Рішення

від 31.01.2025 по справі 360/1355/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1355/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем (далі - представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до абзацу п`ятого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (в редакції від 28 червня 2023 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 20100,00 грн за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року та додаткової винагороди відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в редакції від 07 липня 2022 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 100000,00 грн за період з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до абзацу п`ятого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ (в редакції від 28 червня 2023 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 20100,00 грн за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року та додаткову винагороду відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в редакції від 07 липня 2022 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 100000,00 грн за період з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивача 02 квітня 2022 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та воєнний час.

09 травня 2022 року позивача наказом № 131 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , де його призначено на посаду солдата резерву.

У період з 13 квітня 2022 року по 04 травня 2022 року позивач пройшов підготовку за військово-обліковою спеціальністю «механік-водій танка»; 15 червня 2022 року наказом № 168 позивача переміщено на посаду механіка; 07 липня 2022 року наказом № 190 позивача переміщено на посаду механіка-водія. У період з 07 липня 2022 року по 21 липня 2022 року позивач пройшов підготовку за фахом механіка-водія танка Т-72 в навчальному підрозділі Військової частини НОМЕР_2 , за результатами іспитів здобув класну кваліфікацію ІІІ класу відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 21 липня 2022 року № 327.

Після цього, у липні 2022 року позивач брав безпосередню участь у бойовому зіткненні у складі екіпажу танку як механік-водій Військової частини НОМЕР_1 , в ході якого отримав контузію і травму.

29 липня 2022 року позивача госпіталізовано до психоневрологічного відділення КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» (м. Дніпро) із основним діагнозом «Посткомоційний синдром. F 07.2», де він перебував на стаціонарному лікуванні до 24 серпня 2022 року (26 днів), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5929/2022.

Натомість, як слідує з виписки по надходженню по картці/рахунку позивача, останній не отримав додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн (за місяць) у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку із контузією, що передбачено положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в редакції від 07 липня 2022 року), у результаті чого позивач недоотримав 57116,66 грн.

В подальшому за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією (Військовою частиною НОМЕР_3 ) 28 вересня 2022 року позивача визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, на підставі статей 17В, 23Г графи ІІ розкладу хвороб, що підтверджується довідкою від 28 вересня 2022 року № 4768.

Незважаючи на встановлений ступінь обмеженої придатності та стан здоров`я позивача, 29 листопада 2022 року позивача на підставі наказу № 338 переміщено на посаду стрільця-зенітника і згідно з усним наказом останній був направлений для участі у бойових діях, у результаті чого повторно отримав контузію. Даний факт підтверджується, зокрема нарахуванням позивачу підвищеної додаткової винагороди у розмірі 47936,66 грн, на відміну від попередніх періодів у розмірі 29550,00 грн, що підтверджується відомостями із виписки по надходженню по картці/рахунку позивача.

В подальшому 08 грудня 2022 року позивача госпіталізовано до КНП КОР «Київський обласний центр ментального здоров`я» (смт Ворзель, Київська область) із діагнозом «посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку з транзиторними психотичними включеннями», де він пробув на стаціонарному лікуванні до 17 березня 2023 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2521.

Натомість за 99 днів, проведених позивачем на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я через отриману контузію і травму, останній не отримав додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн (за місяць), що передбачено положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, оскільки за цей період позивачу виплачувалось грошове забезпечення у стандартному розмірі, додаткова винагорода у розмірі 29550,00 грн, а отже, позивачу не було виплачено додаткову винагороду у розмірі 241350,00 грн.

В порушення вимог статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України будь-яких службових розслідувань щодо обставин отримання солдатом ОСОБА_2 поранень у липні 2022 року та листопаді 2022 року посадовими особами відповідача не проводилося, довідка про обставини поранення не складалася, для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (Військовою частиною НОМЕР_3 ) та встановлення причинного зв`язку не надавалася, самою ВЛК не витребовувалася, з чого випливають абсурдні висновки, що позивач двічі отримав контузії та поранення, але за документами відповідача та військово-лікарської комісії (Військової частини НОМЕР_3 ) отримав їх поза бойовими діями.

Лише у березні 2023 року позивач виведений у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із визнанням обмежено придатним до військової служби згідно із довідкою ВЛК (Військової частини НОМЕР_3 ) від 28 вересня 2022 року № 4768.

13 вересня 2023 року за рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 позивач пройшов медичний огляд ВЛК (у Військовій частині НОМЕР_3 ), за рішенням (довідка від 13 вересня 2023 року № 10613) якої був визнаний вже придатним до військової служби за статтями 17-В, 23-Г, 36-В графи ІІ Розкладу хвороб наказу МОУ № 402 в редакції наказу МОУ від 18 серпня 2023 року № 490, встановлений причинний зв`язок «Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби», тобто усупереч положенням статті 58 Конституції України наказ Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року № 490 був застосований до позивача ретроспективно.

06 грудня 2023 року наказом № 340 позивача призначено на посаду старшого майстра.

З 20 листопада 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «КМКЛ № 2» КМР з діагнозом «гострий орхоепідидиміт праворуч»; з 13 грудня 2023 року у КНП «МКЛ № 6» ДМР з діагнозом «хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія справа у фазі загострення»; з 19 грудня 2023 року повторно у КП «КМКЛ № 2» КМР з діагнозом «хронічна радикулопатія L5 праворуч»; в лютому 2024 року госпіталізований у психіатричну клініку за невідкладними показами із діагнозом.

У період з 14 лютого 2024 року по 03 червня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у НВМЦК «ГВКГ» із діагнозом «стійкий, різко виражений генералізований тривожно-фобічний розлад з транзиторними психотичними включеннями…», що підтверджується виписним епікризом № 2323.

На підставі медичного огляду ВЛК, проведеного 24 травня 2024 року Госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю «ГВКГ», позивача визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підстав статей 17А, 13А графи ІІ розкладу хвороб, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 906-П.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 червня 2024 року № 116-РС позивач звільнений у відставку, наказом від 01 серпня 2024 року № 216 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

За червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2023 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 652,56 грн на місяць, тобто винятково дві складові оклад за військове звання та надбавка за вислугу років, у зв`язку із перебуванням у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , усупереч пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», відповідно до якого позивачу мала виплачуватися додаткова винагорода у розмірі 20100,00 грн, тобто загалом за цей період 120600,00 грн.

Представник позивача вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Військова частини НОМЕР_1 позов не визнала, про що 02 грудня 2024 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 10020/2024 подала відзив на позовну заяву від 02 грудня 2024 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Також відповідачем подані заява від 26 грудня 2024 року б/н та заява від 08 січня 2025 року б/н, в яких викладені додаткові заперечення проти позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач серед іншого зазначив, що позивач проходив військову службу у відповідача.

Стосовно предмету спору відповідач, з посиланням на статтю 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та статті 2, 11, 12, 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», зазначив, що позивач з питання, яке йому цікаве, мав подати за підпорядкованості по вертикалі рапорт з питання, яке його цікавило.

Стосовно факту отримання поранення відповідач зазначив, що згідно з додатком 4 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 09 липня 2018 року за № 258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України» затверджено первинну медичну карту (форма 100). Цей документ заповнюється медиком після надання першої домедичної допомоги. У первинній медичній картці (формі 100) зазначається така інформація: особисті дані бійця; найменування підрозділу, до якого той належить; вид поранення; факт, що поранення отримане під час бойових дій; час надходження до стабілізаційного пункту; яку допомогу було вже надано на етапі евакуації тощо. Форма 100 у подальшому є необхідною для підтвердження факту отримання поранення під час виконання бойового завдання для військової частини, проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

У Військовій частині НОМЕР_1 та у позивача відсутня форма 100, тобто первинний документ. Згідно з витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) зазначено, що позивач вибував до лікувальних закладів у зв`язку із захворюванням (захворювання - це порушення нормального стану організму або його частини, що проявляється через специфічні симптоми і ознаки та викликає порушення функцій організму. Захворювання можуть бути спричинені різними факторами, включаючи інфекції, генетичні мутації, травми, хімічні речовини, порушення обміну речовин, екологічні фактори, спосіб життя та інші. Захворювання можуть бути гострими (короткотривалими) або хронічними (тривалими), і їх лікування може варіюватися від простого до дуже складного, в залежності від природи та тяжкості захворювання). Службове розслідування за фактом отримання поранення/травмування у Військовій частині НОМЕР_1 відсутнє.

Інші заперечення проти позову зводяться до цитування відповідачем нормативно-правових актів, тому судом не наводяться.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, представником позивача подана відповідь на відзив від 06 грудня 2024 року б/н, у якій представник позивача зазначає, що з відзиву Військової частини НОМЕР_1 слідує, що згідно із витягом з наказу від 03 лютого 2023 року № 34 відповідно до підпункту 16 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення) позивача увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира із залишенням у списках підрозділу. Згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 березня 2023 року № 65 позивача знято з усіх видів забезпечення в зв`язку з самовільним залишенням частини, а саме не повернення з лікувального закладу.

07 квітня 2023 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 2335 встановлено факт самовільного залишення військової частини, вчинене позивачем у період з 05 березня 2023 року по 22 березня 2023 року, у зв`язку з чим позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - «попередження про неповну службову відповідність» та кримінальну відповідальність за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, а також наказано не проводити виплату премії в повному розмірі та позбавити позивача додаткової винагороди. Разом з цим, як випливає із тексту наказу від 07 квітня 2023 року № 2335 та акта службового розслідування від 07 квітня 2023 року № 2371, 05 березня 2023 року командиром 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 виявлено, що позивач самовільно залишив розташування 1 механізованого батальйону поблизу м. Мирноград Донецької області.

Отже, резюмує представник позивача, по-перше, наказ від 07 квітня 2023 року № 2335 та акт службового розслідування від 07 квітня 2023 року № 2371 суперечать відзиву та тексту наказу від 06 березня 2023 року № 65, відповідно до якого позивач не покидав самовільно 05 березня 2023 року розташування 1 механізованого батальйону, а вважався таким, що не повернувся з лікувального закладу (відповідач не надав доказів завершення позивачем лікування станом на 05 березня 2023 року). Будь-який акт службового розслідування та наказ за результатами його проведення позивачу не доводився до відома у порушення вимог наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, доказів, які б це спростовували, відповідачем не надано. По-друге, як випливає із виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2521, позивач у період з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2022 року перебував у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» (смт Ворзель, Київська область) із діагнозом «посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку з транзиторними психотичними включеннями», тож 05 березня 2023 року він не міг покинути розташування 1 механізованого батальйону.

Також представник позивача зауважив, що як зазначає відповідач, службове розслідування за фактом отримання поранення / травмування позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 відсутнє, чим визнає факт порушення відповідачем обов`язку, передбаченого положеннями статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в результаті чого права позивача на отримання додаткової винагороди порушені. Відповідач не заперечує проти обставин отримання позивачем поранень та контузій під час участі у бойових діях у липні та листопаді 2022 року. Також відповідач у відзиві не надав будь-яких, зокрема і розумних пояснень стосовно невиплати позивачу додаткової винагороди у зв`язку із контузією та травмою, отриманими внаслідок участі в бойових діях (пов`язане із захистом Батьківщини) у липні 2022 року (конкретні дати позивач не пам`ятає через отриману контузію), за період перебування на стаціонарному лікуванні у психоневрологічному відділенні Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» у період з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року (26 днів), тобто 86666,66 грн, а також отриманими внаслідок участі в бойових діях (пов`язані із захистом Батьківщини) у листопаді 2022 року (конкретні дати позивач не пам`ятає через отриману контузію), за період перебування на стаціонарному лікуванні у психоневрологічному відділенні Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» у період з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року (99 днів), тобто 330000,00 грн відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 Постанови № 168. Отже, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) це має бути враховано на користь доводів позивача.

Відповідач у відзиві не надав будь-яких, зокрема і розумних пояснень стосовно невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року, а отже, відповідно до частини другої статті 77 КАС України це також має бути враховано на користь доводів позивача.

Ухвалою від 11 листопада 2024 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом; витребувано письмові докази.

Ухвалами від 20 грудня 2024 року:

- повторно витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії письмових доказів;

- витребувано письмові пояснення та письмові докази від Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» та Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я».

Ухвалою від 01 січня 2025 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): письмові пояснення щодо обставин проведення Військовою частиною НОМЕР_1 службового розслідування відносно ОСОБА_1 по факту самовільного залишення останнім 05 березня 2023 року розташування Військової частини НОМЕР_1 з урахуванням того факту, що ОСОБА_1 у період з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2023 року безперервно перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» смт Ворзель Київської області; накази (витяги з наказів) командира Військової частини НОМЕР_1 про направлення ОСОБА_1 на лікування та повернення ОСОБА_1 з лікування у спірні періоди, а саме на стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» з 29 липня 2022 року по 24 серпня 2022 року та стаціонарне лікування у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2023 року, а у разі відсутності таких письмові пояснення з детальним описом обставин направлення та повернення позивача з лікувальних закладів за такий період.

Ухвалою від 06 січня 2025 року повторно витребувано письмові пояснення та письмові докази від Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» та Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я».

Ухвалою від 20 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Ільницького Олексія Олександровича від 14 січня 2025 року б/н про витребування доказів.

Суд зауважує, що відповідачем не виконані вимоги ухвали від 01 січня 2025 року в частині надання витребуваних документів та письмових пояснень відносно запитуваних судом обставин в частині, що стосується позивача.

Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, у період з 09 травня 2022 року по 01 серпня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на різних посадах та з 01 серпня 2024 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14 червня 2024 року № 116-РС про звільнення відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), про що свідчать військовий квиток серії НОМЕР_5 від 10 листопада 2015 року, витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 травня 2022 року № 131, від 15 червня 2022 року № 168, від 07 липня 2022 року № 190, від 31 жовтня 2022 року № 309, від 29 листопада 2022 року № 338, від 01 серпня 2024 року № 216 та посвідчення від 22 листопада 2024 року серії НОМЕР_6 , видане ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звільненню позивача з військової служби у відставку з 01 серпня 2024 року передували такі події.

Направленням від 29 липня 2022 року № 192 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) за підписом начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта м/с ОСОБА_4 та командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта м/с ОСОБА_5 військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 направлено на стаціонарне лікування з діагнозом: гостра реакція на стрес, порушення поведінки.

Листом від 26 грудня 2024 року № 2220 Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» повідомило суду, що госпіталізація військовослужбовця ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» полягала у зв`язку із неадекватною поведінкою, про що в історії хвороби містяться два пояснення товаришів по службі старшого сержанта ОСОБА_6 та молодшого сержанта ОСОБА_7 , згідно з якими 26 липня 2022 року близько 12:50 год. під час ворожого обстрілу, механік-водій солдат ОСОБА_1 запустив двигун машини та за командою командира танка видвинувся з під ворожого обстрілу в запасний район. Прибувши до запасного району, солдат ОСОБА_1 не зміг поставити машину до окопу. Командир танка власноруч загнав машину до окопу. Після цього, солдат ОСОБА_1 вів себе неадекватно, плакав, не реагував на товаришів та команди командира. Під час супроводу позивача до лікувальної установи у м. Дніпро враховуючи неадекватну поведінку та погіршення психічного стану останнього, начальником медичної частини ОСОБА_8 прийнято рішення про доставлення позивача до найближчого психіатричного закладу, а саме до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради». На приймальному відділення позивача оглянуто лікарем-психіатром і госпіталізовано на стаціонарне лікування в психіатричне відділення, де останній був пролікований згідно з протоколом з надання психіатричної допомоги протягом 26 днів та виписаний з рекомендаціями до військового шпиталю м. Дніпро.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5929/2022 психоневрологічного відділення (психосоматичний центр) № 10, оформленою Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат-танкіст Військової частини НОМЕР_1 , проходив стаціонарне лікування з 29 липня 2022 року по 24 серпня 2022 року (основний діагноз посткомоційний синдром. F 07.2). В анамнезі вказано, що ОСОБА_1 після танкового бою помітив погіршення психічного стану у вигляді: безсоння, слабкість, шум у вухах, погіршення пам`яті, головний біль, погіршення загального стану, шум у вухах, страх, тривога, плаксивість. Із переліченими вище скаргами звернувся до медичної роти, оглянутий лікарем роти, був направлений на консультацію до лікарні Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», де був проконсультований лікарем психіатром і госпіталізований в психоневрологічне відділення, первинно в житті, ургентно.

Також про описані обставини свідчить надана листом Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» від 16 січня 2025 року № 105 медична картка позивача.

На підставі зібраних судом матеріалів у цій справі судом встановлено, що накази про направлення позивача до лікувального закладу у зв`язку з захворюванням та про його повернення з лікувального закладу у період з 29 липня 2022 року по 24 серпня 2022 року відповідачем не приймались. Письмових пояснень щодо обставин направлення позивача на лікування та повернення з лікувального закладу у спірний період суду відповідачем також не надано.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 28 вересня 2022 року № 4768 (довідка військово-лікарської комісії) солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК Військової частини НОМЕР_3 28 вересня 2022 року; діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки гострої реакції на стрес, стійкий астено-невротичний синдром. Вертеброгенний цервіко-торако-люмбалгія з помірно вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромом. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Наслідки МВТ (07.2022 - анамнестично) акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 метра кожним вухом. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана. Висновок: на підставі статті 17В, 23Г графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 жовтня 2022 року № 309 солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 увільнено від займаної посади та призначено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 жовтня 2022 року № 328-РС на посаду механіка-водія евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 листопада 2022 року № 338 солдата ОСОБА_1 , механіка-водія евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 увільнено від займаної посади та призначено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 листопада 2022 року № 354-РС на посаду стрільця-зенітника 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, незважаючи на наявність висновку ВЛК про обмежену придатність позивача до військової служби та непридатність до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, позивача з 29 листопада 2022 року призначено на посаду стрільця-зенітника 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

В заявах по суті справи, поданих представником позивача, останній зазначає, що за усним наказом керівництва позивача у листопаді 2022 року направлено для участі у бойових діях, де останній отримав контузію.

Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» від 09 січня 2025 року № 34 ОСОБА_1 поступив на стаціонарне лікування 08 грудня 2022 року відповідно до направлення ГВКГ з вказаним в ньому діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад.

Відповідно до направлення Клініки психіатрії (з палатами для наркологічних хворих) Головного військового клінічного госпіталю (ГВМКЦ «ГВКГ») Міністерства оборони України (Міноборони) без дати на номеру ОСОБА_1 направлений на стаціонарне лікування до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» з діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2521 від 17 березня 2022 року (правильно від 2023 року), оформленої Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець ЗСУ, в/ч НОМЕР_7 , проходив стаціонарне лікування з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2023 року (основний діагноз посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку з транзиторними психотичними включеннями). В анамнезі вказано, що зі слів пацієнта ОСОБА_1 після танкового бою у липні 2022 року помітив погіршення психічного стану, з`явилось безсоння, слабкість, шум у вухах, погіршення пам`яті, зниження концентрації уваги, страх, тривога. Із переліченими вище скаргами звернувся до медичної роти, оглянутий лікарем роти, був направлений на консультацію до лікарні Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», де був консультований лікарем психіатром і госпіталізований в психоневрологічне відділення, первинно в житті, ургентно, де пройшов лікування з 29 липня 2022 року по 24 серпня 2022 року з діагнозом посткомоційний синдром (F 07.2). Після проходження стаціонарного лікування направлений у військову частину. В подальшому пройшов ВЛК при Військовій частині НОМЕР_3 , 28 вересня 2022 року. Встановлено діагноз: Наслідки гострої реакції на стрес, стійкий астено-невротичний синдром. На підставі статті 17-В, 23-Г графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Після проходження ВЛК повернувся у свою військову частину у ремонтний відділ танків, в подальшому перебував на передовій. Відмічав наявність страху, безсоння, жахливі сновидіння, слабкість і у зв`язку з погіршенням психічного стану скерований до психіатра ГВКГ МО України і направлений на лікування до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я», куди поступив на стаціонарне лікування.

На підставі зібраних судом матеріалів у цій справі судом встановлено, що накази про направлення позивача до лікувального закладу у зв`язку з захворюванням та про його повернення з лікувального закладу у період з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2023 року відповідачем не приймались. Письмових пояснень щодо обставин направлення позивача на лікування та повернення з лікувального закладу у спірний період суду відповідачем також не надано.

Разом з цим, до матеріалів цієї справи відповідач надав:

витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 січня 2023 року № 17, відповідно до якого солдат ОСОБА_1 , стрілець-зенітник 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , з 17 січня 2023 року вважається таким, що вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил Російської Федерації, після виконання службових (бойових) завдань в оперативному угрупованні « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я»;

витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 лютого 2023 року № 34, згідно з яким відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення) солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , з 03 лютого 2023 року увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з залишенням у списках підрозділів.

Паралельно з вищеописаними подіями, а саме знаходженням позивача у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» на безперервному стаціонарному лікуванні у період з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2023 року, Військовою частиною НОМЕР_1 вчинено низку таких дій.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 березня 2023 року № 65 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з самовільним залишенням частини, а саме неповернення з лікувального закладу, знято з грошового забезпечення з 05 березня 2023 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09 березня 2023 року № 1641 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 » призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини позивачем.

Надані матеріали службового розслідування відносно позивача свідчать про те, що таке службове розслідування проводилось за фактом самовільного залишення позивачем 05 березня 2023 року розташування Військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 .

При цьому, із зібраних документів слідує, що 05 березня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» смт Ворзель Київської області.

Письмових пояснень щодо обставин проведення Військовою частиною НОМЕР_1 службового розслідування відносно ОСОБА_1 по факту самовільного залишення останнім 05 березня 2023 року розташування Військової частини НОМЕР_1 з урахуванням того факту, що ОСОБА_1 у період з 08 грудня 2022 року по 17 березня 2023 року безперервно перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» смт Ворзель Київської області, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює надані матеріали службового розслідування відносно позивача, вважає їх недостовірними, оскільки на підставі них не можна встановити дійсні обставини справи, та не використовує їх під час розгляду цієї справи як докази.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 березня 2023 року № 81 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення), відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наказано вважати таким, який з 15 березня 2023 року знаходиться у розпорядженні командира у зв`язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 березня 2023 року № 81 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира, зараховано на всі види забезпечення в зв`язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини з 22 березня 2023 року.

У розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 позивач перебував по 05 грудня 2023 року включно, про що свідчить витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 грудня 2023 року № 340, згідно з яким солдата ОСОБА_1 , старшого майстра 2 ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , який перебував в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , відповідно пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України повернуто з розпорядження та з 06 грудня 2023 року призначено на посаду старшого майстра 2 ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 13 вересня 2023 року № 10613 (довідка військово-лікарської комісії) солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК Військової частини НОМЕР_3 13 вересня 2023 року; діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивна реакція, помірно виражені нетривалі прояви з виходом у компенсацію. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, фаза нестійкої ремісії. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватость із сприйняттям шепітної мови 3 метри кожним вухом. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Висновок: на підставі статті 17В, 23Г, 36В графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.

Згідно з виписним епікризом Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 03 червня 2024 року № 2323 за наслідками перебування у період з 14 лютого 2024 року по 03 червня 2024 року на стаціонарному обстеженні і лікуванні у клініці психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» позивач на підставі статті 17А графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 24 травня 2024 року № 906-п, виданого Центральною військово-лікарською комісією, за наслідками огляду позивача діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: F 41.1 Стійкий, різко виражений генералізований тривожно-фобічний розлад з транзиторними психотичними включеннями. М 54.4 Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз шийного, грудного та поперекового відділів хребта при незначному порушенні функції. М 15.8 Деформуючий артроз правого колінного суглоба першої стадії, без порушення функції. G 58.0 Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, фаза ремісії. Н 90.6 Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість першого ступеня зі сприйняттям шепітної мови 2,0 м на ліве вухо, 3,5 м на праве вухо. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Е 66.0 Первинний гіпергонадотропний гіпогонадизм з вираженим порушенням функції. Е 29.1 Гіпофункція яєчок. Ожиріння першого ступеня, аліментарно-конституційного та ендокринного генезу. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо: на підставі статей 17-а, 13-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 липня 2022 року № 1999 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 за червень 2022 року» за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 01 червня по 30 червня 2022 року та додатку до нього за виконання завдання на пунктах 1-го ешелону у період з 01 червня 2022 року по 05 червня 2022 року (5 днів) позивачу нараховано додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн за повний місяць.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03 грудня 2022 року № 6291 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 за листопад 2022 року» за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 01 листопада по 30 листопада 2022 року та додатку до нього за виконання завдання на пунктах 1-го ешелону у період з 23 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року (8 днів) позивачу нараховано додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн за повний місяць.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2024 року № 15108 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_1 , механік-водій 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , дійсно в період з 15 червня 2022 року по 05 липня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 13 листопада 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Сонцівка, н.п. Веселий Гай, Курахівська МТГ, Покровський р-н, н.п. Довга Балка, Іллінівська стг, Краматорський р-н, Донецької області.

З 11 листопада 2024 року позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи через захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, інвалідність встановлена на строк до 01 грудня 2025 року, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 755272, видана спеціалізованою психіатричною МСЕК № 1 Київського міського центру медико-соціальної експертизи.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

В подальшому, Законами України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-IX, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, від 02 травня 2023 року № 3057-IX, від 27 липня 2023 року № 3276-ІХ, від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ, від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 452/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 годин 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 годин 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні тривають.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова « 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217 і від 22 березня 2022 року № 350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

До Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 внесено зміни, згідно з якими пункт 1 постанови доповнено абзацами такого змісту:

«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла);».

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено:

у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року);

підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5);

у Довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вноситься на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 177/39233, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» та визначено, що наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року.

Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки (пункт 12 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Першим спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до Постанови № 168 на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року.

Частиною першою статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут № 548-XIV у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад (частина друга статті 260 Статуту № 548-XIV).

Відповідно до частини третьої статті 260 Статуту № 548-XIV у разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти (стаття 262 Статуту № 548-XIV).

В постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 340/5387/22 та від 05 вересня 2024 року у справі № 340/5390/22 Верховний Суд указав, що додаткова винагорода до 100000,00 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.

Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення № 402, яка видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов`язково містить:

військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини;

інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вноситься на підставі медичного висновку спеціаліста;

обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);

підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

На підставі вищевказаного Верховний Суд виснував, що додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у межах спірних правовідносин відсутні як довідка про отримання ОСОБА_1 поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення № 402, так і наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про отримання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують. Розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) у межах спірних правовідносин не проводилось.

Відсутність означених документів (довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), наказу командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують), які є визначальними у алгоритмі нарахування та виплати на підставі пункту 1 Постанови № 168 додаткової винагороди, свідчить про відсутність підстав для отримання позивачем додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн в розрахунку на місяць, за час перебування на стаціонарному лікуванні з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року.

Другим спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (в редакції станом на 28 червня 2023 року) додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року.

Так, абзацом п`ятим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (далі Закон № 3161-ІХ), установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (зазначена редакція діяла до 03 травня 2024 року включно).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 1 пункту 1, підпунктів 2 і 3 пункту 3, підпункту 1 пункту 5 розділу I цього Закону та пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності через 30 днів з дня опублікування цього Закону, та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з першого числа місяця, в якому опублікований цей Закон.

Закон № 3161-ІХ опубліковано в газеті «Голос України» від 30 червня 2023 року № 13.

Отже, абзац п`ятий пункту 2 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ набрав чинності 31 липня 2023 року та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01 червня 2023.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка відповідно до пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року, доповнено Постанову № 168, зокрема, абзацом сьомим пункту 1-1 в такій редакції:

«Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.».

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 року № 1001 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка відповідно до пункту 2 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року, абзац сьомий пункту 1-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції:

«Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.».

З аналізу наведених приписів слідує, що з 01 червня 2023 року військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму або каліцтво), та зараховані у розпорядження командира протягом 2-х місяців з дня зарахування виплачується грошове забезпечення, а у разі перебування у розпорядженні понад два місяці, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 грн за таких умов, а саме: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; 2) визнання військово-лікарською комісією такого військовослужбовця обмежено придатним або непридатним до військової служби; 2) зарахування його у розпорядження відповідного командира та після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні.

Пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення № 402 (тут і надалі посилання на норми Положення № 402 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є зокрема визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 врегульовано, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 21 розділу II Положення № 402.

Пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу II Положення № 402 закріплено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова «Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». [...]

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні [...].

Постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України) (пункт 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402).

Згідно з абзацом першим пункту 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402 при вирішенні питання про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) штатна ВЛК може брати до уваги такі документи про причини та обставини поранення: службову та медичну характеристики, витяг з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні по медичну допомогу, матеріали службового розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, довідку військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, історію хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини, лікаря військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця про первинне звернення по медичну допомогу, довідку архівної установи. У воєнний час постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення приймається на підставі картки передового району, а також документів, указаних у цьому пункті.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення) поряд з іншими постановами записується в історію хвороби, Книгу протоколів засідань військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або довідку, медичну книжку військовослужбовця з обов`язковим посиланням на документ, який підтверджує обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва) (пункт 21.29 глави 21 розділу II Положення № 402).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 28 вересня 2022 року за № 4768 28 вересня 2022 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 , встановлено діагноз та винесено постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):

1) наслідки гострої реакції на стрес, стійкій астено-невротичний синдром. Вертеброгенний цервіко-торако-люмбалгія з помірно вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромом. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;

2) наслідки МВТ (липень 2022 року - анамнестично) акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 метри кожним вухом. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана.

На підставі статей 17В, 23Г графи ІІ Розкладу хвороб військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_3 визнала ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 13 вересня 2023 року за № 10613 13 вересня 2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 , встановлено діагноз та винесено постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивна реакція, помірно виражені нетривалі прояви з виходом у компенсацію. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, фаза нестійкої ремісії. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватость зі сприйняттям шепітної мови 3 метри кожним вухом. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статей 17В, 23Г, 36В графи ІІ Розкладу хвороб військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_3 визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Оскільки вищенаведені постанови військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 , що оформлені довідками від 28 вересня 2022 року за № 4768 та від 13 вересня 2023 року за № 10613, не оскаржені позивачем у Центральну військово-лікарську комісію або у судовому порядку, вони є обов`язковими для виконання, у тому числі і для суду, у зв`язку з чим суд не може критично поставитися до їх змісту, як просить представник позивача у позовній заяві.

У межах спірних правовідносин відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивач зарахований у розпорядження командира як військовослужбовець, що визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Аналізуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для отримання позивачем відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3161-ІХ додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168, є складовою грошового забезпечення (одноразовим додатковим видом грошового забезпечення), позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнений від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Разом з цим, представником позивача до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору від 01 листопада 2024 року № 7969-0894-2827-3706 у розмірі 1211,20 грн.

При цьому, під час перевірки зарахування судового збору судом отримано інформацію, що судовий збір, сплачений за квитанцією від 01 листопада 2024 року № 7969-0894-2827-3706 у розмірі 1211,20 грн, врахований по справі № 360/1338/24.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 360/1338/24 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії позивачу.

Отже, позивач має право звернутися до Луганського окружного адміністративного суду із клопотанням про повернення судового збору у розмірі 1211,20 грн, сплаченого за квитанцією від 01 листопада 2024 року № 7969-0894-2827-3706 у розмірі 1211,20 грн в рамках судової справи № 360/1338/24.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданого в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська