Постанова

від 29.01.2025 по справі 376/2107/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 376/2107/20

провадження № 61-15613св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сквирська міська рада, яка є правонаступником Буківської сільської ради Сквирського району Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В., від 26 вересня 2024 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сквирської міської ради, яка є правонаступником Буківської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ у Сквирському районі

ГУ Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на майно.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що згідно з договором купівлі-продажу державного майна орендного комплексу будівель у с. Буки Сквирського району Київської області № 23 від 19 травня 1994 року, посвідченим старшим державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Київської області Котюк О. І. 19 травня 1994 року за

№ 1197, розпорядженням представника Президента України за № 97 від 19 травня 1994 року, йому належить комплекс будівель у с. Буки Сквирського району Київської області.

3. 06 серпня 2020 року він звернувся до відділу у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки водного фонду загальною площею 6,6 га (ставки). 11 серпня 2020 року отримав відмову в реєстрації земельної ділянки, оскільки на земельну ділянку не сформований кадастровий номер та не виготовлений проєкт землеустрою.

4. Позивач вказував, що він неодноразово звертався до Буківської сільської ради із заявами щодо відведення земельної ділянки та отримання дозволу на розробку технічної документації, натомість, сільська рада нехтує заявами, повідомляючи, що для прийняття рішення забракло кворуму депутатів. З невідомих причин представники сільської ради не визнають його власником комплексу будівель у с. Буки Сквирського району Київської області, які належать йому на підставі договору купівлі-продажу державного майна орендного комплексу будівель в с. Буки Сквирського району Київської області № 23 від 19 травня 1994 року.

5. Позивач зазначав, що на момент звернення до суду у нього виникла потреба в оформленні документів на земельну ділянку водного фонду, відтак потрібно підтвердити право власності на комплекс будівель

для подальшого виготовлення кадастрового номеру земельної ділянки та проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив:

- визнати за ним право власності на комплекс будівель, що знаходиться

в с. Буки Сквирського району Київської області, в тому числі гідротехнічну споруду шириною 9,5 м, довжиною 76 м, по АДРЕСА_1 , фільтруючу, контурну гідротехнічну споруду, площею 547,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (ширина по гребеню 2,6 м, довжина 77,0 м, максимальна висота 1,35 м, закладання верхнього відкосу - 1:1,75 , низового - 1:1,75 та земельну ділянку водного фонду, загальною площею 6,6 га (ставків) в с. Буки Сквирського району Київської області, який примикає до гідроспоруди вул. Роставична;

- зобов`язати Буківську сільську раду Сквирського району Київської області надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, площею 6,6 га (ставок), що розташована в с. Буки Сквирського району Київської області;

- зобов`язати відділ у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області присвоїти кадастровий номер земельній ділянці водного фонду, загальною площею 6,6 га в с. Буки Сквирського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області

від 23 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель, що знаходиться по

АДРЕСА_1 , у тому числі гідротехнічну споруду шириною 9,5 м, довжиною 76 м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку водного фонду, загальною площею 6,6 га (ставок), що розташована по АДРЕСА_1 та примикає до гідротехнічної споруди. Зобов`язано Буківську сільську раду Сквирського району Київської області надати дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 6,6 га (ставок), що розташована по АДРЕСА_1 та примикає до гідротехнічної споруди. Зобов`язано відділ у Сквирському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області присвоїти кадастровий номер земельній ділянці водного фонду, площею 6,6 га, що розташована по АДРЕСА_1 та примикає до гідротехнічної споруди.

8. Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 17 грудня 2021 року виправлено описку у рішенні Сквирського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року. У всьому тексті рішення зазначено об`єкт, на який за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності, - фільтруючу, контурну гідротехнічну споруду, загальною площею 547,0 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 (ширина по гребеню 2,6 м, довжина 77,0 м, максимальна висота 1,35 м, закладання верхнього відкосу - 1:1,75, низового - 1:1,75). Доповнено резолютивну частину рішення абзацом: «Визнати за ОСОБА_1 право власності на фільтруючу, контурну, гідротехнічну споруду, загальною площею 547,0 кв. м, що знаходиться по

АДРЕСА_2 (ширина по гребеню 2,6 м, довжина 77,0 м, максимальна висота 1,35 м, закладання верхнього відкосу - 1:1,75, низового - 1:1,75)».

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має достатні правові підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

10. Не погодившись з ухваленим рішенням, особа, яка не брала участі в справі, - керівник Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, подала апеляційну скаргу.

Основний зміст та мотиви оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі, - керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації, на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року у цій справі закрито.

12. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт розташування земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 3224080600:02:011:0003, площею 6,6 га, поза межами населеного пункту, що свідчить про відсутність підстав вважати про порушення прав Київської обласної державної адміністрації при вирішенні цієї справи.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 21 листопада2024 року перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня

2024 року, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

14. Підставою касаційного оскарженняухвалиКиївського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року прокурор зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

15. Стверджує, що на підставі незаконного заочного рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року всупереч вимог земельного та водного законодавства у приватній власності фізичної особи опинилася земельна ділянка водного фонду площею 6,6 га, яка по факту є природним водним об`єктом загальнодержавного значення - руслом річки Роставиця.

16. Також прокурор зазначає, що закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд не врахував, що земельна ділянка може перебувати у комунальній власності, тобто належати територіальній громаді, лише з дати затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту. Згідно з наданою ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у листі від 03 жовтня 2023 року № 10-10-0.222-9105/2-23 інформацією, відомості про межі населеного пункту с. Буки Сквирського, наразі Білоцерківського району Київської області до Державного земельного кадастру не внесені, проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж

с. Буки Буківської сільської ради до місцевого фонду документації із землеустрою не надходив, а спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. У матеріалах справи також наявні і інші докази, які підтверджують те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

17. Прокурор вказує, що ухвала апеляційного суду ґрунтується лише на листі Сквирської міської ради від 19 вересня 2024 року, у якому зазначені суперечливі відомості.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 376/2107/20.

19. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу

№ 376/2107/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 посилається на те, що ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем орендного комплексу будівель, а процедура приватизації майна відбувалася згідно з вимогами чинного законодавства України. Прокурор не обґрунтував підстав на звернення з апеляційною скаргою в інтересах Київської обласної державної адміністрації. Вказує, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції розпорядником спірної земельної ділянки була Буківська сільська рада Київської області. Відповідно до офіційних документів державних органів та органів місцевого самоврядування місцезнаходженням земельної ділянки з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 є с. Буки, Білоцерківського району Київської області, що спростовує доводи прокурора про її знаходження поза межами с. Буки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. 19 травня 1994 року між Фондом державного майна України та ОСОБА_1 укладено договір № 23 купівлі-продажу державного майна орендованого комплексу будівель в с. Буки Сквирського району.

22. Згідно з пунктом 1.1 укладеного договору продавець продає, а покупець купує державне майно інвентарного об`єкту з-ду «Яшма» шляхом викупу майна підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору оренди з правом викупу державного майна комплексу будівель в с. Буки Сквирського району Київської області.

23. Передача об`єкту приватизації продавцем і приймання об`єктів приватизації покупцем засвідчується актом прийому-передачі, що підписується сторонами (пункт 1.7).

24. 19 травня 1994 року представником Президента України видано розпорядження «Про реєстрацію договору купівлі-продажу державного майна орендного комплексу будівель в с. Буки Сквирського району» на виконання вимог статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна».

25. Згідно з даними листа № 69 від 21 квітня 2000 року представництвом Фонду державного майна України в Сквирському районі Київської області підтверджено, що ОСОБА_1 викупив за 41 666 000 карбованців інвентарний об`єкт заводу «Яшма» - комплекс будівель в с. Буки Сквирського району. Серед викупленого майна, у тому числі, зазначено ставки площею 6,6 га та кам`яна гребля.

26. 06 серпня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки водного фонду загальною площею

6,6 га згідно з договором купівлі-продажу державного майна № 23 від 19 травня 1994 року.

27. Відповіддю від 11 серпня 2020 року Держгеокадастр у Київській області повідомив ОСОБА_1 про необхідність розробки відповідної документації із землеустрою.

28. Приватним підприємством «Голфстрім і К» на замовлення Буківської сільської ради (клопотання № 12 від 09 січня 2008 року) складено водогосподарський паспорт ставу на р. Роставиця в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області.

29. Згідно з даними довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 340624314 від 27 липня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600020110003, площею 6,6 га належить ОСОБА_1 .

30. Звертаючись з апеляційної скаргою, прокурор вказував, що згідно з інформацією Сквирської міської ради, викладеної у листі № 03-4441 від 02 жовтня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га станом на 23 жовтня 2020 року та на теперішній даний час розташована за межами населеного пункту с. Буки Білоцерківського району Київської області. Отже, на момент прийняття рішення судом щодо визнання права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку водного фонду розпорядником цих земель являлася Київська обласна державна адміністрація, а не Буківська сільська рада.

31. На підтвердження аргументів апеляційної скарги прокурором надано довідку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 03 жовтня 2023 року №10-10-0.222-9105/2-23, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га розташована в адміністративних межах Буківської сільської ради за межами населеного пункту.

32. В цьому ж листі зазначено, що відповідно до відомостей програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру - Національної кадастрової системи відомості про межі населеного пункту с. Буки Сквирського, нині Білоцерківського району Київської області, до Державного земельного кадастру не внесені.

33. Окрім того, прокурором надано лист Сквирської міської ради № 03-4441 від 02 жовтня 2023 року, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га станом на 23 жовтня 2020 року та на цей час розташована за межами населеного пункту с. Буки Білоцерківського району Київської області.

34. Також прокурором надано лист Сквирської міської ради

від 28 серпня 2024 року, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га знаходиться поза межами населеного пункту с. Буки.

35. Представником позивача на спростування тверджень прокурора надано лист Сквирської міської ради від 19 вересня 2024 року, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га фактично знаходиться у с. Буки Сквирської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.

36. Згідно з даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003, її місцем розташування (адміністративно-територіальна одиниця) визначено с. Буки Білоцерківського району Київської області.

37. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності об`єкт нерухомого майна, гідротехнічна споруда розташована за адресою: с. Буки Білоцерківського району Київської області.

Позиція Верховного Суду

38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

41. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

42. Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

43. Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

44. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

45. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

46. Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.

47. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

48. Верховний Суд неодноразово у своїх судових рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

49. Саме такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі

№ 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) та Верховний Суд

у постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21), від 14 липня 2022 року у справі

№ 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22).

50. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

51. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

52. Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

53. У частині третій статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

54. Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

55. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти.

56. У статті 4 ВК України зазначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

57. До водних об`єктів загальнодержавного значення належать:

поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків

(пункт 3 статті 5 ВК України).

58. Статтею 6 ВК України визначено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

59. У частині першій, другій статті 59 ЗК України зазначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

60. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

61. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

62. Аналізуючи зміст вказаних положень ВК України та ЗК України можна зробити висновок, що у приватну власність не можуть бути передані річки, ставки площею більше 3 гектарів.

63. Відповідно до статті 17-2 ВК України до компетенції обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: 2) погодження проєктів водоохоронних зон; 4) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом.

64. У статті 82 ВК України зазначено, що створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад за погодженням, зокрема, з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

65. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проєктом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням, зокрема, з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями (частина друга статті 91 ВК України).

66. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

67. У судовому процесі, зокрема, у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

68. Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

69. Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

70. Відповідно до частини першої та другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

71. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

72. Відповідно до частин першої та другої статті 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

73. У частині другій статті 174 ЗК України було визначено, що рішення про встановлення і зміну сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

74. За частиною четвертою статті 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

75. Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами. Земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися в комунальну власність), переходять у власність територіальної громади за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами.

76. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна міська рада.

77. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 391/1055/14-ц, провадження

№ 6-2686цс16, межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проєктів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натурі (на місцевості), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункту не були встановлені/змінені в іншому порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту, його розбудови та/або зміни меж.

78. При зверненні з апеляційною скаргою прокурор надав довідку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

від 03 жовтня 2023 року № 10-10-0.222-9105/2-23, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га розташована в адміністративних межах Буківської сільської ради за межами населеного пункту. У цьому листі зазначено, що відомості про межі населеного пункту с. Буки Сквирського, нині Білоцерківського району, Київської області до Державного земельного кадастру не внесені.

79. Прокурором також надано лист Сквирської міської ради № 03-4441

від 02 жовтня 2023 року, у якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га станом на 23 жовтня

2020 року та на цей час розташована за межами населеного пункту с. Буки Білоцерківського району Київської області, а також лист Сквирської міської ради від 28 серпня 2024 року, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га знаходиться поза межами населеного пункту с. Буки.

80. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, апеляційний суд взяв до уваги інший лист Сквирської міської ради від 19 вересня 2024 року, адресований ОСОБА_1 , який суперечить раніше наданим листам у відповідь на звернення прокурора. У цьому листі міститься інформація про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224080600:02:011:0003 площею 6,6 га у межах с. Буки.

81. Також прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка, право власності на яку судом першої інстанції визнано за позивачем, розташована безпосередньо на руслі річки Роставиця і не підлягала передачі у приватну власність будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування.

82. За наявності суперечливої інформації щодо місця знаходження земельної ділянки водного фонду, враховуючи її цільове призначення і площу, відсутність відомостей про державну реєстрацію права комунальної власності на цю земельну ділянку, придбання позивачем на підставі договору від 19 травня 1994 року саме державного майна, а також компетенцію обласних державних адміністрацій у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, колегія суддів вважає, що підстави для закриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою не підтвердилися.

83. З урахуванням наведеного, враховуючи неправильне застосування апеляційним судом пункту 3 частини першої статті 362ЦПК України, ухвала Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року не може вважатися законною та обґрунтованою.

84. Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

85. Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення неправильного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року скасувати. Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович