Ухвала

від 30.01.2025 по справі 127/9527/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9527/18

Провадження № 2-ві/127/2/25

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк Інни Едуардівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки і піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/9527/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки і піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.

ОСОБА_1 14.01.2025 року подав до суду заяву про відвід судді Борисюк І.Е. Заява мотивована тим, що суддею Борисюк І.Е. порушено п. 1 ст. 129 Конституції України, п. 3 ст. 214 та п. 5, 6, 8 ст. 248 ЦПК України. Зокрема заявник вважає, що ухвалою від 18.12.2024 суддею грубо порушено його процесуальні права; заяви головуючого стосовно доказів суперечать інтересам дитини і вказують на упередженість судді. Такі, на думку заявника, прояви упередженості судді, не дозволяють йому реалізувати своїх гарантованих чинним законодавством прав, оскільки його участь у справі перетворюється на формальну.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2025 року, постановленою під головуванням судді Борисюк І.Е., визнано необґрунтованим відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду цивільної справи № 127/9527/18, заявлений ОСОБА_1 . Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Борисюк І.Е. передано до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для визначення, в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України, судді для розгляду цієї заяви.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2025 року, постановленою під головуванням судді Романюк Л.Ф., задоволено заяву про самовідвід у справі №127/9527/18 про відвід судді Борисюк І.Е. за заявою відповідача позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки і піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини, передавши дану справу до відділу прийому суду для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.

Також, Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 29.01.2025року,постановленою підголовуванням суддіВенгрин О.О.,задоволено заявупро самовідвідсудді Вінницькогоміського судуВінницької областіВенгрин О.О.(прийнятосамовідвід)у справіза заявоювідповідача-позивача ОСОБА_1 про відвідсудді Вінницькогоміського судуВінницької областіБорисюк І.Е. у цивільній справі №127/9527/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки і піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки і піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 7 та ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 від 14.01.2025 року є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.п. 3-5 ч. 1ст. 36 ЦПК Українисуддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При вирішенні питання щодо відводу судді, суд керуються пракутикою Європейського суду, зокрема по справі «Салов проти України», до неупередженість, в сенсі статті 6 § 1, має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. Bulut v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-ІІ, с. 256, § 31, та Thomann v. Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996 ІІІ, с. 815, § 30).

По справі «Мироненко проти України», Європейський суд зокрема зазначив, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43). Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді , певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58). У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26).

Розглядаючи інші справи ЄСПЛ уже констатував, що сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків. Суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності. Проте сумніви мають бути основані на фактичних обставинах, тобто припущення до уваги не беруться. Отже практика Європейського суду свідчить про те, що право відвід судді є не побажанням сторони по справі змінити склад чи усунення побоювання сторони, а повинно ґрунтуватися на об`єктивних підставах, критеріях, визначених практикою Європейського суду.

Таким чином, мотиви відводу відповідача-позивача ОСОБА_1 викликані незгодою з процесуальними рішеннями судді, які відповідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України не є підставою для відводу.

За таких обставин, заява про відвід судді належить визнати необґрунтованою та відмовити в задоволенні заяви.

На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 40, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк Інни Едуардівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки і піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: