Постанова

від 23.01.2025 по справі 385/456/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 385/456/24

провадження № 22-ц/4809/44/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Письменний О. А., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл спільногомайна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 22травня2024року (суддя Панасюк І. В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви, за результатом розгляду якої постановлено оскаржувану ухвалу

ОСОБА_1 подано до Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобласті заяву, відповідно до якої позивачка просила застосувати до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у зв`язку з ненаданням без поважних причин витребуваних судом доказів, а саме:

- тимчасово вилучити через державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у порядку ст. 146 ЦПК України у ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів на наступне майно:

1) на 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутого на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 23 грудня 2015 року;

2) земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:02:000:2227, площею 2 га, за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

3) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- накласти на ОСОБА_2 штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин.

В обґрунтування заяви вказано, що ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2024 року у справі № 385/334/24 суд постановив вжити заходи забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на наступне майно: 1) на 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутого на піставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 23 грудня 2015 року; 2) земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:50:133:0014, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 3) земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:02:000:2227, площею 2 га, за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 4) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) транспортний засіб Тоуоіа Саmrу 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Стверджує, що зазначена ухвала суду отримана ОСОБА_2 11 березня 2024 року, однак, залишена відповідачем без виконання.

Наполягає на наявності у ОСОБА_2 оригіналів всіх витребуваних судом документів та вважає, що поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання вимог суду з метою затягування розгляду справи та перешкоджання її розгляду. Звертає увагу, що без наявності правовстановлюючих документів на майно, що підлягає поділу між подружжям за пред`явленим позивачкою позовом, є неможливим визначення ціни позову та подальший розгляд справи.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22травня2024року задоволено клопотання представника позивачки; тимчасово вилучено через державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у Бардецького Віталія Юрійовича оригінали правовстановлюючих документів на наступне майно:1) на 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутого на піставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 23 грудня 2015 року; 2) на земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:02:000:2227, площею 2 га, за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 3) на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; постановлено зазначені документи надати суду до 03 червня 2024 року; стягнуто з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 1,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4542 гривні.

Задовольняючи заявлене позивачкою клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано вимог ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 05 березня 2024 року про забезпечення доказів до подання позовної заяви, жодних пояснень з приводу її не виконання суду не надано.

Судом зауважено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Зважено на те, що у відповідності до вимог процесуального закону, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Враховано, що у справі яка розглядається, внаслідок тривалої недобросовісної бездіяльності відповідача суд позбавлений можливості провести підготовче засідання у визначений законом строк. Тому така бездіяльність відповідача судом розцінена як недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, що спрямоване на затягування розгляду справи та фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи протягом розумних строків.

Суд виснував, що у такому випадку, відповідно до вимог ст. 148 ЦПК України, з метою спонукання відповідача до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, необхідно накласти на відповідача штраф у розмірі 1,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

При визначенні розміру штрафу судом враховано тривалість бездіяльності відповідача, незначний обсяг витребовуваних документів та характер дій, які вимагалося вчинити від відповідача і які, на переконання суду, не можуть вважатись складними.

Відповідачу роз`яснено, що згідно з ч. 9 ст. 84 ЦПК України притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившисьіз зазначенимсудовим рішенням,ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Згідно з поданою апеляційною скаргою просить скасувати ухвалуГайворонського районногосуду від22травня 2024року уданій справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання ухвали Гайворонського районногосуду від 08 травня 2024 року про забезпечення доказів відповідачем були надані до суду: витяг на земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:02:133:2227, площею 2 га, за адресою: Кіровоградська область, Гайворонська міська рада для ведення ОСГ; оригінал технічного паспорту на житловий будинок, АДРЕСА_2 .

З приводу нежитлової будівлі магазину вказує, що документи на зазначене нерухоме майно у відповідача відсутні, оскільки відповідно до наданих позивачкою відомостей з державного реєстру речових прав нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

Вважає, що позивачкою не обґрунтовано неможливість самостійно надати докази, зокрема, правовстановлюючі документи на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджує, що саме дії позивачки затягують та перешкоджають розгляду справи, оскільки відповідно до поданого до суду першої інстанції відзиву на позов, відповідач не заперечував проти поділу спільного майна подружжя.

На переконання скаржника, документи на спірну нежитлову будівлю не були ним надані з поважних причин, оскільки відсутність документів об`єктивно унеможливила вчинення процесуальної дії у встановлений судом строк. Зауважує, що інші документи були ним надані вчасно.

Зазначає, що за таких обставин суд не мав виносити ухвалу про забезпечення доказів та застосовувати до відповідача заходи процесуального примусу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року матеріали оскарження ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2024 року повернуто досудупершої інстанції для усунення недоліків у оформленні.

У період з 08 липня 2024 року по 02 серпня 2024 року головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.15 липня 2024 року апеляційним судом зареєстровано надходження матеріалів оскарження ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2024 року після усунення судом першої інстанції недоліків у оформленні.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків.

04 вересня 2024 року головуючим суддею у даній справі Дьомич Л.М. подано до керівника апарату Кропивницького апеляційного суду службову записку про необхідність вирішення питання щодо заміни членів колегії з розгляду даної справи суддів Голованя А.М. та Чельник О.І.(відпустка суддів).

Протоколом від 04 вересня 2024 року зафіксовано неможливість автоматизованого розподілу справи між суддями за відповідним розпорядження керівника апарату апеляційного суду від 04 вересня 2024 року № 234.

На підставі службової записки головуючого судді від 10 вересня 2024 року та розпорядження керівника апарату апеляційного суду від 10 вересня 2024 року № 255 здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Голованя А.М. суддею Письменним О.А.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 18 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 04 жовтня 2024 року.

Згідно зухвалою апеляційногосуду від03жовтня 2024року підготовчі дії у справі закінчено; справу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 21 листопада 2024 року.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У межах встановленого судом строку позивачкою подано відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Також просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивачки та її представника. Заперечуючи проти доводів скарги, вказує на недобросовісність дій відповідача. Зазначає, що наразі між колишнім подружжям наявні конфлікт та непримиримі протиріччя з приводу поділу спільного майна. Звертаємо увагу, що доки позивачка тривалий час перебувала за кордоном, відповідач забрав та сховав документи, що засвідчують право власності на майно, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 22 жовтня 2023 року до ВП №1 м. Гайворон Голованівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Кіровоградській області. Зазначає, що працівниками поліції була проведена профілактична бесіда з відповідачем, під час якої останній погодився повернути документи, однак так цього і не зробив. Наголошує, що відповідач визнав, що правовстановлюючі документи знаходяться у нього. Разом з тим, у судових засіданнях по даній справі відповідач стверджував, що правовстановлюючих документів на майно, що підлягає поділу, він не має, цим же обґрунтовує дану апеляційну скаргу. Наголошує, що саме у зв`язку з ненаданням відповідачем витребуваних судом доказів представник позивачки був вимушений подати до суду першої інстанції заяву про залишення позову у даній справі без розгляду, яка задоволена судом та про що постановлено відповідну ухвалу. Вважає, що оригінал свідоцтва про право власності на житлову будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 , був постійно у розпорядженні відповідача, оскільки вже 23 вересня 2024 року останній звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, до якого долучив завірену представником копію свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно. На думку позивачки, дії відповідача суперечать його попередній поведінці, тому оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, а накладений штраф виправданим (а.с. 113-115).

Протокольною ухвалою від 21 листопада 2024 року апеляційним судом задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд даної справи на 23 січня 2025 року, про що у відповідності до вимог процесуального закону повідомлено учасників справи (а.с. 129-134).

14 січня 2025 року скаржником подано до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, відповідно до яких звертає увагу суду, що ухвала про забезпечення доказів Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2024 року винесена судом до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, про що у ній зазначено. Позовна заява у даній справі подана позивачкою 28 березня 2024 року, тобто через 23 дні після винесення ухвали від 05 березня 2024 року. Таким чином, на переконання скаржника, ухвала від 05 березня 2024 року, якою забезпечено докази до подання позову, мала бути скасована судом через неподання позову протягом 10 днів, а, отже, і не підлягала виконанню під час розгляду справи, а тому підстав посилатись на неї при застосуванні заходів процесуального примусу у суду не було. Вважає, що підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу не було, оскільки останній в межах встановленого строку надав до суду наявні у нього докази та повідомив про неможливість надати інші докази через їх відсутність. Натомість, судом безпідставно витребувано відсутній у відповідача доказ. За результатами розгляду апеляційної скарги просить стягнути з позички судові витрати у розмірі 21 605,60 грн, з яких: 21 000,00 грн правова допомога, 605,60 грн судовий збір (а.с. 140-143).

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 16 січня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представником відповідача.

23 січня 2025 року представник скаржника, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,підтримала доводи скарги, просила її задовольнити.

Позивачка та її представник участі у судовому засіданні не брали, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судами

З матеріалів оскарження ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 22травня2024року та інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наступне.

До подання позову у даній справі ОСОБА_1 звернулась до Гайворонського районного суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення доказів. За результатами розгляду вказаної заяви місцевим судом постановлено ухвалу від 05 березня 2024 року у справі № 385/334/24, відповідно до якої вжито заходи забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на наступне майно: 1) на нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутого на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 23 грудня 2015 року; 2) земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:50:133:0014, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 3) земельну ділянку з кадастровим номером 3521110100:02:000:2227, площею 2 га, за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 4) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) транспортний засіб Тоуоіа Саmrу 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження, а оскарження ухвали не зупиняє її виконання (а.с. 1-3).

Місцевим судом копію цієї ухвали направлено ОСОБА_2 для виконання, яка ним отримана 11 березня 2024 року (а.с. 9-11).

Ухвала Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 05 березня 2024 року у справі № 385/334/24 в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відповідно до ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 01 квітня 2024 року у даній справі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл спільногомайна залишено без руху; надано позивачці строк для усунення недоліків.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 11 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі; постановлено розгляд справи провести у порядку загального позовного провадження з викликом сторін; почати підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали; проведення підготовчого засідання призначено на 08 травня 2024року у приміщені суду.

Відповідно до ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 08 травня 2024 року у даній справі задоволено заяву представника позивачки про витребування доказів; витребувано у ОСОБА_2 документи: оригінал технічного паспорта (технічної документації) на 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набутого на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 23 грудня 2015 року; оригінал технічного паспорта (технічної документації) на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку за кадастровим номером № 3521110100:02:000:2227, площею 2 га, за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада, цільове призначеннядля ведення особистого селянського господарства, або належним чином завірені їх копії, для огляду в судовому засіданні; встановлено строк для подання витребуваних документів - до 21 травня 2024 року.

20травня 2024року ОСОБА_2 з супровідним листом надав до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:133:2227, площею 2 га та технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а також зазначив, що інші документи у нього відсутні (а.с. 31).

21 травня 2024 року представник позивачки звернувся до місцевого суду із заявою про застосування до відповідача у даній справі заходів процесуального примусу, у зв`язку з ненаданням останнім без поважних причин витребуваних судом доказів (а.с. 5-8)

22травня 2024 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області постановлено у даній справі оскаржувану відповідачем ухвалу.

Відповідно до ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2024 рокуу даній справі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна залишено без розгляду. Як стверджується позивачкою, заяву про залишення позову у даній справі без розгляду її представник вимушений був подати через ненадання відповідачем необхідних для розгляду справи правовстановлюючих документів на майно.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року у справі № 385/1390/24 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

З наявноїу матеріалахоскарження копіїпозовної заяви ОСОБА_2 у справі № 385/1390/24 вбачається, що позивачем до позову було додано, зокрема, засвідчену представником позивача (відповідача у даній справі) копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 50660000 від 23 грудня 2015 року щодо 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 116-118).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Апеляційний суднаголошує,що уданій справівідповідачем оскаржуєтьсяухвала Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 22травня2024року.

Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо нескасування судом першої інстанції ухвали суду від 05 березня 2024 року у справі № 385/334/24, якою забезпечено докази до подачі позову, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки зазначена ухвала не є предметом апеляційного перегляду. Так само не заслуговують на увагу доводи щодо подання позивачкою позову у даній справі з порушенням строку, передбаченого ч.5 ст. 116 ЦПК України.

Постановляючи оскаржувануухвалу,суд першоїінстанції виходивз того,що бездіяльність відповідача унеможливлює проведення підготовчого засідання, оскільки предметом витребування є правовстановлюючий документ на нерухоме майно, про поділ якого заявлено у позові.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції наголошує саме на ігноруванні відповідачем вимог ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградськоїобластівід 05 березня 2024 року у справі № 385/334/24. Судом першої інстанції було враховано і те, що жодних пояснень про причини невиконання зазначеної ухвали відповідачем до суду надано не було.

Лише після постановлення Гайворонським районним судом Кіровоградськоїобласті ухвали про витребування доказів від 08 травня 2024 року у даній справі та на її виконання відповідачем супровідним листом від 20травня 2024року надано до суду частину витребуваних судом документів.

При цьому, відповідач вказав на відсутність у нього інших документів, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 50660000 від 23 грудня 2015 року щодо 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На відсутності зазначеного правовстановлюючого документу відповідач посилається також і в апеляційній скарзі.

Разом з тим, такі доводи скаржника не знайшли свого підтвердження наявними у справі матеріалами.

Так, до своєї позовної заяви у справі № 385/1390/24про поділспільного майнаподружжя ОСОБА_2 додав копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 50660000 від 23 грудня 2015 року щодо 1/2 нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідність якої оригіналу документа засвідчена підписом повноважного представника, що процесуально можливо за наявності оригіналу документа у скаржника.

Твердження скаржника, що оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 50660000 від 23 грудня 2015 року знаходиться у позивачки з тих підстав, що їй належить право власності на зазначене у свідоцтві нерухоме майно, видаються апеляційному суду необґрунтованими, оскільки не виключається, що правовстановлюючий документ на нерухоме майно з тих чи інших причин може знаходитись і не у власника цього майна.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України)

За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 ст. 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

В розумінні зазначених норм закону, під зловживанням правом слід розуміти особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у процесуально шкідливих вчинках учасника справи, у використанні ним недозволених конкретних форм у межах дозволеного процесуальним законом типу поведінки, що суперечить завданням цивільного судочинства та цільовому призначенню права.

Аналогічної позиції щодо сутнісного розуміння поняття зловживання правом дотримується ЄСПЛ, який у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

При цьому, у рішенні від 07 липня1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

За змістом ч.ч. 6-8 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з ідеї про те, що саме до обов`язків національних органів влади належить недопущення неналежної та такої, що сприяє затягуванню розгляду справи поведінки сторони цивільного провадження (рішення від 03.03.2011р. у справі «Колесникова проти України», п. 30). При цьому, знайшовши у цій справі ознаки порушення п.1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо тривалості провадження поза межами розумного строку, ЄСПЛ також звернув увагу на те, що суди, маючи в своєму розпорядженні механізми протидії зловживанню процесуальними правами не вжили будь-яких заходів для покарання сторони, яка зловживає своїми правами з метою унеможливлення розгляду справи.

Аналогічні причини порушення п.1 ст. 6 Конвенції щодо тривалості провадження поза межами розумного строку ЄСПЛ констатував під час розгляду справи «Смірнова проти України» (рішення від 08.11.2005р., п. 69).

Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст.143ЦПК України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним з таких заходів, згідно з п.5 ч.1 ст.144 ЦПК України, є накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених ч. 9 ст. 203 цього Кодексу.

У даній справі ненадання до суду витребуваних доказів, відсутність яких у відповідача останнім не доведена у встановленому процесуальним законом порядку, правомірно розцінене судом першої інстанції як недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, що фактично унеможливило судовий розгляд справи та призвело до залишення позову позивачки без розгляду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає цілком виправданим накладення на відповідача штрафу у відповідності до наведених вище вимог процесуального закону.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За фактичних обставин,апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Гайворонського районногосуду Кіровоградськоїобластівід 22травня2024року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 29 січня 2025р.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. А. Письменний

О. І. Чельник