Постанова

від 29.01.2025 по справі 202/8818/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1601/25 Справа № 202/8818/22 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна про розірвання договору довічного утримання

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна про розірвання договору довічного утримання. В обґрунтування позовної заяви зазначила, що 30 вересня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір довічного утримання (догляду), який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Катериною Юріївною та зареєстрований в реєстрі за №4583. Згідно договору ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 належну йому на праві власності земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:263:1289. В свою чергу, набувач зобов`язалася забезпечити відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах договору та здійснити поховання. Згідно виписного епікризу ОСОБА_3 переніс ішемічний інсульт, хворів цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, церебральним атеросклерозом, координаторною недостатністю, перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КУ «Дніпропетровська ЦРЛ» ДОС». Через свій стан здоров`я ОСОБА_3 уклав договір довічного утримання, а відповідачу було відомо про стан здоров`я ОСОБА_3 та потребу в лікуванні, постійному догляду за ОСОБА_3 . Здоров`я ОСОБА_3 з часом стрімко почало погіршуватись та вже у вересні 2021 року він мав онкологічне захворювання, проблеми з хребтом, судинами. Відносини з набувачем після укладення договору також почали погіршуватись. ОСОБА_4 відмовилась надавати будь-яку допомогу ОСОБА_3 , піклуватись про нього, відвідувати в лікарні. На вимогу відчужувача про зобов`язання виконувати умови договору, набувачка влаштовувала сварки, ображала, принижувала. Не витримавши такого відношення до себе 29.08.2021 ОСОБА_3 здійснив суїцидальну спробу - самостійно наніс рани у ділянки кистьових суглобів, передньої черевної стінки, внаслідок цього був доставлений бригадою ШМД до приймального покою МКЛ №6 та госпіталізований до відділення травматології №1 КНП «МКЛ №6» ДМР. Після виписки з лікарні ОСОБА_3 вже не повернувся до свого житла. Зазначала, що вона забрала його проживати до себе та 26.11.2022 зареєструвала ОСОБА_3 в будинку, який належить їй на праві власності. Звертала увагу суду, що вона разом зі своєю свекрухою ОСОБА_5 здійснювала догляд за ОСОБА_3 . 16.09.2022 ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого усі належні йому права на будь-яке майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів їй. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та поховання проводила вона за власні кошти. Наголошувала, що відповідачем порушено п. 7.4 договору довічного утримання, відповідно до якого набувач зобов`язана здійснити поховання відчужувача за власні кошти. Також зазначала, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 та 30.09.2022 звернулась до Криничанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Враховуючи неналежне виконання набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання просила суд розірвати договір довічного утримання (догляду) р/н 4583 від 30.09.2020, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю.; скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 1210100000:04:263:1289 площею 0,0611га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, адреса розташування: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 38442263 від 30.09.2020, індексний номер 54341783 від 30.09.2020; скасувати державну реєстрацію обтяження нерухомого майна - заборону на нерухоме майно індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 54342471 від 30.09.2020, номер запису про обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 38442801 від 30.09.2020; визнати (поновити) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:263:1289 площею 0,0611га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, адреса розташування: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (том 1 а.с.2-5).

Рішенням Індустіального районного суду м. Дніпропетровська від 27 cерпня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуРичка КатеринаЮріївна пророзірвання договорудовічного утримання - відмовлено (том 1 а.с.250-255).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 2 а.с.а.с.1-3,29-31).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що 30 вересня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю.

Згідно договору ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 належну йому на праві власності земельну ділянку, площа якої становить 0,0611 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, «Золотий ренет» садівниче товариство, земельна ділянка № НОМЕР_1 , цільове призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:263:1289, а набувач зобов`язався забезпечити відчужувача утримуванням та доглядом довічно на умовах договору та здійснити поховання.

ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 09.06.2022 року, актовий запис № 602.

16.09.2022 року ОСОБА_3 склав заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, згідно з яким усі належні йому права на будь-яке майно, де б воно не було та з чого б не складалось, заповів ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 26.09.2022 року.

Також судом 1 інстанції були допитані свідки.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , повідомили суду, що ОСОБА_3 був інвалідом та потребував сторонньої допомоги. ОСОБА_2 є їх сусідкою, яка здійснювала догляд за ОСОБА_3 , який також був їх сусідом. Померлий ОСОБА_3 після суїцидальної спроби почав проживати в іншому місці, а тому за півроку до його смерті ОСОБА_2 не здійснювала догляд за ОСОБА_3 .

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , повідомили суду, що відповідач є їх сусідкою та вона здійснювала догляд за ОСОБА_3 . Після спроби ОСОБА_3 самогубства відповідач викликала швидку та ОСОБА_3 був госпіталізований. ОСОБА_2 їздила до лікарні, забезпечувала ОСОБА_3 ліками та продуктами харчування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є стороною спірного договору довічного утримання, а тому не може ставити питання перед судом про його розірвання.

Із вказаним висновком суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України)

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому, вирішуючи зазначене питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що підставою для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача є невиконання (неналежне виконання) набувачем тих обов`язків, які безпосередньо передбачені договором.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Отже відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов.

Водночас відповідно до частини другої статті 755 ЦК України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.

Статтями 1216, 1218, 1220 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Як вбачається із матеріалів справи, у пункті 6 договору довічного утримання сторони визначили, що право власності на земельну ділянку у набувача виникає з моменту державної реєстрації права власності на майно.

Цей договір може бути розірвано за згодою сторін; у судовому порядку на вимогу відчужувача у випадку невиконання набувачем своїх зобов`язань за цим договором без поважних причин; у судовому порядку на вимогу набувача у випадку неможливості подальшого виконання набувачем своїх зобов`язань за цим договором (пункт 16 договору).

Необхідно зазначити, що у пункті 17 договору довічного утримання сторони додатково погодили, що цей договір припиняється зі смертю відчужувача, що узгоджується із положеннями частини другої статті 755 ЦК України.

За життя ОСОБА_3 , який на підставі оспореного договору передав у власність відповідачу належну йому земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:263:1289, не заявляв про неналежне виконання набувачем земельної ділянки умов укладеного договору, який з його смертю припинився.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позов про розірвання договору довічного утримання пред`явлено спадкоємцем у листопаді 2022 року після смерті у вересня 2022 року відчужувача, і такий договір є припиненим на підставі частини другої статті 755 ЦК України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на на те, що судом 1 інстанції не не враховано посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не мав фізичної можливості на підписання будь яких документів, не роз`яснив позивачу право на проведення почеркознавчої судової - експертизи, а також не витребував матеріали спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до норм чинного законодавства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: