Ухвала

від 27.01.2025 по справі 204/3992/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/755/25 Справа № 204/3992/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги захисника ОСОБА_5 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалуЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від18грудня 2024року у кримінальному провадженні №2201704000000032, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцеве Донецької області, громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

обвинуваченого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И Л А :

За ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 15 лютого 2025 року, без визначення альтернативної застави.

Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які є триваючими та виключно вагомими. З огляду на характер на фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зазначено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 . Оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, продовжити вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 258-5, за які законом передбачено покарання у вигляді довготривалого позбавлення волі, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Окрім того, враховано, що ОСОБА_6 під час судового провадження у своїх виступах та доводах підтверджував, що має паспорти Російської Федерації, певні зв`язки та знайомих на цій території, неодноразово виїжджав до РФ, що, у сукупності із обставинами інкримінованих злочинів, дає суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини може вдатися до дій щодо виїзду до непідконтрольних територій України та в подальшому переховуватися на території Російської Федерації. Щодо оцінки ризиків продовження протиправних дій та вчинення інших злочинів, судом звернута увага на суть пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, зокрема, на його спілкування та передачу відомостей щодо можливої обороноздатності держави Україна працівникам спецслужб Російської Федерації, здійснення відрахувань податків на користь держави агресора з отриманих доходів від підприємницької діяльності на окупованій державою агресором території протягом тривалого часу, а отже будучи на волі, маючи доступ до мережі Інтернет та мобільних додатків, з високою ймовірністю може вчинити або ж продовжити вчиняти аналогічні дії задля підтримання країни агресора.

Враховано дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та неповнолітніх дітей, раніше не судимий, однак останні визнані такими, що не нівелюють встановлені судом ризики, а тому не можуть слугувати підставою для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

З огляду на вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України та зважаючи на те, що ОСОБА_6 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч. 3 ст.27 ч.1 ст.258-3, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.258-5 КК України, які пов`язані із державною зрадою, організацією сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» та фінансуванням тероризму судом не визначеного альтернативну заставу.

В апеляції:

- захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого альтернативну заставу з обов`язком носіння електронного засобу контролю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу та невмотивованість в частині незастосування більш м`якого запобіжного заходу. Зауважує, що прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження заявлених ризиків, окрім того останні можуть бути мінімізовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Вважає, що судом не враховано дані особи ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому за відсутності доказів неналежної посткримінальної поведінки, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є безпідставним.

Висновки щодо обґрунтованості пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.3 ст.27 ч. 1 ст.258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст.28 ч.2 ст. 258-5, ч.1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, вважає безпідставними, оскільки згідно висновку №222/8/1353, який був складених та долучений як доказ за обвинуваченням за ч. 1 ст. 111 КК України, інформація яка міститься на наданих носіях інформації стосовно технічних характеристик станції радіотехнічної розвідки Кольчуга РДФ 360 не містить відомостей які становлять державну таємницю та витік такої інформації не завдає шкоди інтересам національної безпеки України. крім того, суд залишив поза увагою доводи сторони захисту, що обставини викладені в клопотанні, які стосуються дій щодо ввезення заборонених товарів на територію нашої держави не відповідають диспозиції норми статті 209 КК України. Також викладені в обвинувальному акті фактичні обставини щодо ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території не відповідають диспозиції ч. 2 ст. 258-5 та ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Вважає висновки суду щодо оцінки процесуальної поведінки захисників та обвинуваченого безпідставними, оскільки останні за змістом фактично зводяться до обмеження права сторони захисту права на відвід судді, прокурора та секретаря.

Зауважує, що процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового розгляду зумовлена суттєвими порушення з боку сторони обвинувачення починаючи з протиправного затримання в порядку вимог ст. 615 КПК України та істотним порушеннями права на захист.

З огляду на викладені правові позиції ЄСПЛ, вважає, що попереднє ув`язнення ОСОБА_6 зумовлено лише тяжкістю інкримінованих злочинів, а не реальністю ризиків, що виправдовують довготривале обмеження свободи.

Щодо спростування ризиків переховування вказує, що російський паспорт обвинуваченого був вилучений під час обшуку та перебуває у розпорядженні суду, ствердження суду попереднього перетину кордону стосуються подій чотирьох річної давності, доводи щодо обміну самі по собі не свідчать про дійсні спроби переховування.

Вважає, що судом не надана належна оцінка відомостям Головного управління розвідки України, про те, що ОСОБА_6 починаючи з 2019 року виконував завдання ГУР України в тому числі і перемовини стосовно озброєння, яке було у власності ІР Афганістану.

Вислухавши обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги на полягали на її задоволенні, з викладених в ній підстав, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.

Врахована наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинувачених під вартою, а також існування ризиків переховування, а також продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Окрім того, судовий розгляд кримінального провадження лише на початковій стадії, докази по справі не досліджені, сторони кримінального провадження не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроб уникнення від покарання шляхом переховування від суду.

З наданихматеріалів слідує,що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 ч.1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачене покарання у виді довготривалого позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання останній може переховуватись від суду.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

З огляду на те, що обвинувачений дійсно неодноразово зазначав, що має певні зв`язки та знайомих росіян, неодноразово виїжджав до рф, з огляду на характер інкримінованих злочинів проти основ національної безпеки, вказані обставини надають суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнення від покарання за інкриміновані злочини може вдатися до дій щодо виїзду на тимчасово окуповані та непідконтрольні Україні території.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Доводи захисників щодо наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних зв`язків, утриманців, активної громадської позиції, були предметом оцінки суду і з такою оцінкою погоджується колегія суддів, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованих злочинів та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.

Доводи захисника щодо спростування ризику переховування, у зв`язку із вилученням у ОСОБА_6 під час обшуку російського паспорту та перетин ним кордону чотири роки потому, самі по собі нівелюють вказаний ризик, та не слугують підставою для його зміни, оскільки іншими доказами у їх сукупності підтверджується факт контакту ОСОБА_6 та підтримки зв`язків з представниками рф, а тому з огляду на те, що на території України на даний час продовжує діяти воєнний стан, можливість реалізації цього ризику на непідконтрольній території з використанням зв`язків ОСОБА_6 , можлива і без відповідних документів. Крім того, приймається до уваги, що завдяки своєчасному застосуванню заходів забезпечення, ОСОБА_6 не було здійснено подальшого перетину кордону.

Оцінюючи існування ризиків продовження злочинної діяльності та вчинення інших злочинів, приймається до уваги, що ОСОБА_6 , обвинувачується зокрема у передачі відомостей щодо можливої обороноздатності держави Україна працівникам спецслужб російської федерації, а також здійснення відрахувань податків на користь держави агресора з отриманих доходів від підприємницької діяльності на окупованій території, протягом тривалого часу. Крім того, з огляду на характер інкримінованих злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності та їх тривалість, існує висока вірогідність того, що перебуваючи на волі, обвинувачений з метою отримання засобів для існування, може вчинити або ж продовжити вчиняти аналогічні дії задля підтримання країни агресора, з особистих мотивів.

Також, в разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_6 маючи вільний доступ до комп`ютерної техніки, засобів мобільного зв`язку, може продовжувати вчиняти незаконні дії.

Про особливу вагомість заявлених ризиків свідчить характер інкримінованих злочинів, які полягають в умисній, протиправній, активні співпраці з представниками рф та фінансування тероризму, під час воєнного стану та особливий період, а тому подальші дії ОСОБА_6 на свободі можуть бути направлені на проведення підривної діяльності проти України, заподіяння шкоди державній безпеці України.

Приймається до уваги, що вказані ризики є триваючим, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосуванням запобіжного заходу.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність до інкримінованих йому злочинів.

Апеляційні доводи захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів та надання оцінки вказаним адвокатом ОСОБА_5 доказам, а також надання оцінки виконаним ОСОБА_6 завдань ГУР України, в тому числі і перемовини стосовно озброєння, є передчасними на даній стадії розгляду, оскільки правова оцінка наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення буде надана судом під час розгляду справи по суті.

В даному випадку, пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення не є вочевидь безпідставним.

Зважається на те, що на даній стадії розгляду до компетенції суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 331, 199 КПК України відноситься лише оцінка обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові, які виправдовують продовження тримання особи під вартою. Отже, з огляду на стадію судового розгляду, колегія суддів не входить в обговорення затримання ОСОБА_6 в порядку вимог ст. 615 КПК України, окрім того дане питання було неодноразовим предметом розгляду під час досудового розслідуванні та при продовженні останньому запобіжного заходу, а тому доводи захисника в цій частині не є слушними.

Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об`єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.

Також слід звернути увагу, що місцевий суд мотивуючи рішення в частині неможливості закінчення судового розгляду до строку дії попередньої ухвали зазначив, що з-поміж іншого, тривалість утримання зумовлена процесуальною поведінкою сторін, що в свою чергу не є порушенням права на захист, як на тому наголошує захисник.

Доводи адвоката щодо неналежного повідомлення ОСОБА_5 про місце, дату та час судового засідання, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно наданих матеріалів, сторони були повідомлені та завчасно отримали копію клопотання прокурора ОСОБА_8 , про продовження запобіжного заходу, про що свідчать їх особисті підписи датовані 11.12.2024 року. Крім того, під час судового засідання 19.09.2024 року був присутній особисто ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , отже у даному випадку захисником не доведено, як викладені ним дані вплинули на недотримання прав та інтересів його підзахисного.

Твердження захисника щодо незастосування більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Приписами п. 4, п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

З огляду на зазначене, враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення та стадію судового провадження, на якій свідки по справі ще не допитані, докази ще не досліджені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про неможливість застосування до останнього на даній стадії альтернативного запобіжного заходу.

Звертається увага, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого під вартою зумовлена, складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу.

Доводизахисника щодотривалого утримання ОСОБА_6 під вартоюне єслушними,оскільки вказаний запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).

Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.

Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду та вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими і триваючими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Приймається до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого розгляду справи по суті, а також звертає увагу суду на тривалість строку попереднього ув`язнення обвинуваченого.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від18грудня 2024року у кримінальному провадженні №2201704000000032, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст.27 ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст.28 ч.2 ст. 258-5, ч.1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4