов договору, а саме несплата орендної плати відповідачем, як орендарем, являється порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, достроково.

09 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з ФГ «Василишин» на його користь невиплачену орендну плату в сумі 15000 грн, з якої: 5000 грн сума орендної плати за 2021 рік; 5000 грн сума орендної плати за 2022 рік; 5000 грн сума орендної плати за 2023 рік.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року позов задоволено.

Розірвано (припинено) договір оренди землі №49 від 14 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Василишин» згідно якого передано в оренду ФГ «Василишин» земельну ділянку, загальною площею 2,1305 га, кадастровий номер - 0520484800:02:001:0184, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області; індексний номер рішення про державну реєстрацію 56384803 від 29 січня 2021 року.

Стягнуто з ФГ «Василишин» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за 2021-2023 роки, в сумі 15 000 грн.

Стягнуто з ФГ «Василишин» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а також судовий збір в розмірі 2 284 грн 80 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, ФГ «Василишин» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У скарзі зазначає, що суд незаконно стягнув з відповідача на користь позивача оренду плату за 2023 рік, оскільки такі вимоги не заявлялися в позовній заяві. Мотивувальна частина рішення суду не містить висновку щодо зміни позивачем предмета та підстав позову. Судом не було надано оцінки відомості, наданій відповідачем, про отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2021 рік та повторно стягнув на користь останнього орендну плату за цей же рік. Відповідач не заперечував, що ОСОБА_1 не бажав отримувати орендну плату за 2022 рік, що підтверджується довідкою про нарахування орендної плати та листом з проханням про надання реквізитів для перерахунку орендної плати, чому суд не надав оцінки. Суд помилково в рішенні вказав, що позивачу належить земельна ділянка площею 2,13 га, тоді як він є власником лише 1/2 частки цієї ділянки. Ніхто з учасників справи не був присутнім в судовому засіданні при винесенні рішення суду і документів про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката відповідач не отримував. Просить прийняти до уваги, як доказ, перерахунку орендної плати за 2022 рік квитанцію АТ "Укрпошта" на суму 6500 грн на адресу ОСОБА_1 ..

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судове засідання, призначена на 28 січня 2025 року, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені.

Враховуючи положення ч. 2ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем не було надано належних доказів на спростування вимог позивача щодо порушення умов договору оренди в частині не виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки з її власником і на час розгляду вказаної справи в суді, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 15000 гривень.

Також суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду і доведені належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального права та зроблені за неповного з`ясування обставин даної справи.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0520484800:02:001:0184, площею 2,1305 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №213264741 від 19 червня 2020 року (а.с.11).

14 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Василишин» укладено договір оренди землі №49, відповідно до якого в оренду передається 1/2 частка вказаної земельної ділянки.

За умовами п. 5 вказаного договору, договір оренди землі укладено на 10 років.

Згідно п. 6 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у гривнях і становить 5 000 гривень, або, за бажанням орендодавця в натуральній формі. При цьому розрахунок в натуральній формі повинен відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до п. 8 договору, орендна плата вноситься не пізніше як у термін до 30 грудня поточного року.

Згідно з п. 32 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Звертаючись 24 березня 2023 року до суду із даним позовом ОСОБА_1 як на підставу для дострокового розірвання договору оренди землі №49, укладеного 14 січня 2021 року між ним та відповідачем ФГ «Василишин», посилався на несплату орендарем орендної плати за 2021 та 2022 роки, що свідчить про істотне порушення умов договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Прооренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди земліє: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Прооренду землі»).

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна платасправляється угрошовій формі. Зазгодою сторінрозрахунки щодоорендної платиза землюможуть здійснюватисяу натуральнійформі.Розрахунок унатуральній формімає відповідатигрошовому еквівалентувартості товарівза ринковимицінами надату внесенняорендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до статті 24 ЗУ «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32ЗУ«Прооренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141ЗКУкраїни серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату орендної плати.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди земліє саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплатиорендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року усправі №499/793/21.

Для розірвання спірного договору оренди землі у даній справі необхідно встановити систематичність порушень зобов`язань орендаря по сплаті орендної плати (неодноразове, триваюче порушення порядку сплати орендної плати).

За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі встановлено, що договір оренди землі між сторонами укладено 14 січня 2021 року.

За умовами вказаного договору, орендна плата вноситься у розмірі 5000 гривень або в натуральній формі у термін до 30 грудня поточного року.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ФГ «Василишин» орендну плату за 2021 та 2022 роки, зазначивши, що вона йому не була виплачена у вказаний період.

ФГ «Василишин», скориставшись правом, визначеним ст. 191 ЦПК України, подало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву із запереченнями щодо позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_1 було виплачено орендну плату за 2021 рік та фермерським господарством вчинялися дії щодо виплати йому орендної плати за 2022 рік.

На підтвердження факту виплати орендної плати за 2021 рік ФГ «Василишин» надало копію відомості на виплату готівки №4 за 23 грудня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було виплачено 12075 грн (тричі по 4025 грн) орендної плати.

Вказану суму було виплачено з урахуванням утриманих податків, а саме з 15000 грн утримано податків в сумі 2925 грн, які було перераховано до бюджету у повному обсязі, що підтверджується довідкою ФГ «Василишин». Сума до виплати склала у загальному 12075 грн (а.с.32).

Також відповідачем надано довідку, відповідно до якої ОСОБА_1 в 2022 році було нараховано орендну плату за земельні частки (паї) в ФГ «Василишин» в сумі 15000 грн , із неї утримано податки в сумі 2925 грн та перераховано до бюджету в повному обсязі (а.с.33).

21 грудня 2022 року ФГ «Василишин» направило ОСОБА_1 листа-повідомлення про надання реквізитів для перерахунку орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 05204848:02:001:0182, 05204848:02:001:0183 та 05204848:02:001:0184 (а.с.34-35).

Ознайомившись із відзивом на позов та наданими на підтвердження викладених ньому обставин доказами, ОСОБА_1 заперечив факт здійснення ним підпису у відомості на виплату готівки №4 від 23 грудня 2021 року, у зв`язку з чим заявив клопотання про витребування від ФГ «Василишин» оригіналу вказаної відомості (а.с.40).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05 червня 2023 року вказане клопотання було задоволено (а.с.42).

30 червня 2023 року від ФГ «Василишин» надійшов оригінал цієї відомості (а.с.45-46).

11 вересня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому він просив призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: Чи виконано особистий підпис від імені ОСОБА_1 у відомості на виплату готівки №4 від 23 грудня 2021 року, виданій ФГ «Василишин» на другому листі документу у п`ятому стовпці таблиці, в першому, другому та третьому рядку графи 5 «Підпис одержувача ОСОБА_1 чи іншою особою? (а.с.54).

Вказане клопотання ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року було задоволено. Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 (а.с.59-60).

Вінницьким відділенням Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України повернуто без виконання ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року з матеріалами цивільної справи у зв`язкувідсутністю підтвердженняоплати експертнихпослуг (а.с.65).

Тобто, судово-почеркознавча експертиза залишилися без виконання.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22, від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22).

Суд першої інстанції взагалі не надав оцінку вказаній обставині.

Статтею 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Застосування наслідківухиленнявід участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначенняекспертизита підтвердження фактуухиленняособи від участі в експертизі.Ухиленнямвід участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведенняекспертизи.

Отже, апеляційний суд вважає, що належні докази на підтвердження факту не підписання ОСОБА_1 відомості на виплату готівки відсутні, а відтак позивачем не доведено факту невиплати йому орендної плати за 2021 рік у встановленому законом порядку.

Що стосується факту виплати орендної плати за 2022 рік, то апеляційний суд виходить з наступного.

ФГ «Василишин», подаючи відзив на позов, зазначило, що направляло ОСОБА_1 лист із необхідністю повідомлення банківських реквізитів для виплати орендної плати, на підтвердження чого надало докази направлення вказаного листа позивачу.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним зі змістом відзиву, не заперечив факту отримання ним листа від ФГ «Василишин» щодо повідомлення реквізитів для перерахунку орендної плати, чому судом першої інстанції не було надано оцінку.

ФГ «Василишин», зважаючи на позицію суду першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначило, що не зважаючи на не повідомлення ОСОБА_1 реквізитів для перерахування орендної плати, фермерське господарство направило орендну плату поштовим переказом.

До апеляційної скарги ФГ «Василишин» додало квитанцію АТ «Укрпошта» про отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2022 рік, яка не була подана ним до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті356, частин першої-третьої статті 367ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.

Подаючи відзив на позов, ФГ «Василишин» надало повний перелік документів, які, на його думку, підтверджували викладені в ньому заперечення щодо позову.

У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не подавав своїх заперечень щодо викладених у відзиві на позов обставин, які стосуються виплати йому ФГ «Василишин» орендної плати у 2022 році, а тому ФГ «Василишин» надало нові докази після ознайомлення із рішенням суду першої інстанції.

Так само ОСОБА_1 не надав відзиву на апеляційну скаргу, тобто не заперечив щодо отримання ним орендної плати за 2022 рік, а відтак, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для прийняття доказу, доданого ФГ «Василишин» до апеляційної скарги, який підтверджує належність виконання орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі.

Сплата ФГ «Василишин» орендної плати у 2021, 2022 роках доводить добросовісний намір орендаря належно виконувати свої зобов`язання за договором оренди, а також його заінтересованість у збереженні орендних правовідносин з позивачем.

У відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок несплати (часткової недоплати) орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Оскільки умови договору оренди землі у 2021-2022 роках не були порушені орендарем, орендна плата ним сплачена у повному обсязі апеляційний суд, беручи до уваги процесуальну поведінку позивача під час розгляду справи вважає, що підстави для розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендної плати, яка не доведена позивачем, а також для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за вказані роки відсутні.

Також апеляційний суд зауважує, що у процесі розгляду справи, 09 квітня 2024 року, ОСОБА_1 подав заяву «про збільшення розміру позовних вимог», якою просив також, крім заборгованості з орендної плати за 2021-2022 роки, стягнути заборгованість і за 2023 рік, яка виникла в процесі розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

У пункті 2 частини другої, частині третій статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14).

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У свою чергу, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При поданні заяви про збільшення позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.

Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 352/1331/20, від 25 травня 2022 року у справі № 753/1908/15-ц та від 28 лютого 2024 року у справі № 359/6716/21.

Так, порівняльний аналіз змісту та вимог первісного позову та поданої ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог свідчить про те, що позивач у такій заяві додав до позовних вимог нову вимогу - про стягнення заборгованості з орендної плати за 2023 рік, яка обґрунтована новими обставинами.

Вказане свідчить про те, що поданою заявою про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 фактично змінив предмет позову шляхом доповнення вимог, заявлених у попередньо поданій позовній заяві, а також підстави позову.

ФГ «Василишин» заперечувало щодо прийняття судом заяви про збільшенняпозовних вимогу своїх письмових запереченняхвід 23 квітня 2024року тапросило відмовити у прийнятті такої заяви.

Закриваючи 29 квітня 2024 року підготовче провадження суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 189 ЦПК України, остаточно не визначив предмет спору та позовні вимоги.

Так само, як і після закриття підготовчого провадження,

Суд першої інстанції взагалі не постановив ухвали про прийняття згаданої заяви, хоча за змістом ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Не надано оцінку такій заяві судом і при ухваленні рішення, а тому підстав розглядати вказану вимогу в суду не було.

Відповідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині є:неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ч. 1, 13ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та ухваленням нового рішення з ОСОБА_1 на користь ФГ «Василишин» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3220,80 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Василишин Ігор Анатолійович» задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Василишин Ігор Анатолійович», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства «Василишин Ігор Анатолійович» (ЄДРПОУ 42668439) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови склаено 30 січня 2025 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.С. Панасюк