Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/173/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/173/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

прокуратури - Баклан Н. Ю.,

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

відповідача - Сайко Ю. В.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Нечая О. В.

від 08.08.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданова С. О., Євсіков О. О., Корсак В. А.

від 07.10.2024

за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Північний офіс Держаудитслужби

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 05.07.2021, № 2 від 13.10.2021 та № 5 від 17.01.2022 до договору № 24 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2021 та стягнення 343 167,94 грн безпідставно сплачених коштів.

Позов обґрунтований тим, що спірні додаткові угоди до договору, за якими зменшено обсяги поставки товару при збільшенні ціни за одиницю товару, не відповідають тендерній документації; укладені сторонами всупереч інтересам держави, за відсутності на це підстав, а саме без жодного обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткових угод, що свідчить про порушення положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11.01.2021 Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на веб-порталі публічних закупівель "Рrоzоrrо" було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UА-2021-01-11-000152-b про закупівлю товару - м`ясо (яловичина охолоджена (тазостегнова або лопаткова частина)) (Код згідно ДК 021:2015 (CPV:2008): 15110000-2). Очікувана вартість становила 6 300 000 грн. Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету.

За результатами розгляду тендерних пропозицій до аукціону допущено двох учасників, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" та Приватне підприємство "РОСА".

24.02.2021 здійснено розкриття тендерних пропозицій та визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат", у зв`язку з поданням економічно вигіднішої пропозиції з ціною 6 230 000 грн.

09.03.2021 між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" (постачальник) було укладено договір, згідно з умовами якого:

- постачальник зобов`язується протягом дії договору поставляти замовникові продукцію харчової промисловості - м`ясо (яловичина охолоджена (тазостегнова або лопаткова частина)) (Код згідно ДК 021:2015 (CPV:2008): 15110000-2), зазначену у специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору);

- істотні умови договору не повинні змінюватися після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, передбачених чинним законодавством України, а саме, зокрема:

зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передавання товару, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 1.3 договору);

- ціна за одиницю товару, яка зазначена в договорі, може бути підвищена не раніше 90 днів з дня укладення договору (пункт 1.4 договору);

- ціна договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 6 230 000 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та в порядку встановленому чинним законодавством України (пункти 4.1, 4.2 договору).

У специфікації, що є додатком № 1 до договору, визначено найменування товару - м`ясо (яловичина охолоджена (тазостегнова або лопаткова частина), його кількість - 35 000 кг, ціну за 1 кг - 178,00 грн та загальну вартість - 6 230 000 грн.

Відповідно до висновку Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі від 12.04.2021 № 143 під час проведення процедури закупівлі UА-2021-01-11-000152-b замовником при визначенні очікуваної вартості предмета закупівлі порушено пункт 3 розділу 2 та пункт 1 розділу 3 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 275. З огляду на встановлене порушення законодавства у сфері закупівель, Північний офіс Держаудитслужби зобов`язав здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом приведення істотних умов договору, зокрема у частині ціни за одиницю товару, у відповідність до середньоринкових цін протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку.

Листом від 20.04.2021 № 35-1540 Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надало заперечення до висновку, зі змісту яких вбачається, що ціна за одиницю товару замовником торгів визначалася на підставі моніторингу ринкових цін вказаного товару та з урахуванням даних Державної служби статистики України. При цьому згідно з технічними та якісними характеристиками предметом закупівлі є "яловичина охолоджена (тазостегнова або лопаткова частина) - полуфабрикат м`ясний натуральний без кістки у вигляді великих шматків. Маса одного шматка повинна бути не менше 3 кг. Вітчизняного виробництва. ДСТУ 4589-2006. Шматки м`яса свіжі червоного кольору, без грубої з`єднувальної тканини. Без сторонніх запахів. Без ГМО. Фасоване у тарі виробника (постачальника) з використанням харчової плівки.". Крім того, визначення очікуваної вартості предмета закупівлі здійснювалося з урахуванням очікуваного рівня інфляції, транспортних витрат та навантажувально-розвантажувальних робіт з постачання товару поступово (дрібними партіями) відповідно до замовлення на 72 адреси дошкільних навчальних закладів та навчально-виховних комплексів Деснянського району міста Києва.

Додатковою угодою від 05.07.2021 № 1 до договору сторони погодили збільшення ціни за 1 кг товару з 178,00 грн до 187,00 грн та зменшення кількості товару з 35 000 кг до 33 934,893 кг, що відображено в оновленій специфікації. На підтвердження підвищення ціни на продукцію, що є предметом закупівлі, відповідачем було надано експертний висновок Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати від 29.06.2021 № ЧК-338.

Додатковою угодою від 13.10.2021 № 2 до договору сторони погодили збільшення ціни за 1 кг товару до 194,00 грн та зменшення кількості товару до 33 691,959 кг, що відображено в оновленій специфікації. На підтвердження підвищення ціни на продукцію, що є предметом закупівлі, відповідачем було надано експертний висновок Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати від 05.10.2021 № ЧК-644.

Додатковою угодою від 20.12.2021 № 3 до договору сторони продовжили строк дії договору до 28.02.2022.

Додатковою угодою від 30.12.2021 № 4 до договору сторони погодили зменшення ціни договору у зв`язку зі зниженням обсягів закупівлі на 30,90 грн.

Додатковою угодою від 17.01.2022 № 5 до договору сторони погодили збільшення ціни договору на 1 245 993,82 грн та кількості товару до 40 114,448 кг, що відображено в оновленій специфікації.

Додатковою угодою від 18.02.2022 № 6 до договору сторони погодили зменшення ціни договору на 67,62 грн та зменшення кількості товару до 6 422,30 кг, що відображено в оновленій специфікації.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі № 910/173/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. При цьому, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо;

- надані відповідачем експертні висновки Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати № ЧК-338 від 29.06.2021 та № ЧК-644 від 05.10.2021 зазначеним вимогам відповідають, містять початкові та актуальні (на момент складання висновків) середньо-ринкові дрібно-оптові ціни товару, тобто дозволяють дійти висновку про коливання ціни на товар в бік її збільшення на 10,2 та 10,7 відсотків відповідно;

- згідно із наявним у матеріалах справи висновком експерта № 02/02-23 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 16.03.2023, складеного судовим експертом Чередніченком П. В. (далі - висновок експерта), вартість продукції харчової промисловості - м`ясо (яловичина охолоджена (тазостегнова або лопаткова частина)) (Код згідно ДК 021:2015 (CPV:2008): 15110000-2), що поставлялася відповідно до договору в період з 09.03.2021 по 17.01.2022 є такою, що відповідає рівню ринкової вартості продукції на той час (питання 1). Відповідно до висновків по питаннях 2 - 4, у періоди з 09.03.2021 по 05.07.2021, з 05.07.2021 по 13.10.2021 та з 13.10.2021 по 17.01.2022 на ринку м. Києва відбувалось коливання ціни на продукцію харчової промисловості - м`ясо (яловичина охолоджена (тазостегнова або лопаткова частина)) (Код згідно ДК 021:2015 (CPV:2008): 15110000-2), що поставлялася відповідно до Договору, у вигляді постійного рівномірного зростання споживчих цін на яловичину. Ринкова вартість на вказаний товар станом на 05.07.2021 збільшилась на 5,8% в порівнянні з 09.03.2021 й за вищезазначеною тенденцією ринку, ціна за 1 кг яловичини за Договором станом на 05.07.2021 мала б складати 188,32 грн. Ринкова вартість на вказаний товар станом на 13.10.2021 збільшилась на 10,4% в порівнянні з 05.07.2021 й за вищезазначеною тенденцією ринку, ціна за 1 кг яловичини за Договором станом на 13.10.2021 мала б складати 206,45 грн. Ринкова вартість на вказаний товар станом на 17.01.2022 збільшилась на 8,2% в порівнянні з 13.10.2021 й за вищезазначеною тенденцією ринку, ціна за 1 кг яловичини за Договором станом на 17.01.2022 мала б складати 209,91 грн;

- судами прийнято висновок експерта як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що визначена в договорі ціна товару відповідає його ринковій вартості, а також того, що в періоди з 09.03.2021 по 05.07.2021, з 05.07.2021 по 13.10.2021 та з 13.10.2021 по 17.01.2022 відбувалось коливання ціни на товар, що поставлявся за договором, у вигляді постійного рівномірного зростання споживчих цін;

- укладенням додаткових угод №№ 1, 2 до договору сторонами не була збільшена ціна за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, і таке збільшення відбувалося не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- додаткова угода № 5 від 17.01.2022 не визначає нової ціни за 1 кг товару, оскільки згідно із пунктом 5 цієї угоди інші умови договору залишились незмінними і обов`язковими до виконання сторонами, тому до правовідносин сторін, що виникли на підставі цієї угоди, підлягає застосуванню ціна за 1 кг товару, що визначена у додатковій угоді № 2 від 13.10.2021, а саме в розмірі 194,00 грн, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині також відхиляються;

- враховуючи, що стягнення безпідставно сплачених коштів є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від встановлення судами обставин недійсності додаткових угод № 1 від 05.07.2021 та № 2 від 13.10.2021 до договору, то в задоволенні позовної вимоги про стягнення 343 167,94 грн слід також відмовити, оскільки основні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження Заступник керівника Київської міської прокуратури визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зазначив, що в порушення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судом апеляційної інстанції застосовано статті 5, 7, 8, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 203, 215 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18,від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, у подібних правовідносинах. Заступник керівника Київської міської прокуратури також наголосив, що судами першої та апеляційної інстанцій в порушення статей 2, 13, 74, 80, 165 Господарського процесуального кодексу України взято до уваги в якості доказу висновок експерта від 16.03.2023 № 02/02-23 за відсутності підтвердження надсилання (надання) його копії іншому учаснику справи - Деснянській окружній прокуратурі міста Києва. На думку скаржника, суди, надавши перевагу доводам відповідача, залишили поза увагою доводи прокуратури щодо наявності підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить: закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23; у разі відсутності підстав для закриття касаційного провадження у даній справі, - залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

5. Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, Суд зазначає таке.

У справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про задоволення позову щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, виходила з того, що: - у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі; - у справі № 922/2321/22 встановлено, що загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії становить 92 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

У справі № 912/898/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсними додаткові угод до договору про закупівлю та стягнуто кошти, виходив з того, що: - п`ятьма спірними додатковими угодами від 11.09.2017, від 12.09.2017, від 13.09.2017, від 14.09.2017 та від 15.09.2017 збільшено ціну товару за договором на 10% кожного разу по кожній окремій угоді; - з метою укладання цих угод відповідач звертався до Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради з листами, в яких просив підняти ціну постачання картоплі за договором на 10% за кожним зверненням. Вказані пропозиції мотивовано сезонним коливанням цін та подорожчанням закупівельної ціни на картоплю свіжу. До вказаних листів за їх змістом будь-які документи не додавались; - відповідно до довідки Комунального підприємства "Олександрійській центральний ринок" судами було встановлено, що вартість картоплі в період з 11.09.2017 по 15.09.2017 була сталою, а отже коливання ціни на картоплю у вказаний період відсутнє.

У справі № 915/346/18 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою визнано недійсними додаткові угод до договору про закупівлю, виходив з того, що: - уклавши додаткові угоди №2 та №3 сторонами було двічі збільшено ціну договору на 9,9 % та 9,4 %; - відповідачами не надано доказів того, що відбулось коливання ціни на природний газ.

У справі № 913/308/18 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у позові про визнання недійсною додаткової угоди до договору на постачання природного газу та повернення безпідставно сплачених коштів, виходив з того, що: - наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження рівня ціни на газ на момент укладення договору; - дійшовши до висновку про укладення спірної додаткової угоди за підстав коливання ціни, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам, що підтверджують таке коливання.

У справі № 915/1868/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсними додаткові угод до договору про закупівлю, виходив з того, що: - висновок Миколаївської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів дизельного палива, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору. Відповідно, дані, викладені у висновках Миколаївської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договору; - загальне збільшення ціни за одиницю товару становить 26, 5 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

У справі № 907/788/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, яким визнано недійсними додаткові угоди до договору на постачання природного газу, виходив з того, що: - згідно з додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару майже на 30%; - надані відповідачем довідки не підтверджують коливання ціни на природний газ тричі впродовж періоду з 01.10.2018 по 05.10.2018.

У справі № 913/166/19 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, яким визнано недійсними додаткові угоди до договору на постачання природного газу та стягнуто безпідставно отримані кошти, виходив з того, що: - надані відповідачем-2 довідка та експертний висновок взагалі не містять інформації саме щодо коливання ціни на природний газ; - довідка (лист) Харківської торгово-промислової палати від 07.02.2019, яка саме відповідем-2 і надавалася для підтвердження підвищення ціни на газ, містить інформацію про вартість природного газу для споживачів, розраховану саме на підставі прейскуранта НАК "Нафтогаз України"; - із наведеного прейскуранту витікає, що за період: грудень 2018 року - лютий 2019 року відбувалося коливання ціни на природний газ (який постачався НАК "Нафтогаз України") у сторону її зменшення.

У справі № 912/1580/18 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, виходив з того, що: - надані відповідачем 1 на підтвердження коливання ціни на товар довідки Торгово-промислової палати України та експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати інформації щодо коливання ціни на товар в межах зазначених періодів не містять; - збільшення чи зменшення ціни на природний газ, постачальником якого є ПАТ "НАК "Нафтогаз України", тобто лише один суб`єкт ринку природного газу, не може бути об`єктивним відображенням наявності факту коливання ціни на товар на всьому ринку природного газу України.

У справі № 913/368/19 Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, якою рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю газу та повернення надмірно сплачених коштів, виходив з того, що апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не дотримався вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України та, здійснюючи апеляційний розгляд справи, в порушення підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України не відобразив в своїй постанові мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, в даному випадку щодо представництва прокурором інтересів Держави в суді, викладеного відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу, не застосував норми права, які підлягали застосуванню, а саме статтю 131-1 Конституції України і статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".

У справі № 927/491/19 Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої та постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу, та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: -перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45 % шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця; - відповідач усвідомлено та цілеспрямовано діяв з метою збільшення ціни договору на 40 %, а не на реальний відсоток коливання, який існував протягом дії договору; - Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недійсність додаткових угод № 2-5, з уточненням, що такі додаткові угоди є нікчемними згідно із статтями 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.

У справі № 927/636/21 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими стягнуто з відповідача надмірно сплачені кошти, виходив з того, що: - факти коливання ціни на газ за певні періоди дії договору не було доведено відповідачем; - перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 77% шляхом укладення шести додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця; - висновки судів попередніх інстанцій, що додаткові угоди №№2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними.

У справі № 927/189/22 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсними додаткові угоди та стягнуто з відповідача надмірно сплачені кошти, виходив з того, що: - на момент укладення додаткових угод ціна на природний газ була сталою, а тому не було підстав для збільшення ціни природного газу; - згідно з додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару майже на 77,05%, що є порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

У справі № 903/383/22 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсними додаткові угоди та стягнуто з відповідача надмірно сплачені кошти, виходив з того, що: - на момент укладення додаткових угод ціна на електричну енергію була сталою, а тому не було підстав для збільшення ціни електричної енергії; - згідно з додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару на 96 %; висновки судів попередніх інстанцій, що додаткові угоди №2 - 9 до Договору до договору є недійсними в силу статті 41 Закону №922-VIII, та, відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними.

Отже, на відміну від справ №№ 922/2321/22, 912/898/18, 915/346/18, 913/308/18, 915/1868/18, 907/788/18, 913/166/19, 912/1580/18, 913/368/19, 927/491/19, 927/636/21, 927/189/22, 903/383/22, у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладенням додаткових угод №№ 1, 2 до договору сторонами не була збільшена ціна за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, і таке збільшення відбувалося не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. При цьому, у цій справі судами встановлено, що надані відповідачем експертні висновки Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати дозволяють дійти висновку про коливання ціни на товар в бік її збільшення на 10,2 та 10,7 відсотків відповідно. До того ж, у цій справі судами враховано, що висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи встановлено, що визначена в договорі ціна товару відповідає його ринковій вартості, а також те, що в періоди з 09.03.2021 по 05.07.2021, з 05.07.2021 по 13.10.2021 та з 13.10.2021 по 17.01.2022 відбувалось коливання ціни на товар, що поставлявся за договором, у вигляді постійного рівномірного зростання споживчих цін.

Відтак, відмінність у судових рішеннях у справах №№ 922/2321/22, 912/898/18, 915/346/18, 913/308/18, 915/1868/18, 907/788/18, 913/166/19, 912/1580/18, 913/368/19, 927/491/19, 927/636/21, 927/189/22, 903/383/22 та у справі, що переглядається, зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми (норм), а неоднаковими фактичними обставинами справ.

Таким чином, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за змістовним критерієм. Відтак, правовідносини у справах № № 922/2321/22, 912/898/18, 915/346/18, 913/308/18, 915/1868/18, 907/788/18, 913/166/19, 912/1580/18, 913/368/19, 927/491/19, 927/636/21, 927/189/22, 903/383/22, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Відтак, наведена Заступником керівника Київської міської прокуратури підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо інших доводів касаційної скарги, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судами неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстава касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

Водночас, щодо аргументів касаційної скарги про порушення судами статей 2, 13, 74, 80, 165 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, у разі ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом.

Заступник керівника Київської міської прокуратури наголосив, що судами першої та апеляційної інстанцій в порушення статей 2, 13, 74, 80, 165 Господарського процесуального кодексу України взято до уваги в якості доказу висновок експерта від 16.03.2023 № 02/02-23 за відсутності підтвердження надсилання (надання) його копії іншому учаснику справи - Деснянській окружній прокуратурі міста Києва.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 23.02.2023 відповідачем подано до Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву. У відзиві, крім іншого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" проінформовано суд першої інстанції про замовлення судової-товарознавчої експертизи, у зв`язку із чим відповідач клопотав визнати поважними причини неподання висновку експерта та встановлення додаткового часу для подання такого доказу.

21.03.2023 відповідачем подано до Господарського суду міста Києва копію висновку експерта.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" було подано докази надсилання зазначеної копії висновку експерта на адресу прокурора, зокрема поштове повідомленням № 0219209058083, яке наявне в матеріалах справи.

09.05.2023 прокурор ознайомився із матеріалами справи, що підтверджується відповідною розпискою.

17.05.2023 прокурором подано до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив.

Отже, прокурор був обізнаний зі змістом поданого відповідачем висновку експерта та мав можливість подати заперечення щодо зазначеного доказу, що в свою чергу свідчить про те, що порушення принципу змагальності не відбулося.

З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення судами статей 2, 13, 74, 80, 165 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/173/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/173/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець