Постанова

від 29.01.2025 по справі 904/2779/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2779/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кириченко Є.В. (в залі суду) адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/2779/24

за позовом Приватного виробничого підприємства ДВН, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область

до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, м. Дніпро

про стягнення 1 702 925, 51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПВП ДВН (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ПрАТ ДТРЗ (відповідач) про стягнення 1 702 925,51грн. (в т.ч.: 1 694 599,76грн. - основна заборгованість, 4 575,41грн. - пеня та 3 750,34грн. - річних відсотків).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №23362 від 03.11.2023 в частині оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Болелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101) на користь позивача - Приватного виробничого підприємствоа ДВН (08292, м. Буча Київської області, вул. Жовтнева, буд. 7; код ЄДРПОУ 33863245): 1 694 599,76 грн. заборгованості, 4 575,41 грн. пені, 3 750,34 грн. - 3% річних та 20 435,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024, у даній справі, заяву Приватного виробничого підприємства ДВН про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з відповідача Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Болелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь позивача - Приватного виробничого підприємства ДВН (08292, Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 7, код ЄДРПОУ 33863245): 18 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №904/2779/24; додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі №904/2779/24 в частині часткового задоволення заяви Приватного виробничого підприємства ДВН про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення з Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на користь Приватного виробничого підприємства ДВН 18 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу скасувати; ухвалити нове рішення, яким заяву Приватного виробничого підприємства ДВН про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/2779/24 залишити без задоволення в повному обсязі; судові витрати покласти на Приватне виробниче підприємство ДВН.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-відповідач вважає оскаржуване додаткове рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в частині часткового задоволення заяви ПВП «ДВН» про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ПВП «ДВН» 18 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

-суд першої інстанції неналежно та поверхнево дослідив наданий ПВП «ДВН» договір на надання правничої допомоги від 17.07.2024 та Акт наданих послуг №3008/24 від 30.08.2024 на предмет відповідності наданих послуг. Так, договір про надання правничої допомоги між ПВП «ДВН» та адвокатом Левченко І.І. був укладений 17.07.2024. В акті наданих послуг №3008/24 від 30.08.2024 в п. 2, 3 зазначено, що адвокатом Левченко І.І. було сформовано пакет документів та складено позовну заяву (8 000 грн.), а також сформовано пакет документів та складено заяву про забезпечення позову (6 000 грн.). Втім, як вбачається в матеріалів справи, позовна заява та заява про забезпечення позову у справі №904/2779/24 датовані 24.06.2024, тобто датою, яка передує даті укладення договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2024. Наведене об`єктивно унеможливлює надання адвокатом Левченко І.І. зазначених послуг на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 17.07.2024, а відтак ці послуги не можуть входити до складу Акту наданих послуг №3008/24 від 30.08.2024;

-послуга «формування пакету документів» не є видом правової допомоги (адвокатської діяльності) в розумінні ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Сама по собі відповідь на відзив викладена на 6 аркушах в форматі редактора підсистеми «Електронний суд», 1,5 аркуші з яких реквізити сторін та перелік додатків, а додаткові пояснення у справі викладені на 6 аркушах, 1,5 аркуші з яких реквізити сторін та перелік додатків, що свідчить про незначний обсяг витрати часу адвоката та їх підготовку;

-витрачені 3 години вартістю 6 000 грн. на підготовку відповіді на відзив, більшу частину змісту якого складають цитовані норми права та умови спірного договору, є необґрунтованими, нерозумними та неспівмірними до обсягу наданої послуги (обсягу процесуального документа), а підготовка додаткових пояснень вартістю 6 000 грн., які не є заявою по суті в силу приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, не відповідає критерію необхідності, внаслідок чого вартість таких послуг не може бути покладена на ПрАТ «ДТРЗ» ані повністю, ані частково;

-суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам ПрАТ «ДТРЗ» щодо послуги «участь у судових засіданнях» тривалість надання якої склала 2 години, вартістю 8 000, 00 грн. Суд першої інстанції не врахував доводів ПрАТ «ДТРЗ» про те, що зазначена вартість такої послуги є необґрунтовано завищеною, супровід та представлення інтересів позивача (в тому числі в судових засіданнях) в даній справі не є складним для професійного адвоката, який має відповідну кваліфікацію, а також не встановив дійсну тривалість та кількість судових засідань за участі адвоката Левченко І.І. у справі №904/2779/24.

12.11.2024 від позивача до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить: залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області - без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року по справі №904/2779/24 без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-для захисту своїх прав та представництва інтересів в суді, Позивачем було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2024 з адвокатом Левченко І.І. Відповідно до п. 2.1 даного Договору Адвокат зобов`язується надати Клієнту Послуги з правового супроводження судової справи в Господарському суді Дніпропетровської області за позовом Клієнта до ПрАТ «ДТРЗ» про стягнення грошових коштів за договором, у тому числі, провести роботу з аналізу матеріалів справи, формування правової позиції, аналізу та збирання доказової бази, підготовка (складання) позовної заяви до суду, підготовка (складання) процесуальних документів по справі в суді першої інстанції. Згідно п. 6.1 даного Договору визначено, що вартість послуг, зазначених в п. 2.1 цього Договору орієнтовно складає 40 000,00 грн. Представництво інтересів Клієнта в суді під час супроводження судової справи в Господарському суді Дніпропетровської області 4 000,00грн., за одне судове засідання (у разі наявності). Відповідно до п. 6.2. Договору, докладний перелік та вартість Послуг зазначається та фіксується Сторонами в Акті надання послуг. Пунктом 6.5. Договору передбачено, що оплата послуг, визначених в п. 2.1. цього Договору здійснюється протягом 30 календарних днів з дати набрання чинності Рішення Господарського суду Дніпропетровської області. На виконання п. 6.6 Договору Адвокатом оформлено Акт надання послуг від 30.08.2024 №3008/24 у загальному розмірі - 38 000 грн. Акт надання послуг підписаний Сторонами. Позивач (ПВП «ДВН») претензій по об`єму та строкам надання послуг немає;

-при укладенні Договору на надання правничої допомоги між ПВП «ДВН» та адвокатом Левченко І.І. було допущено технічну помилку, а саме: зазначено дату 17.07.2024, хоча фактично Договір на надання правничої допомоги укладено Сторонами - 17.06.2024;

-витрати на професійну правничу допомогу становлять 38 000,00 грн., що підтверджується наданими до суду наступними документами: 1. копія Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2024; 2. копія Акту надання послуг №3008/24 від 30.08.2024;

-незважаючи на те, що заяву ПВП «ДВН» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково, на нашу думку, суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану оцінку представленим доказам, вирішивши питання їх належності і допустимості. Аргументи апеляційної скарги на додаткове рішення не спростовують висновку суду попередньої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди Відповідача (Апелянта) з ухваленим у справі додатковим рішенням. А також, вважаємо, що судом за результатами розгляду справи ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.10.2024, у даній справі, визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2779/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 29.01.2025 об 11:40 год.

15.01.2025 від представника позивача до ЦАГС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, якою просить: залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області - без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року по справі №904/2779/24 без змін. Розгляд справи проводити без моєї участі.

У судове засідання 29.01.2025 з`явився представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач не забезпечив явку повноважного представника, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 29.01.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови ЦАГС.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019р. у справі №910/15944/17, від 19.02.2019р. у справі №917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 12.01.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.; детальний розрахунок та документальне підтвердження понесених позивачем витрат, буде надано за результатами розгляду справи.

03.09.2024 з використанням системи «Електронний суд» позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з наданням відповідних доказів, тобто в межах п`ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, після ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024 у даній справі.

В обґрунтування суми понесених витрат на правову допомогу в розмірі 38 000,00 грн., позивачем надано копії наступних документів:

-договір про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2024, укладений між ПВП ДВН та адвокатським об`єднанням;

-акт надання послуг №3008/24 від 30.08.2024;

-ордер серії ВІ №1231535 від 17.07.24р., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ№3379 від 18.03.20р. Левченко І.І.

Згідно з умовами договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2024 адвокат зобов`язується надати клієнту послуги з правового супроводження судової справи в господарському суді Дніпропетровської області за позовом клієнта до ПрАТ ДТРЗ про стягнення грошових коштів за договором, у тому числі, провести роботу з аналізу матеріалів справи, формування правової позиції, аналізу та збирання доказової бази, підготовка (складання) позовної заяви до суду, підготовка (складання) процесуальних документів по справі в суді першої інстанції. Перелік наданих юридичних послуг фіксується сторонами в акті надання послуг (п.2.1).

Вартість послуг, зазначених в п. 2.1. цього договору, орієнтовно складає: правове супроводження судової справи в господарському суді Дніпропетровської області за позовом клієнта до ПрАТ ДТРЗ про стягнення грошових коштів за договором, у тому числі, проведення роботи з аналізу матеріалів справи, формування правової позиції, аналізу та збирання доказової бази, підготовка (складання) позовної заяви до суду, підготовка (складання) процесуальних документів по справі в суді першої інстанції - 40 000,00 грн.; представництво інтересів клієнта в суді під час супроводження судової справи в господарському суді Дніпропетровської області - 4 000,00 грн., за одне судове засідання (у разі наявності) (п.6.1) Докладний перелік та вартість послуг зазначається та фіксується сторонами в акті надання послуг (п.6.2). Після надання частини послуг, або повного об`єму послуг, адвокат оформлює акт надання послуг, про що повідомляє клієнта, який зобов`язаний підписати акт надання послуг, або надати обґрунтовані зауваження до наданих послуг. Якщо клієнт не підписав акт надання послуг та не надав свої зауваження до наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту складання акту, акт вважається таким, що погоджений та підписаний сторонами, без зауважень клієнта (п.6.6). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.9.1). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та діє протягом 1 року з моменту його укладення (п.9.2)

Відповідно до акта надання послуг №3008/24 від 30.08.2024 виконавцем за договором про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2024, адвокатом Левченко І.І., надано наступну правову допомогу позивачу:

№п/пНайменування робіт, послугКількістьОд.Ставка за годинуВартість1.Вивчення та правовий аналіз ситуації.2год.2 000,004 000,002.Формування пакету документів та складення позовної заяви.4год.2 000,008 000,003.Формування пакету документів та складення Заяви про забезпечення позову3год.2 000,006 000.004.Формування пакету документів та складення Відповіді на відзив3год.2 000,006 000,005.Формування пакету документів та складення письмових пояснень3год.2 000,006 000,006.Участь у судових засіданнях.2год.4 000,008 000,00Всього 17 38 000,00Зі змісту акта вбачається, що загальна вартість послуг склала 38 000 грн. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Колегія суддів, здійснивши аналіз наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, констатує, що доводи апеляційної скарги про їх необґрунтованість та неспівмірність, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що послуга, визначена у п.1 Акта: «вивчення та правовий аналіз ситуації» охоплюється послугою зі складення позовної заяви, тому, окремому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Стосовно такої складової послуг, визначених у пунктах 2, 3, 4, 5 Акта, як «формування пакету документів», апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта та зазначає, що така послуга не потребує спеціальної освіти та не може вважатися послугою з надання правової допомоги.

У свою чергу, витрати на правову допомогу за «складення позовної заяви» не є підтвердженими матеріалами справи, адже позовна заява була подана керівником позивача з використанням системи «Електронний суд» 24.06.2024, а договір про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Левченко І.І. було укладено лише 17.07.2024. Аргументи позивача про технічну описку в даті договору, судом апеляційної інстанції взято до уваги, проте відхиляються, оскільки таке твердження не спростовує того факту, що витрати на правничу допомогу є документально підтвердженими починаючи з 17.07.2024, з моменту укладення відповідного договору. Доказів виправлення такої описки, наприклад, шляхом укладення додаткової угоди до договору тощо, матеріали справи не містять.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).

Таким чином, з огляду на відсутність документального підтвердження надання правової допомоги в частині складення позовної заяви адвокатом Левченко І.І., у їх відшкодуванні необхідно відмовити у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Судом першої інстанції було відмовлено у відшкодуванні витрат за послугу «складення заяви про забезпечення позову», оскільки у забезпеченні позову було відмовлено. Водночас, заява про забезпечення позову була подана разом з позовною заявою від 24.06.2024, відтак, витрати на її складення є непідтвердженими в силу наведених вище підстав, тому, відшкодуванню не підлягають.

Стосовно послуги «складення відповіді на відзив», колегія суддів погоджується з доводами скаржника про завищеність її вартості 6000 грн. (3 год х 2000 грн.), з огляду на зміст та об`єм останньої, відтак, на переконання апеляційного господарського суду співрозмірними з виконаною роботою та витраченим часом адвоката є витрати на її складення у сумі 4000 грн. (2 год. х 2000 грн.).

Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

Таким чином, оскільки письмові пояснення не є заявою по суті справи, з огляду на об`єм та зміст останніх, суд погоджується із доводами апелянта про те, що витрати позивача на правову допомогу в частині складення додаткових письмових пояснень в розмірі 6000 грн. (3 год х 2000 грн.) не відповідають критерію необхідності.

Схожий за змістом правовий висновок міститься у додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що участь адвоката Левченко І.І. в судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області 18.07.2024 та 06.08.2024 у даній справі підтверджена матеріалами справи (відповідними протоколами судових засідань), є дійсною та необхідною послугою для захисту інтересів позивача, відтак, відповідні витрати відлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 8000 грн. (2 год. х 4000 грн., відповідно до п.6.1. договору).

Відтак, судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов`язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також врахувавши доводи апеляційної скарги, які частково знайшли своє підтвердження, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, судова колегія вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Дніпропетровської області, підлягають зменшенню до 12 000,00 грн., в іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу в наступному обсязі: складення відповіді на відзив (4000 грн.), участь адвоката Левченко І.І. в судових засіданнях 18.07.2024, 06.08.2024 (8000 грн.) в розмірі 12 000,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою в Господарському суді Дніпропетровської області.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2779/24 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції: Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на користь позивача - Приватного виробничого підприємства ДВН 12 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В решті додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2779/24 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-277, 282-284, 287-289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2779/24 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2779/24 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на користь позивача - Приватного виробничого підприємства ДВН 12 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2779/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін