Ухвала

від 23.01.2025 по справі 947/12485/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/147/25

Справа № 947/12485/24 1-кс/947/14017/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72023160000000041, внесеного до ЄРДР 03 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, -

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 29 серпня 2024 року у ході проведення обшуку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5122783200:02:001:2778), а саме на:

-кофти спортивні (Jordan) -25 шт.;

-кофти спортивні (Stone island) -24 шт.;

-штани спортивні (Nike) -40 шт.;

-штани спортивні (Jordan) 49 шт.;

-бірки (Stone island) -119 шт.;

-бірки (Stone island) пришивні 1379 шт.;

-бірки (Jordan) пришивні -520 шт.;

-ґудзики (Stone island) -334 шт.;

-етикетки паперові (Jordan) 1250 шт.;

-етикетки паперові (Nike) -125 шт.;

-мобільний телефон «Samsung galaxy A20» S/n: НОМЕР_1 із СІМ картою з абонентським номером НОМЕР_2 ;

-швейну машинку golden Wheel CS 2614-M03 1 шт.;

-швейну машинку siruba F007H 1 шт.;

-швейну машинку golden Wheel CS 5100 -1 шт.;

-швейну машинку etype BML-373 - 1 шт.;

-швейну машинку type special S-A 10/781 1 шт.;

-швейні машинки shunfa SF747F-514M2 2 шт.;

-швейні машинки Typical type GN 7 94 7шт.;

-швейні машинки Typical type GC6150 -12 шт.;

-швейні машинки Typical type GK32500-1356 2 шт.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене у ході обшуку, майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, що у свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна, зокрема: одяг, бірки та етикетки можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення, які необхідні для подальшого проведення судових експертиз, в тому числі економічних у сфері інтелектуальної власності, оскільки імовірно містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення; мобільний телефон є носієм інформації та може містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, інформацію на предмет спілкування осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення; швейні машинки імовірно використовувалися для пошиття контрафактної продукції із неправомірним використанням знаків для товарів, відповідно до чого імовірно є засобами для вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування свої вимог вказує наступне, накладення арешту на майно можливе лише за умови, що воно отримане у порядку, передбаченому законом, і може бути доказом у справі. Майно, вилучене під час незаконного обшуку, не відповідає цим критеріям, оскільки є недопустимим доказом. Таким чином, майно, вилучене у результаті незаконного обшуку, не може бути предметом арешту. У свою чергу, в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 року у справі №947/12485/24 було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 5122783200:02:001:2778), однак, в супереч ухвали суду та вимог ч.4 ст.235 КПК України, фактичний обшук було проведено за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 5122783200:02:002:0486).

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про арешт майна.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні представник власника майна доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження завершено, шляхом направлення обвинувального акут до суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків

Мотиви апеляційного суду.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У межах доводів апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , колегія суддів має визначити можливість використання вилученого майна, як доказу у кримінальному провадження, у зв`язку із їх недопустимістю, оскільки ч.3 ст. 233 КПК України передбачено підставу для визнання встановлених внаслідок обшуку без ухвали слідчого судді доказів недопустимими.

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Тобто, обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.1КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цьогоКодексу та інших законів України.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

Відповідно до клопотання про арешт майна у провадженні Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023160000000041 від 03 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України. Вказане провадження розпочате за заявою представника ОСОБА_9 щодо неправомірних дій групи невстановлених осіб, які діючи на території Одеської обл. незаконно використовували знаки для товарів і послуг загальновідомих брендів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Puma» та інших фірм, шляхом виготовлення та реалізації контрафактної продукції, чим завдано шкоду у особливо великому розмірі.

В рамках вказаного кримінального провадження 29 серпня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5122783200:02:001:2778), у ході якого виявлено та вилучено майно (перелік якого зазначено у резолютивній частині оскарженої ухвали).

В подальшому, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу.

Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється відповідність майна критерію речових доказів у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи, крім відповідності загальним вимогам щодо порядку підготовки й постанови судових рішень, повинна містити визначені процесуальним законом відомості, зокрема, в ухвала повинна містити відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку (п. 4 ч.2 ст. 235 КК України), тобто, відображені дані, які вказують на місто чи іншу адміністративно-територіальну одиницю, вулицю, реєстраційний номер будівлі, якщо його такій будівлі надано, номер квартири, конкретну частину житла, приміщення побутового, господарського, виробничого або іншого призначення чи іншого володіння особи, транспортний засіб з найменуванням його виду, моделі та реєстраційних номерів, земельну ділянку зі вказівкою на місце її розташування відповідно до земельного кадастру та інші дані, що індивідуалізують об`єкти, які мають бути піддані обшуку.

Зі змісту ухвали слідчого судді, убачається, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5122783200:02:001:2778), у протоколі обшуку зазначено також вказану адресу (а.с.59-62; 63-68 т.1). У свою чергу, протокол обшуку не містить зауважень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які були учасниками слідчої дії, що обшук фактично проводився за іншою адресрю, ніж визначено в ухвалі слідчого судді. При цьому, у вступній частині, протоколу обшуку місцем проведення процесуальної дії зазначено адресою: м. Одеса.

Щодо твердження апелянта про те, що орган досудового розслідування при обшуку вийшов за межі дозволеного ухвалою про дозвіл на обшуку, та здійснив обшук за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 5122783200:02:002:0486), що свідчить про недопустимість доказів, отриманих внаслідок вказаної слідчої дії, апеляційний суд наголошує, що оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів з точки зору вагомості, достатності та взаємозв`язку, надається судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для застосування певного заходу забезпечення.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку дотримано вимоги правомірності втручання у право власності фізичних осіб, таке втручання є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому враховано розумність та співмірність (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, передбаченим ст.2 КПК України, оскільки іншим чином неможливо збереження речових доказів.

За таких обставин, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 170-173 КПК України, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що досудове розслідування кримінального провадження № 72023160000000041, внесеного до ЄРДР 03 травня 2023 року, закінчено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229, ч. 1 ст. 209 КК України, скерована до суду (справа № 522/1186/25; провадження по справі № 1-кп/522/1186/25).

Аналізуючи твердження апелянта, що органом досудового розслідування надана неточна інформація щодо місця, в якому проведено обшук, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторона захисту наділена правом при проведенні підготовчого судового засідання надати свої заперечення проти ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук від 27 серпня 2024 року, відповідно до частини 3 ст. 309 КПК України.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 ,- залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72023160000000041, внесеного до ЄРДР 03 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3