Постанова

від 22.01.2025 по справі 918/412/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/412/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Гудименко Ю. В.,

Млинівської селищної ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Тіволі-Ленд» - Харчука В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуючий), Павлюк І. Ю., Саврій В. А.)

у справі № 918/412/24

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі-Ленд»

про визнання недійсними додаткових угод і стягнення 83 746,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі-Ленд» (далі - ТОВ «Тіволі-Ленд») про визнання недійсними додаткових угод до договору від 02.08.2023 № 712, укладеного між Млинівською селищною радою та ТОВ «Тіволі-Ленд», а саме: від 30.08.2023 № 1, від 08.09.2023 № 2, від 13.10.2023 № 3, від 31.10.2023 № 4, від 16.11.2023 № 5, та стягнення 83 746,96 грн - пені за 88 днів прострочення поставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди до договору щодо зміни строку поставки товару укладено з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі, оскільки відповідні зміни до договору про закупівлю внесено за відсутності підстав для продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару, у зв`язку з чим такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. Разом з цим, прострочення відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки товару є підставою для нарахування неустойки відповідно до пункту 7.2 договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди від 30.08.2023 № 1, від 08.09.2023 № 2, від 13.10.2023 № 3, від 31.10.2023 № 4, від 16.11.2023 № 5 до договору від 02.08.2023 № 712, укладеного між Млинівською селищною радою та ТОВ «Тіволі-Ленд». Стягнуто з ТОВ «Тіволі-Ленд» на користь Млинівської селищної ради 83 746,96 грн - неустойки. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2024 року Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 918/412/24 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2025.

ТОВ «Тіволі-Ленд» у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України у зв`язку з наявністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, порушеного у касаційній скарзі.

08.01.2025 до Верховного Суду надійшли заперечення Дубенської окружної прокуратури на клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі.

Млинівська селищна рада у судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Млинівській селищній раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Млинівська селищна рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Млинівської селищної ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «Тіволі-Ленд», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що за результатами проведених відкритих торгів з особливостями UA-2023-07-11-011896-a, 02.08.2023 між Млинівською селищної радою (покупець) та ТОВ «Тіволі-Ленд» (постачальник) укладено договір № 712 (далі - Договір № 712), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання для благоустрою території - дитячий ігровий майданчик з монтажем (ДК 021:2015:37530000-2 - Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор), зазначені в додатку до договору - «Специфікації», а покупець - прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Точна кількість, найменування, асортимент, комплектація вказуються в Специфікації (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 загальна вартість за цим договором складає 920 712,00 грн, у тому числі ПДВ, і включає в себе всі витрати на замовлення, транспортування, доставку, а також вартість податків, зборів, обов`язкових платежів та всіх інших витрат, що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем під час поставки товару за цим договором.

Розрахунки по договору проводяться: 100% від загальною суми договору сплачується покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів після поставки та передачі вказаного у Специфікації товару та на підставі підписаних накладних. Оплата за договором здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (пункти 4.1, 4.2 договору).

Згідно з пунктами 5.1-5.3 договору місцем поставки товару є: 35100, Рівненська область, Дубенський район, смт Млинів, вул. Степана Бандери, 1. Термін поставки товару - до 31.08.2023 включно. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважними представниками сторін.

У підпункті 6.3.1 пункту 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару (пункт 7.2 договору).

Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за договором, якщо воно сталося не з їх вини, або є наслідком дії непереборної сили - форс-мажорних обставин, що підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України або компетентного органу влади (пункт 7.3 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Згідно з пунктом 12.3 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У Специфікації (додаток 1 до Договору № 712), підписаній сторонами договору, визначено найменування, кількість та ціна виробів, які постачальник зобов`язаний поставити покупцеві, загальна вартість яких складає 920 712,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що постачальник неодноразово ініціював укладання додаткових угод до Договору № 712 про продовження строків поставки.

Так, 29.08.2023 ТОВ «Тіволі-Ленд» листом № 29/08 звернулося до Млинівської селищної ради, в якому у зв`язку з проблемами з поставкою сировини для виготовлення замовлення просило продовжити строк поставки та встановлення обладнання та інвентарю для дитячих ігрових майданчиків до 15.10.2023.

30.08.2023 між Млинівською селищною радою та ТОВ «Тіволі-Ленд» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 712, відповідно до якої (з урахуванням додатковою угодою № 2 від 08.09.2023) термін поставки товару продовжено до 15.10.2023 включно.

У подальшому постачальник листами аналогічного змісту від 12.10.2023 № 12/10, від 30.10.2023 № 30/10, від 13.11.2023 № 13/11 знову звертався до Млинівської селищної ради, у яких також просив продовжити строк поставки, внаслідок чого між сторонами були укладені:

- додаткова угода № 3 від 13.10.2023 до Договору № 712, якою продовжено термін поставки товару до 31.10.2023 включно;

- додаткова угода № 4 від 31.10.2023 до Договору № 712, якою продовжено термін поставки товару до 15.11.2023 включно;

- додаткова угода № 5 від 16.11.2023 до Договору № 712, якою продовжено термін поставки товару до 30.11.2023 включно.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні такі докази:

- лист від 15.08.2023 ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП», яке є постачальником металу (металоконструкцій) за договором, в якому останнє повідомило ТОВ «Тіволі-Ленд», що поставка замовлення буде здійснена до 31.08.2023 включно у зв`язку із затримкою в логістиці;

- лист від 09.10.2023 № 105 МПЗОВ «КВАНТ», яке згідно договору про надання послуг від 01.03.2023 № 01 надає відповідачу послуги виробничого порошкового фарбування металоконструкцій, в якому МПЗОВ «КВАНТ» повідомило ТОВ «Тіволі-Ленд» про неможливість здійснення порошкового фарбування деталей у зв`язку з виходом з ладу печі полімеризації. Та заначило орієнтовний строк надання послуги - протягом 2 (двох) календарних місяців з дня отримання даного листа.

Як установлено судом апеляційної інстанції, поставка відповідачем дитячого ігрового майданчика відбулась 28.11.2023, що підтверджується видатковою накладною від 28.11.2023 № 712.

Згідно з платіжними інструкціями № 2276, № 2277 від 29.11.2023 Млинівською селищною радою на користь ТОВ «Тіволі-Ленд» були перераховані грошові кошти у розмірі 920 712,00 грн.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради з позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 712, укладеного між Млинівською селищною радою та ТОВ «Тіволі-Ленд», а саме: від 30.08.2023 № 1, від 08.09.2023 № 2, від 13.10.2023 № 3, від 31.10.2023 № 4, від 16.11.2023 № 5, та стягнення 83 746,96 грн - пені за прострочення поставки товару, прокурор обґрунтував їх порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та абзацу 5 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості) при укладення оспорюваних додаткових угод про продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару та наявністю підставі для нарахування неустойки за прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару у строк, обумовлений договором № 712.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані додаткові угоди було укладено з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання їх недійсними. За таких обставин суд першої інстанції, встановивши прострочення на 88 днів виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором № 712, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 7.2 Договору № 712.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановив наявність документального підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили укладення оспорюваних додаткових угод про продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару за Договором № 712, а тому дійшов висновку, що оспорювані додаткові угоди укладені з додержанням вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для визнання їх недійсними. При цьому, враховуючи те, що поставка товару відбулась у строки, визначені договором з урахуванням додаткових угод, суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволення позовної вимоги про стягнення пені.

У поданій касаційній прокурор посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 4 пункту 19 Особливостей як підстави для визнання недійсними додаткових угод про продовження виконання робіт/надання послуг за договором як таких, що укладені без надання документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке укладення, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, прокурор підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

За змістом статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1- 3, 5 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 02.08.2023 за результатами проведених відкритих торгів з особливостями UA-2023-07-11-011896-a між Млинівською селищної радою та ТОВ «Тіволі-Ленд» укладено Договір № 712 про закупівлю товару - дитячого ігрового майданчику з монтажем; термін поставки товару - до 31.08.2023 включно.

У пункті 12.3 договору № 712 встановлено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

В подальшому оспорюваними додатковими угодами до Договору № 712, укладеними між тими ж сторонами, термін поставки товару було продовжено до 30.11.2023 включно.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22)

Так, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей, затверджених Кабінетом Міністрів України (постанова від 12.10.2022 № 1178) відповідно до пункту 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі», які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У постанові від 30.01.2024 у справі № 907/811/21 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам, встановив наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що стали підставою для продовження строку виконання зобов`язань за Договором № 712 щодо поставки товару шляхом укладення оспорюваних додаткових угод.

За таких обставин, ураховуючи вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостей та умови Договору № 712, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод від 30.08.2023 № 1, від 08.09.2023 № 2, від 13.10.2023 № 3, від 31.10.2023 № 4, від 16.11.2023 № 5 до Договору № 712 недійсними.

Такий висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, відповідає висновкам, викладеним у зазначених вище постановах Верховного Суду, а підстави для відступу від таких висновків відсутні.

Доводи скаржника про відсутність законних і обґрунтованих підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару за своєю суттю зводяться до незгоди з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та наданою їм оцінкою, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, які вже були дослідження судами попередніх інстанцій, та встановлення на їх підставі інших обставин справи, ніж були встановлені судом апеляційної інстанції, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, ураховуючи аналогічність регулювання питання щодо продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару за договором про закупівлю як Законом України «Про публічні закупівлі», так і Особливостями та умовами самого Договору № 712, а також наявність висновків Верховного Суду з цього питання, відсутні підстави для формування зазначеного скаржником висновку Верховного Суду з наведеного ним у касаційній скарзі питання.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 83 746,96 грн нарахованої позивачем на підставі пункту 7.2 Договору № 712 з огляду на встановленні обставини поставки ТОВ «Тіволі-Ленд» товару у строк, обумовлений Договором № 712 з урахуванням додаткових угод про продовження такого строку.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду апеляційної інстанції.

Щодо посилань прокурора на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Доводи ТОВ «Тіволі-Ленд», наведені у відзиві на касаційну скаргу, про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 918/412/24, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки касаційна скарга містить посилання не тільки на Закон України «Про публічні закупівлі», а і на Особливості.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 918/412/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ