Ухвала
від 04.02.2025 по справі 522/12273/22
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12273/22

Провадження № 1-кс/522/943/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо недотримання розумних строків та встановлення строків для закінчення досудового розслідування, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із скаргою, в якій просить встановити строк 1 (місяць) місяць з дня постановлення ухвали, для прийняття органом досудового розслідування одного з процесуальних рішень, передбачених параграфом 1 Главою 24 КПК України у кримінальному провадженні № 12022163510000561 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2022 року.

Заявник в судовому засіданні скаргу підтримав та показав, що Слідчим відділенням відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022163510000561 від 23.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 року, клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про накладення арешту було задоволено, накладено арешт на майно а саме: вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску; ключі від замку запалювання транспортного засобу марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску, спеціалізований напівпричіп марки «PEZZAІOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску.

ОСОБА_6 є власницею спеціалізованого напівпричепа марки «PEZZAІОLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 . Вказаний причіп придбано 06.02.2020 року, у особи, ім`я і прізвище якої не пам`ятає, та переоформлено у Територіальному сервісному центрі (ТСЦ) 8045 що розташований у м. Києві.

ОСОБА_7 є власником вантажного автомобіля DAF моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4 . Вказаний транспортний засіб було придбано у ОСОБА_6 , яка придбала його 06.02.2020 року.

Кримінальне провадження № 12022163510000561 розпочато на підставі заяви директора ТОВ «ЄВРОБРУК» ОСОБА_9 . Директор підприємства (виконавчий орган юридичної особи) звернувся до поліції в серпні 2022 року, обґрунтовуючи тим, що в грудні 2019 році або в січні 2020 року у ТОВ «ЄВРОБРУК» були викрадені автомобілі. На момент подачі заяви до поліції директора ТОВ «ЄВРОБРУК» ОСОБА_9 вантажний сідельний тягач марки «DAF» моделі «ТЕ 47» та спеціалізований напівпричеп марки «PEZZAIOLІ» моделі «SRA-31U-A1» не перебував у власності ТОВ «ЄВРОБРУК», а перебувало у власності ОСОБА_6 .

З матеріалів долучених слідчим разом з клопотанням про накладення арешту на майно, зокрема з протоколу допиту потерпілого вбачається, що ОСОБА_9 будучи директором ТОВ «ЄВРОБРУК» разом з ОСОБА_10 , 14.02.2017 року у сервісному центрі 5101 оформили на ТОВ «ЄВРОБРУК» сідельний тягач марки «DAF» моделі «ТЕ 47» та спеціалізований напівпричеп марки «PEZZAIOLІ» моделі «SBA-31U-A1», про що отримано відповідні документи, копії яких долучено до протоколу допиту та в подальшому передані ОСОБА_11 для подальшого користування.

Разом з тим, як вбачається з копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вищевказані транспортні засоби були зареєстровані за ТОВ «ЄВРОБРУК» ще в 2015 р.

За інформацією наявною наданою СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, станом на теперішній час досудове розслідування триває.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 219 КПК України (в редакції яка діяла на момент внесення відомостей в ЄРДР), строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину

Враховуючи зміни, які були внесені до ст. 219 КПК України та набрали чинності 01.01.2024 року, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру.

Тривалий час досудового розслідування, а також відсутність слідчих дій, вказує на те, що кримінальне провадження № 12022163510000561 не має на меті виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України, проведення в ньому досудового розслідування є формальним, та таким, що переслідує інші, ніж визначені законом цілі. В рамках кримінального провадження № 12022163510000561 не встановлено факту незаконного заволодіння транспортного засобу, не надано оцінку суперечливої поведінки директора ТОВ «ЄВРОБРУК» ОСОБА_9 .

Діючи в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 10.07.2024 року було подано скаргу керівнику Приморської окружної прокуратури м. Одеси щодо недотримання прокурорами Приморської окружної прокуратури м. Одеси розумного строку досудового розслідування.

Листом від 12.07.2024 року за підписом першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_12 , заявника було повідомлено, що начебто встановлення строків досудового розслідування суперечить нормам чинного КПК України.

Дана позиція прокуратури не відповідає Закону, адже ч. 2 ст. 28 КІІК України передбачено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні заперечували щодо задоволення скарги та просили відмовити у задоволенні скарги.

Розглянувши скаргу, вислухавши сторони, приходжу до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя, суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченого цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження.

Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом

Таким чином, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

Практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що дискримінація особи за будь-якими ознакам не допускається (рішення у справах «Chabauty v. France», «Van der Heijden v. Netherlands»).

У рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали б можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». Коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Таким чином, якщо 18-місячний строк сплив, а орган досудового розслідування не прийняв будь-якого процесуального рішення, передбаченого ст. 283 КПК (зокрема звернення до суду з обвинувальним актом чи закриття кримінального провадження), особа, права чи законні інтереси якої обмежуються, або її представник мають право на звернення до слідчого судді для закриття провадження в порядку, передбаченому в ч. 9 ст. 284 КПК України.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України імперативно встановлено, що Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).

Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінгайзен проти Австрії»).

Гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»), Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.

У п. 4 рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 наголошено, що за змістом ст. 64 Основного Закону, конституційне право кожного на правову допомогу в жодному випадку не може бути обмежено. Відповідно до Конституції положення «кожен має право на правову допомогу» (ч. 1 ст. 59) є нормою прямої дії (ч. 3 ст. 8). І навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.

Таким чином, особа, права якої обмежуються під час досудового розслідування, у силу кримінального процесуального законодавства України та практики ЄСПЛ має процесуальні права, у тому числі на захист.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України, кожен має право на те, аби обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду або відповідне кримінальне провадження було закрите.

Частиною 6 ст. 28 КПК України визначено, що інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до слідчого судді з клопотанням про встановлення процесуальних строків.

ЄЄПЛ виходить із того, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують обставини, які перешкоджають прогресу розслідування в конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання віри громадян в їх відданість принципам верховенства права та здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (рішення у справах «Риженко проти України», «Silih v. Slovenia»).

Проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні у строк, що перевищує два роки, повністю нівелює таку засаду кримінального провадження, як розумні строки, визначену в ст. 28 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 283 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Відповідно до ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, з урахуванням обставин, установлених під час відповідного кримінального провадження.

Тому використання органом досудового розслідування формулювань із приводу фактичної причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення та неприйняття відповідного процесуального рішення тривалий час є правовою підставою для встановлення слідчому, прокурору строків для проведення досудового розслідування та прийняття одного з передбачених у ч. 2 ст. 283 КПК України процесуальних рішень.

Кримінальний процесуальний кодекс України (у редакції до внесення змін Законом України № 3509-ІХ від 08.12.2023 р.) не визначало порядку обчислення строків досудового розслідування до повідомлення про підозру, проте, у розумінні практики ЄСПЛ, кримінальне провадження, де досудове розслідування, без повідомлення про підозру здійснюється тривалий час відносно третіх осіб призводить до порушення їх прав та інтересів. В цьому контексті необхідно звертати увагу на практику ЄСПЛ, яка є сталою щодо проведення ефективного офіційного розслідування та розумних строків.

Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 р., суд зазначив, що відлік перебігу розгляду кримінальної справи для вирішення питання щодо його «розумності» у сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції починається з моменту виявлення ставлення державних органів до особи як до підозрюваного або як до обвинуваченого у вчиненні злочину. Зокрема, відлік строку провадження може починатися з дня: взяття особи під варту; повідомлення її про порушення щодо неї кримінальної справи; початку досудового розслідування.

Ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їхню відданість принципам верховенства права та їхню здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження в строк, що перевищує два роки, повністю нівелює засаду кримінального провадження, визначену в ст. 28 КПК України.

Нa неприпустимість зволікання у процесуальному визначенні на відповідному етапі кримінального переслідування вказує і практика Європейського суду з прав людини, зокрема і рішення Суду «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 (заява №17283/02), згідно якого встановивши у згаданій справі, що тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Суд зауважив, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів.

Керуючись ст.ст. 303-307, 318-380 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо недотримання розумних строків та встановлення строків для закінчення досудового розслідування задовольнити частково.

Встановити розумний строк для прийняття органом досудового розслідування одного з процесуальних рішень, передбачених параграфом 1 Главою 24 КПК України у кримінальному провадженні № 12022163510000561 від 23.08.2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

04.02.2025

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення04.02.2025
Оприлюднено06.02.2025
Номер документу124903863
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування бездіяльність слідчого, прокурора

Судовий реєстр по справі —522/12273/22

Ухвала від 04.02.2025

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 04.02.2025

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 06.12.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 15.10.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Іванов В. В.

Ухвала від 15.10.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Іванов В. В.

Ухвала від 15.10.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Іванов В. В.

Ухвала від 12.09.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 03.09.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 26.06.2024

Кримінальне

Одеський апеляційний суд

Журавльов О. Г.

Ухвала від 20.06.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні