Ухвала

від 11.11.2024 по справі 360/1355/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття провадження в адміністративній справі

11 листопада 2024 року м. ДніпроСправа № 360/1355/24 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданою в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована 05 листопада 2024 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), подана в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем (далі представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до абзацу п`ятого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (в редакції від 28 червня 2023 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 20100,00 грн за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року та додаткової винагороди відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в редакції від 07 липня 2022 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 100000,00 грн за період з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до абзацу п`ятого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ (в редакції від 28 червня 2023 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 20100,00 грн за період з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року та додаткову винагороду відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в редакції від 07 липня 2022 року) пропорційно місячному розміру у розмірі 100000,00 грн за період з 29 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, з 08 грудня 2022 року до 17 березня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивача 02 квітня 2022 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та воєнний час.

09 травня 2022 року позивача наказом № 131 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , де його призначено на посаду солдата резерву.

У період з 13 квітня 2022 року по 04 травня 2022 року позивач пройшов підготовку за військово-обліковою спеціальністю «механік-водій танка»; 15 червня 2022 року наказом № 168 позивача переміщено на посаду механіка; 07 липня 2022 року наказом № 190 позивача переміщено на посаду механіка-водія. У період з 07 липня 2022 року по 21 липня 2022 року позивач пройшов підготовку за фахом механіка-водія танка Т-72 в навчальному підрозділі Військової частини НОМЕР_2 , за результатами іспитів здобув класну кваліфікацію ІІІ класу відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 21 липня 2022 року № 327.

Після цього, у липні 2022 року позивач брав безпосередню участь у бойовому зіткненні у складі екіпажу танку як механік-водій Військової частини НОМЕР_1 , в ході якого отримав контузію і травму.

29 липня 2022 року позивача госпіталізовано до психоневрологічного відділення КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» (м. Дніпро) із основним діагнозом «Посткомоційний синдром. F 07.2», де він перебував на стаціонарному лікуванні до 24 серпня 2022 року (26 днів), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5929/2022.

Натомість, як слідує з виписки по надходженню по картці/рахунку позивача, останній не отримав додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн (за місяць) у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку із контузією, що передбачено положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в редакції від 07 липня 2022 року), у результаті чого позивач недоотримав 57116,66 грн.

В подальшому за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією (Військовою частиною НОМЕР_3 ) 28 вересня 2022 року позивача визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, на підставі статей 17В, 23Г графи ІІ розкладу хвороб, що підтверджується довідкою від 28 вересня 2022 року № 4768.

Незважаючи на встановлений ступінь обмеженої придатності та стан здоров`я позивача, 29 листопада 2022 року позивача на підставі наказу № 338 переміщено на посаду стрільця-зенітника і згідно з усним наказом останній був направлений для участі у бойових діях, у результаті чого повторно отримав контузію. Даний факт підтверджується, зокрема нарахуванням позивачу підвищеної додаткової винагороди у розмірі 47936,66 грн, на відміну від попередніх періодів у розмірі 29550,00 грн, що підтверджується відомостями із виписки по надходженню по картці/рахунку позивача.

В подальшому 08 грудня 2022 року позивача госпіталізовано до КНП КОР «Київський обласний центр ментального здоров`я» (смт Ворзель, Київська область) із діагнозом «посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку з транзиторними психотичними включеннями», де він пробув на стаціонарному лікуванні до 17 березня 2023 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2521.

Натомість за 99 днів, проведених позивачем на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я через отриману контузію і травму, останній не отримав додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн (за місяць), що передбачено положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, оскільки за цей період позивачу виплачувалось грошове забезпечення у стандартному розмірі, додаткова винагорода у розмірі 29550,00 грн, а отже, позивачу не було виплачено додаткову винагороду у розмірі 241350,00 грн.

В порушення вимог статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України будь-яких службових розслідувань щодо обставин отримання солдатом ОСОБА_2 поранень у липні 2022 року та листопаді 2022 року посадовими особами відповідача не проводилося, довідка про обставини поранення не складалася, для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (Військовою частиною НОМЕР_3 ) та встановлення причинного зв`язку не надавалася, самою ВЛК не витребовувалася, з чого випливають абсурдні висновки, що позивач двічі отримав контузії та поранення, але за документами відповідача та військово-лікарської комісії (Військової частини НОМЕР_3 ) отримав їх поза бойовими діями.

Лише у березні 2023 року позивач виведений у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із визнанням обмежено придатним до військової служби згідно із довідкою ВЛК (Військової частини НОМЕР_3 ) від 28 вересня 2022 року № 4768.

13 вересня 2023 року за рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 позивач пройшов медичний огляд ВЛК (у Військовій частині НОМЕР_3 ), за рішенням (довідка від 13 вересня 2023 року № 10613) якої був визнаний вже придатним до військової служби за статтями 17-В, 23-Г, 36-В графи ІІ Розкладу хвороб наказу МОУ № 402 в редакції наказу МОУ від 18 серпня 2023 року № 490, встановлений причинний зв`язок «Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби», тобто усупереч положенням статті 58 Конституції України наказ Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року № 490 був застосований до позивача ретроспективно.

06 грудня 2023 року наказом № 340 позивача призначено на посаду старшого майстра.

З 20 листопада 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «КМКЛ № 2» КМР з діагнозом «гострий орхоепідидиміт праворуч»; з 13 грудня 2023 року у КНП «МКЛ № 6» ДМР з діагнозом «хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія справа у фазі загострення»; з 19 грудня 2023 року повторно у КП «КМКЛ № 2» КМР з діагнозом «хронічна радикулопатія L5 праворуч»; в лютому 2024 року госпіталізований у психіатричну клініку за невідкладними показами із діагнозом.

У період з 14 лютого 2024 року по 03 червня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у НВМЦК «ГВКГ» із діагнозом «стійкий, різко виражений генералізований тривожно-фобічний розлад з транзиторними психотичними включеннями…», що підтверджується виписним епікризом № 2323.

На підставі медичного огляду ВЛК, проведеного 24 травня 2024 року Госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю «ГВКГ», позивача визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підстав статей 17А, 13А графи ІІ розкладу хвороб, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 906-П.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 червня 2024 року № 116-РС позивач звільнений у відставку, наказом від 01 серпня 2024 року № 216 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

За червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2023 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 652,56 грн на місяць, тобто винятково дві складові оклад за військове звання та надбавка за вислугу років, у зв`язку із перебуванням у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , усупереч пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», відповідно до якого позивачу мала виплачуватися додаткова винагорода у розмірі 20100,00 грн, тобто загалом за цей період 120600,00 грн.

Представник позивача вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, тому вважаю за необхідне відкрити провадження у цій справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

В позовній заяві представником позивача заявлені клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та поновлення строку звернення до суду.

Згідно з пунктом 7 частини дев`ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін.

Щодо заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке.

Представник позивача зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про України (далі КЗпП України) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Зважаючи на той факт, що позивачем наказ відповідача за № 216, яким позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і в якому зазначено про нараховані складові грошового забезпечення у зв`язку із звільненням, видано 01 серпня 2024 року, то із врахуванням положень частин першої, другої статті 120 КАС України строк звернення до суду з цим позовом закінчується 02 листопада 2024 року.

Вперше з цією позовною заявою позивач через свого представника звернувся до Луганського окружного адміністративного суду 01 листопада 2024 року, тобто в межах встановлених строків (надіслано до суду 01 листопада 2024 року о 16 год. 57 хв., зареєстровано судом 04 листопада 2024 року о 08 год. 58 хв.).

05 листопада 2024 року ухвалою у справі № 360/1338/24 (суддя Чернявська Т.І.) позовну заяву повернуто на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку із відсутністю долученого до позовної заяви ордеру на надання правової допомоги серії АА № 1503584 від 01 листопада 2024 року, замість якого помилково надано електронний ордер підсистеми Електронний суд.

Зважаючи на той факт, що позивачем через власного представника повторно подано позовну заяву в день постановлення ухвали про повернення первісно поданої заяви, із усуненням вказаних судом недоліків, є всі підстави для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, до 19 липня 2022 року частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19 липня 2022 року право на заробітну плату не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення охоплювався застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, до 19 липня 2022 року звернення до суду з позовними вимогами щодо заробітної плати (грошового забезпечення) не обмежувалось будь-яким строком.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260):

грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення;

до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;

до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія;

до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; доплати.

З приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» слідує, що передбачена пунктом 1 цієї постанови додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям Збройних Сил України лише на період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП України, а не КАС України.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Також Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до статті 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як встановлено з матеріалів справи наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 серпня 2024 року № 216 (по стройовій частині) позивача з 01 серпня 2024 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, строк звернення до суду з цим позовом у позивача розпочався 02 серпня 2024 року та закінчився 02 листопада 2024 року.

Разом з цим судом встановлено, що у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа № 360/1338/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, з позовною заявою у справі № 360/1338/24 представник позивача звернувся до суду 01 листопада 2024 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 360/1338/24 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії позивачу.

Отже, при первинному зверненні до суду з цим позовом 01 листопада 2024 року, позивачем дотримано тримісячний строк звернення.

Повторно після повернення позовної заяви позивач звернувся до суду через свого представника 05 листопада 2024 року, тобто у день повернення позовної заяви у справі № 360/1338/24.

З огляду на те, що позивач після повернення позовної заяви у справі № 360/1338/24 без зволікань у той же день 05 листопада 2024 року звернувся до суду з цим позовом, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом.

Згідно з пунктом 4 частини дев`ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (остання посада перед звільненням старший майстер 2 ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону) та мав військове звання солдат.

Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв`язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: армійськими - бригадний генерал, генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал; корабельними коммодор, контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал.

Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Виходячи з наведених в статті 257 КАС України критеріїв, з огляду на предмет спору в цій справі, а також, що означена справа не є справою у спорі, що відповідно до приписів частини четвертої статті 12 КАС України має розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, з урахуванням вимог статей 260, 262 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частинами першою, другою статті 79 КАС України закріплено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 80 КАС України).

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина третя статті 80 КАС України).

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частина шоста статті 80 КАС України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частина четверта статті 9 КАС України закріплює, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою виконання обов`язку, покладеного на суд частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування від відповідача письмових доказів, на підставі яких суд має встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 5, 9, 12, 19, 20, 32, 160, 161, 168, 171, 174, 175, 256, 260, 261, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Ільницьким Олексієм Олександровичем, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії у адміністративній справі № 360/1355/24.

Справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановити відповідачу строк для подання через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) відзиву на позовну заяву (відзиву) і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, - п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- наказ (витяг з наказу) командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (від 09 травня 2022 року № 131);

- накази (витяги з наказів) командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 168, від 07 липня 2022 року № 190, від 29 листопада 2022 року № 338, від 06 грудня 2023 року № 340 відносно позивача;

- накази (витяги з наказів) командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та про припинення перебування ОСОБА_1 у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 ;

- накази (витяги з наказів) командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату позивачу за травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (як збільшеної до 70000,00 грн, так і 30000,00 грн);

- накази (витяги з наказу) командира Військової частини НОМЕР_1 про направлення ОСОБА_1 на лікування та повернення ОСОБА_1 з лікування у спірні періоди, а саме за липень 2022 року, серпень 2022 року, грудень 2022 року, березень 2023 року;

- документально підтверджену інформацію про обставини отримання травми позивачем у липні 2022 року та листопаді 2022 року;

- документально підтверджену інформацію щодо участі позивача у бойових діях у липні 2022 року та у листопаді 2022 року;

- документально підтверджену інформацію щодо проведення відповідних розслідувань обставин отримання позивачем травм;

- документально підтверджену інформацію щодо виконання або причин невиконання посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 вимог статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (а саме щодо складання: висновку лікарем військової частини, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) начальником медичної служби військової частини);

- довідку про грошове забезпечення, нараховане та виплачене ОСОБА_1 за період з травня 2022 року по серпень 2024 року з зазначенням окремо всіх складових проведених виплат (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за займаною посадою;

- особисті картки грошового забезпечення на ОСОБА_1 за 2022-2024 роки.

Запропонувати:

- позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу копії відповіді на відзив та доданих до неї документів;

- відповідачу подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив та доданих до неї документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії заперечення та доданих до них документів.

Роз`яснити учасникам справи, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів після відкриття провадження у справі, а справу буде розглянуто без виклику учасників справи в судове засідання (у порядку письмового провадження) протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Нагадати сторонам, що згідно з частинами другою-п`ятою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Попередити сторони, що відповідно до частини дев`ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Справа розглядатиметься суддею Чернявською Т.І. одноособово.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» разом з витягом про їхні процесуальні права та обов`язки, встановлені статтями 44, 47 КАС України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud1270/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

СуддяТ.І. Чернявська