Постанова

від 22.01.2025 по справі 369/10221/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 369/10221/23 Головуючий у суді першої інстанції - Пінкевич Н.С.

Номер провадження № 22-ц/824/1701/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про витребування із чужого незаконного володіння.

В подальшому, 03 жовтня 2023 року на адресу суд надійшла заява від представника позивача про зміну предмету позову. Враховуючи заяву про зміну предмету позовних вимог просив суд витребувати на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з чужого незаконного володіння у:

- ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 0,1518 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0726, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0725, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0724, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0723, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0722, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0721, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0720, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0727, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0728, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0729, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0730, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0731, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0719;

- ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 0,0576 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6619, площею 0,0575 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6629;

- ОСОБА_4 земельні ділянки: площею 0,0578 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6620, площею 0,0579 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6621, площею 0,058 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6622, площею 0,0581 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6623, площею 0,0574 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6630;

- ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0583 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6624;

- ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0559 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6625;

- ОСОБА_7 земельні ділянки: площею 0,0586 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6626, площею 0,0585 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6627;

- ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0584 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6628;

- ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0609 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6631;

- ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1635 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6632.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження від 07 жовтня 2022 року було встановлено порушення вимог земельного законодавства, що полягає у позбавленні права комунальної власності на земельну ділянку в межах с. Софіївська Борщагівка Бучанського району.

Позивач вказує, що державним кадастровим реєстратором Відділу у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 22 червня 2021 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 площею 1,8387 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в межах с. Крюківщина Бучанського району Київської області.

Підставою для здійснення реєстрації стала Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 , що розроблена ФОП ОСОБА_10 .

Вищевказана Технічна документація розроблена на підставі державного акту на право власності на землю серії ЧР 088935, виданого 02 грудня 2002 року ОСОБА_1 . Державний акт на право власності на землю серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року виданий ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року № 779.

В подальшому, ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 площею 1,8387 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 59067522 від 02 липня 2021 року.

На підставі заяви від 19 липня 2021 року № 1139 ОСОБА_1 здійснив поділ вищевказаної земельної ділянки на чотири земельних ділянки, дві з яких залишилися у власності ОСОБА_1 .

Інші дві ділянки ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2021 року №326 та № 328.

На підставі заяви від 01 листопада 2021 року № 2610 ОСОБА_2 об`єднав земельні ділянки, які належали йому згідно договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2021 року, відтак утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3222484000:02:002:6615 площею 0, 9194 га.

В подальшому, на підставі заяви від 22 листопада 2021 року № 782 ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки з вказаним вище кадастровим номером на чотирнадцять земельних ділянок, тринадцять з яких відчужив на підставі договору купівлі-продажу.

Відтак, прокурор посилається на те, що в порушення вимог законодавства, у приватній власності відповідачів перебувають земельні ділянки, рішення про відведення яких не приймалося, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалося.

Позивач зазначає, що згідно листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 березня 2023 року встановлено, що нотаріусами, які працювали в Києво-Святошинському нотаріальному округу у період з 29 січня 2002 року по 21 жовтня 2002 року договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року № 779 не посвідчувався.

На підставі вищевикладеного, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року № 779 ОСОБА_1 укладений не був та не отримував державного акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року.

Вважає, оскільки відповідно до листа Головного управління ДПС у Київській області від 20 квітня 2023 року, згідно бази даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок», відсутня інформація щодо наявності земельних ділянок у ОСОБА_1 , тому підтверджується відсутність права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 площею 1,8387 га.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської обласної в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням заступник керівника Київської обласної прокурати Грабець І.Н. в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а саме судове рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відтак просив суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовільнити позов у повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача на рахунок Київської обласної прокуратури.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається на те, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається у позові та не спростовано правомірність набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Вважає, матеріалами справи доведено, що у 2002 році ОСОБА_1 не укладав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року № 779 та не отримував державного акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року.

Апелянт наголошує, викладене підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 12 квітня 2023 року, відповідно до якої в архіві відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року відсутній. Разом з тим, підтвердженням є лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06 квітня 2023 року, а також листи Головного управління Держгеокадастру у: м. Києві та Київській, Закарпатській, Запорізькій, Вінницькій, Полтавській, Херсонській, Тернопільській, Львівській, Кіровоградській, Миколаївській, Івано-Франківській, Чернігівській, Дніпропетровській, Сумській, Черкаській, Рівненській, Хмельницькій, Одеській областях, відповідно до яких вказано, що відомості щодо надходження, відповідно і видачі бланку державного акту за вищезазначеною серією і номером на території кожної з областей відсутні.

Наголошує, відомості щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у приватну власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування також відсутні.

Відтак, вважає, що матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано факт відсутності у першого набувача будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 площею 1,8387 га, за рахунок якої утворилися спірні землі.

30 вересня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 - ОСОБА_13 . Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, представник відповідачів посилається на їх безпідставність та необґрунтованість, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що рішенням суду першої інстанції відмовлено у позові з тих підстав, що позивачем не доведено зазначені у позові підстави та не спростовано презумпцію правомірності володіння майном, визначену цивільним законом.

Натомість, у поданій апеляційній скарзі апелянт продовжує посилатись на те, що матеріалами справи доведено, що у 2002 році ОСОБА_1 не укладав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року № 779 та не отримував державного акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року.

Наголошує, в листі Київського обласного державного нотаріального архіву від 08 лютого 2023 року, на який посилається позивач, відсутній повний перелік нотаріусів, які діяли у період з 29 січня 2002 року по 21 жовтня 2002 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що даний договір не посвідчувався приватним нотаріусом Апишковою З.І., відтак наведеним спростовується доведеність матеріалами справи обставин не укладення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року.

Щодо відсутності доказів на спростування одержання ОСОБА_1 в законному порядку державного акта на право приватної власності на землю від 02 грудня 2002 року серії ЧР 088935, зазначає, з що в матеріалах справи наявна копія зазначеного акту. Зі змісту якого вбачається, що він виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року № 779. Згідно акту ОСОБА_1 надається у приватну власність земельна ділянка площею 1,8387 га в межах згідно з планом на території Крюківщинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Зазначений акт складено у двох примірниках, з яких перший видано ОСОБА_1 , а другий зберігається у Києво-Святошинському районному відділі земельних ресурсів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1381, скріплено печаткою Крюківщинської сільської ради, підписано головою Крюківщинської сільської ради Сезановичем М.П., підписано інженером землевпорядником Телепньовим Ю.І. Наведений акт відповідає формі Державного акту на право приватної власності на землю, затвердженій Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року N. 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», яка діла на дату відповідного акту.

При апеляційному розгляді справи прокурор відділу Київської обласної прокуратиХолоденко А.С. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідачів у справі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 - адвокат Мартинюк А.П. при апеляційному розгляді заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Інші належним чином повідомлені учасники справи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Холоденко А.С., представника відповідачів у справі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 - адвоката Мартинюка А.П., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 02 грудня 2002 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 088935 для ведення особистого селянського господарства. Підставою видачі державного є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2002 року №779.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_10 для розроблення технічної документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області.

22 червня 2021 року відділом у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18 червня 2021 року ФОП ОСОБА_10 здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1, 8387 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215, з цільовим призначенням 01.03. Для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Київській області, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, а також зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, яке виникло на підставі цивільно-правового договору від 26 вересня 2002 року №779 та державного акту від 02 грудня 2002 року ЧР 088935.

19 липня 2021 на підставі заяви № 1139 ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215, а саме на: 1) земельна ділянка площею 0,4597 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6611; 2) земельна ділянка площею 0,4596 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6614; 3) земельна ділянка площею 0,4597 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6612; 4) земельна ділянка площею 0,4597 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6613. Вказане підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

25 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав у власність, ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку площею 0,4597 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:6612, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина.

Відповідно до п. 4 продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 643 664 грн., які покупець сплатив продавцю, дотримуючись вимог чинного законодавства, в національній валюті України в повному обсязі до підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 2 договору відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2021 року за номером 43105739, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2414751032224.

25 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав у власність, ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку площею 0,4597 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:6613, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина.

Відповідно до п. 4 продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 650 000 грн., які покупець сплатив продавцю, дотримуючись вимог чинного законодавства, в національній валюті України в повному обсязі до підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 2 договору відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві призваної власності, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2021 року за номером 43105329, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2414731532224.

01 липня 2021 року на підставі заяви № 2610 ОСОБА_2 об`єднав земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484000:02:002:6612 та 3222484000:02:002:6613 в результаті чого утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 3222484000:02:002:6615.

22 листопада 2021 року на підставі заяви №782 ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 на 14 земельних ділянок, ряд яких відчужив на підставі договорів купівлі-продажу, а саме:

- площею 0,0576 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6619 перебуває у приватній власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2023 № 405 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 66783827 від 15.03.2023);

- площею 0,0578 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6620 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2023 року № 532 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67059220 від 04 квітня 2023 року);

- площею 0,0579 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6621 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2023 року № 533 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67059614 від 04 квітня 2023 року);

- площею 0,058 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6622 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2023 року № 534 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67059863 від 04 квітня 2023 року);

- площею 0,0581 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6623 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2023 року № 530 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67060310 від 04 квітня 2023 року);

площею 0,0583 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6624 перебуває у приватній власності ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2023 року № 663 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67211217 від 14 квітня 2023 року);

-площею 0,0569 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6625 перебуває у приватній власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2023 року №557 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67072821 від 05 квітня 2023 року);

-площею 0,0586 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6626 перебуває у приватній власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2023 року № 560 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67073721 від 05 квітня 2023 року;

-площею 0,0585 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6627 перебуває у приватній власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2023 року № 561 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67074005 від 05 квітня 2023 року);

-площею 0,0584 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6628 перебуває у приватній власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2023 року № 665 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67211924 від 14 квітня 2023 року);

-площею 0,0575 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6629 перебуває у приватній власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2023 року № 347 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 66678169 від 07 березня 2023 року);

-площею 0,0574 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6630 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2023 року № 531 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 67060508 від 04 квітня 2023 року);

-площею 0,0609 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6631 перебуває у приватній власності ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2023 року № 472 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 66984580 від 29 березня 2023 року);

-площею 0,1635 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6632 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер: 66473376 від 20 лютого 2023 року).

Також після відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 здійснив об`єднання та поділ спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484000:02:002:6611 та 3222484000:02:002: 6614. Так, на підставі заяви від 04 серпня 2023 року ОСОБА_1 об`єднав вищевказані ділянки в одну, якій присвоєно кадастровий номер 3222484000:02:002:0638.

24 серпня 2023 року на підставі заяви №1597 ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0638 на 13 окремих земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222484000:02:002:0726, 3222484000:02:002:0725, 3222484000:02:002:0724, 3222484000:02:002:0723, 3222484000:02:002:0722, 3222484000:02:002:0721, 3222484000:02:002:0720, 3222484000:02:002:0727, 3222484000:02:002:0728, 3222484000:02:002:0729, 3222484000:02:002:0730, 3222484000:02:002:0731, 3222484000:02:002:0719.

Отже на даний час земельні ділянки, які були утворені після поділу земельної ділянки площею 1, 8387 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215, з цільовим призначенням 01.03. Для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Київській області, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, перебувають у власності відповідачів.

Позивач звертаючись до вказав, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022112200000455 від 07 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України було встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме були встановлені обставини відсутності доказів відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215.

Також прокурор звертаючись до суду з даним позовом надіслав відповідні запити, щодо набуття ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки.

Відповідно до листа Управлінням нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 березня 2023 року №13600/9.5-23/вх.13949/9.5-23 прокурора було повідомлено, що про нотаріусів, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Києво-Святошинського району Київської області та про державні нотаріальні контори, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29 січня 2002 року по 21 жовтня 2002 року.

Відповідно до відповіді Київського обласного державного нотаріального архіву від 08 лютого 2023 року №114/01-17 повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 779 від 26 вересня 2002 року, покупцем у якому виступав ОСОБА_1 предмет договору - земельна ділянка площею 1,8387 га, приватними нотаріусами: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не посвідчувалися. Інформація щодо посвідчення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня.

11 лютого 2023 року Боярською державною нотаріальною конторою на запит прокуратури надано лист № 193/01-16 у якому повідомлено, що нотаріальні документи Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області за 2002 рік передані на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, а тому надати інформацію щодо посвідчення державними нотаріусами Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області договорів купівлі-продажу земельних ділянок за 2002 рік, про які йдеться у запиті, Боярська державна нотаріальна контора можливості не має.

Київським обласним державним нотаріальним архівом листом від 03 березня 2023 року №192/01-17 повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 779 від 26 вересня 2002 року, покупцем у якому виступав ОСОБА_1 предмет договору - земельна ділянка площею 1,8387 га, нотаріусами не посвідчувалися, будь-яка інформація щодо посвідчення запитуваних прокуратурою договорів купівлі-продажу земельних ділянок в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня.

Відповідно до листа Вишневої міської державної нотаріальної контори від 20 січня 2023 року №77/01-16 повідомлено, що державними нотаріусами Вишневої міської державної нотаріальної контори запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме №779 від 26 вересня 2002 року не посвідчувався.

Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В. на запит прокуратури надано відповідь-лист № 03/01-16 від 27 січня 2023 року, у якому повідомлено, що нею не посвідчувалися запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 779 від 26 вересня 2002 року, покупцем у якому виступав ОСОБА_1 .

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на запит прокуратури надано відповідь-лист № 6628/5/10-36-24-04 від 20 квітня 2023 року, у якому повідомлено, що відповідно до бази даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» у ній відсутня інформація щодо наявності земельних ділянок у наведених прокуратурою осіб, зокрема, у ОСОБА_1 земельна ділянка площею 1,8387 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що до предмету доказування у цій справі входить встановлення обставин щодо того, чи здійснювалось заповнення акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року Центром державного земельного кадастру при Держкомземі України, відповідним регіональними, районним, міським центром державного земельного кадастру, їх структурними підрозділами чи іншими землевпорядні підприємства та організації. Жодних доказів на підтвердження чи спростування цих обставин позивачем не було надано, а також позивачем не було заявлено жодних клопотань щодо витребування наведених доказів.

Також, до предмету доказування у цій справі входить встановлення обставин щодо того, чи вносились до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань відомості щодо складання та видачі акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року. Жодних доказів на підтвердження чи спростування цих обставин позивачем не було надано, а також позивачем не було заявлено жодних клопотань щодо витребування наведених доказів.

Судом також зазначено, до предмету доказування в справі входить встановлення обставин щодо того, чи здійснювалась державна реєстрація акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року і при цьому, належним доказом здійснення такої реєстрації є Книга записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, яка, в силу імперативного положення Інструкції повинна була вестись або Крюківщинською сільською радою, або ж відповідним державним органом земельних ресурсів. Чинне на відповідний період законодавство не передбачало можливості державної реєстрації актів на землю у будь-який інший спосіб, як і не передбачало можливості для відповідного компетентного органу не вести відповідні книги записів здійснюючи при цьому функції із оформлення прав на земельні ділянки у власність чи користування. Саме дослідження книг записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за відповідний період є належним способом встановлення обставин видачі чи не видачі спірного акту, а отже книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за період датування спірного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_1 , є належним і достатнім доказом наявності чи відсутності у відповідача прав на спірну земельну ділянку.

При цьому, як вбачається із долученого до позову листа Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 20 січня 2023 року № 3/02-171 станом на 2023 рік у Вишневій міській раді відсутні книги записів державних актів на право приватної власності на землю, також вказані книги не передавалися від Крюківщинської сільської ради до Вишневої міської ради (як правонаступника) в момент об`єднання територіальної громади, а тому підтвердити чи спростувати факт реєстрації актів, вказаних в Вимозі прокурора від 13 січня 2023 року не є можливим.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» до Вишневої територіальної громади було приєднано Крюківщинську територіальну громаду.

Реорганізація органів місцевого самоврядування Крюківщинської територіальної громади була розпочата відповідно до рішення Вишневої міської ради від 04 грудня 2020 року № 1-01/ІІ8-9 «Про початок реорганізації Крюківщинської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Вишневої міської ради та її виконавчого комітету» (том справи 2, аркуші справи 226-227). Пунктами 10, 11 наведеного рішення Вишневої міської ради було затверджено форми Передавального акту Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та акту приймання-передачі документів, що нагромадилися станом на 31 грудня 2020 року під час діяльності Крюківщинської сільської ради та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради, що приєднується до Вишневої міської ради та Виконавчого комітету Вишневої міської ради. Відповідно до п. 13 зазначеного рішення відповідальним за фізичне зберігання документів, що нагромадилися станом на 31 грудня 2020 року під час діяльності Крюківщинської сільської ради та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської визначено начальника загального відділу/відділу з питань діловодства Виконавчого комітету Вишневої міської ради.

Рішенням Вишневої міської ради від 08 квітня 2021 року № 1-01/V8-4 затверджено передавальний акт Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

11 жовтня 2023 року представником Вишневої міської ради було надано суду копію акту приймання-передачі № 8.7 від 08 квітня 2021 року документів, що нагромадилися станом на 31 грудня 2020 року під час діяльності Крюківщинської сільської ради та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради (том справи 3, аркуш справи 77-79). У зазначеному акті приймання-передачі № 8.7 відсутня інформація про передання акту серії ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року та книг записів державних актів на право приватної власності на землю.

Одночасно, в матеріалах справи наявна відповідь Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 27 жовтня 2023 року № 3/01-3494 на адвокатський запит (том справи 4, аркуш справи 142), до якої долучено копію Передавального акту Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 01 квітня 2021 року (том справи 4, аркуш справи 144-146). З наведеного Передавального акту вбачається, що всього було складено 17 актів приймання-передачі документів, що нагромадилися станом на 31.12.2020 р. під час діяльності Крюківщинської сільської ради та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради (додатки 8, 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.6, 8.7, 8.8, 8.9, 8.10, 8.11, 8.12, 8 13, 8.14, 8.15, 8.16 до Передавального акту).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12 квітня 2023 року №10-10-0.331-3264/2-23 вбачається, що за інформацією відділу №4 Управління наданням адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в архіві Відділу другий примірник державного акта на право власності не земельну ділянку серії ЧР №088935 відсутній.

Також у Відділу відсутня книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельні ділянки колишнього Києво-Святошинського району, тому надати інформацію стосовно можливої реєстрації та видачі вищевказаних державних актів на право власності не земельні ділянки не можливо.

Відтак, в силу наведених положень Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, оскільки Крюківщинською сільською радою протягом її діяльності видавались державні акти на право приватної власності на землю, необхідною умовою реалізації повноважень органу місцевого самоврядування у цій частині були реєстрація відповідних актів у книгах записів державних актів на право приватної власності на землю та ведення відповідних книг записів державних актів на право приватної власності на землю.

Встановлення судом обставин передання таких документів від Крюківщинської сільської ради до Вишневої міської ради можливе винятково на підставі дослідження усього обсягу документації, переданої у процесі об`єднання відповідних територіальних громад. Так, з наведеного Передавального акту від 01 квітня 2021 року вбачається, що всього в процесі приєднання с. Крюківщина до Вишневої територіальної громади було складено 17 актів приймання-передачі документів, що нагромадилися станом на 31 грудня 2020 року під час діяльності Крюківщинської сільської ради та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради (додатки 8, 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.6, 8.7, 8.8, 8.9, 8.10, 8.11, 8.12, 8 13, 8.14, 8.15, 8.16 до Передавального акту), які у своїй сукупності і є належними доказами існування відповідних обставин, що входять у предмет доказування по цій справі. Позивачем було надано лише додаток 8.7, що позбавляє суд можливості встановити відповідні фактичні обставини. Посилання позивача у наявних в матеріалах справи листах на не передання тих чи інших документів у процесі об`єднання територіальних громад не є належними доказами.

При цьому, оскільки ведення книг записів державних актів на право приватної власності на землю є обов`язковим для органу місцевого самоврядування (чи, за його дорученням - для відповідного державного органу земельних ресурсів) в силу положень закону, то не ведення таких книг Крюківщинською сільською радою та не передання їх у процесі об`єднання територіальних громад Вишневій міській раді не відповідає вимогам закону та не може нести негативних наслідків для фізичних осіб, яким було оформлено право власності на земельні ділянки в межах Крюківщинської сільської ради на підставі державних актів про право приватної власності на землю, оскільки така ситуація за своєю суттю є неналежним виконанням органами місцевого самоврядування покладених на них законом функцій та не відповідає принципам належного урядування.

В матеріалах справи наявна Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , що розроблена ФОП ОСОБА_10 (том справи 1, аркуш справи 28-40). При цьому, оцінюючи посилання позовної заяви щодо того, що, в порушення положень нормативно-правових актів, встановлення межових знаків при виготовленні зазначеної Технічної документації відбулось без повідомлення власників суміжних земельних ділянок, суд виходить із викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) висновків щодо застосування відповідних норм права, згідно із якими стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. І стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. З цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акту погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку.

Судом не прийнято до уваги лист Головного управління ДПС у Київській області від 20.04.2023 № 6628/5/10-36-24-04 (наявний в матеріалах справи, том справи 1, аркуш справи 109-111), оскільки він стосується правовідносин, які виникають у сфері податкового законодавства, та не можуть ані підтвердити, ані спростувати обставини та підстави набуття спірних земельних ділянок у власність.

Також судом не прийнято до уваги наявні в матеріалах справи копії листів Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (від 12 квітня 2023 року № 10-7-0.31-1632/2-23), Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (від 11 квітня 2023 року № 10-8-0.2-993/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (від 10 квітня 2023 року № 0-2-0.2-1589/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (від 10 квітня 2023 року № 10-16-0.222-1201/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (від 12.04.2023 № 10-21-0.11-813/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (від 07 квітня 2023 року № 21-19- 0.62-1205/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (від 06 квітня 2023 року № 21-13-0.51-1537/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (від 06 квітня 2023 року № 10-11-0.2-1163/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (від 11 квітня 2023 року № 10-14- 0.3-1059/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області (від 07 квітня 2023 року № 10-9-0.331-1497/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (від 07 квітня 2023 року № 10-25-0.3-1733/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (від 13 квітня 2023 року № 10-4-0.223-2236/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (від 14 квітня 2023 року № 10-18-0.222-1046/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (від 12 квітня 2023 року № 10-23-0.81- 1781/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (від 12 квітня 2023 року № 10-17-0.2-2080/2-23), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 11 квітня 2023 року № 10-22-0.10-1160/2-23), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (від 03 травня 2023 року № 10-15-0.81- 1728/2-23), оскільки вони не стосуються предмету доказування з огляду на територіальну підвідомчість відповідних органів Держгеокадастру та зміст наведених листів.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається у позові та не спростовано правомірність набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, а тому надані докази суд вважає недостатніми з огляду на встановлену цивільним законом презумпцію правомірності набуття майна у власність та з урахуванням невиконання стороною позивача процесуального обов`язку доказування, оскільки позивачем не доведено достовірними та достатніми доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу позову.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не відповідає з огляду на наступне.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України(який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Такий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23), від 24 січня 2024 року у справі № 379/818/22 (провадження № 61-15064св23).

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У частині першій статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просив витребувати з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки, які розташовані в селі Крюківщина у громадян:

ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 0,1518 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0726, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0725, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0724, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0723, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0722, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0721, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0720, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0727, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0728, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0729, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0730, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0731, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0719;

ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 0,0576 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6619, площею 0,0575 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6629;

ОСОБА_4 земельні ділянки: площею 0,0578 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6620, площею 0,0579 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6621, площею 0,058 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6622, площею 0,0581 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6623, площею 0,0574 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6630;

ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0583 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6624;

ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0559 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6625;

ОСОБА_7 земельні ділянки: площею 0,0586 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6626, площею 0,0585 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6627;

ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0584 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6628;

ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0609 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6631;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1635 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6632.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387та 388 ЦК України.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно з яким власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та багатьох інших.

Така судова практика є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги поданої заступником керівника Київської обласної прокуратури колегія суддів враховує наступні обставини справи.

До правовідносин, які стосуються правомірності набуття ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки застосовуються положення закону, чинні станом на 01 січня 2002 року (державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 088935 датований 02 грудня 2002 року, а договір купівлі-продажу земельної ділянки №779 від 26 вересня 2002 року).

Отже, нормами законодавства, чинними станом на дату, коли датовані державний акт на право приватної власності на землю та договір купівлі-продажу земельної ділянки визначено певний порядок набуття права власності на земельну ділянку, його посвідчення та державну реєстрацію. Так, після визначення меж земельної ділянки та виготовлення технічного паспорту, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відчуження земельної ділянки, на підставі вказаного рішення укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки, який підлягає нотаріальному посвідченню за місцезнаходженням земельної ділянки та вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення, в подальшому видається державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснюється її державна реєстрація за певним суб`єктом. Право власності виникає після одержання у встановленому законодавством порядку документу, що посвідчує право власності земельною ділянкою, зокрема, державного акту, та його державної реєстрації.

Постановою Верховної Ради України від 12 березня 1992 року № 2201-ХІІ було затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, а наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 - Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з пунктом 2.15 Інструкції бланки державних актів перших випусків на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, на яких відсутня нумерація, нумеруються окремо по районах Автономної Республіки Крим та областей України, містах обласного підпорядкування. Кожна форма державного акта нумерується окремо, починаючи з одиниці.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право приватної власності на землю видаються міськими, селищними, сільськими радами.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції унесення відомостей щодо складання та видачі державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з пунктом 4.3 Інструкції чисті (незаповнені) бланки державних актів зберігаються у вогнетривких шафах в обласних управліннях, Київському та Севастопольському міських управліннях земельних ресурсів як документи суворого обліку. Начальник районного (міського) державного органу земельних ресурсів Держкомзему України отримує для заповнення чистий бланк державного акта за письмовою заявкою у разі наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи технічного звіту зі складання державного акта. Заповнені державні акти передаються відповідним радам для видачі власникам та користувачам земельних ділянок.

Аналіз наведених норм матеріального права, якими регулювалися земельні відносини на момент видачі державного акта, дає підстави для висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю лише посвідчує (оформлює) відповідне право, так як він не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обов`язків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обов`язки, державним актом лише оформлюється відповідне право, яке виникає внаслідок правочину чи акта індивідуальної дії - рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, порядок заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю чітко встановлений та передбачає, зокрема, що заповнення державних актів здійснюється центрами державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи, складання державних актів здійснюється у двох примірниках, вони підписуються сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюються відповідною гербовою печаткою, сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, видаються державні акти на право приватної власності на землю міськими, селищними, сільськими радами, реєструються державні акти районною, міською, селищною, сільською радою, 5) другий примірник державного акта зберігається у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Проте, відповідно до обставин справи та наявних доказів вбачається, що ОСОБА_1 не було дотримано встановленого законодавством порядку набуття права власності на земельну ділянку площею 1,8387 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 та що вказана земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав у спосіб, передбачений законодавством, враховуючи відсутність підтвердження наявності рішення органу місцевого самоврядування про відчуження вказаної земельної ділянки, на підставі якого міг бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 779 від 26 вересня 2002 року, та наявну інформацію від відповідних уповноважених органів про те, що такий договір нотаріально не посвідчувався за місцезнаходженням земельної ділянки.

При цьому, у матеріалах справи відсутні також докази дотримання порядку заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР 088935 від 02 грудня 2002 року, зокрема, докази складання вказаного державного акту у двох примірниках, підписання сторінки державного акта з зображенням плану земельної ділянки начальником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, докази реєстрації державного акту районною, міською, селищною, сільською радою, а також зберігання другого примірнику державного акта у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України. Водночас, згідно інформації, отриманої від відповідних уповноважених органів, відомості щодо отримання, використання, повернення, зберігання чи знищення державних актів серії ЧР відсутні, також відсутні документальні підтвердження щодо видачі та реєстрації вказаного державного акту на право приватної власності на землю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 було оформлено у приватну власність земельну ділянку площею 1,8387 га, з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215, рішення про відведення та відчуження якої не приймалося, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалося.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснив відчуження колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, а саме відповідачів у справі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування Цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідачі, пред`явивши відповідний позов. Указане відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Враховуючи встановлені обставини справи та проаналізувавши викладені вище норми в їх сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно безпідставності та в порушення вимог законодавства набуття ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку площею 1,8387 га, з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 та, як наслідок, порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб.

Враховуючи те, що земельну ділянку площею 1,8387 га, з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 набуто у власність ОСОБА_1 безпідставно та з порушенням вимог законодавства, то подальше її відчуження відповідачам відбулось також з порушенням норм законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, зокрема, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - територіальної громади від імені якої діє Вишнева міська рада Бучанського району Київської області.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що набуття спірних земельних ділянок у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог статей 328, 330 ЦК України, а тому згідно статей 387, 388 ЦК України спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

При цьому, колегія суддів вважає, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми ст. 388 Цивільного кодексу України у зв`язку з порушенням вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Водночас, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі із комунальної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу (територіальної громади) на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Також, колегія суддів звертає увагу, що первинну державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0215 площею 1,8387 га здійснено 22 червня 2021 року та майже відразу здійснив поділ земельних ділянок та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2021 року відчужено на користь ОСОБА_2 , який в свою чергу спочатку об`єднав земельні ділянки, а в подальшому також здійснив поділ на 14 земельних ділянок та в подальшому також відчужив на підставі договору купівлі - продажу.

Таким чином зазначені дії, на думку суду, не можуть свідчити про добросовісність як першого набувача, так і останнього покупця.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у ст. 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим висновки суду про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановленні судом обставини справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про витребування із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки, які розташовані в селі Крюківщина у громадян.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідачів на користь позивача понесені судові витрати колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду із вказаним позовом сплатив до державного бюджету держави судовий збір у розмірі 5 170, 85 грн. та 7 756,29 грн при подачі апеляційної скарги.

Разом із тим відповідно до положень п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору при зверненні до суду загальної юрисдикції юридичною особою визначена - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про стягнення із відповідачів у справі на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 927, 14 грн, пропорційно до вартості кожної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом прокурор надав довідку про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельні ділянки, які рахувались за ОСОБА_1 та в подальшому були розподілені були оцінені 172 460,68 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_1 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 2 586,91 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (2 586,91*150%)= 3 880,38 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 467, 30 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельні ділянки, які рахуються за ОСОБА_3 оцінене 21 592,76 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_3 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 323,89 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (323,89*150%) 485,85 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 809,75 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельні ділянки, які рахуються за ОСОБА_4 оцінене 54 253,92 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_4 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 813,32 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (813,32*150%) 1 219,98 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 033,30 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельна ділянка, яка рахується за ОСОБА_11 оцінена 10 937,08 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_11 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 164,05 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (164,05*150%) 246,08 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 410,13 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельна ділянка, яка рахується за ОСОБА_6 оцінена 10 486,84 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_6 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 157,31 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (157,31*150%) 235,97 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 393,28 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельні ділянки, які рахуються за ОСОБА_7 оцінене 21 967,96 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_7 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 329,54 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (329,54*150%) 494,31 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 823,85 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельна ділянка, яка рахується за ОСОБА_8 оцінена 10 955,84 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_8 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 164,34 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (164,34*150%) 246,51 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 410,85 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельна ділянка, яка рахується за ОСОБА_9 оцінена 11 424,84 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_9 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 171,38 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (171,38*150%) 257,07 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 428,45 грн.

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості де земельна ділянка, яка рахується за ОСОБА_2 оцінена 30 672,60 грн таким чином судовий збір який підлягає стягненню з ОСОБА_2 виходячи з задоволених вимог під час розгляду в суді першої інстанції 460,09 грн та підчас розгляду справи в суді апеляційної інстанції (460,09*150%) 690,14 грн, отже підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 150,23 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки, які розташовані в селі Крюківщина у громадян :

ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 0,1518 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0726, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0725, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0724, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0723, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0722, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0721, площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0720, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0727, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0728, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0729, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0730, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0731, площею 0,0641 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:0719;

ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 0,0576 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6619, площею 0,0575 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6629;

ОСОБА_4 земельні ділянки: площею 0,0578 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6620, площею 0,0579 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6621, площею 0,058 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6622, площею 0,0581 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6623, площею 0,0574 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6630;

ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0583 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6624;

ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0559 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6625;

ОСОБА_7 земельні ділянки: площею 0,0586 га з кадастровим номером3222484000:02:002:6626, площею 0,0585 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6627;

ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0584 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6628;

ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0609 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:6631;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1635 га з кадастровим номером3222484000:02:002:6632.

Стягнути на користь Київської обласної прокуратури ( код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172 р.р. UA028201720343190001000015641) понесені судові витрати по сплаті судового збору із ОСОБА_1 - 6 467, 30 грн., ОСОБА_3 - 809,75 грн., ОСОБА_4 - 2 033,30 грн., ОСОБА_5 - 410,13 грн, ОСОБА_6 - 393,28 грн., ОСОБА_7 - 823,85 грн, ОСОБА_8 - 410,85 грн., ОСОБА_9 - 428,45 грн., ОСОБА_2 - 1 150,23 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 січня 2025 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв