Постанова

від 28.01.2025 по справі 192/670/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/847/25 Справа № 192/670/24 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом виконавчого комітету Солонянської селищної ради, як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , патронатний вихователь ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И В:

У квітні2024року виконавчийкомітет Солонянськоїселищної радияк орган опіки та піклування звернувся до суду із зазначеним вище позовом, в обґрунтування якого посилались на те, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , державна реєстрація ОСОБА_7 проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, батьком ОСОБА_8 є відповідач ОСОБА_2

24 січня 2024 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення про сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якій виховується двоє малолітніх дітей, батьки зловживають алкоголем, умови проживання дітей незадовільні, співмешканець матері 23.01.2024 в стані алкогольного сп`яніння вигнав старшу дитину з дому та вона перебуває у біологічних родичів. 25 січня 2024 року здійснено виїзд в сім`ю відповідачів та встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання незадовільні, дорослі члені родини зловживають алкоголем на момент відвідування мали ознаки сп`яніння запах продуктів розпаду алкоголю, батьків попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків та 26 січня 2024 року запрошено до служби у справах дітей куди відповідачі не прийшли.

30 січня 2024 року повторно відвідано сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та встановлено що санітарно-гігієнічні умови проживання не змінились, 06 лютого 2024 року службою у справах дітей отримано лист та копію акту оцінки потреб сім`ї та виявлено складні життєві обставини у дітей у зв`язку зі схильністю батьків до зловживання алкогольними напоями та незабезпечення належних умов для проживання дітей та їх розвитку.

07 лютого 2024 року дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах та знову відвідано родину відповідачів та встановлені зміни у санітарно-гігієнічних умовах: підметено підлогу, провапновані стіни на веранді пофарбовані труби опалення. ОСОБА_7 повернулась додому 03.02.2024.

13 лютого 2024 року відповідача ОСОБА_1 взято під соціальний супровід як таку, яка перебуває у складних життєвих обставинах. ОСОБА_2 14.02.2024 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи направлено до прокуратури для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками ст. 166 КК України в діях відповідачів.

20 березня 2024 року до служби у справах дітей знову надійшло повідомлення, що відповідачі більше тижня зловживають алкоголем не здійснюють належний догляд за ОСОБА_8 , ОСОБА_7 п`ять днів проживала у сусідів та на момент повідомлення проживає у класного керівника. 20 березня 2024 року знову здійснено виїзд до сім`ї відповідачів та встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання незадовільні, в будинку холодно-не топлено у ліжках дітей відсутня постільна білизна, пляшечки молодшої дитини брудні, мають неприємний запах відповідачі мали запах продуктів розпаду алкоголю, ОСОБА_1 мала гематоми та синці на обличчі (під оком) та голові, ОСОБА_8 мав ознаки не доглянутості. За результатами оцінки рівня безпеки дітей встановлено, що їх перебування з батьками є небезпечним для життя та здоров`я, малолітня ОСОБА_7 просила про допомогу та зазначила, що через зловживання батьками алкоголем, сварки та бійки залишила дім та не хоче повертатись. Матвія та ОСОБА_7 взято на облік дітей які залишились без батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету від 21.03.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішено негайно відібрати від батьків. За заявою ОСОБА_5 . Мілану тимчасово влаштовано в її сім`ю, а ОСОБА_8 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 .

Просив відібрати малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та передати дітей органу опіки та піклування зі стягненням аліментів на утримання ОСОБА_3 , в розмірі 1598 грн та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1282,50 грн щомісяця до досягнення повноліття на користь законних представників з якими вони проживатимуть діти. Також просили відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_2 без позбавленняйого батьківськихправ тапередати Матвіяоргану опікита піклуваннязі стягненнямаліментів найого утримання в розмірі 1282,50 грн щомісяця до досягнення повноліття на користь законних представників зякими проживатиме ОСОБА_8 .

Рішенням Солонянськогорайонного судуДніпропетровської областівід 06серпня 2024року позовнівимоги задоволено.Відібрано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без позбавлення її батьківських прав та передано Мілану виконавчому комітету Солонянської селищної ради, як органу опіки та піклування.

Відібрано малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 без позбавлення їх батьківських прав та передати Матвія виконавчому комітету Солонянської селищної ради, як органу опіки та піклування.

Стягнуто з ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1598 грн, щомісячно та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1282,50 грн. щомісячно на користь законних представників, з якими проживатимуть ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вирішення питання про повернення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чи позбавлення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 батьківських прав, починаючи з 01 квітня 2024 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 аліментина утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі1282,50 грн. щомісячно на користь законних представників, з якими проживатиме ОСОБА_8 до повернення ОСОБА_8 чи позбавлення щодо ОСОБА_8 батьківських прав, починаючи з 01 квітня 2024 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2422,40 грн. з кожного в дохід держави.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спросять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування посилаються на європейську практику та міжнародні конвенції щодо забезпечення найкращих інтересів дитини з урахуванням прав батьків та меж втручання держави у сімейне життя людини, зокрема питання опіки над дитиною, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вважають, що з актами обстеження умов проживання від 25 січня 2024 року та від 30 січня 2024 року про незадовільні умови проживання дітей відповідачі не були ознайомлені, про що свідчить відсутність підпису в цих актах. Крім того, у рішенні Солонянської селищної ради №124 від 12.03.2024 року щодо негайного відібрання дітей не зазначено у чому саме полягає небезпека для життя і здоров`я дітей.

Після отримання 30.012.2024 року попередження щодо відповідальності за порушення прав малолітніх дітей та поліпшення умов їх проживання, ними було проведено прибирання у будинку та косметичний ремонт. Після взяття їх сім`ї під соціальний супровід в березні 2023 року вони відвідували співбесіди та співпрацювали з фахівцями соц. служби, прислухались до їх рекомендацій та виконували настанови щодо ведення здорового способу життя та важливості підтримання позитивних взаємовідносин у сім`ї.

Також зазначають, що сім`я підписала з лікарем декларацію про медичне обслуговування дітей, а мати приводила дітей на прийом, робила щеплення та виконувала настанови й рекомендації лікаря відповідно до фінансових можливостей. Після влаштування дітей до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідачі виконували та продовжують виконувати графіки зустрічей із дітьми та пройшли курс лазерної та магнітно-резонансної терапії для позбавлення алкогольної залежності.

Вважають що рішення суду першої інстанції не може ґрунтуватись тільки на доказах, створених самим органом опіки та піклування та звертають увагу, що свідки допитані у судовому засіданні, не підтвердили обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог.

Виконавчим комітетом Солонянської селищної ради було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просили залишити апеляційну скаргу відповідачів без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що за встановлених судом обставин, правомірним є рішення про відібрання дітей у батьків, оскільки зазначений захід буде відповідати інтересам дітей та сприятиме їх розвитку в спокійному й безпечному середовищі з атмосферою любові, поваги та емоційної стабільності. Звертають увагу, що батьки малолітніх тільки на початковому етапі усвідомлення своєї відповідальності за виховання та нормальний психічний та фізичний розвиток дітей.

З огляду на опис умов, відомості про осіб, які проживали в будинку, інформація, яка надається членами родини, вбачається що відповідачі були присутні під час складання цих актів, ознайомлення відповідачів зі змістом актів не є обов`язковим. Крім того, факти викладені в актах, були підтверджені фотографіями, які на електронному носієві були надані суду першої інстанції. Посилання відповідачів на те, що вони хотіли надати докази суду першої інстанції, однак не змогли це зробити через юридичну необізнаність, вважають неповажними та звертають увагу, що суд першої інстанції пропонував їм звернутись із відповідним клопотанням та роз`яснював їм права.

Також доводи апеляційної скарги з приводу не зазначення в акті №142 підстав в чому саме полягає небезпека для дітей не заслуговують на увагу, оскільки підтверджуються у сукупності наданими до позову документами, крім того сама старша дитини повідомляла про небезпеку у зв`язку із зловживанням батьками алкоголем. Окрім документів, складених органом опіки та піклування, матеріли справи містять свідчення ОСОБА_5 та докази притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно малолітньої ОСОБА_7 .

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхпредставник-адвокатБулкіна О.І., представникоргану опікита піклування КотенкоІ.В..

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючизаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції відповіднодо вимогчастини 1статті 367ЦПК Україниза наявнимив нійдоказами вмежах доводівта вимог апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга непідлягає задоволеннюз таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька ОСОБА_7 записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Батьком Матвія є відповідач ОСОБА_2 .

Відповідачі разом з дітьми проживали в належному на праві власності відповідачу ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з актами обстеження умов проживання від 25 січня 2024 року, 30 січня 2024 року умови проживання незадовільні, в будинку, брудно, розкидані речі, наявні пусті пляшки з під горілки, на столі недопалки. Зазначені обставини підтверджено також фото дослідженими судом дійсність та обставини яких в час на них зазначений підтверджена відповідачами.

30 січня 2024 року відповідачів попереджено про відповідальність за порушення прав малолітніх дітей.

Згідно з актом оцінки потреб та висновком оцінки потреб сім`ї, що проводилось з 29 січня 2024 року по 06 лютого 2024 року визначено, що сім`я потребує соціального супроводу.

07 лютого 2024 року наказом начальника служби у справах дітей Солонянської селищної ради Мирошниченко Мілану Вячеславівну, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 07 лютого 2024 року у будинку відповідачів проведено прибирання підметено підлогу, провапновані стіни на веранді, пофарбовано труби опалення.

Згідно з листом КУ «Центр надання соціальних послуг» від 18.03.2024 рішенням відділу соціального захисту населення Солонянської селищної ради від 13.02.2024 №3 сім`ю ОСОБА_1 взято під соціальний супровід як таку, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Солонянським районним судом Дніпропетровської області 14 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП домашнього насильства психологічного характеру: образи нецензурною лайкою, вигнав з будинку Мілану 23 січня 2024 року. Матеріали справи направлено до прокуратури для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками ст. 166 КК України. Виконавчому комітету Солонянської селищної ради внесена пропозиція вжити заходів для усунення умов неналежного догляду за дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 20 березня 2024 року умови житла незадовільні, в будинку брудно, сміття на підлозі, розкидані брудні речі, на столах чарки, недопалки, пляшечки дитячі брудні, мають неприємний запах. Зазначені обставини підтверджено також фото дослідженими судом дійсність та обставини яких в час на них зазначений підтверджена відповідачами.

Актами проведення оцінки рівня безпеки дитини від 20 березня 2024 року визначено, що перебування ОСОБА_7 в сім`ї дуже небезпечно, забезпечено дитині безпечне місце, тимчасово влаштовано ОСОБА_7 , вирішено направити клопотання про її негайне відібрання від матері. Перебування ОСОБА_8 в сім`ї також дуже небезпечно, проведено його огляд сімейним лікарем та влаштовано до патронатної сім`ї, вирішено направити клопотання про його негайне відібрання від батьків.

Наказами начальника служби у справах дітей від 20 березня 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 взято на облік дітей, які залишились без батьківського піклування та знято з обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

20 березня 2024 року за заявою ОСОБА_6 та згідно з наказом начальника служби у справах дітей №27 ОСОБА_4 передано до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , а згідно з заявою ОСОБА_5 та згідно з наказом №28 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_5 про факт передачі ОСОБА_7 її бабусі ОСОБА_5 складено акт 20.03.2024 року.

Рішенням Солонянської селищної ради №124 від 21.03.2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішено негайно відібрати від батьків та згідно з рішенням №125 від 21.03.2024 року ОСОБА_8 з 20.03.2024 року влаштовано до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 .

Згідно з інформації про участь ОСОБА_1 у навчанні та вихованні ОСОБА_7 від 25.03.2024 року дитина навчається у Солонянській гімназії з 12 класу, систематично відвідує заняття, навчається очно, ОСОБА_7 старанна, дисциплінована, ввічлива, за характером добра, подільчива, щедра, врівноважена, доброзичлива, усвідомлює свої учнівські обов`язки

цікавиться навчанням, має бажання вчитися, має знання достатнього та високого рівнів, забезпечена навчальним та канцелярським приладдям. Мілана самостійна, спостережлива завдяки контролю та підтримки бабусі ОСОБА_5 за освітній період 2023-2024 років мати не з`являлась до закладу освіти, не цікавилась навчанням та перебуванням доньки в гімназії, лише декілька разів відгукувалася через месенджер на вимогу класного керівника.

Як пояснила в суді 3-я особа під час допиту її в якості свідка, вона виходила виключно з інтересів дітей, оскільки зловживання відповідачами спиртними напоями призводить до глибокого травмування їх дітей, ОСОБА_7 патологічно боїться будь-якого натяку на вживання алкоголю батьками, особливо матір`ю. Зазначила, що коли мати не п`є, то належним чином виконує свої батьківські обов`язки, але ОСОБА_1 не бачить проблеми у своїй залежності, коли п`є може ігнорувати потреби дітей, не хоче лікуватись, не розуміє як її залежність впливає на розвиток та виховання дітей. Протягом розгляду справи судом трималась та не вживала алкоголь, тому вона сподівалась, що ОСОБА_1 усвідомила всю серйозність ситуації, але перед безпосереднім кодуванням зірвалась, знову випивала, що призвело до розчарування як ОСОБА_7 , так і її, як бабусі дитини, за яку вона дуже переймається та якою опікується в часи запоїв матері.

Згідно з інформації КНП «Солонянський ЦПМСД» від 26.03.2024 року сім`я ОСОБА_9 заключили декларацію про медичне обслуговування з лікарем, мати на амбулаторний прийом приводила дітей регулярно (згідно з необхідними оглядами для їх віку), завжди була твереза, діти були відносно чисті, одягнені по сезону. Коли діти хворіли мати відвідувала поліклініку згідно з фінансовими можливостями намагалась правильно виконувати медичні рекомендації, дітей вакцинувала вчасно.

Згідно з листом КУ «Центр надання соціальних послуг» від 26.03.2024 року протягом соціального супроводу сім`ї ОСОБА_1 проведено бесіди та спонукання батьків щодо необхідності ведення здорового способу життя та важливості підтримання позитивних взаємовідносин в сім`ї. З моменту підписання договору про надання соціальних послуг 16.02.2024 року помічені незначні зміни в умовах проживання. За час перебування родини під соціальним супроводом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпрацювали з фахівцями, прислуховувались до рекомендацій та зауважень, особисто за допомогою до центру не звертались.

Рішенням виконавчого комітету Солонянської селищної ради №142 від 18.04.2024 року затверджено висновок про доцільність відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав.

Згідно з інформацією ГУ НП в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 178КУпАП 30.01.2024 року, за ч.1 ст. 173-2 КУпАП 30.01.2024 року та за ч.1 ст. 184 КУпАП 28.03.2024 року, щодо ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст130 КУпАП 23.10.2023 року, за ч.1 ст. 126 КУпАП 20.10.2023 року, за ч.1 ст. 173-2 КУпАП 30.01.2024 року.

Згідно з довідками від 29 липня 2024 року і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 29.07.2024 року пройшли курс лазерної та магнітно-резонансної терапії та з дією терапії та з можливими ускладненнями щодо вживання алкоголю ознайомлені.

ОСОБА_3 підтвердила в судовому засіданні, що живе у бабусі у зв`язку зі складною ситуацією в родині, вона дуже не любить про це говорити, але мама та вітчим інколи уходять в запій, сваряться, у зв`язку з чим вона вимушена доглядати ОСОБА_8 , а коли сил не вистачає йде з дому, бо не може з цим миритись, вона хоче жити з мамою, але тільки якщо вона не буде пити. Коли мама п`є, це триває декілька днів, або навіть тиждень, тому вона йде чи до сусідів чи до свого батька чи до бабусі, яка завжди підтримує її. Мама у неї хороша, але не може стриматись від вживання алкоголю, що її дуже розчаровує, вона цього соромиться. Не знає коли може повернутись додому, бо не впевнена, що мати стримає слово та перестане пити, у бабусі все добре, вони ладять, бабуся не перешкоджає її спілкуванню з мамою, але вона сама може з нею спілкуватись лише коли бачить, що мати не п`є, але мати цього не розуміє.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що незважаючи на принципи цілісності та не порушності сім`ї, діти можуть бути розлучені з батьками за тих обставин, коли таким чином буде забезпечуватись їх найкращі інтереси, а зібрані у справі докази з урахуванням думки старшої дитини та висновку органу опіки та піклування вказують на те, що проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з опікунами забезпечить інтереси дітей у безпечному та спокійному середовищі для зростання та розвитку.

Із такими висновками суду можливо погодитися з огляду на наступне.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Положення вказаної Конвенції узгоджуються з нормами законів України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті164 цього Кодексу, а також в

інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров`я і морального виховання умовах.

Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров`я або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.

Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Доцільно з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, а також визначити, чи виправдовуються такі заходи станом фізичного або психічного здоров`я дитини. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людинивід 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Оцінка пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Ухвалюючи рішення про відібрання малолітніх дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність для небезпеки для життя та здоров`я дітей в разі їх залишення із батьками.

Відповідно до зібраних доказів ця небезпека проявлялась у вигляді неналежних умов проживання дітей та їх виховання, що саме по собі створює загрозу для його життя і здоров`я. Крім того, факт жорстокого поводження зі старшою дитиною зафіксовано правоохоронними органами. І таке поводження з дитиною вказує на порушення її прав та неповагу до гідності малолітньої.

Також факт жорстокого поводження та нехтування своїми батьківським обов`язками через алкогольну залежність підтвердила допитана у суді першої інстанції ОСОБА_7 . Зокрема дитина пояснила що під час зловживання матір`ю та її співмешканцем алкогольних напоїв на неї перекладаються обов`язки по догляду за маленьким ОСОБА_8 , а коли у неї не вистачає сил, покидає дім та йде до бабусі чи сусідів. При цьому зазначала, що любить маму, однак зазнає стресу коли вона зловживає алкоголем.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначене ОСОБА_7 з огляду на її вік є занадто тяжкою ношею для ще не до кінця сформованого індивіда та призводить до травмування її психіки та формування у подальшому негативних звичок та недовіри. Зазначені обставини і є небезпечними обставинами для дітей, зокрема і для маленького ОСОБА_8 , належний догляд за яким не спроможна забезпечити старша сестра, яка сама є ще малолітньою особою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифіковано Законом України № 69-V від 03 серпня 2006 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Закріплене вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Така думка не є абсолютною для суду у випадку, якщо вона не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Таким чином, думка Мілани, у сукупності із іншими доказами, наданими позивачем, свідчить про те, що залишення дітей разом із батьками є небезпечним для життя і здоров`я.

Посилання апелянтів на те, що вони співпрацюють з фахівцями, прислуховуються до рекомендацій щодо поліпшення умов життя, проходять лікування від алкогольної залежності, як правильно зазначив суд першої інстанції є лише початковими етапами покращення життєвих умов та можливості повернення дітей до сім`ї ОСОБА_9 та не спростовують той факт, що діти перебували у небезпеці та потребували допомоги соц. працівників. Крім того відповідачі самі визнають, що мають алкогольну залежність, що також підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема і документами про лікування цієї залежності. А додані до апеляційної скарги довідка, яка підтверджує повторне проходження курсу лазерної та магнітно-резонансної терапії, не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як доказ, оскільки такий курс було пройдено вже після ухвалення оскаржуваного рішення та може бути доказом під час вирішення питання у майбутньому про повернення дітей до батьків.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що акти обстеження умов проживання сім`ї не можуть бути прийняті судом через їх не підписання відповідачами слід зазначити, що акт від 25.01.2024 року та від 20.03.2024 року не підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак їх підписання не є обов`язковим, оскільки вони складені за присутності не тільки органів опіки, а і представників національної поліції та в їх достовірності не має сумніву. Крім того органом опіки та піклування до позову додано диск, на якому містяться фото із зафіксованими в актах умовами проживання сім`ї ОСОБА_9 .

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанцій дійшов до правильного висновку про те, що залишення дітей у батьків є безумовно небезпечним для їх життя, здоров`я і морального виховання, при цьому відібрання дітей без позбавлення батьківських прав відповідачів є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дітей, що є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

Позовні вимоги щодо стягнення на утримання малолітніх дітей аліментів є похідними від позовних вимог про відібрання дітей у батьків.

При цьому слід звернути увагу, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідачі не обґрунтовували його не правомірність в частині стягнення з них аліментів на користь законних представників з якими проживають діти, а тому рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції на відповідність вимогам закону не переглядалось.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду з ухваленням нового немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст.368, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 січня 2025 року.

Судді: