Рішення

від 30.01.2025 по справі 756/2530/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30.01.2025 Справа № 756/2530/22

Справа №756/2530/22

Провадження №2/756/94/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Тихої О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Макущенка М.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 39 171,84 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., завданої внаслідок залиття квартири, а також судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8683,50 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

13.02.2019 сталося залиття належної позивачу квартири з квартири АДРЕСА_2 , що розташована над квартирою позивача поверхом вище та яка належить відповідачам. За результатами обстеження квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 » було складено Акт про залиття № 348 від 13.02.2019, яким встановлено, що причиною залиття стало халатне відношення до сантехнічного обладнання мешканців квартири АДРЕСА_4 . Внаслідок залиття пошкоджено оздоблення квартири АДРЕСА_3 , а саме: у ванній кімнаті, площею 2,7 кв. м, - стеля (шпалери) 1,2 кв.м; у туалеті, площею 1,2 кв.м - стеля (шпалери) 0,5 кв.м. Для ліквідації наслідків залиття необхідне відновлення шпалер у ванній та туалеті у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до кошторису на виконання ремонтних робіт від 07.02.2022, складеного ТОВ «БК «ГАРАНТ СПХЛ», вартість проведення ремонтно-відновлювальних робіт складає 39171,84 грн.

З огляду на те, що залиття квартири сталося з вини відповідачів, які відмовляються у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду у розмірі 39171,84 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що пошкодженням належного йому майна внаслідок залиття квартири йому також була завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях та постійних хвилюваннях через це. На момент залиття у квартирі проживав він разом з дружиною та малолітньою дитиною, мати пенсіонер та брат, який є особою з інвалідністю, що змусило їх шукати інше помешкання для проживання. Позивач був змушений докладати чималих зусиль, аби відновити своє порушене право, був порушений звичний спосіб життя, виникла необхідність проживання в іншому місці з набагато гіршими побутовими умовами.

Ухвалою судді від 19.05.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 20.06.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

08.08.2022 до суду від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачі просили відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 758/15996/18 за позовом ОСОБА_3 до них про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, що сталося 03.12.2015. У справі було укладено мирову угоду, на виконання якої позивачу сплачено матеріальну шкоду у розмірі 18 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. У мировій угоді сторони погодили, що після сплати вказаних коштів у відшкодування завданої шкоди позивач не буде мати до відповідачів будь-яких вимог та претензій з приводу залиття квартири. Разом з тим, наданий позивачем ОСОБА_3 у даній справі кошторис від 07.02.2022 має такі самі показники щодо найменування робіт, одиниць виміру та кількості, які вже були відшкодовані у справі № 758/15996/18. Крім того, фотографії завданих пошкоджень внаслідок залиття, яке мало місце 13.02.2019, є повністю ідентичнимифотографіям, наявним у матеріалах справи № 758/15996/18. До позовної заяви не додано документів на підтвердження того, що ТОВ «БК «ГАРАНТ СПХЛ» має відповідну будівельну ліцензію. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту заподіяння йому моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 31.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.04.2024 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Оплату вартості експертизи покладено на позивача ОСОБА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2024 ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23.04.2024 залишено без змін.

14.11.2024 ухвалу суду від 23.04.2024 про призначення судової будівельно-технічної експертизи разом з матеріалами цивільної справи повернуто до суду без виконання у зв`язку з тим, що позивачем ОСОБА_3 не здійснена оплата вартості експертизи.

Ухвалою судді від 22.11.2024 поновлено провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Під час судового розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У своїй постанові від 15.02.2024 у справі № 990/222/23 Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд судом справи за неявки позивача, з урахуванням його належного повідомлення, не свідчить про недотримання судом принципу рівності сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 520/5386/15-ц).

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте у судове засідання не з`явився, доказів поважності причин неявки у судове засідання не подав, беручи до уваги те, що позивачем у попередніх судових засіданнях були висловлені доводи в обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач приймав участь у судових засіданнях під час дослідження письмових матеріалів справи, а отже судом у повній мірі було дотримано права позивача брати участь у судових засіданнях, у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів з урахуванням позицій сторін, зазначених у попередніх судових засіданнях.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Дяковський О.С., у судовому засіданні визнали позовні вимоги частково, в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 5 940,37 грн., який визначено кошторисом ТОВ «ХОРСТЕХ». Не заперечували проти того, що дійсно 13.02.2019 мало місце залиття квартири позивача, проте у кошторисі, наданому позивачем значно завищена вартість матеріалів та робіт. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди просили відмовити у зв`язку з недоведеністю вказаних вимог. Витрати на правничу допомогу вважали завищеними та просили відмовити у їх стягненні. Крім того, просили застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, у письмових поясненнях просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Вислухавши відповідача та представника відповідача, враховуючи позицію позивача,викладену у позові та у судових засіданнях під час розгляду справи по суті, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правові відносини.

Позивач ОСОБА_3 разом з третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Позивачу ОСОБА_3 належить 3/8 частки у праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.12.2008, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва, та договору дарування від 25.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пелих Ю.В., зареєстрованого у реєстрі за № 2270.

13.02.2019 сталося залиття належної позивачу на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_4 .

13.02.2019 комісією у складі головного інженера ОД-506 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» Сахно С.Н., інженера І категорії Никифорова Ю.В., майстра технічної дільниці ОСОБА_8 та слюсаря-сантехніка ОСОБА_9 складений Акт про залиття № 348, відповідно до якого залиття квартири АДРЕСА_3 з квартири АДРЕСА_4 сталося внаслідок халатного відношення до сантехнічного обладнання мешканців квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок залиття пошкоджено оздоблення квартири АДРЕСА_3 , а саме: у ванній кімнаті, площею 2,7 кв.м, - стеля (шпалери) 1,2 кв.м; у туалеті, площею 1,2 кв.м - стеля (шпалери) 0,5 кв.м. Для ліквідації наслідків залиття необхідне відновлення шпалер, покриття стелі у ванній та туалеті квартири АДРЕСА_1 .

Акт затверджено начальником ОД-506 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» Скрипник В.І. З актом ознайомлений ОСОБА_3 , а також мешканці квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 3 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Даний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже встановлено судом вище факт залиття квартири АДРЕСА_1 підтверджується Актом про залиття № 348 від 13.02.2019, згідно з яким причиною залиття є неналежний технічний стан сантехнічного обладнання у квартирі АДРЕСА_4 . Внаслідок залиття пошкоджено оздоблення квартири АДРЕСА_3 , а саме: у ванній кімнаті, площею 2,7 кв.м, - стеля (шпалери) 1,2 кв.м; у туалеті, площею 1,2 кв.м - стеля (шпалери) 0,5 кв.м.

Вказаний акт складено згідно з вимогами Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, оскільки у ньому містяться такі обставини: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилось залиття; подія, що трапилась; наслідки залиття; а також причини залиття.

Відповідачами під час розгляду справи визнано факт залиття 13.02.2019 квартири, співвласником якої є позивач ОСОБА_3 , а також обставини, викладені в Акті про залиття № 348.

Зазначені у ньому дані відповідачами не спростовані, а отже вказаний акт про залиття є належним та допустимим доказом наявності вини відповідачів у залитті квартири АДРЕСА_1 .

При цьому суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15, згідно з якою не підписання акту відповідачами не впливає на його правильність, оскільки зворотного останніми не доведено. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.

Таким чином, установивши, що внаслідок залиття належної позивачу на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , що сталося з вини відповідачів, позивачу завдано майнової шкоди, суд приходить до висновку про покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування цієї шкоди.

На замовлення позивача ТОВ «Будівельна компанія «ГАРАНТ СПХЛ» виготовлений кошторис від 07.02.2022, згідно з яким вартість ремонтних робіт для ліквідації наслідків залиття, яке мало місце 13.02.2019 за адресою: АДРЕСА_7 , складає 22 287,20 грн., вартість матеріалів - 10 356,00 грн., а всього по кошторису з ПДВ 39 171,84 грн. (у тому числі ПДВ 6 528,64 грн).

З наданого відповідачами кошторису, виготовленого ТОВ «ХОРСТЕХ», убачається, що вартість ремонтних робіт для ліквідації наслідків залиття, яке мало місце 13.02.2019, складає 2 453,37 грн., вартість матеріалів - 3 487,00 грн, а всього без ПДВ 5940,37 грн. (з ПДВ - 7 128,44 грн).

Надаючи оцінку вказаним кошторисам суд встановив, що обидва кошториси виготовлені виходячи з абсолютно однакових кількісних показників та одиниць виміру, проте вартість робіт та матеріалів, визначена у них, значно відрізняється.

На виконання вимог ст. 103 ЦПК України, за клопотанням позивача ОСОБА_3 судом у справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза з метою встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , що мало місце 13.02.2019 згідно з Актом про залиття № 348 від 13.02.2019.

Проте, позивачем ОСОБА_3 , за чиїм клопотанням було призначено вказану експертизу, не сплачено за її проведення, у зв`язку з чим призначена судом будівельно-технічна експертиза не проведена.

Суд зазначає, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (ст. 109 ЦПК України).

З урахуванням викладеного така поведінка позивача розцінюється судом як ухилення від участі в експертизі.

Наданий позивачем кошторис від 07.02.2022, не є достовірним доказом заподіяння шкоди у визначеному у ньому розмірі, оскільки договірна ціна ремонту квартири, узгоджена ним з будівельним підрядником, не є належним доказом реальних збитків внаслідок залиття квартири.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Будівельна компанія «ГАРАНТ СПХЛ» має відповідну ліцензію для провадження господарської діяльності з будівництва.

Заслуговують на увагу також доводи відповідачів про те, що наданий позивачем кошторис є недостовірним доказом у даній справі, який не доводить реальний розмір завданого збитку, оскільки у матеріалах цивільної справи № 758/15996/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, наявний кошторис ТОВ «Будівельна компанія «ГАРАНТ СПХЛ» від 28.11.2018, у якому зазначений абсолютно ідентичний обсяг робіт та матеріалів, необхідний для усунення наслідків залиття, яке мало місце у грудні 2015 року, до обсягу робіт та матеріалів, зазначених у кошторисі від 07.02.2022. Різницю становить лише вартість робіт та матеріалів.

Крім того, суд критично оцінює надані позивачем фотознімки пошкоджень квартири внаслідок залиття від 13.02.2019, оскільки аналогічні фотознімки також наявні у матеріалах справи № 758/15996/18, якими позивач доводив факт залиття його квартири відповідачами у грудні 2015 року.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак позивач під час судового розгляду справи, не довів ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог.

Згідно з ч.1 статті 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір матеріального збитку не доведений належними та допустимими доказами.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачами частково визнано позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у межах вартості робіт та матеріалів згідно з кошторисом ТОВ «ХОРСТЕХ», на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, а також враховуючи, що позивачу належить 3/8 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, у якій сталося залиття, а отже позивач має право на відшкодування завданих йому збитків відповідно до розміру своєї частки у спільній частковій власності, треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , як співвласники квартири, не відмовилися від своєї частини відшкодування на користь позивача, матеріали справи не містять доказів, що позивачем одноособово понесені витрати на відновлення пошкодженого майна у повному обсязі, вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 2 227,64 грн., що становить 3/8 частини від розміру завданих збитків, визнаних відповідачами на суму 5 940,37 грн.

Таким чином, встановивши, що матеріалами справи доведено завдану шкоду, протиправність дій відповідачів як співвласників квартири, з якої сталося залиття, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку матеріальна шкода у розмірі 2 227,64 грн.

Визначаючи солідарний порядок стягнення шкоди з відповідачів суд виходить з того, що шкода завдана спільними діями відповідачів, як співвласників квартири, частки у праві спільної власності яких не визначено (іншого суду не доведено).

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок повторного залиття належної йому на праві спільної часткової власності квартири з вини відповідачів, він зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, переніс емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили його звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від нього додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які останній зазнав в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Однак, виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 20 000,00 грн. є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню, з відповідачів на користь позивача солідарно підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000 грн.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, з огляду на те, що залиття квартири сталося 13.02.2019, строк позовної давності звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 121,22 грн., тобто по 40,41 грн. з кожного; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1060,63 грн., тобто по 353,54 грн. з кожного.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 109, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривень 64 копійки; моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 22 копійки, тобто по 40 (сорок) гривень 41 копійці з кожного; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1060 (одна тисяча шістдесят) гривень 63 копійки, тобто по 353 (триста п`ятдесят три) гривні 54 копійки з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .

Третя особа - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 .

Третя особа - ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Дата виготовлення повного судового рішення - 30.01.2025.

Суддя О.О. Тиха