Рішення

від 31.01.2025 по справі 260/8397/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/8397/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лекс» (вул. Перемоги, буд. 32А, оф. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 36151135) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сергєєва Майя Шаукатівна в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лекс» (далі - Позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) , яким просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лекс» адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091122 від 26.09.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у порушення вказаного п.26 порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) TOB «Альфа-Лекс» не було повідомлене про час та місце розгляду справи і таким чином було позбавлене можливості захистити свої права та законні інтереси. Відтак, під час складання акту від 22.08.2024 року №062411 та під час розгляду справи про порушення органом Державної служби України з безпеки на транспорті було допущено ряд порушень, що призвело до винесення неправомірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091122 від 26.09.2024 року.

Також зазначає, шо у період з серпня по жовтень 2024 року, коли відповідачем був оформлений акт №АР 062411 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, належний TOB «Альфа-Лекс» автомобіль знаходився на стоянці на а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, смт. Партизанське та не здійснював вантажні перевезення.

Вважаючи, що оскаржувана постанова Державної служби України з безпеки на транспорті є протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

10 січня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним, як суб`єктом господарювання.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

22 серпня 2024 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №062411.

Під час перевірки, виявлено порушення ст.34 «Про автомобільний транспорт» в частині незабезпечення перевізником виконання вимог цього Закону, а саме: відсутні заповнені такохарти водія Баришнікова В.В., у кількості що передбачено ЄУТР, або бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п.3.3 Наказу №385 від 24.06.2012 року та п.6.4 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року.

Дана перевірка здійснювалася за направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №001515 від 14.08.2024 року, складеним відповідно щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

22.08.2024 року посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, на а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка смт. Партизанське був зупинений транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ днз. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій ОСОБА_1 надав старшим державним інспекторам Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області наступні документи:

- посвідчення водія ОСОБА_1 НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (на транспортний засіб НОМЕР_1 ;

- товарно-транспортну накладну №458 від 22.08.2024р.

З інформації, яка наявна в ТТН №458 від 22.08.2024 року, внутрішнє вантажне перевезення здійснювалося перевізником ТОВ «Альфа-Лекс» (зазначено в графі «Автомобільний перевізник») за замовленням ТОВ «Зовніщагротранс-1» (вантажовідправник та вантажоодержувач співпадає). Місце навантаження: м. Кам`янське Дніпропетровської області Дільниця з експлуатації водопровідних насосних станцій. Місце розвантаження: с. Партизанське, вул. Заводська, 32-Б.

26 вересня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лекс», у зв`язку з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність, за яке передбачена абз.3, ч.1, ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091122.

Не погоджуючись з такою постановою відповідача, позивач оскаржив таку до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом №2344-ІІІ.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно статті 1 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.

Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водії і перевізники також зобов`язані мати документи, що стосуються регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв та порядку його обліку.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно з п.1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

В п.1.1 Положення №340 зазначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», - а отже є тим підзаконним нормативним актом, який регулює загальні приписи Закону України.

1.3. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

1.4. Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються - фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 не є самозайнятим перевізником.

Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п.7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт.

При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.

В матеріалах справи наявні фотокопії щоденних реєстраційних листків за аналогового тахографу, встановленого на транспортний засіб позивача з дослідження яких можна дійти висновку, що водієм ОСОБА_1 не заповнені тахокарти в кількості, передбаченій ЄУТР (28 штук перед днем перевірки) та відсутній бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 , що свідчить про невиконання перевізником вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді контролю за працею водія.

Щодо посилання позивача на порушення під час проведення рейдової перевірки, то суд зазначає, що такі обставини не знаходяться в причинному зв`язку з виявленими порушеннями, та не можуть бути підставою для визнання протиправною постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу.

Крім того, суд зазначає, що положеннями Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з посиланням на порушену норму.

Таким чином, наявний в матеріалах справи акт є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідає формі додатку №3 Порядку №1567.

Крім того, форма акту передбачає графу Пояснення водія про причини порушень, в якій водій мав право висловити свою згоду або незгоду із вчиненими діями посадових осіб відповідача, зазначивши можливі порушення з боку відповідача, вказати на відсутність певних документів тощо.

Судом встановлено, що актом перевірки було зафіксовано відсутність у водія заповненених такохарт у кількості що передбачено ЄУТР, або бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п.3.3 Наказу №385 від 24.06.2012 року та п.6.4 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року. Разом з тим, згідно даного акту, водій від відмовився від надання пояснень.

Процедура розгляду справи відповідно до Порядку №1567 здійснюється в територіальному органі Укртрансбезпеки або за місцем виявленого правопорушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) як зазначено в п.25 Порядку №1567. Позивач зареєстрований у Закарпатській області згідно Витягу з ЄДР у м. Ужгород, вул. Перемоги, 32А, оф.3, Закарпатська область.

Акт та додані до нього копії матеріалів були направлені Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області рекомендованим листом із повідомленням про вручення №76401/27/24-24 від 03.09.2024 року (копія в матеріалах). Однак, такий лист був повернутий відправнику за спливаом терміну зберігання. Дата призначення розгляду справи - 26.09.2024 року. Лист повернуто відправнику 24.09.2024 року.

Отже, обов`язок повідомлення про розгляд справи відповідачем виконано із дотриманням процедури, встановленої п.26 Порядку №1567.

Відтак, щодо посилання позивача на те, що справу про порушення було розглянуто відповідачем без його участі та без повідомлення його про розгляд справи, суд зазначає, що повідомлення про розгляд справи було направлено відповідачем на зазначену позивачем адресу рекомендованим листом, що підтверджується матеріалами справи, проте, не було вручено з не залежних від відповідача причин.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суд, що мітиться у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень правомірно застосував адміністративно-господарські санкції до позивача.

За змістом статей 238, 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст.60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Згідно абз.3 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним, як суб`єктом господарювання.

Норми Закону №2344-ІІІ зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Зі змісту даної норми встановлено, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами. Одним із таких документів є протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, обов`язкова наявність якого передбачена у разі, якщо транспортний засіб обладнано тахографом.

До такого висновку також дійшов Вищий адміністративний суд України у справі №813/5710/14 від 29.03.2017.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, позивач не довів, що ним не вчинено порушення законодавства про автомобільний транспорт, за яке його притягнуто до відповідальності згідно винесеною постанови №ПШ 091122 від 26 вересня 2024 року, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання дій протиправними не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лекс» (вул. Перемоги, буд. 32А, оф. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 36151135) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич