Рішення

від 27.01.2025 по справі 953/7958/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 953/7958/24

Провадження № 2/147/58/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

представника відповідача, адвоката Дребот І.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», треті особи: нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Тростянецького районного суду Вінницької області, згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2024 надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , подана представником позивача, адвокатом Ягодка О.А.

Згідно позовних вимог від 28.08.2024 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 04.06.2021,який зареєстрований за №16363, вчинений на користь АТ «МЕГАБАНК». Також просив стягнути з АТ «МЕГАБАНК» на користь позивача судові витрати та здійснити поворот незаконно стягнутих коштів на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.09.2024 справу прийнято до свого провадження суддею Натальчук О.А. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.09.2024 від представника відповідача, адвоката Дребот І.А., надійшла заява, в якій зазначено, що відповідач заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Зазначає, що АТ «МЕГАБАНК» є учасником низки справ з аналогічним предметом, зокрема останнім до Верховного Суду було подано касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м.Харкова від 05.12.2023 та постанову Харківського апеляційного суду від 23.05.2024. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі 953/24156/21. Вказана обставина свідчить, що дійсно справа є складною, потребує детального вивчення обставин та доказів, а також врахування останніх правових позицій.

10.10.2024 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

18.10.2024 через систему «Електронний суд» представник АТ «МЕГАБАНК» подала клопотання про залучення до участі в справі його правонаступника- нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС». Вимогу мотивувала тим, що первісний кредитор АТ «МЕГАБАНК» відступив право вимоги за кредитним договором №58-804-850-2-18-Г від 26.07.2018 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відповідно до договору про відступлення права вимоги № GL1N426240.

06.11.2024 до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява та клопотання, в якому просив прийняти до розгляду позов у новій редакції з долученою платіжною інструкцію про додаткову сплату судового збору. Також просив залучити в якості третьої особи приватного виконавця Тимощука В.В. для вирішення питання щодо повернення грошових коштів позивача. Окрім того, просив залишити без розгляду клопотання про забезпечення позову у зв`язку з тим, що виконавче провадження вже завершено та повернути судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплаченого за подання даної заяви.

Позовні вимоги в редакції від 30.10.2024 (т.1, а.с.129-133) обґрунтовані тим, що 04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. було вчинено Виконавчий напис, реєстраційний номер 16363, у відповідності до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «МЕГАБАНК» суму заборгованості 43600,72 грн, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 26779,17 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 1406,76 грн; простроченою заборгованістю за комісією 20802,68 грн; строковою заборгованістю за штрафами та пенею 12612,11 грн; за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача, які підлягають стягненню з боржника. Загальна заборгованість становить 44600,72 грн.

Позивачу не відомо на підставі чого нотаріус міг вчинити виконавчий напис, оскільки жодних розрахунків та повідомлень з цього приводу не отримував, тому вважає, що відсутні будь-які підстави для стягнення заборгованості. Окрім того, позивач не отримував вимоги про погашення заборгованості та намір відповідача звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Крім того, станом на дату надання інформації, в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 47898.27 грн, які розподілено і перераховано у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що є більшою сумою, аніж сума виконавчого провадження.

Вказано, що набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі. Для виникнення зобов?язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Нотаріус повинен був дослідити оригінал кредитного договору, та переконатися належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, а цього зроблено не було. У свою чергу, про факт існування виконавчого напису Позивачу стало відомо 14.08.2024 у результаті ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження. При цьому, про факт існування такого виконавчого провадження позивач дізнався випадково, ознайомившись із даними виконавчого провадження через застосунок ДІЯ.

Крім того, уваги заслуговує та обставина, що позивачем не отримано жодного документу, пов?язаного із процедурою вчинення Виконавчого напису, постанов у виконавчому провадженні та будь-яких вимог про виконання зобов?язань за Кредитним договором засобами поштового зв?язку від відповідача або зазначеного вище приватного виконавця. Представник позивача вважає, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушення імперативних вимог законодавства України. Тобто, оспорюваний Виконавчий напис було вчинено не на оригіналі, а на копії Кредитного договору. Також, нотаріусом Данич О.Ф. при вчиненні Виконавчого напису цілком проігноровано вимоги законодавства України щодо того, що Виконавчий напис могло бути вчинено виключно в межах строку, що не перевищує три роки з моменту виникнення права вимоги у Відповідача. У відповідності до вимог пункту 2 Переліку документів для стягнення в безспірному порядку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов?язаннями, серед іншого, додається: засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому, вказана банківська виписка повинна відповідати вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Однак, в матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка банківська виписка з рахунку позивача, тому можливо припустити, що відповідна банківська виписка не була надана нотаріусу ОСОБА_2 відповідачем. Та власне не було надано нотаріусу повного комплекту документів, на підставі яких можливо вчинити Виконавчий напис, а також, очевидно, що відповідачем було вчинено неправомірну спробу виправдати власний пропуск строку на звернення до нотаріуса з метою вчинення Виконавчого напису.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що приватний нотаріус не мала жодної правової підстави для вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Окрім того зазначено, що спроба відповідача на підставі неправомірно вчиненого виконавчого напису отримувати від ОСОБА_1 кошти, має наслідком порушення майнових прав позивача. Оскільки підставою стягнення коштів з позивача був виконавчий напис нотаріуса, який визнається таким, що не підлягає виконанню, тобто кошти були стягнуті, а не добровільно внесені в рахунок погашення заборгованості, тому вони мають бути повернуті, шляхом стягнення їх з відповідача.

На підставі викладеного вище, представник позивача просив визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 04.06.2021,який зареєстрований за №16363, вчинений на користь АТ «МЕГАБАНК». Також просив стягнути з АТ «МЕГАБАНК» на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу та здійснити повернення незаконно стягнутих коштів на користь ОСОБА_1 в сумі 47898.27 грн.

Ухвалою судувід 25.11.2024відмовлено в задоволенніклопотання представникавідповідача прозалучення доучасті всправі правонаступникаАТ «МЕГАБАНК».Залучено вякості третьоїособи,що незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«МУСТАНГ ФІНАНС». Прийнятодо розглядупозовну заявуу новійредакції вчастині збільшенняпозовних вимог,яка надійшладо суду06.11.2024.Залучено доучасті уданій справів якостітретьої особи,що незаявляє самостійнихвимог напредмет споруприватного виконавцявиконавчого округуВінницької областіТимощука ВолодимираВікторовича.Залишено безрозгляду клопотанняпредставника позивача,адвоката О.А.Ягодки,про забезпеченняпозову та зобов`язаноГоловнеуправління Державноїказначейської службиУкраїни уХарківській областіповернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн 60 коп., сплачений 27.08.2024, квитанція ID 4801-5223-0376-6302.

09.12.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення у справі №953/24156/24.

13.12.2024 від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі з додатками (т.1, а.с.197-213), в яких зазначено, що між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 26.07.2018 було укладено Кредитний договір №58-804-850-2-18-Г, згідно з яким ОСОБА_1 надано грошові кошти в розмірі 28026,91 грн, на строк з 26.07.2018 до 23.07.2021 включно, зі сплатою з 26.07.2018 по 29.01.2019 15,00 % річних. Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши позивачу кредитні кошти у повному обсязі. Водночас ОСОБА_1 свої зобов`язання перед АТ «МЕГАБАНК» за кредитним договором виконував не належним чином. У зв`язку із зазначеним, АТ «МЕГАБАНК» був вимушений обрати примусовий спосіб погашення заборгованості за кредитним договором- виконавчий напис № 16363, вчинений 04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. Також зазначено, що позовна заява не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитом розрахунків заборгованості. При поданні даної позовної заяви позивач не наводить жодних розрахунків, не доводить відсутності заборгованості чи наявності боргу у меншому розмірі, ніж визначений кредитором на час звернення до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Також, представник відповідача АТ «МЕГАБАНК» вважає, що позивачем не спростовано суму боргу за виконавчим написом, не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед Кредитором. Крім того, представник відповідача вказує, що дії позивача, який оспорює виконавчий напис, суперечить його попередній поведінці, а саме підписанню кредитного договору, згідно з яким позивач (позичальник) безумовно погодився з тим, що у разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань Банк отримує право стягнення заборгованості в судовому або позасудовому порядку. При цьому право вибору способу захисту порушеного права належить кредитору. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх недоведеність, оскільки на час вчинення оспорюваного виконавчого напису сума заборгованості за кредитом була безспірною.

24.01.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на низку постанов Верховного Суду (т.2, а.с.1, 2).

Ухвалою суду від 27.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представникаАТ «МЕГАБАНК», адвоката Дребот І.А., про зупинення провадження у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Від представника надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача АТ «МЕГАБАНК» Дребот І.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити. Додатково зазначила, що АТ не є кредитором, оскільки кредитором є ТОВ «Мустанг Фінанс», тому позов пред`явлено до неналежного відповідача. Окрім того, після укладання кредитного договору позивач не виконав свої обов`язки щодо повернення коштів, тому відповідач повинен був захищати свої права. Вказала, що Верховний Суд висловив свою правову позицію, в якій йшлося про те, що якщо позивач не спростував докази, що сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана у виконавчому написі, то позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, до задоволення не підлягають. У даному випадку позовна заява не містить посилання щодо суми заборгованості. Щодо повернення суми коштів зазначила, що МЕГАБАНК знаходиться на стадії ліквідації, тому не передбачається задоволення даної вимоги, оскільки стягнення коштів під час процедури ліквідації має інший порядок.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В., в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися про дату і час слухання справи, відомостей про причину своєї неявки до суду не надали, будь-яких клопотань не заявляли.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 04.06.2021 видано виконавчий напис про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «МегаБанк», заборгованості по кредитному договору № 58-804-850-2-18-Г від 26.07.2018, за період 26.07.2018 по 01.06.2021, а саме: 26779,17 грнпрострочена заборгованість за сумою кредиту; 1406,76 грн.прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2802,68 грнпрострочена заборгованість за комісією; 12612,11 грнстрокова заборгованість за штрафами та пенею. Всього43600,72 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 44600,72 грн (т.1, а.с.16, 139).

Також, у виконавчому написі зазначено, що стягнення проводиться на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. 28.01.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68409491, зі стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «МЕГАБАНК» зазначеної вище суми боргу (т.1, а.с. 138).

Відповідно до копії кредитного договору, наданого представником відповідача, № 58-804-850-2-18-Г від 26.07.2018, ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно якого, строк кредиту з 26.07.2018 до 23.07.2021 включно; розмір кредиту 28026,91 грн; процентна ставка за користування кредитом15 % річних; реальна річна процентна ставка100,729 %; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості2,5 %; розмір щомісячного платежу1676,87 грн (т.1, а.с. 212, 213).

Таким чином, судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, цивільним законодавством.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання вчинення нотаріусами виконавчих написів визначає Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду наведеній у постанові від 06.05.2020 справа № 320/7932/16-ц.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Отже, при дослідженні доказів суд не вбачає безспірність вимог.

Те, що позивач оспорює вимоги відповідача також випливає і з факту звернення до суду із даним позовом.

Судом враховується, що Постановою Кабінету Міністрів України за №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, відповідно до яких кредитні договори було віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 залишена без змін, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами.

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже, з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Відтак, станом на 04.06.2021 (дату вчинення виконавчого напису нотаріуса) чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідних доказів надання приватному нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд критично оцінює та не приймає до уваги, як підстави для відмови у задоволенні позову твердження сторони відповідача, викладені у письмових поясненнях, оскільки такі твердження не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки не спростовують жодного із наведених вище правових висновків суду.

Окремо позивачем пред`явлено вимоги до відповідача про повернення незаконно стягнутих коштів у розмірі 47898,27 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки суд дійшов висновку що виконавчий напис №16363 від 04.06.2021 визнаний таким, що не підлягає виконанню, правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв`язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В.28.01.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68409491, зі стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «МЕГАБАНК» суми боргу у розмірі 44600,72 грн.

13.10.2024 постановою приватного виконавця закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №16363 від 04.06.2021. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн; сума стягнутого виконавчого збору/ сума стягненої винагороди приватного виконавця 4460,10 грн (а.с.134).

Згідно з копій платіжних інструкцій, наданих позивачем, дійсно з ОСОБА_1 на користь стягувача - АТ «МЕГАБАНК» було стягнуто кошти в рамках виконавчого провадження №68409491 та винагорода приватному виконавця при примусовому виконанню ВН №16363 від 04.06.2021.

Тому, за наведених обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 44600,72 грн., тобто саме сума коштів, яка була стягнута з примусового виконання виконавчого напису, оскільки підстава для їх набуття відпала.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що АТ «МЕГАБАНК» перебуває на стадії ліквідації, оскільки відсутні дані про неплатоспроможність відповідача та припинення його діяльності як юридичної особи. Щодо передачі права вимоги за вищеозначеним кредитним договором ТОВ ФК "Мустанг фінанс" на підставі договору відступлення прав вимоги від 03.09.2024 ( а.с.99-104), то суд також критично оцінює дане посилання та оцінює як спосіб уникнення відповідальності, оскільки згідно постанови приватного виконавця від 13.10.2024 року (а.с.137) кошти за вищеописаним виконавчим написом стягнуто саме на користь АТ "Мегабанк" у повному обсязі. Відомостей про заміну сторони виконавчого провадження суду не надано, та такі представнику відповідача не відомі, що нею вказано у судовому засіданні. Крім того, за означеним договором відступлення прав вимоги від 03.09.2024, новому кредитору передано право вимоги до ОСОБА_1 на суму 1772,82 грн., що не відповідає сумі коштів, які стягнуто за виконавчим документом. Аналогічні відомості містять і платіжні документи, наявні у матеріалах справи, які вказують на отримання коштів за виконавчим написом саме відповідачем.

Разом з тим, суд вважає, що в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки судом встановлено, що певна сума коштів, які стягувалися з відповідача було зараховано в рахунок сплати витрат виконавчого провадження та в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця. Приватний виконавець Тимощук В.В. не є відповідачем у даній справі, тому відсутні правові підстави для стягнення саме з відповідача решти суми, так як ним її не отримано.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідност. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанцій про сплату судового збору (т.1, а.с.8, 152), розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2422,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню на 93,1 %, з АТ «МЕГАБАНК» на користь позивача слід стягнути 2255, 25 грн в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, щовідшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги №14/07/08/24 від 07.08.2024; додаткову угоду від 19.08.2024 до договору про надання правової допомоги №14/07/08/24 від 07.08.2024, в якій зазначено, що вартість послуг становить 12000 грн; розрахунок наданих послуг за договором №14/07/08/24 від 07.08.2024 на загальну суму 12000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За наведених обставин, суд, вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги з урахуванням вимог розумності та справедливості, яка підлягає розподілу між сторонами з 12000,00 грн до 5000,00 грн, з урахуванням складності справи та відсутності безпосередньої участі представника у судових засіданнях під час судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 34, 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст.3, 4, 12, 13,79, 81, 89,137, 141, 247, 258-259,263-265,274-279,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», треті особи: нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис №16363 від 04.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованості за кредитним договором №58-804-850-2-18-Г від 26.07.2018 на загальну суму 44600 (сорок чотири тисячі шістсот) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства«МЕГАБАНК» на користь з ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 44600 (сорок чотири тисячі шістсот) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

В задоволенні решти вимог позову, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства«МЕГАБАНК» на користь з ОСОБА_1 2255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) гривень 25 копійок в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач -Акціонерне товариство «МЕГАБАНК», код ЄДРПОУ 09804119, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17 (7 поверх).

Треті особи:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, адреса: 01001, Київська область, м. Київ, вул.Софіївська, буд.8;

товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Князів Острозьких (Московська), будинок 32/2, Бізнес-Центр «Сенатор», 4, код за ЄДРПОУ: 40916672;

приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, адреса місцезнаходження: 21050, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Соборна, 8, офіс 301.

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2025.

Суддя О.А. Натальчук