Рішення
від 06.09.2024 по справі 183/2280/20
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2280/20

№ 2/183/61/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача Татарко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє кольцо», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна про визнання недійсною довіреності, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, припинення обтяжень щодо земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки, зобов`язання здійснити дії щодо повернення запису про земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням уточних вимог в останній редакції, посилається на те, що на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21 липня 2003 року їй було відведено в натурі (на місцевості) земельну ділянку ділянка площею 1 га., кадастровий номер 1223285000:01:115:0071 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та 02 січня 2004 року Новомосковською районною державною адміністрацією видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953.

У травні 2019 року позивача було викликано на допит до СУ ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДС за № 12016040000000877 від 18.11.2016 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ст. 365-2 КК України, в ході проведення слідчих дій по якому їй стало відмово, що на ім`я відповідача ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком Сергієм Вячеславовичем 27 листопада 2012 року було видано довіреність серії ВТА № 812187, якою вона, ОСОБА_1 нібито уповноважила ОСОБА_2 здійснити продаж належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 1223285000:01:115:0071.

В подальшому, як було з`ясовано в ході отримання інформації, 06 грудня 2012 року між нею, позивачем ОСОБА_1 , від імені якої виступав відповідач ОСОБА_2 на підставі вищевказаної довіреності, та відповідачем ТОВ «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р.№ 2736.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факт видачі спірної довіреності серії ВТА № 812187 на ім`я відповідача ОСОБА_2 від 27 листопада 2012 року та відповідно відчуження земельної ділянки на користь ТОВ «Присамарські сади» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р.№ 2736, оскільки відчужування земельної ділянки було здійснено без волі позивача та без її відома.

Крім того, в ході проведення слідчих дій по вищевказаному кримінальному провадженню позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською (Андрєєвою) Ганною Олегівною 30 листопада 2018 року було зареєстровано право власності за відповідачем ТОВ «Присамарські сади» щодо земельної ділянки з кадастровим номером площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232). Як підстава виникнення вказаного права власності зокрема було зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р.№ 2736, тобто той самий договір купівлі-продажу, який було здійснено без волі позивача та її відома. Таким чином, після незаконного відчуження спірної земельної ділянки площею 1 га., з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 вказана земельна ділянка, належна позивачу, незаконно була об`єднана з земельною ділянкою з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, шляхом незаконної реєстрації права власності приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною та внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В свою чергу, за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 була утворена шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1223285000:01:115:0071, 1223285000:01:115:0070, 1223285000:01:115:0069 та 1223285000:01:115:0068 приватної форми власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 16.11.2018 року. На час об`єднання земельні ділянки з зазначеними кадастровими номерами належали одній особі на праві приватної власності, а саме відповідачу ТОВ «Присамарські сади» на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р.№ 2741 та р.№ 2742, серед яких і спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р.№ 2736, на підставі яких державна реєстрація земельної ділянки була здійснена 28.11.2018 року Відділом у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тобто відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В подальшому, 06 лютого 2019 року між ТОВ «Присамарські сади» та відповідачем ТОВ «Компанія «Садовоє кольцо» (код ЄДРПОУ 32876447) було укладено договір іпотеки, серія та номер: 134, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською (Андрєєвою) Ганною Олегівною та внесено відповідні дані до Державного реєстру іпотек. Цього ж дня, тобто 06.02.2019 року приватним нотаріусом були внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме заборону на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої 28.11.2018 року відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправно було приєднано земельну ділянку належну позивачу з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Таким чином, на підставі підробленої довіреності серії ВТА № 812187, відповідач ОСОБА_2 протиправно без відома та згоди позивача здійснив відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071відповідачу ТОВ «Присамарські сади». В подальшому відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправно було утворено земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла земельна ділянка позивача з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ТОВ «Присамарські сади», який з відповідачем ТОВ «Компанія «Садовоє кольцо» уклали договір іпотеки, заставою у якому є земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла й земельна ділянка належна позивачу ОСОБА_1 з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Зазначені вище дії позивач вважає такими, що проведені з порушенням її прав як законного власника, а тому не мають правових наслідків, окрім тих, які пов`язані з приведенням сторін у попередній стан у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України.

Оскільки вона, ОСОБА_1 не видавала довіреність серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року, зокрема згоду на укладення спірного договору земельної ділянки від 06.12.2012 року за р. № 2736 щодо відчуження належної їй спірної ділянки, вказана земельна ділянка повинна бути їй повернута , шляхом витребування у добросовісного набувача, тобто відповідача ТОВ «Присамарські сади», оскільки вона вибула з володіння позивача не з її волі.

Зазначені вище обставини, порушують права позивача як власника земельної ділянки, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсною довіреність серії ВТА № 812187 від 27 листопада 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком Сергієм Вячеславовичем, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 здійснити продаж земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та Товариством зобмеженою відповідальністю«Присамарські сади»(код ЄДРПОУ 36640159) відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071;

- витребувати із незаконного чужого володіння ТОВ «Присамарські сади» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Присамарські сади» на земельну ділянку площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232, номер запису про право власності: 29276151, дата та час державної реєстрації: 30.11.2018 року, 14:37:11, приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш Ольга Петрівна);

- припинити обтяження у виді державної реєстрації заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки за номером 134 від 06.02.2019 року щодо земельної ділянки площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (запис № 30175638, дата та час державної реєстрації: 06.025.2019 року, 17:33:35, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна), з одночасним скасуванням запису з Державного реєстру іпотек за № 30175451 (дат та час державної реєстрації: 06.02.2019 року, 17:24:30 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, яка була утворена шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1223285000:01:115:0071, 1223285000:01:115:0070, 1223285000:01:115:0069 та 1223285000:01:115:0068 та щодо якої 28.11.2018 року здійснено державну реєстрацію Відділом у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснити дії щодо повернення запису щодо земельної ділянки площею 1 га. (кадастровий номер 1223285000:01:115:0071), яка відведена у приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації за № 808 від 21.07.2003 року для ведення особистого селянського господарства до попереднього стану в Державному земельному кадастрі, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Одночасно з позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов, шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 до набрання законної сили рішення суду та заборонити будь-яким фізичним чи юридичним особам вчиняти особисто, чи через інших осіб будь-які дії, пов`язанні з відчуженням, передачею в оренду, тощо земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 до набрання законної сили рішення суду, заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно, а також нотаріусам, як суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом вчинення будь-яких реєстраційних дій (в тому числі, але не виключно, реєстрацію прав власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження тощо), пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданострок для усунення її недоліків.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову позивачу ОСОБА_1

21 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунула недоліки первісної.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року зобов`язано Слідче управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 40) надати на адресу суду оригінал довіреності серії ВТА номер 812187 від 28 листопада 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергієм Вячеславовичем, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 здійснити продаж земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року зобов`язано Слідчий відділ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Площа Троїцька, 2-А) надати на адресу суду оригінал довіреності серії ВТА номер 812187 від 27 листопада 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергієм Вячеславовичем, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 здійснити продаж земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Леніна 17/361), на вирішення якої експерту поставлено наступні запитання: -чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності серії ВТА номер 812187 від 28.11.2012 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком Сергієм Вячеславовичем, ОСОБА_1 , чи іншою особою ?Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року у справі було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Леніна 17/361), на вирішення якої експерту поставлено наступні запитання: -чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності серії ВТА номер 812187 від 27.11.2012 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком Сергієм Вячеславовичем, ОСОБА_1 , чи іншою особою? Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Татарко О.О. вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в останній редакції уточненої позовної заяви, просив позов задовольнити.

У відзиві представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вимоги не визнав, просив у позові відмовити, оскільки вимоги необґрунтовані та належними доказами не підтверджені. Зокрема зазначив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, площею 1 га., яка була відведена у приватну власність позивача ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації за № 808 від 21.07.2003 року для ведення особистого селянського господарства, було здійснено державним кадастровим реєстратором відповідно до наданих повноважень та у визначеному законодавством порядку, під час об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1223285000:01:115:0071, 1223285000:01:115:0070, 1223285000:01:115:0069 та 1223285000:01:115:0068, внаслідок чого було сформовано та зареєстровану одну земельну ділянку площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013. Обставини протиправності набуття спірної земельної ділянки кадастровий номер 1223285000:01:115:0071 відповідачем ТОВ «Присамарські сади» зумовлені начебто підробленою довіреністю, яку позивач не надавала та відповідно до якої вказана земельна ділянка вибула з її власності поза її волею та без її відома. Разом з тим, вказані обставини на час вчинення відповідних дій з об`єднання земельних ділянко з кадастровими номерами1223285000:01:115:0071, 1223285000:01:115:0070, 1223285000:01:115:0069 та 1223285000:01:115:0068 в одну земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 за обставинами справи можливо є результатом протиправних дій інших сторонніх осіб, в зв`язка з чим не могли бути відомі державному кадастровому реєстратору та не можуть зумовлювати настання його юридичної відповідальності за такі протиправні дії інших осіб чи визнання протиправними його дій за вказаних обставин, як стверджує позивач. Просив звернути увагу на те, що факт вчинення дій з розпорядження земельною ділянкою позивача не підтверджується жодним доказом в доданих до позовних заяви матеріалах та обґрунтовується лише посиланням на матеріали кримінального провадження № 12016040000000877, проте судове рішення за результатами розгляду вказаного кримінального провадження з преюдиційно встановленим фактом підроблення довіреності позивача відсутнє, самі докази на підтвердження цих обставин не підтверджені долученим стороною позивача висновком експерта, а тому вказані обставини не доведені позивачем. Крім того вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснити дії щодо повернення запису щодо земельної ділянки площею 1 га. (кадастровий номер 1223285000:01:115:0071), оскільки вчинення вказаних дій є технічно неможливим з огляду на ті обставини, що державна реєстрація цієї земельної ділянки під час об`єднання земельних ділянок та формування земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 була скасована, а кадастровий номер 1223285000:01:115:0071 перенесено до архівного шару.

Відповідач ОСОБА_2 та представникивідповідачів ТОВ«Присамарські сади»,ТОВ «Компанія«Садовоє кольцо»,кожен окремо,в судовезасідання нез`явилися,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленіналежним чином,клопотання провідкладення розглядусправи,зокрема клопотанняпро розгляд справи без їх участі, а також відзиву на позовну заяву до суду не подавали.

Третя особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) О.П. та приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Г.О., кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що у справі виступає декілька відповідачів, кожен з них про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від одного з них надійшов відзив, суд не вбачає підстав для ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою осіб в судове засідання, які приймають участь у справі, суд 06.09.2024 року розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, дійшов такого висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦКУкраїни встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст.12і13 ЦПК Українизасади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3ст.12 ЦПК Україникожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивачі, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, мають довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, якіпорушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом їх цивільні права.

Відповідачі, зі свого боку, зобов`язані довести обставини, посилаючись на які вони заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Приписами статей78,81 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21 липня 2003 року було відведено в натурі (на місцевості) земельну ділянку ділянка площею 1 га., кадастровий номер 1223285000:01:115:0071 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та 02 січня 2004 року Новомосковською районною державною адміністрацією видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953,зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284.

Позивач посилається на те, що у травні 2019 року її було викликано на допит до СУ ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДС за № 12016040000000877 від 18.11.2016 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ст. 365-2 КК України, в ході проведення слідчих дій по якому їй стало відмово, що на ім`я відповідача ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком Сергієм Вячеславовичем 27 листопада 2012 року було видано довіреність серії ВТА № 812187, якою ОСОБА_1 нібито уповноважила ОСОБА_2 здійснити продаж належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 1223285000:01:115:0071.

В той же час, позивач ОСОБА_1 наголошує на тому, що вона не видавала довіреність серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року, зокрема згоду на укладення спірного договору земельної ділянки від 06.12.2012 року за р. № 2736 щодо відчуження спірної земельної ділянки площею 1 га., з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Так, згідно довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренком Сергієм Вячеславовичем за р. № 515 вбачається, що позивач ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 12.04.2001 року), РНОКПП НОМЕР_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 уповноважила відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , розпоряджатися, продати належну їй земельну ділянку, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, територія Орлівщинської сільської ради. Кадастровий номер 1223285000:01:115:0071 з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, за ціну та на умовах згідно його розсуду.

Судом встановлено,що 30листопада 2018року приватнимнотаріусом Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу АндрєєвоюГ.О.за відповідачемТОВ «Присамарськісади» булозареєстровано правовласності наземельну ділянку площею 4га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232; номер запису про право власності: 29276151). Підстава виникнення права власності: договори купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р. № 2736, р.№ 2741 та р.№ 2742; витяг з Державного земельного кадастру, сері та номер: НВ-1206919242018, виданий 28.11.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 204799535 від 19 березня 2020 року.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 06 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2736, ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_1 , посвідченої 27 листопада 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С.В. за р. № 515, продав ТОВ «Присамарські сади» земельну ділянку площею 1,000 га., кадастровий номер 1223285000:01:115:0071, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого 02.01.2004 року на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21.07.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284. Продаж земельної ділянки було вчинено за 21688,00 грн.

Згідно відповідей Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.08.2023 року за вих. № 29-4-0.332-4829/2-23, від 15.09.2023 року за вих. № 2-4-0.332-5449/2-23 та від 02.10.2023 року за вих. № 2-4-0.332-5774/2-23, за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 була утворена шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1223285000:01:115:0071, 1223285000:01:115:0070, 1223285000:01:115:0069 та 1223285000:01:115:0068 приватної форми власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 16.11.2018 року. На час об`єднання земельні ділянки з зазначеними кадастровими номерами належали одній особі на праві приватної власності, а саме відповідачу ТОВ «Присамарські сади» на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на підставі яких державна реєстрація земельної ділянки була здійснена 28.11.2018 року Відділом у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тобто відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Разом з тим, технічна документація із землеустрою на вищевказані земельні ділянки у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.08.2023 року за вих. № 29-4-0.332-4829/2-23 також вбачається, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером1223285000:01:115:0071 розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площа 0,1000 га., форма власності приватна. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 02.01.2004 року. на даний час земельна ділянка має статус архівної. Крім того, за інформацією відділу № 6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953 від 02 січня 2004 року, який виданий на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21.07.2003 року.

Судом встановлено, що 06 лютого 2019 року між ТОВ «Присамарські сади» та відповідачем ТОВ «Компанія «Садовоє кольцо» (код ЄДРПОУ 32876447) було укладено договір іпотеки, серія та номер: 134, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською (Андрєєвою) Ганною Олегівною та внесено відповідні дані до Державного реєстру іпотек. Цього ж дня, тобто 06.02.2019 року приватним нотаріусом були внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме заборону на земельну ділянку площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої 28.11.2018 року входить земельна ділянкаплощею 1 га., з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 204799535 від 19 березня 2020 року.

Позивач посилається на те, що на підставі підробленої довіреності серії ВТА № 812187, відповідач ОСОБА_2 протиправно без її відома та згоди здійснив відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 відповідачу ТОВ «Присамарські сади». В подальшому відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправно було утворено земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла земельна ділянка позивача з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ТОВ «Присамарські сади», який з відповідачем ТОВ «Компанія «Садовоєкольцо» уклали договір іпотеки, заставою у якому є земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла й земельна ділянка належна позивачу ОСОБА_1 з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог в частині визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.Ніхто не може бути протиправнопозбавлений права власності. Право приватноївласності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вже було встановлено, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.08.2023 року за вих. № 29-4-0.332-4829/2-23 вбачається, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площа 0,1000 га., форма власності приватна. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 02.01.2004 року. на даний час земельна ділянка має статус архівної. Крім того, за інформацією відділу № 6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953 від 02 січня 2004 року, який виданий на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21.07.2003 року.

Відповідно до п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (який був чинним на час приватизації земельної ділянки позивачем ОСОБА_1 ) право приватної власності громадян на земельні ділянки, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акту на право приватної власності на землю.

Згідно Інструкції «Про порядок складання, видачі (заміни) і зберігання державних актів на право користування землею», затвердженої Міністерством сільського господарства СРСР від 07.09.1976 року, земельна ділянка, що передається у власність або надається у постійне користування, розташована на території кількох районних Рад депутатів трудящих, державні акти на право власності на землю і право постійного користування землею видаються окремо на території кожної Ради депутатів трудящих.

Згідно до приписів ч. 1 ст. 22 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент видачі Державного акту позивачу ОСОБА_1 ) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Нормами ч. 1 ст. 22 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент видачі Державного акту позивачу ОСОБА_1 ) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр»земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

З огляду на наведене позивач ОСОБА_1 набула право власності на законних підставах, а тому є власником спірної земельної ділянки площею 1 га., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 02 січня 2004 року згідно розпорядження № 808 від 21 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284.

В той же час судом встановлено, що земельна ділянка площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 належна позивачу ОСОБА_1 , була об`єднана з земельною ділянкою з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013.

Встановлено,що 30листопада 2018року приватнимнотаріусом Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу АндрєєвоюГ.О.за відповідачем ТОВ «Присамарськісади» булозареєстровано правовласності наземельну ділянку площею 4га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232; номер запису про право власності: 29276151). Підстава виникнення права власності: договори купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р. № 2736, р.№ 2741 та р.№ 2742; витяг з Державного земельного кадастру, сері та номер: НВ-1206919242018, виданий 28.11.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 204799535 від 19 березня 2020 року.

За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013 була утворена шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1223285000:01:115:0071, 1223285000:01:115:0070, 1223285000:01:115:0069 та 1223285000:01:115:0068 приватної форми власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 16.11.2018 року. На час об`єднання земельні ділянки з зазначеними кадастровими номерами належали одній особі на праві приватної власності, а саме відповідачу ТОВ «Присамарські сади» на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р.№ 2741 та р.№ 2742, серед яких і спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р.№ 2736, на підставі яких державна реєстрація земельної ділянки була здійснена 28.11.2018 року Відділом у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тобто відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 06 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_1 , посвідченої 27 листопада 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С.В. за р. № 515, продав ТОВ «Присамарські сади» земельну ділянку площею 1,000 га., кадастровий номер 1223285000:01:115:0071, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого 02.01.2004 року на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21.07.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284. Продаж земельної ділянки було вчинено за 21688,00 грн.

Згідно висновків експерта № 2722-21 від 22 жовтня 2021 року та № 2853-22 від 22 грудня 2022 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис» довіреності серії ВТА № 812187 від 27 листопада 2012 року, виданої від імені ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Мазуренком С.В. за р.№ 515, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пунктах 1 та 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними, суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків;відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Так, частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Загальні вимоги до письмової форми правочину встановлені у статті 207 ЦК України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, підставою для визнання довіреності недійсною на підставі статті 225 ЦК України може бути лишеабсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, встановивши відсутність волевиявлення позивача ОСОБА_1 на видачу спірної довіреності серії ВТА № 812187 на ім`я відповідача ОСОБА_2 від 27 листопада 2012 року та відповідно відчуження спірної земельної ділянки площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 на користь відповідача ТОВ «Присамарські сади» на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, що встановлено висновками експерта Дніпропетровського науково-дослідного інститут судових експертиз № 2722-21 від 22 жовтня 2021 року та № 2853-22 від 22 грудня 2022 року, проведених відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про судову експертизу" державною спеціалізованою установою, які є допустимими доказами на підтвердження позиції позивача про неналежність її підпису у оспорюваній довіреності, що є правовою підставою, передбаченою статями 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними довіреності ВТА № 812187 від 27 листопада 2012 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).

Суд вважає, що визнання довіреності недійсною не є належним й ефективним способом захисту прав позивача та не призведе до реального відновлення порушених прав останньої на відміну від визнання недійсним самого договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21, провадження № 61-748св23

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та ТОВ «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) відносно земельної ділянки площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 - підлягають задоволенню. В той час як вимоги про визнання довіреності недійсною задоволенню не підлягають, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав в цій частині не є належним й ефективним та не призведе до реального відновлення порушених прав позивача на відміну від визнання недійсним самого договору купівлі-продажу.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог в частинні скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 належна позивачу ОСОБА_1 , була об`єднана з земельною ділянкою з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013.

В той же час, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.08.2023 року за вих. № 29-4-0.332-4829/2-23 вбачається, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером1223285000:01:115:0071 розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площа 0,1000 га., форма власності приватна. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 02.01.2004 року. на даний час земельна ділянка має статус архівної. Крім того, за інформацією відділу № 6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953 від 02 січня 2004 року, який виданий на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 808 від 21.07.2003 року.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Частинами 6, 7 та 8 ст. 16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровийномер земельноїділянки неможе бутиприсвоєний іншійземельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить пункт 114 Поряду ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051.

Зокрема, пунктами 60-61 Поряду ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 17.10.2012року №1051 передбачено,що Запису Поземельнійкнизі скасовується(поновлюється)Державним кадастровимреєстратором напідставі рішеннясуду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

Як встановлено вище, на підставі підробленої довіреності серії ВТА № 812187, відповідач ОСОБА_2 протиправно без відома та згоди позивача здійснив відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 відповідачу ТОВ «Присамарські сади». В подальшому відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було утворено земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла земельна ділянка позивача з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ТОВ «Присамарські сади», який з відповідачем ТОВ «Компанія «Садовоє кольцо» уклали договір іпотеки, заставою у якому є земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла й земельна ділянка належна позивачу ОСОБА_1 з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Враховуючи той факт, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) відносно земельної ділянки площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 судом визнано недійсним, а тому реєстрація права власності на земельну ділянку площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої увійшла земельна ділянка позивача з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ТОВ «Присамарські сади», підставою для якої слугував недійсний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, здійснено з порушенням прав позивача ОСОБА_1 як законного власника земельної ділянки площею 1 га., а тому не мають правових наслідків, окрім тих, які пов`язані з приведенням сторін у попередній стан у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

З огляду на вказані фундаментальні права і гарантії, серед яких основоположним є право приватної власності, які гарантуються кожній особі як основним законом України так і міжнародним нормативним актом, суд зобов`язаний належним чином перевіряти докази, що надані сторонами та сприяти захисту такого права.

В той же час необхідно зауважити, що частина 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» прямо передбачає можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним скасуванням кадастрового номеру земельної ділянки та припиненням усіх речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 2ст. 373 ЦК Україниправо власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Така ж норма закріплена уст. 321 ЦК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, лише у випадках і в порядку, встановленихзаконом, а примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановленихзаконом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

За положеннямистатті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями140,143 Земельного кодексу Українинаведено вичерпний перелік позбавлення права власності на земельну ділянку, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 6 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року№Л.5-рп/2005 держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність передзаконом, соціальну спрямованість економіки.Основний Закон Українигарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.Земельний кодекс Україниє одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати надане їм права користування земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 1 Першого доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права. Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на спрямованим справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника( справа «Стреч проти Сполученого Королівства», справа «Рисовський проти України»), де Європейський Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (справа «Броньовський проти Польщі»).

Частиною 2ст. 13 ЦК Українипередбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152ЗКшляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбаченихзаконом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно дост. 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилається позивач, вчинення відповідних дій з боку відповідачів, суттєво порушують та обмежують права позивача щодо користування та розпорядження нерухомим майном, зокрема позивач позбавлена права щодо володіння, користування та розпорядження належною їй спірною земельною ділянкою.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог в частинні скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та припинення обтяжень щодо земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В той же час, відповідності до присів п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'' державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статей 6,11 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'' організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Стаття 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Суд зазначає, що Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. (Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Дане твердження узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 48/340 та від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17.

Саме лише наявність у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право особи на майно не презюмує правомірність набуття такого права, а тому пункт 1 частини першої статті 2 та частина п`ята статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в контексті того, що відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом) не свідчать про необхідність ігнорування судом дослідження обставин правомірності набуття відповідного речового права особи на майно у спорі, який спрямований на захист такого права.

У постанові Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 910/1671/20 зроблено висновок, що Державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідніреєстраційні дії.

При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування такого запису, якщо його наявність порушує права чи охоронюванізаконом інтереси позивача.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться в тому числі на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Статтею 3 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'' визначено, що Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', державній реєстрації підлягають виключно заявлені правата їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності, в тому числі й особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України '' Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'' у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Як встановлено вище, 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. за відповідачем ТОВ «Присамарські сади» було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232; номер запису про право власності: 29276151). Підстава виникнення права власності: договори купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р. № 2736, р. № 2741 та р. № 2742; витяг з Державного земельного кадастру, сері та номер: НВ-1206919242018, виданий 28.11.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 204799535 від 19 березня 2020 року.

Судом встановлено, що 06 лютого 2019 року між ТОВ «Присамарські сади» та відповідачем ТОВ «Компанія «Садовоє кольцо» (код ЄДРПОУ 32876447) було укладено договір іпотеки, серія та номер: 134, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською (Андрєєвою) Ганною Олегівною та внесено відповідні дані до Державного реєстру іпотек. Цього ж дня, тобто 06.02.2019 року приватним нотаріусом були внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме заборону на земельну ділянку площею 4 га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, до складу якої 28.11.2018 року входить земельна ділянка площею 1 га., з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 204799535 від 19 березня 2020 року.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) відносно земельної ділянки площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071 судом визнано недійсним, при цьому інші договори купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року за р. № 2734, р.№ 2741 та р. № 2742 на земельну ділянку площею 3 га. в судовому порядку недійсними не визнавались, а тому є чинними, у зв`язку з чим державна реєстрація права власності за відповідачем ТОВ «Присамарські сади» на земельну ділянку площею 4 га., кадастровий 1223285000:01:150:0013 підлягає скасуванням з одночасним визнанням та припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, а саме:скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Присамарськісади»(код ЄДРПОУ 36640159) на земельну ділянку площею 4 га., кадастровий номер 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232; номер запису про право власності: 29276151; дата, час державної реєстрації: 30.11.2018 року 14:37:11, державний реєстратор: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєва Ганна Олегівна), з одночасним: припиненням обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 30175638) та у вигляді іпотеки (номер запису про обтяження: 30175451), зареєстровані 06 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвою Ганною Олегівною відносно земельної ділянки площею 4 га., кадастровий номер 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, підстава обтяження: договір іпотеки від 06.02.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловською (Андрєєвою) Ганною Олегівною за р.№ 134, виключивши відповідні записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та визнанням права власності за: ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 02 січня 2004 року згідно розпорядження № 808 від 21 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284, та ТОВ «Присамарськісади» наземельну ділянкуплощею 3га., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р. № 2741 та р. № 2742.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог в частинні витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, суд виходить з наступного.

Як встановленовище,30листопада 2018року приватнимнотаріусом Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу АндрєєвоюГ.О.за відповідачем ТОВ «Присамарськісади» булозареєстровано правовласності наземельну ділянку площею 4га., з кадастровим номером 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232; номер запису про право власності: 29276151). Підстава виникнення права власності: договори купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р. № 2736, р.№ 2741 та р.№ 2742; витяг з Державного земельного кадастру, сері та номер: НВ-1206919242018, виданий 28.11.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 204799535 від 19 березня 2020 року.

Судом визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) відносно земельної ділянки площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодою щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапилоу володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 не підписувала довіреність на ім`я відповідача ОСОБА_2 , на підставі якої було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 га., тобто відсутнє волевиявлення позивача на відчуження належної їй земельної ділянки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача ТОВ «Присамарські сади».

При цьому, суд вважає, що відповідач ТОВ «Присамарські сади» є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки площею 1 га. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, оскільки відповідач ТОВ «Присамарські сади» при вчиненні правочину не знав і не міг знати про відсутність у продавця (тобто відповідача ОСОБА_2 , який діяв від імені позивача ОСОБА_1 на підставі підробленої довіреності) прав на відчуження цієї земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Встановивши, що спірна земельна ділянка площею 1 га. вибула із володіння її власника, тобто позивача ОСОБА_1 поза волею останньої на підставі підробленої довіреності, суд дійшов висновку про витребування цієї земельної ділянки з володіння відповідача ТОВ "Присамарські сади».

При цьому,суд враховує інтереси позивача ОСОБА_1 , як власника спірної земельної ділянки, яка здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника ОСОБА_1 , яка позбулася володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача ТОВ "Присамарські сади», який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6статті 81 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1.Судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір на загальну суму 6959,20 грн., в тому числі 840,80 грн. - за вимогу про визнання недійсною довіреності, в задоволенні якої судом було відмовлено.Отже, сума судового збору, що підлягає до стягнення складає 6118,40 грн. (6959,20 грн. 840,80 грн.), а тому з відповідачів ТОВ «Присамарські сади», ТОВ «Компанія «Садовоє кольцо» та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2039,47 грн., з кожного.

Крім того, під час розгляду справи позивачем були понесені витрати за проведення судових почеркознавчих експертиз в загальній сумі 17298,24 грн., що підтверджується актом здачі-приймання висновку експерта № 2722-21 від 22.10.2021 року та № 2853-22 від 22.12.2022 року, а тому суд вважає, що саме з відповідач ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню зазначена вище сума.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-82, 89, 141-142, 258-259, 263-268, 272-273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє кольцо», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна про визнання недійсною довіреності, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, припинення обтяжень щодо земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки, зобов`язання здійснити дії щодо повернення запису про земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольгою Петрівною за р. № 2736, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якої виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діяв на підставі довіреності серії ВТА № 812187 від 27.11.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) відносно земельної ділянки площею 1 га. з кадастровим номером 1223285000:01:115:0071.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 га., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 02 січня 2004 року згідно розпорядження № 808 від 21 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 4 га., кадастровий номер 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованої за Товариством зобмеженою відповідальністю«Присамарські сади»(код ЄДРПОУ 36640159), з одночасним:

-скасуванням кадастрового номеру 1223285000:01:150:0013;

-припиненням усіх речових прав Товариства зобмеженою відповідальністю«Присамарські сади»(код ЄДРПОУ 36640159) на земельну ділянку площею 4 га., кадастровий номер 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області поновити запис у Поземельній книзі відносно земельної ділянки площею 1 га. (колишній кадастровий номер 1223285000:01:115:0071), цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 02 січня 2004 року згідно розпорядження № 808 від 21 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (код ЄДРПОУ 36640159) на земельну ділянку площею 4 га., кадастровий номер 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1712703412232; номер запису про право власності: 29276151; дата, час державної реєстрації: 30.11.2018 року 14:37:11, державний реєстратор: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєва Ганна Олегівна), з одночасним:

-припиненням обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (номер запису про обтяження:30175638) та у вигляді іпотеки (номер запису про обтяження: 30175451), зареєстровані 06 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвою Ганною Олегівною відносно земельної ділянки площею 4 га., кадастровий номер 1223285000:01:150:0013, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, підстава обтяження: договір іпотеки від 06.02.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловською (Андрєєвою) Ганною Олегівною за р.№ 134, виключивши відповідні записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

та визнанням права власності за:

- ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112953, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 02 січня 2004 року згідно розпорядження № 808 від 21 липня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:04:126:00284;

- Товариством зобмеженою відповідальністю«Присамарські сади»на земельнуділянку площею 3га., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06 грудня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Поляруш Ольгою Петрівною за р. № 2734, р.№ 2741 та р.№ 2742.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 17298,24 грн. (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім грн. 24 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2039,47 грн. (дві тисячі тридцять дев`ять грн. 47 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє кольцо» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2039,47 грн. (дві тисячі тридцять дев`ять грн. 47 коп.).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2039,47 грн. (дві тисячі тридцять дев`ять грн. 47 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади», код ЄДРПОУ 36640159, місцезнаходження за адресою: 51280, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Українська, буд. 257;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє кольцо», код ЄДРПОУ 32876477, місцезнаходження за адресою: 49021, м. Дніпро, вул. Симиренківська, буд. 4-А, кімн. 411;

- відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39835428, місцезнаходження за адресою: 49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А;

- третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_5 ;

- третя особа: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, місцезнаходження за адресою: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, Дніпровський район, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48-Б, приміщ. 5;

- третя особа: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 16 вересня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький


Суд	Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	06.09.2024
Оприлюднено	04.02.2025
Номер документу	124861326
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Городецький Д. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.09.2024 по справі 183/2280/20НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —183/2280/20

Рішення від 06.09.2024

Рішення
від 06.09.2024 по справі 183/2280/20
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ