Рішення

від 22.01.2025 по справі 902/954/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2025 р. Cправа № 902/954/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури (вул. Волонтерів, 15а, м. Гайсин, Гайсинський, район, Вінницька область, 23700) в інтересах держави в особі Бершадської міської ради (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Гайсинський, район, Вінницька область, 22400)

до: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки

за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,

представників сторін:

прокурора Паук В.В. за посвідченням;

позивача не з`явився;

відповідача Рижавський С.С. згідно ордеру (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №51/1-2376вих-24 від 27.08.2024 (вх. № 993/24 від 02.09.2024) першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської ради з вимогами до громадянина ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Оскільки відповідачем у справі вказано громадянина ОСОБА_1 (фізичну особу, що не є підприємцем), суд, у відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України здійснив запит (вих. № 902/954/24/1015/242 від 03.09.2024) до Центру надання адміністративних послуг Бершадської міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані (в т.ч. дату народження), що містяться в картотеці реєстраційного обліку Центру надання адміністративних послуг Бершадської міської ради про громадянина ОСОБА_1 у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.

04.09.2024 на електронну адресу суду надійшов лист Центру надання адміністративних послуг Бершадської міської ради № 828 від 04.09.2024, скріплений електронним цифровим підписом начальника відділу-державного реєстратора відділу "Центру надання адміністративних послуг" Сергія Лещенка, в якому надано відповідь на запит суду та повідомлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 09.09.2024, постановив позовну заяву Гайсинської окружної прокуратури № 51/1-2376вих-24 від 27.08.2024 залишити без руху та встановив прокурору строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 51-3642вих-24 від 13.04.2024, що надійшла до суду 16.09.2024, прокурором усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 17.09.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/954/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.10.2024.

За результатами слухання справи 10.10.2024, судом відкладено підготовче засідання на 07.11.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Разом з цим зобов`язано Бершадську міську раду надати пояснення з обґрунтуванням (актуалізацією) власної актуальної правової та процесуальної позиції у справі №902/954/24.

25.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло пояснення № б/н від 25.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/10506/24 від 25.10.2024) представника Бершадської міської ради Скакун С.В. на виконання п. 4 ухвали суду від 10.10.2024.

Суд, ухвалою від 07.11.2024 продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/954/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.11.2024.

28.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло пояснення № б/н від 28.11.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/11726/24 від 28.11.2024) представника відповідача - адвоката Рижавського С.С., в якому останній наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши пояснення № б/н від 28.11.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/11726/24 від 28.11.2024) представника відповідача - адвоката Рижавського С.С., суд, з урахуванням ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, прийняв пояснення до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 19.12.2024, про що 28.11.2024 постановлено протокольну ухвалу.

За результатами слухання справи 19.12.2024, судом, з урахуванням клопотання №б/н від 17.12.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/12483/24 від 17.12.2024) представника відповідача - адвоката Рижавського С.С., відкладено розгляд справи по суті на 21.01.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. При цьому судом зобов`язано представника відповідача надати докази в підтвердження наявності у нього хвороби на дату судового засідання.

19.12.2024 на електронну адресу суду надійшло заперечення № 51-4720вх-24 від 18.12.2024 скріплене електронним цифровим підписом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Ірини Кічук на письмові пояснення представника відповідача від 28.11.2024. Означене заперечення 24.12.2024 надійшло засобами поштового зв`язку.

15.01.2025, на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2024, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 15.01.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/425/25 від 15.01.2025) представника відповідача - адвоката Рижавського С.С. з доказами в підтвердження наявності у нього хвороби на дату судового засідання.

Суд, ухвалою від 17.01.2025 постановив судове засідання, що призначене на 21.01.2025 провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Доручено Бершадському районному суду Вінницької області забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції за участю представника громадянина Цуканова Андрія Володимировича.

20.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 20.01.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/552/25 від 20.01.2025) прокурора у справі Паука В.В. про долучення витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Фермерського господарства "Дана плюс" до матеріалів справи.

21.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 21.01.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/582/25 від 21.01.2025) представника відповідача - адвоката Рижавського С.С. про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог.

На визначену судом дату (21.01.2025) представник відповідача з`явився в режимі відеоконференції. Прокурор у справі взяв участь в судовому засіданні в залі суду.

Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на клопотання, що наведене в прохальній частині пояснення № б/н від 25.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/10506/24 від 25.10.2024) про розгляд справи за відсутності представника Бершадської міської ради.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

З урахуванням неявки представника позивача, суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши клопотання № б/н від 20.01.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/552/25 від 20.01.2025) прокурора у справі Паука В.В., судом задоволено останнє та долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Фермерського господарства "Дана плюс" до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.01.2025, суд, заслухавши вступне слово прокурора у справі та представника відповідача, провів стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, та оголосив перерву в судовому засіданні в межах дня до 12 год 40 хв.

Після закінчення перерви суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати 22.01.2025 вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в позовній заяві зазначає, що під час опрацювання даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації Бершадської міської ради в межах здійснення заходів представницької діяльності встановлено порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Гайсинського району Вінницької області.

Як зазначає прокурор, розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації № 43 від 26.01.2006 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на землю громадянину ОСОБА_2 на території Лісниченської сільради.

28.01.2006 між Бершадською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець на підставі розпорядження Бершадської РДА № 43 від 26.01.2006, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 30,2858 га для створення фермерського господарства, яка знаходиться на території Лісничанської сільради.

Прокурор зазначив, що 08.02.2006 на підставі рішення засновників, у тому числі ОСОБА_2 , проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Дана плюс".

На переконання прокурора з моменту створення ФГ "Дана плюс" земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га перебували у користуванні ФГ "Дана плюс".

Разом з тим, 07.04.2015 відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області ліквідовано ФГ "Дана плюс" як юридичну особу, що згідно з пунктом 8.3 Договору оренди землі та ст. 34 Закону України "Про оренду землі" є підставою для його припинення у зв`язку з ліквідацією орендаря.

Однак, як зазначив прокурор, спірні земельні ділянки не було повернуто до комунальної власності, натомість ОСОБА_2 до 01.11.2022 (дата смерті) продовжував ними користуватися.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. (спадкова справа № 54/2024), після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 успадкував право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.04.2024 за № 577 та № 578 та Витягом про реєстрацію зазначених свідоцтв в Спадковому реєстрі № 76565501.

В подальшому 11.04.2024 ОСОБА_1 як спадкоємець права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га звернувся до Бершадської міської ради з заявою на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, загальною площею 30,2857 га.

Проте на даний час ОСОБА_1 право оренди на вказані ділянки не зареєстроване, відповідні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

У поясненнях позивач підтримує позовні вимоги, серед іншого, зазначає про те, що набувши відповідну правосуб`єктність, саме до створеного фермерського господарства перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством як на час укладення договору оренди ОСОБА_2 , так і на даний час не передбачено обов`язку заміни сторони орендаря на юридичну особу - ФГ "Дана плюс", шляхом оформлення додаткових угод до договору оренди.

Бершадська міська рада звертає увагу на те, що право оренди земельної ділянки для створення фермерського господарства не є особистим правом ОСОБА_2 та відповідно до зазначених вище положень та ст. 31 Закону України "Про оренду землі" підлягало припиненню у зв`язку з ліквідацією юридичної особи-орендаря ФГ "Дана Плюс", а орендні відносини на підставі договору оренди, укладеного між Бершадською РДА та ОСОБА_2 , підлягали припиненню. Сама ж земельна ділянка підлягала поверненню власнику.

Незважаючи на припинення 24.04.2015 ФГ "Дана Плюс" як юридичної особи, ОСОБА_2 продовжував утримувати спірні земельні ділянки та не повернув їх у володіння та розпорядження держави - в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке на час припинення ФГ "Дана Плюс" у відповідності до положень ст. ст. 15, 122 Земельного кодексу України було розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Подальше користування та утримання ОСОБА_2 спірних ділянок без створення фермерського господарства свідчить про порушення ним вищенаведених положень законодавства та договору оренди.

До своєї смерті ОСОБА_2 використовував спірні земельні ділянки усупереч вимогам закону, а тому в силу закону він не міг передати неіснуюче право у спадщину, а його спадкоємці не могли успадкувати таке право після його смерті у листопаді 2022 року.

У поясненнях відповідач, заперечує проти позову. Суть заперечень, серед іншого, зводиться до того, що ФГ "Дана плюс" не могло мати в оренді земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га, так як вони були надані ОСОБА_2 із присвоєнням кадастрових номерів додатковою угодою до Договору від 17.08.2018 №555, тобто через три роки і чотири місяці після ліквідації ФГ "Дана плюс".

Таким чином додатковою угодою до Договору від 17.08.2018 № 555 було підтверджено право оренди земельних ділянок ОСОБА_2 , збільшено розмір орендної плати та замість однієї земельної ділянки надано дві земельні ділянки з різними кадастровими номерами.

З урахуванням наведеного, на думку відповідача твердження прокурора, що з моменту припинення (ліквідації) ФГ "Дана плюс" одночасно припинено дію договору оренди від 28.01.2006 року на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га не має правового підґрунтя, адже, як на момент створення так і на момент ліквідації ФГ "Дана плюс" не існувало земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га, а тому знаходитися в оренді ФГ "Дана плюс" зазначені земельні ділянки не могли.

У запереченнях на пояснення прокурор акцентує увагу, що відповідно до витягів з Державного земельного кадастру державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 та 0520482800:01:000:0999 здійснена 04.02.2006 на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.01.2006, розроблених Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК".

Прокурор зазначає, що з моменту припинення ФГ "Дана плюс" одночасно припинено дію договору оренди від 28.01.2006 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га, а тому право оренди означених земельних ділянок не могло бути успадковане в силу відсутності цього права у спадкодавця.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації № 43 від 26.01.2006 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на землю громадянину ОСОБА_2 на території Лісниченської сільради (т. 1 а.с. 63).

Пунктом 2 Розпорядження вирішено надати громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 30,2858 га з земель резервного фонду Лісниченської сільради в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства та встановити орендну плату в розмірі 125 грн в рік за 1 га.

28.01.2006 між Бершадською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі (т. 1 а.с. 27-28), за яким орендодавець на підставі розпорядження Бершадської РДА № 43 від 26.01.2006, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства, яка знаходиться на території Лісничанської сільради.

Відповідно до п. 1.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,2858 га у тому числі: 30,2858 га ріллі із земель резерву.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 2.1 Договору).

За умовами пункту 4.1 Договору земельна ділянка передається в оренду: для створення фермерського господарства на умовах оренди.

Пунктом 4.2 Договору визначено цільове призначення земельної ділянки: для сільськогосподарського призначення.

Згідно із п. 6.1 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 8.1 Договору).

Положенням пункту 8.2 Договору визначені випадки припинення дії договору, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 8.3 Договору).

Відповідно до п. 8.6 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

На підставі проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 04.02.2006 Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК" в Державному земельному кадастрі 04.02.2006 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520482800:01:002:0286, розташованої на території Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області, площею 26,0146 та, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для створення фермерського господарства, та земельної ділянки з кадастровим номером 0520482800:01:001:0999, розташованої на території Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області, площею 4,2711 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для створення фермерського господарства.

Після формування ділянок (реєстрації їх в ДЗК) договір оренди землі від 28.01.2006 зареєстровано у філії ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2006 за № 040682500286.

Фермерське господарство "Дана плюс" створено 08.02.2006 засновником ОСОБА_2 про що до Єдиного державного реєстру внесені відомості про господарство за № 11481020000000249.

Згідно із п. 4.13 Статуту Фермерське господарство "Дана плюс" засновано на орендованій земельній ділянці.

Відповідно до п. 10.1 Статуту в процесі діяльності ФГ до складу його учасників можуть бути прийняті родичі, які виявлять бажання спільно вести ФГ, визнаватимуть та дотримуватись його положень.

Входження нових учасників відбувається на підставі рішенням Зборів, яке набуває чинності з дня внесення відповідних змін до статуту ФГ (п. 10.2 Статуту).

За умовами п. 14.6 Статуту діяльність ФГ вважається припиненою з моменту вилучення його з державного реєстру.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав право оренди за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га (реєстраційний номер нерухомого майна 1743462205204) зареєстровано 11.01.2019, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29873751 та на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га (реєстраційний номер нерухомого майна 1743477205204) зареєстровано 11.01.2019, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45073068.

Рішення про реєстрацію прийнято на підставі договору оренди землі № б/н від 28.01.2006 укладеного між Бершадською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2

04.10.2010 сторонами внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.01.2006 (т. 1 а.с. 29), зокрема, пункт 1 викладено в новій редакції такого змісту: "В оренду передається земельна ділянка по Лісничанській сільській раді, площею 30,2858 га в тому числі: резервний фонд: 30,2858 га ріллі".

Господарський суд Вінницької області, ухвалою від 07.04.2015 ліквідував ФГ "Дана плюс" як юридичну особу, про що 24.04.2015 за № 11481170013000249 внесено запис до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - ФГ "Дана плюс".

17.08.2018 між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Орендар) укладено Додаткову угоду № 555 про внесення змін до договору оренди землі від 28.01.2006, якою визначено, що в оренду надано земельні ділянки загальною площею 30,2857 га, з них:

- 26,0146 га кадастровий номер 0520482800:01:002:0286;

- 4,2711 га кадастровий номер 0520482800:01:000:0999.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. (спадкова справа № 54/2024), після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 успадкував право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.04.2024 за № 577 та № 578 та Витягом про реєстрацію зазначених свідоцтв в Спадковому реєстрі № 76565501.

11.04.2024 ОСОБА_1 як спадкоємець права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га звернувся до Бершадської міської ради з заявою на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, загальною площею 30,2857 га.

З підстав викладеного, та оскільки Бершадською міською радою повідомлено про недостатність фінансування та відсутність коштів для сплати судового збору, перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 22.10.2019 у справі № 914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Суд звертає увагу, що до моменту звернення з позовом до суду, прокурором здійснювалось листування стосовно відповідного питання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа № 912/2385/18.

У позовній заяві зазначено, що Бершадська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами.

Зважаючи на викладене, в даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Бершадська міська рада.

Гайсинська окружна прокуратура звернулася до Бершадської міської ради з листами № 51/1-1745вих24 від 25.06.2024 та № 51/1-2268вих24 від 14.08.2024 (т. 1 а.с. 84-87, 89-90), в яких з огляду на встановлені порушення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просила, зокрема повідомити про те, чи вживатимуться/будуть вживатись Бершадською міською радою заходи щодо розірвання договору оренди землі від 28.01.2006, у зв`язку із ліквідацією Фермерського господарства "Дана плюс" шляхом звернення до реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 30,2858 га та заходи щодо скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 10.04.2024 Цуканову Андрію Володимировичу на право оренди земельних ділянок загальною площею 30,2858 га з подальшим скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

У відповідь Бершадська міська рада листом № 01-14/1472 від 01.07.2024 та (т. 1 а.с. 88) повідомила, що заходи щодо розірвання договору оренди землі від 28.01.2006 не вживались, а тому в разі наявності порушень, під час використання земельних ділянок площами 26,0146 га з кадастровим номером 0520482800:01:002:0286 та 4,2711 га з кадастровим номером 0520482800:01:001:0999 не заперечує щодо звернення Гайсинською окружною прокуратурою з відповідним позовом в інтересах міської ради.

В подальшому листом № 01-14/1792 від 16.08.2024 (т. 1 а.с. 91) Бершадська міська рада проінформувала Гайсинську окружну прокуратуру, що заходи щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 10.04.2024 Цуканову А.В. в частині права оренди та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не вживались та вживатись не будуть, оскільки згідно наказу фінансового управління Бершадської міської ради від 19.12.2021 № 2 бюджет міської ради коштів на сплату судового збору не передбачає. Натомість міська рада не заперечує щодо звернення Гайсинською окружною прокуратурою з відповідним позовом в інтересах Бершадської міської ради.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказав прокурор, не відреагував на стверджуване порушення належним чином, заходів захисту відповідних інтересів, зокрема, у судовому порядку, самостійно не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення № 51/1-2372вих-24 від 27.08.2024, адресоване Бершадській міській раді, про наявність підстав та намір представництва інтересів держави в особі останньої в суді.

Отже, зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, про підтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтованість звернення до суду в інтересах держави в особі Бершадської міської ради.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.

За змістом ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції чинній на момент укладення договору) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Статтею 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до приписів ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом ч. 1, 2, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції чинній на час укладення договору оренди землі від 28.01.2006) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації № 43 від 26.01.2006 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на землю громадянину ОСОБА_2 на території Лісниченської сільради.

В подальшому, 28.01.2006 між Бершадською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець на підставі розпорядження Бершадської РДА № 43 від 26.01.2006, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства, яка знаходиться на території Лісничанської сільради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство "Дана плюс" створено 08.02.2006 засновником ОСОБА_2 про що до Єдиного державного реєстру внесені відомості про господарство за № 11481020000000249.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1,5,7,8,12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18.

Таким чином, з моменту реєстрації ФГ "Дана плюс" як юридичної особи орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га, наданих ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, стало ФГ "Дана плюс".

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 та 0520482800:01:000:0999 здійснена 04.02.2006 на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.01.2006, розроблених Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК".

Поряд з цим, суд відзначає, що з урахуванням вищевикладеного спростовується твердження відповідача, що ФГ "Дана плюс" не могло мати в оренді земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га.

Нормами статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, ліквідації юридичної особи-орендаря.

За умовами п. 8.3 Договору, договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 35 Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції від 06.11.2014) діяльність фермерського господарства припиняється у разі, зокрема, ліквідації фермерського господарства.

Положеннями частини першої статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється лише шляхом реорганізації або ліквідації.

Згідно із частиною п`ятою вказаної статті юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 110 ЦК України в становлено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Загальний порядок ліквідації юридичної особи визначений у статті 111 ЦК України. Загальна процедура ліквідації юридичної особи також передбачає низку обов`язкових дій - погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи, а не запис про скасування її державної реєстрації.

Статтею 35 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що діяльність фермерського господарства припиняється у разі: 1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Аналогічні положення відображені у пп. 14.1.1 Статуту ФГ "Дана Плюс".

Отже, ліквідація юридичної особи - це встановлена законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи, і першочерговою умовою ліквідації законодавство визначило саме рішення її учасників про ліквідацію.

Господарським судом Вінницької області, ухвалою від 16.06.2014 у справі №902/748/14 порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Дана Плюс" (код ЄДРПОУ 34143709, адреса: вул. Залізнична, 1, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400), а постановою від 28.10.2014 у справі № 902/748/14, серед іншого, визнано боржника - Фермерське господарство "Дана Плюс" (код ЄДРПОУ 34143709) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

30.10.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про визнання ФГ "Дана Плюс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, поданого до суду 07.04.2015 в межах справи № 902/748/14, наявність майнових активів банкрута не встановлено.

Господарський суд Вінницької області, ухвалою від 07.04.2015 ліквідував ФГ "Дана Плюс" як юридичну особу.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.04.2015 внесено запис про припинення юридичної особи Фермерського господарства "Дана Плюс.

Відповідно до ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак, з огляду на положення Закону України "Про оренду землі" та п. 8.3 Договору оренди землі від 28.01.2006, його дія припинилась у зв`язку з ліквідацією юридичної особи-орендаря.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ст. 34 Закону України "Про оренду землі").

Згідно пункту 6.1 Договору оренди землі від 28.01.2006, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Водночас, доказів повернення земельних ділянок за кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га матеріали справи не містять.

Жодних інших доказів законності набуття громадянином ОСОБА_2 права користування спірними земельними ділянками не надано. Натомість, такі земельні ділянки підлягали поверненню власнику у зв`язку припиненням дії Договору оренди землі від 28.01.2006.

Крім того, суд наголошує на тому, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі № 906/516/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Бершадською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_2 зареєстровано право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га.

З огляду на зазначене, суд наголошує на тому, що скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимоги прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за громадянином ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом суд зазначає таке.

Статтею 22 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Згідно ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство" майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, право на оренду земельної ділянки переходить до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" (частина 1 статті 7 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц). При цьому згідно з положеннями частина 1 статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" до складу цілісного майнового комплексу фермерського господарства, права в якому можуть бути успадковані, входить не лише майно та майнові права, а й майнові та інші зобов`язання.

Після створення фермерського господарства юридичні права і обов`язки за договором оренди землі від 28.01.2006, наданої ОСОБА_2 для створення фермерського господарства, фактично перейшли від ОСОБА_2 як фізичної особи - засновника господарства до ФГ "Дана плюс" як юридичної особи. Відтак, право оренди спірних ділянок у ОСОБА_2 як фізичної особи з цього часу припинилося.

В подальшому, Господарським судом Вінницької області ухвалою від 07.04.2015 ліквідовано ФГ "Дана плюс" як юридичну особу, про що 24.04.2015 за №11481170013000249 внесено запис до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - ФГ "Дана плюс".

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом № 577 від 10.04.2024 та № 578 від 10.04.2024, за ОСОБА_1 в порядку спадкування оформлено право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га, надані у 2006 році ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Таким чином, ОСОБА_2 на час своєї смерті не мав права оренди спірних земельних ділянок, а відтак вказане право не могло перейти в порядку спадкування від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Отже, з моменту створення ФГ "Дана плюс" як юридичної особи, у ОСОБА_2 , як засновника фермерського господарства, право оренди земельних ділянок фактично припинилось, а тому таке право не могло бути успадковане в силу відсутності цього права у спадкодавця.

Наведене є підставою для застосування щодо спірних у справі свідоцтв положень статті 1301 Цивільного кодексу України, яка передбачає визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому необхідно зауважити, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 27.06.2023 у справі №752/18506/20, аналіз зазначеної норми цивільного права свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені виданням такого свідоцтва.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності за позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган (пункт 102 постанови Великої Палата Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 38-ОТГ від 10.12.2020, актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Бершадська міська рада (Бершадська міська територіальна громада) прийняла у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га та 520482800:01:000:0999 площею 4,2711 га.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором 05.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Бершадською міською радою (номер відомостей про речове право: 40051408).

На території України з 12.03.2020 оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність прокурором пропущена за заявленими вимогами.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 12 112,00 грн покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10.04.2024 громадянину ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), номер у спадковому реєстрі НТЕ 172374, зареєстроване в реєстрі за № 578, на право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за громадянином ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482800:01:002:0286 площею 26,0146 га.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10.04.2024 громадянину ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), номер у спадковому реєстрі НТЕ 172373, зареєстроване в реєстрі за № 577, на право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за громадянином ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520482800:01:001:0999 площею 4,2711 га.

Стягнути з громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 12 112 грн 00 коп.

Примірник рішення надіслати Гайсинській окружній прокуратурі, Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу та представнику відповідача - адвокату Рижавському С.С. - до електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 03 лютого 2025 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Залізнична, 1, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)