Ухвала

від 31.01.2025 по справі 642/314/25

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

31.01.2025

Справа № 642/314/25

Провадження № 1-кс/642/198/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 р. м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження за №42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому посилались на те, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюючи адвокатську діяльність згідно свідоцтва № 446 від 27.12.2005 року, виданого на підставі рішення № 11 від 27.12.2005 Ради адвокатів Полтавської області, маючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме Лікарсько-консультативної комісії та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оформлення останньому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, 04.12.2024 близько 12.00 ОСОБА_5 перебувала у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою адвокатську діяльність, куди зайшов з метою консультації та отримання юридичних послуг ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якого виникла необхідність отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з тяжким захворюваннями його матері. В ході розмови у ОСОБА_5 виник прямий злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 для себе та третіх осіб в розмірі 3000 (трьох тисяч) доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_5 під час розмови діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, звернулась до ОСОБА_6 з вимогою про необхідність надання їй неправомірної вигоди для себе та третіх осіб у вигляді грошових коштів в розмірі 3 000 (трьох тисяч) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме посадовими особами закладів охорони здоров`я. В тому числі серед яких КНП Роганської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги № 4» Харківського району, щодо надання останніми документальних матеріалів, необхідних для успішного проходження медичного обстеження, проходження стаціонарного лікування, отримання необхідних висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ім`я матері останнього, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що передбачено ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому ОСОБА_5 переслідуючи корисливу мету одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб у сумі 3000 (трьох тисяч) доларів США, створила умови, за яких останній вимушений буде надати їй неправомірну вигоду. Так, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_6 , що без надання зазначеної грошової суми для передачі в подальшому третім особам і без її допомоги ОСОБА_6 самостійно не буде мати змоги отримати необхідні медичні висновки та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Продовжуючи вимагати грошові кошти ОСОБА_5 повторно висловила погрози ОСОБА_6 , що у разі відмови вищезазначені документи йому ніхто не складе та не видасть, одночасно додавши, що вказані грошові кошти необхідно надати ОСОБА_5 за вчинення вищезазначених дій, за результатами яких у ОСОБА_6 буде можливість отримати необхідні медичні висновки та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Для приховання своєї протиправної діяльності під виглядом нібито законної адвокатської діяльності ОСОБА_5 надала ОСОБА_6 для підписання договір про надання правничої (правової) допомоги, повідомивши, що це не пов`язано з оформленням вищезазначених документів і він необхідний для того, щоб ніхто не задавав ніяких запитань.

Надалі ОСОБА_5 висунула вимогу останньому про необхідність надання їй частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) доларів США до 09.12.2024 за здійснення впливу на прийняття рішення посадовими особами КНП Романської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги № 4» Харківського району при наданні зазначених документів і оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки ОСОБА_6 в іншому випадку без допомоги ОСОБА_5 самостійно не буде мати змоги отримати необхідні медичні висновки та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а іншу частину надати пізніше.

В подальшому ОСОБА_5 09.12.2024 о 14.00 год. зустрілась із ОСОБА_6 у своєму офісі, де остання здійснює свою адвокатську діяльність, за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, з корисливих мотивів, одержала від останнього для себе та третіх осіб грошові кошти у сумі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Продовжуючи вчиняти протиправні дії 27.12.2024 о 12.00 ОСОБА_5 зустрілась з останнім у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , якому передала висновок № 661 від 23.12.2024 лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медичної допомоги № 4 Харківського району» та висновок № 661/А про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які видані на ім`я матері останнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомила, що частина документів вже готова. Після цього ОСОБА_5 висунула вимогу про необхідність надання їй другої частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення посадовими особам ІНФОРМАЦІЯ_2 при оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

22.01.2025 о 16.10 ОСОБА_5 зустрілась з ОСОБА_8 у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , повторно висунула вимогу про необхідність надання їй неправомірної вигоди у вигляді решти грошових коштів у сумі 1300 (однієї тисячі трьохсот) доларів США (за винятком «знижки» у розмірі 200 (двохсот) доларів США) за здійснення впливу на прийняття рішення посадовими особами вищезазначеної установи при оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки в іншому випадку ОСОБА_6 без її допомоги самостійно не буде мати змоги оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та цього ж дня отримала вказану суму грошових коштів від ОСОБА_6

22.01.2025 о 23 год. 42 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст.ст. 36, 42, 276-278, 480, 481 КПК України 23.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з конфіскацією майна, та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, вказаний злочин віднесений до категорії тяжких.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що квартири за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та будинок за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності в розмірі 58/100 часток.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. Зазначив, що помилково в клопотанні вказано про транспортний засіб, однак клопотання стосується лише нерухомого майна.

Враховуючи, той факт, що ОСОБА_5 може вчиняти дії щодо розпорядження вищезазначеним майном, тому на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, клопотання необхідно розглядати без повідомлення власника майна, оскільки це може призвести до втрати (відчудження) майна.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених КПК України, ч. 4 ст. 170 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 369-2 КК України, передбачено покарання у вигляді караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає обґрунтованим клопотання про накладення арешту на майно, а саме на квартири за адресами: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , будинок за адресою: АДРЕСА_3 , які належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності в розмірі 58/100 часток, а саме позбавлення права відчуження та розпорядження зазначеним майном.

Завданням арешту вищевказаного майна є запобігання можливості особам у яких воно вилучено, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь?яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 05.01.2000, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь?яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самої підозрюваної, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі належного підозрюваному майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.

У той же час, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відтак, враховуючи доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження та розпорядження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності підозрюваної ОСОБА_5 . Негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

3 огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання належить задовольнити.

Власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 132, 170, 171, 173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні за № 42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на майно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження, а саме на квартири за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; будинок за адресою: АДРЕСА_3 , які належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності в розмірі 58/100 часток.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2025р.

Слідчий суддя ОСОБА_1