Постанова

від 29.01.2025 по справі 317/3823/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.01.2025 Справа № 317/3823/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/3823/20 Пр. № 22-ц/807/102/25Головуючий у 1-й інстанції: Сакоян Д.І. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Кухаря С.В.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна, про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом (т.с.1 а.с.2-26), в якому просила: - встановити факт того, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини постійно не проживала разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_3 про власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 7,4593 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом (спадкова трансмісія) після смерті баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_3 про власності на 1/2земельної ділянкиплощею 0,4005га,розташованої заадресою:Запорізька область,Запорізький район,Новоолександрівська сільськарада,кадастровий номерземельної ділянки:2322187900:01:002:2130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом (спадкова трансмісія) після смерті баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_3 про власності на1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати за ОСОБА_3 про власності на1/6 частку на квартиру АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба (з боку батька) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті баби залишилось наступне спадкове майно: земельна ділянка площею 7,4593 га, розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка площею 0,4005 га, розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя ОСОБА_6 заповіт не складала. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 є син (батько позивачки) ОСОБА_7 та донька (тітка позивачки) ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_7 .

Спадкодавець ОСОБА_6 на час відкриття спадщини постійно не проживала разом із ОСОБА_7 , відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто ОСОБА_7 та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є такими, що не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, виходячи з такого.

ОСОБА_6 у 2008 році після продажу належного їй нерухомого майна, за згодою ОСОБА_7 , відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , була зареєстрована та почала проживати разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно у лютому 2012 року ОСОБА_6 покинула зареєстроване місце проживання та більше там не з`являлась. Спочатку вона переїхала жити до своєї доньки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , а згодом у серпні 2012 переїхала жити до позивачки за адресою: АДРЕСА_5 . У вересні 2012 року ОСОБА_6 вирішила жити окремо та винайняла собі житло по АДРЕСА_6 . Відповідачка ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_3 приходили до ОСОБА_6 1-2 рази на тиждень та допомагали їй у побуті, здійснювали покупки продуктів та ліків.

З липня 2015 року по 28.02.2016 (день смерті) ОСОБА_6 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_7 .

На переконання позивачки той факт, що ОСОБА_7 , відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини мали зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не свідчить про те, що вони постійно проживали зі спадкодавцем.

Батько позивачки ОСОБА_7 на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем ОСОБА_6 та не встиг подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері, а тому він вважається спадкоємцем, який помер після відкриття спадщини в межах шестимісячного строку та таким, який не встиг прийняти спадщину, яка відкрилась після смерті його матері.

Отже, до позивачки ОСОБА_3 перейшло право на прийняття частки спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкової трансмісії за законом, у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встиг її прийняти.

26.08.2016 позивачка ОСОБА_3 подала до приватного нотаріуса Бугрім О.В. заяву про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інша спадкоємиця ОСОБА_8 (онука ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , повнорідна сестра ОСОБА_3 ) відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 .

Згідно зі спадковою справою № 30/2016 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняли ОСОБА_1 (донька ОСОБА_6 , спадкоємець першої черги за законом) та ОСОБА_3 (онука ОСОБА_6 , єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину в порядку спадкової трансмісії).

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 , не прийняли фактично спадщину після смерті ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки спадкодавець ОСОБА_6 на час відкриття спадщини постійно не проживала разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Батько позивачки ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після її смерті, а тому він не прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_6 .

Заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальні строки, які встановлені ч. 1 ст. 1270 ЦК України та спеціальні строки, які встановлені ч. 2 ст. 1276 ЦК України, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до нотаріальної контори не подавали.

Розмір частки ОСОБА_3 , як єдиного спадкоємця, яка прийняла спадщину за законом за спадковою трансмісією після смерті баби ОСОБА_6 становить: 1/2частки земельноїділянки площею7,4593га,розташованої заадресою:Запорізька область,Запорізький район,Новоолександрівська сільськарада,кадастровий номерземельної ділянки:2322187900:01:002:2020, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 1/2 земельної ділянки площею 0,4005 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бугрім О.В. № 141/02-31 від 21.02.2019 позивачці ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що не було надано документ, який підтверджує право власності померлої ОСОБА_6 на вищевказані земельні ділянки.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_7 . Після смерті батька залишилось спадкове майно у вигляді: 1/3 частки на квартиру АДРЕСА_3 ; 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .

На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 22.03.2004 Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в порядку приватизації.

Враховуючи принцип рівності часток для кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, встановлений чинним законодавством, квартира належить кожному із власників у рівних частках по 1/3 частці нерухомості.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 .

Право власності на буд. АДРЕСА_2 набуто ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Нєлєпіною Н.О. від 12.02.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 839.

Спірний будинок придбаний у період шлюбу ОСОБА_7 з відповідачкою ОСОБА_4 . Частки будинку, що є у спільній сумісній власності, виділено не було.

Таким чином, враховуючи презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , інша 1/2 частка належить відповідачці ОСОБА_4 .

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі спадковою справою № 61/2016 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняли ОСОБА_3 (донька ОСОБА_7 , яка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька), ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_7 , яка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка), ОСОБА_5 (син ОСОБА_7 , який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька).

Інша спадкоємиця ОСОБА_8 (донька ОСОБА_7 , повнорідна сестра ОСОБА_3 ) відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 .

Розмір частки ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7 становить: 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , 1/6 частки на квартиру АДРЕСА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бугрім О.В. № 142/02-31 від 21.02.2019 позивачці ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що не було надано документ, який підтверджує право власності померлого ОСОБА_7 на належне йому майно.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сакоян Д.І.(т.с.1 а.с.143).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1а.с.153-154)провадження уцій справівідкрито впорядку загального позовного провадження.

Ухвалою судупершої інстанції від 30 березня 2021 року (т.с.1а.с.237-239)зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору приватнийнотаріус Запорізькогоміського округуБугрім О.В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усуненнявід правана спадкування повернуто заявнику (т.с.1 а.с.173-176).

Ухвалою суду першої інстанції від 24 травня 2021 року (т.с.2 а.с.97-99) відмовлено в прийнятті до розгляду уточненої позовноїзаяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. про визнання права на спадкування в порядку спадкової трансмісії, визнання такою, що є єдиним спадкоємцем, визнання права власності в порядку спадкування (т.с.2 а.с.29-46).

Ухвалою суду першої інстанції від 24 травня 2021 року (т.с.2а.с.102-103) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору приватнийнотаріус Запорізькогоміського нотаріальногоокругу БугрімО.В.про встановленняфакту постійногоне проживанняна часвідкриття спадщини,визнання прававласності впорядку спадкування залишено безрозгляду в частині позовної вимоги про встановлення факту постійного не проживання на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.2 а.с.106-108) клопотання позивача ОСОБА_3 задоволено частково.

Витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу БугрімОлени Віталіївни належним чином засвідчені: копію спадкової справи № 30 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію спадкової справи № 61 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано від Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради належним чином засвідчену копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині відмовлено.

На виконання вищезазначеної ухвали до суду першої інстанції надано: - Комунальної установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради лист-відповідь (т.с.2 а.с.123); приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу БугрімОлени Віталіївни - належним чином засвідчені: копія спадкової справи № 30 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія спадкової справи № 61 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.с.2 а.с.124-170).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.2 а.с.223-225) клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено,зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна про визнання права власності в порядку спадкування до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за № 317/1075/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року (головуючий суддя Поляков О.З., судді Кухар С.В. та Крилова О.В. - т.с.2 а.с.248-254) апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 16 червня 2021 року про зупиненняпровадження у цій справі (т.с.2 а.с.223-225) залишено без змін.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.3 а.с.29) провадження у цій справі поновлено.

Ухвалою судупершої інстанції (т.с.3а.с.71-72)узадоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ФельськогоС.Л. про зупиненняпровадження у цій справі відмовлено.

Допитана у судовому засіданні 14.02.2024 року у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_3 є її кумою, її чоловік був хресним батьком її дитини. Бабусю позивачки вона знає, оскільки та раніше працювала разом з її мамою. З Альоною в дитинстві вони часто ходили до її бабусі. З Альоною вони знайомі з десятирічного віку. Бабуся продала будинок на АДРЕСА_6 та переїхала жити до свого сина, це було після 2005 року. ОСОБА_10 спілкувалась з бабусею і батьком, у тому числі і при ній. Після 2012 року бабуся почала жити на вул. Дослідна станція. У 2015 році вона бачила її на лавочці біля під`їзду 78 чи 76 будинку, де бабуся проживала, та спілкувалась з іншими бабусями. Було таке, що ОСОБА_10 просила її посидіти з дитиною, щоб вона віднесла сніданок чи обід бабусі, це було восени 2015 року. ОСОБА_6 проживала по вул. Дослідна станція одна у 2015 році. Вона спілкувалась з подругою бабусі ОСОБА_11 . Від неї та ОСОБА_10 свідок знає, що у 2015 році ОСОБА_6 проживала одна. Свідок проживає по вул. Дослідна станція з 1992 року. До бабусі ходила також ОСОБА_12 . У 2015 році вони з ОСОБА_3 ходили до бабусі в одне і те ж місце, приблизно два рази на тиждень. Свідок зазвичай гуляла на дитячому майданчику, до бабусі не ходила. Приблизно до 2005-2006 років бабуся проживала у приватному секторі, а у 2015 році вона проживала у квартирі. У період з 2010 по 2014 роки не знає де проживала ОСОБА_6 , але ОСОБА_3 спілкувалася із нею, про це їй казали сама ОСОБА_3 , її колишній чоловік та матір ОСОБА_3 . Свідок не була очевидцем спілкування ОСОБА_3 із бабусею у період з 2010 по 2014 роки. У цей період відносини з ОСОБА_3 у неї були такі ж самі, вона також залишала у неї дитину під приводом необхідності відвідування бабусі.

Допитана у судовому засіданні 14.02.2024 року у суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснила, що знайома з ОСОБА_14 , вони дружать більше 20 років. З ОСОБА_6 також була знайома, це бабуся ОСОБА_3 . Спочатку ОСОБА_6 жила у приватному будинку, а потім у будинку АДРЕСА_6 . Влітку 2015 року вони разом із ОСОБА_3 ходили на дачу. Бабуся мешкала одна. ОСОБА_15 залишала на свідка дитину і ходила провідувати бабусю, казала, що та мешкає одна. Начебто бабусю забирав до себе жити хтось із її дітей, а потім вона вже проживала у 78 будинку. Альона ходила до бабусі приблизно два рази на тиждень. Про те, що бабуся лежала у лікарні, ОСОБА_3 не казала. Десь з 2000 року свідок проживала на АДРЕСА_6 . До бабусі ОСОБА_3 ходила у 2015 році. Бабуся начебто померла у лютому 2016 року. ОСОБА_15 перестала ходити до бабусі через конфлікт. Коли свідок гуляла з ОСОБА_15 , то вона ходила до бабусі. Свідок не заходила в будинок до бабусі. Де саме проживала ОСОБА_6 у період з 2010 по 2014 роки свідку невідомо. З якого часу ОСОБА_6 почала проживати у буд. АДРЕСА_8 не знає. ОСОБА_3 відвідувала ОСОБА_6 з квітня до кінця літа 2015 року. У період з вересня по грудень 2015 року ОСОБА_13 очевидцем відвідування ОСОБА_3 своєї бабусі не була. Свідок бачилась з ОСОБА_3 у період з квітня до кінця літа 2015 року майже кожного дня. Вони або гуляли з дитиною ОСОБА_3 , або ходили на дачу. ОСОБА_16 , що ОСОБА_17 гуляла з ними і зі своїми дітьми. ОСОБА_9 гуляла з ними 3-4 рази на тиждень. Навесні 2015 року ОСОБА_10 казала, що бабуся живе у 78 будинку. У період з квітня-травня вона майже кожного дня бачила ОСОБА_6 , яка сиділа біля під`їзду. Поки ОСОБА_3 носила бабусі їжу, вони гуляли на майданчику. До бабусі ОСОБА_3 ходила 2-3 рази, коли саме свідок не пам`ятає. Влітку 2014 свідок не знає чи відвідувала ОСОБА_3 бабусю. Взимку це було декілька разів, на початку чи в кінці року вона не пам`ятає, за яким саме місцем проживання не знає. На уточнююче запитання свідок відповіла, що з січня по березень вона не була очевидцем відвідування ОСОБА_3 бабусі. Свідок зазначила, що конфлікт у ОСОБА_3 з бабусею виник через те, що начебто ОСОБА_10 викрала її пенсійне посвідчення.

Допитана у судовому засіданні 06.03.2024 свідок ОСОБА_18 пояснила, що зі сторонами по справі вона знайома. З ОСОБА_6 знайома з 1970 року, вона проживала за трьома різними адресами, квартири їй шукала її дочка ОСОБА_19 . Остання квартира знаходилась на першому поверсі 3 під`їзду у 78 будинку по АДРЕСА_6 . За ОСОБА_6 доглядала її донька ОСОБА_19 . ОСОБА_6 дуже хворіла, свідок ходила до неї додому, вона проживала одна. Свідку невідомо де проживала ОСОБА_6 після того, як вона продала квартиру. ОСОБА_3 у ОСОБА_6 вона ніколи не бачила. Скільки ОСОБА_6 жила у буд. АДРЕСА_8 не пам`ятає. Коли саме ОСОБА_6 захворіла не пам`ятає, але захворіла сильно і вже не піднімалась, це було у цій квартирі. ОСОБА_3 вчилась із онукою свідка. ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_6 . Свідок бачила, що ОСОБА_3 ходить до бабусі, коли дівчата ще були малі. З ОСОБА_6 свідок дружила. ОСОБА_6 не сиділа на лавочках, вона це не любила. На думку свідка ОСОБА_6 жила в останній квартирі менше року. Вона часто ходила до неї в гості, десь один, два чи три рази на тиждень. Вона ходила до неї з подругою ОСОБА_20 . Дочку ОСОБА_6 . ОСОБА_19 бачила у неї в квартирі. Надя казала, що ОСОБА_19 приходила до неї кожен день. Свідок пояснила, що ОСОБА_6 вона все життя називала ОСОБА_21 . До цього ОСОБА_6 проживала у квартирі в одноповерховому будинку. Жила вона сама в одній половині, в іншій жила хазяйка. Свідок не пам`ятає чи жила ОСОБА_6 не на вул. Дослідна станція.

Допитана у судовому засіданні 06.03.2024 свідок ОСОБА_22 пояснила, що ОСОБА_1 її подруга. Інших сторін по справі знає як родичів ОСОБА_19 . Вони раніше були сусідами з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . У 2014 році ОСОБА_19 попросила її, щоб вона доглядала за ОСОБА_6 , просила кормити. Свідок приходила кожен день, кормила її, давала ліки. До ОСОБА_6 приходили ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , баба ОСОБА_25 (свідок вказує на свідка ОСОБА_18 ), вони часто провідували її, грали в карти. ОСОБА_26 свідок у бабусі жодного разу не бачила. ОСОБА_6 при свідку і померла. Коли приходила ОСОБА_19 , то вони разом її купали, водили в туалет. Свідок опікувалась ОСОБА_6 місяця два. Останній місяць вона була там кожен день, до цього рідше. ОСОБА_6 жила і у ОСОБА_27 , і у ОСОБА_28 . В останньому місці ОСОБА_6 жила одна. Від бабусі вона не чула, що ОСОБА_10 приносила їй їжу. Не бачила ніколи щоб бабуся сиділа на лавочці. Свідок годувала бабусю їжею, яку готувала ОСОБА_19 , давала їй ліки, які також давала ОСОБА_19 . ОСОБА_6 жила у буд. АДРЕСА_8 на першому поверсі, з якого часу свідок не знає. ОСОБА_6 померла у 2015 році, місяць не пам`ятає, було холодно. В останні два місця ОСОБА_6 говорила, що треба подзвонити ОСОБА_10 , але ОСОБА_10 не відповідала. При свідку ОСОБА_6 . Альоні не дзвонила. Від бабусь свідок знає, що ОСОБА_3 мила вікна ОСОБА_6 за гроші, це було коли ОСОБА_6 жила у 78 будинку. На думку свідка ОСОБА_6 прожила у 78 будинку близько року, можливо вона це чула від ОСОБА_1 . Коли свідок почала ходити до ОСОБА_6 , то вона на вулицю вже не виходила. Їй було тяжко вставати і навіть тяжко сидіти. Останній місяць вона приходила до ОСОБА_6 о 8 ранку, була там години до 11, потім поверталась на обід та залишалась до 14-15 години, після чого йшла додому. Знову приходила о 16:30-17 год. Була там приблизно до 19 години. ОСОБА_1 приходила в різний час, вона приносила їжу десь через день. Свідок жодного разу не бачила ОСОБА_3 у квартирі в будинку АДРЕСА_8 . Про необхідність зателефонувати Альоні ОСОБА_6 згадувала один чи два рази. Прибиранням в квартирі займалась свідок. ОСОБА_19 могла прийти і сказати: « ОСОБА_29 ». Свідок доглядала за ОСОБА_6 за гроші.

Допитана у судовому засіданні 06.03.2024 року у суді першої інстанції свідок ОСОБА_30 пояснила, що ОСОБА_31 жила у неї на квартирі десь у 2014 році. ОСОБА_19 приходила, привозила ліки, купувала продукти, брала прасувати одяг та постіль. Коли ОСОБА_32 проживала у свідка, то вона казала, що ОСОБА_10 декілька разів приходила. Коли бабуся виїжджала, то ОСОБА_10 з чоловіком приїжджали допомагати. Вона прожила у свідка місяців п`ять ОСОБА_6 в одній кімнаті, а свідок в іншій. ОСОБА_6 спілкувалась по телефону, більше знаходилась вдома. Вона навіть у дворі не сиділа, в основному була вдома. Де саме ОСОБА_6 проживала перед смертю їй невідомо. Після неї ОСОБА_6 проживала у жінки, яка вже померла. Ця жінка казала, що ОСОБА_19 привозила продукти. Свідок знайома з ОСОБА_18 , вона також доглядала за ОСОБА_6 . Після 2014 року ОСОБА_6 вона не бачила. У свідка вона проживала десь з грудня 2013 року приблизно до квітня 2014 року. Це було за адресою: АДРЕСА_9 . ОСОБА_6 попросилась до неї на місяць-два. До них ніхто з її подруг не приходив. Свідок називала ОСОБА_6 . Надею, хоча за паспортом вона ОСОБА_33 .

Допитана у судовому засіданні 08.05.2024 року у суді першої інстанції свідок ОСОБА_34 пояснила, що вона є заступником директора 6 міської лікарні. Свідок знайома з ОСОБА_1 , оскільки її матір лікувалась у неї як у кардіолога. ОСОБА_35 ОСОБА_36 лікувалась у неї у стаціонарі в кардіологічному відділенні. До ОСОБА_6 приходили родичі, купували ліки, спілкувались з персоналом лікарні, цікавились її станом. Під родичами свідок має на увазі ОСОБА_1 , вона спілкувалась лише з нею. Свідок почала працювати десь з початку двохтисячних років. У шостій лікарні працює з 2017 року, до цього працювала в Комунарській лікарні. Приблизно у 2015-2016 роках ОСОБА_6 була у важкому стані. Коли свідок востаннє бачила ОСОБА_6 , у неї була прогресуюча серцева недостатність. Вона майже не могла обслуговувати себе, мала задишку, потребувала постійного прийняття ліків. Останній раз свідок бачила її вдома, вона була нетранспортабельна. Виїжджали до ОСОБА_6 в приватний сектор у Космічному мікрорайоні. Свідок не пам`ятає чи проживав хтось із нею. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_6 була десь з 2004 по 2005 роки та до 2016 року лікувалась приблизно один чи два рази на рік. Свідок підтвердила, що вона особисто складала епікриз, який знаходиться на арк. 12 в другому томі даної цивільної справи. Довідка, яка знаходиться на звороті арк. 14 у другому томі даної цивільної справи була складена свідком, коли вона востаннє бачила ОСОБА_6 , огляд проводився у неї вдома. Свідок не пам`ятає коли в останній раз вона оглядала ОСОБА_6 в лікарні. Вдома у ОСОБА_6 вона була мабуть у грудні 2015 року.

Допитаний у судовому засіданні 24.06.2024 року у суді першої інстанції свідок ОСОБА_37 пояснив, що ОСОБА_38 він бачив на вулиці коли перевозив речі ОСОБА_6 від сусідки у квартиру в будинку АДРЕСА_8 . В квартирі ОСОБА_6 жила сама. У сусідки вона проживала десь тиждень. Дідуся у цей час вже не було в живих. У свідка була машина, тому ОСОБА_1 просила його перевезти речі, це було десь у період з 2015 по 2020 роки. Коли ОСОБА_6 жила вдома, то він був у неї кожен день. На той час свідок вчився в технікумі та кожен день до неї заходив. ОСОБА_6 знає як бабу ОСОБА_39 , його дідусь жив разом із нею. Свідок знає її десь років з десяти, вона тоді жила у будинку на чотирьох господарів. Свідок не пам`ятає до якого часу ОСОБА_6 там жила та коли вона померла. Знає, що вона переїхала спочатку на орендовану квартиру, а потім роки 3 проживала у ОСОБА_40 . Де вона проживала після цього свідок не знає. Перед смертю бачив її десь 2 рази за останні півроку, вона проживала у ОСОБА_1 . Одного разу бабуся плакала біля магазину, казала, що онука не пускала її додому. Тоді вона проживала у будинку на 4 господарів. Про смерть бабусі дізнався від ОСОБА_1 , це було від місяця до двох після її смерті. Коли бачив ОСОБА_6 востаннє, то вона могла ходити. Бабусю бачив щодня у період з 2003 по 2007 роки, він тоді жив у смт Балабине та навчався у технікумі. Заходив до неї коли йшов на навчання чи йшов з навчання. Не пам`ятає коли бачив її останній раз. Коли саме вона померла сказати не може. Свідок зазначив, що через черепно-мозкову травму він погано тримає в пам`яті цифри та дати. Позивачку ОСОБА_3 свідок бачив колись на вул. Дослідна станція у період з 2003 по 2007 роки, коли ходив до технікуму. Свідок бачив її може раз на місяць, він не знав тоді хто це. У ОСОБА_6 свідок позивачку не бачив. Крім ОСОБА_40 родичів бабусі свідок не знає.

Рішенням Запорізького районногосуду Запорізькоїобласті від26серпня 2024року (т.с.4 а.с.2-22) позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2частку земельноїділянки площею7,4593га,яка розташованаза адресою:Запорізька область,Запорізький район,Новоолександрівська сільськарада,кадастровий номер2322187900:01:002:2020, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом (спадкова трансмісія) після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2частку земельноїділянки площею0,4005га,яка розташованаза адресою:Запорізька область,Запорізький район,Новоолександрівська сільськарада,кадастровий номер2322187900:01:002:2130, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом (спадкова трансмісія) після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/6 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збіру розмірі 4861, 29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збіру розмірі 738,37 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збіру розмірі 738,37 грн.

Всі учасникицієї справиіз вищезазначенимрішенням судупершої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.4 а.с.35-40) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

В автоматизованому порядку 03.10.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Кухаря С.В. (т.с.4 а.с.47). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с.4 а.с.48), які було усунуто апелянтом у встановлений апеляційним судом строк - 11.10.2024 (т.с.4 а.с.51-53). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 14.10.2024 року (т.с.4 а.с.54), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.4 а.с.55), приймаючи до уваги відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

Позивач подала до апеляційного суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.4 а.с.75-101). Інші учасники цієї справи своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі не скористались. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с.4 а.с. 64, 73-74, 126), у томучислі відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через свого представника адвоката Вишнякову І.О. (т.с.4 а.с.126), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім позивача ОСОБА_3 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_41 » у зв`язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_42 09.08.2024року (свідоцтво про шлюб, копія т.с. 4 а.с. 80), паспорт громадянина України від 16.09.2024року (а.с. 78-78 зворот), та представника останньої адвоката Білоконевої А.В. (т.с. 4 а.с. 131-133), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не подавали.

Третя особа (приватний нотаріус) Бугрім О.В. повідомила апеляційному суду, що вона припинила нотаріальну діяльність, на даний час знаходиться за кордоном (т.с. 4 а.с. 129).

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Фельський С.Л. подав апеляційному суду заяву про розгляд даної справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Фельського С.Л. (т.с.4 а.с.131-133).

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дняпостановлення ухвалипро відкриттяапеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Фельського С.Л. задовольнити, розглядати справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності позивача ОСОБА_43 та представника останньої адвоката Білоконевої А.В. (т.с.4 а.с.131).

Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року в іншій справі ЄУН 317/1075/21 (т.с. 4 а.с. 81-86) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бугрім О.В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення та залишено без змін рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02.06.2023 року, яким було відмовлено у задоволенні позову позивача у цій справі, та постанову Запорізького апеляційного суду від 30.08.2023 року (головуючий суддя Маловічко С.В., судді ГончарМ.С. та Подліянова Г.С.), якою булозалишено беззмін рішеннясуду першоїінстанції уцій справі. В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України … рішення судді в інших справах… не може бути підставою для відводу. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення позивача та представника останньої, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього.

Апеляційний судпогоджуєтьсяізтаким висновкомсудупершоїінстанції,вважаєйогоправильним,арішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, при вирішенні цієї справи стосовно позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування за законом (спадкова трансмісія) після смерті її баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Приписами ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно доч.1ст.1261ЦК Україниу першучергу правона спадкуванняза закономмають дітиспадкодавця,у томучислі зачатіза життяспадкодавця танароджені післяйого смерті,той зподружжя,який йогопережив,та батьки. Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00028842399 від 09.12.2020, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_44 та ОСОБА_6 (т.с.1 а.с.42).

Як видно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 05.06.1984, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_45 (копія т.с.1 а.с.35).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 19.08.2005 Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_46 , ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_47 » (копія т.с.1 а.с.36).

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_7 та онукою ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого повторно 09.12.2020 року Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1609 (копія т.с.1 а.с.41).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,4593 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельної ділянки площею 0,4005 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Належність земельних ділянок ОСОБА_6 підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2302943662017 від 15.03.2017 (т.с.1 а.с.48-50), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2302938152017 від 14.03.2017 (т.с.1 а.с.52-54), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236987101 від 15.12.2020 (т.с.1 а.с.51) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №236979924 від 15.12.2020 (т.с.1 а.с.55).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 7,4593 га, кадастровий номер 2322187900:01:002:2020, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Укрспецекспертиза» встановлено ринкову вартість земельної ділянки в розмірі 922715,00 грн. (т.с.1 а.с.70-82).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,4005 га, кадастровий номер 2322187900:01:002:2130, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Укрспецекспертиза» встановлено ринкову вартість земельної ділянки в розмірі 49542,00 грн. (т.с.1 а.с.83-96).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , виданого повторно 25.08.2016 Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 59 років, актовий запис № 777 (копія т.с.1 а.с.43).

За змістом витягу зі Спадкового реєстру № 51271070 від 19.03.2018 встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 приватним нотаріусом Бугрім О.В. заведено спадкову справу № 30/2016 (т.с.1 а.с. 44).

На виконання ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 24.05.2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. надано засвідчену належним чином копію спадкової справи № 30/2016, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Матеріали спадкової справи № 30/2016 місять заяву ОСОБА_1 від 09.08.2016, зареєстровану за № 78, про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.с.2 а.с.126).

Як видно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , виданого повторно 18.05.2016 року Орджонікідзевським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, батьками ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_44 та ОСОБА_6 (копія т.с.2 а.с.133).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_11 , виданого 13.10.1979 року Комунарським відділом РАГС м. Запоріжжя, після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_49 , ОСОБА_50 змінила прізвище на « ОСОБА_51 » (копія т.с.2 а.с.133 оборот).

Отже, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, матеріали спадкової справи № 30/2016 місять заяву ОСОБА_3 від 26.08.2016 року, зареєстровану за № 84, про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Заява вмотивована тим, що після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке вона приймає за законом, оскільки її батько, син спадкодавця ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця зазначає, що крім неї є інші спадкоємці за законом, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (т.с.2 а.с.140).

Відповідно до заяви ОСОБА_8 від 26.08.2016 року, зареєстрованої за № 85, заявниця відмовилась від спадщини, яка залишилась після її померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_3 (т.с.2 а.с.140 оборот).

Як видно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 , виданого 27.11.1980 року Комунарським відділом РАГС м. Запоріжжя, батьками ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_45 (копія т.с.1 а.с.40).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 , виданого 27.02.1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарської райадміністрації Запорізької міської ради, після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_53 , ОСОБА_54 змінила прізвище на « ОСОБА_55 » (копія т.с.1 а.с.40).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.02.2019 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . За змістом заяви до складу спадкового майна входить: частка земельної ділянки площею 7,4593га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020 та частка земельної ділянки площею 0,4005 га, розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, (т.с.2 а.с.148).

21.02.2019року приватним нотаріусомЗапорізького міськогонотаріального округуБугрім О.В.винесено постанову№ 141/02-31про відмовуу вчиненнінотаріальної дії ОСОБА_3 у видачісвідоцтв проправо наспадщину зазаконом післяпомерлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 7,4593га, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020 та земельну ділянку площею 0,4005 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, оскільки нотаріусу не було надано документи, що підтверджують право власності ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки (т.с.1 а.с.68).

Крім того,21.02.2019року приватним нотаріусомЗапорізького міськогонотаріального округуБугрім О.В.винесено постанову№ 142/02-31про відмовуу вчиненнінотаріальної дії ОСОБА_3 у видачісвідоцтв проправо наспадщину зазаконом післяпомерлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на належнуйому часткуу правіспільної сумісноївласності наквартиру АДРЕСА_3 ,на 1/2частку житловогобудинку АДРЕСА_10 ,а такожна часткуземельної ділянки площею 7,4593 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020 та частку земельної ділянки площею 0,4005 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , оскільки нотаріусу не було надано документи, що підтверджують право власності ОСОБА_7 на вказане майно (т.с.1 а.с.69). За змістом вказаної постанови ОСОБА_7 є спадкоємцем ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право наприйняттяспадщиниу цьомувипадкуздійснюєтьсяна загальнихпідставахпротягомстроку,щозалишився.Якщострок,щозалишився,меншийяктри місяці,вінподовжуєтьсядо трьохмісяців (ст.1276ЦК України). Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 року у справі №572/1774/20.

У постанові від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) Верховний Суд вказав, що ч. 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом відповіді на запит № 04-07/3/23683 від 17.11.2017 року, наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 14.07.1994 по день смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). На момент смерті з ним були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.с.1 а.с.46).

За змістом відповіді на запит № 04-07/3/23684 від 17.11.2017 року, наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо реєстрації та зняття з реєстрації ОСОБА_7 відсутні (т.с.1 а.с.47).

За змістом акту про фактичне місце проживання особи без реєстрації від 25.12.2020 року, ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 склали даний акт про те, що ОСОБА_6 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно фактично проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.с.1 а.с.56).

За змістом акту про фактичне місце проживання особи без реєстрації від 25.12.2020 року, ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 склали даний акт про те, що ОСОБА_6 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно фактично проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.с.1 а.с.57).

Допитані у судовому засіданні у суді першої інстанції свідки підтвердили факт тривалого непроживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_6 після 2005 року продала будинок на АДРЕСА_6 та переїхала жити до свого сина. Після 2012 року ОСОБА_6 почала жити на вул. Дослідна станція. У 2015 році вона бачила її на лавочці біля під`їзду 78 чи 76 будинку, вона там проживала одна.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що у 2015 році ОСОБА_6 проживала в будинку АДРЕСА_6 . Бабуся мешкала одна, померла у лютому 2016 року.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_6 проживала за трьома різними адресами, квартири їй шукала її дочка ОСОБА_19 . Остання квартира знаходилась на першому поверсі 3 під`їзду у 78 будинку по АДРЕСА_6 . ОСОБА_6 дуже хворіла, свідок ходила до неї додому, вона проживала одна.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що з 2014 року доглядала за ОСОБА_6 , вона жила у буд. АДРЕСА_8 на першому поверсі. ОСОБА_6 померла у 2016 році.

Свідок ОСОБА_30 пояснила, що у період з грудня 2013 року приблизно до квітня 2014 року, ОСОБА_6 проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_9 .

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на день смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_7 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_6 було іншим. Останні роки свого життя ОСОБА_6 не проживала з сином за адресою реєстрації, а проживала за іншими адресами.

Суд першої інстанції правильно констатував, що місце реєстрації спадкодавця ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , не може вважатися її місцем проживання. Як наслідок, немає підстав вважати, що ОСОБА_7 відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його матері, адже матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували, що він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за місцем відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_7 . Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 він теж не звертався.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.09.2021 року (справа № 720/2683/19) спадкова трансмісія це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті, до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця. Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю. До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента. Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв`язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки. Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті. Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3)смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Судом першої інстанції було правильно встановлено у цій справі, що представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , адвокат ВишняковаІ.О., дійшла помилкового висновку у відзиві на позовну заяву про те, що у даному випадку спадкова трансмісія не відбувається. Посилання адвоката Вишнякової І.О. у відзиві на постанову Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 360/2312/16-ц, де зазначено про те, що реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини», є помилковим, оскільки висновок суду касаційної інстанції у даній справі стосується правовідносин та обставин, які відрізняються від тих, що є предметом розгляду в цій справі, де достеменно встановлено, що спадкоємець постійно не проживав із спадкодавцем на час його смерті.

Суд першої інстанції також правильно не погодився з тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли спадщину за померлим ОСОБА_7 у вигляді часток земельних ділянок, яка прийнята ним за померлою ОСОБА_6 , оскільки заяв про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальні строки встановлені ч. 1 ст. 1270 ЦК України та в спеціальні строки встановлені ст. 1276 ЦК України, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до нотаріальної контори не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного спадкоємця за законом є рівними. Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що частка спадщини після смерті ОСОБА_6 у відповідачки ОСОБА_1 складає 1/2, відповідно право на прийняття іншої 1/2 частки спадщини, яку у зв`язку зі смертю не встиг прийняти ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , переходить до його спадкоємця за законом за спадковою трансмісією ОСОБА_3 . Таким чином, частка спадщини після смерті ОСОБА_6 у позивачки ОСОБА_3 складає 1/2 частки земельної ділянки площею 7,4593 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 1/2 земельної ділянки площею 0,4005 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на 1/4 частку житлового будинку та 1/6 частку на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 22.03.2004 року заступником голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності громадянам: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (копія т.с.1 а.с.60).

Аналогічні відомості містяться й у Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3821350 від 10.06.2004 року (т.с.1 а.с.60 оборот) та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 237006083 від 15.12.2020 (т.с.1 а.с.61).

02.11.1990 року Жовтневим відділом РАГС м. Запоріжжя зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_62 , актовий запис №415, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_14 , виданого 02.11.1990 Жовтневим відділом РАГС м. Запоріжжя (т.с.2 а.с.162 оборот). Отже, ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_15 , виданого 11.12.1990 року Жовтневим відділом РАГС м. Запоріжжя, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (копія т.с.2 а.с.164 оборот). Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є сином ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_11 , суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Борк Сервіс плюс» встановлено ринкову вартість житлової квартири в розмірі 747934,00 грн. (т.с.1 а.с.120-142).

Як видно з договору купівлі-продажу від 20.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області НєлєпіноюН.О. від 12.02.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 839, власником житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 (т.с.1 а.с.66).

Дана обставина підтверджується також і витягом з Державного реєстру правочинів № 3555402 від 12.02.2007 року (т.с.1 а.с.65), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13795268 від 05.03.2007 року (т.с.1 а.с.65 оборот) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236995311 від 15.12.2020 року (т.с.1 а.с.67).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового будинку загальною площею 44 кв. м., житловою площею 22,2 кв. м. з господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Борк Сервіс плюс» встановлено ринкову вартість житлового будинку в розмірі 92068,00 грн. (т.с.1 а.с.97-119).

За змістом витягу зі Спадкового реєстру № 51270760 від 19.03.2018 року судом першої інстанції було правильно встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Бугрім О.В. заведено спадкову справу № 61/2016 (т.с.1 а.с.45).

На виконання ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 24.05.2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. надано засвідчену належним чином копію спадкової справи №61/2016, відкритої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 .

Матеріали спадкової справи № 61/2016 місять заяву ОСОБА_3 від 26.12.2016 року, зареєстровану за № 145, про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 . Заявниця зазначає, що крім неї є інші спадкоємці за законом, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (т.с.2 а.с.150).

Відповідно до заяви ОСОБА_8 від 26.12.2016 року, зареєстрованої за № 146, заявниця відмовилась від спадщини, яка залишилась після її померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_3 (т.с.2 а.с.150 оборот).

Крім того, матеріали спадкової справи № 61/2016 місять заяву ОСОБА_4 від 20.01.2017 року, зареєстровану за № 6, про відмову від спадщини, яка залишилась після її померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_5 (т.с.2 а.с.151).

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 20.01.2017 року, зареєстрованої за № 7, заявник приймає за законом спадкове майно, яке залишилося після смерті його померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 . Він зазначає, що крім нього є інші спадкоємці за законом, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (т.с.2 а.с.151 оборот).

21.02.2019 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 . За змістом заяви до складу спадкового майна входить: частка квартири АДРЕСА_3 ; частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; частка земельної ділянки площею 7,4593га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020 та частка земельної ділянки площею 0,4005 га, розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, (т.с.2 а.с.169).

21.02.2019 рокуприватним нотаріусомЗапорізького міськогонотаріального округуБугрім О.В.винесено постанову№ 142/02-31про відмовуу вчиненнінотаріальної дії ОСОБА_3 у видачісвідоцтв проправо наспадщину зазаконом післяпомерлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на належнуйому часткуу правіспільної сумісноївласності наквартиру АДРЕСА_3 ,на 1/2частку житловогобудинку АДРЕСА_10 ,частку земельної ділянки площею 7,4593 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2020 та частку земельної ділянки площею 0,4005 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:01:002:2130, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , оскільки нотаріусу не було надано документи, що підтверджують право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вказане майно (т.с.1 а.с.69).

Таким чином, розмір частки спадщини ОСОБА_3 після смерті її батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає: 1/4 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (з урахуванням частки від якої відмовилась ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 ); 1/6 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням частки від якої відмовилась ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 ).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Системно проаналізувавши докази у справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивачки ОСОБА_3 підлягає захисту в судовому порядку, оскільки їй відмовлено нотаріусом в оформленні права на спадщину. За таких обставин вимоги позивачки про визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 (спадкова трансмісія) та ОСОБА_7 права власності на спадкове майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції правильно врахував обґрунтованість доводів позивачки щодо відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Доводи апеляційноїскарги відповідача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 є такими,щофактичнодублюють доводи заперечень цього відповідача проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким судпершої інстанціївже надавналежну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображаютьпозицію цьоговідповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у …, цивільній … справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому, безпідставним у тому числі у цій справі є будь-які посилання сторони апелянта на інші обставини, ніж ті,що вжебули встановлені судом в іншій справіЄУН 317/1075/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,треті особи:приватний нотаріусЗапорізького міськогонотаріального округуБугрім О.В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усуненнявід правана спадкування, рішенням Запорізького районного суду Запорізького області від 02 червня 2023 року, яке набрало законноїсили 30 серпня 2023 року та було чинним на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі 26 серпня 2024 року, та яким було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_3 через недоведеність останньоюпідстав,передбачених ч.5ст.1224ЦК України,для усунення ОСОБА_3 від правана спадкуванняза закономпісля смертіїї баби ОСОБА_6 (залишено беззмін постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі ЄУН 317/1075/21 - т.с. 4 а.с. 81-86).

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: витребував докази, заслуховував пояснення сторін, досліджував надані сторонами докази, допитував свідків тощо. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто вмежахзаявленихпозивачем позовнихвимогтана підставідоказівсторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 і представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За такихобставин,апеляційнийсудне вбачаєпередбаченихзакономпідстав дляскасуваннярішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 серпня 2024 року у цій справі залишити беззмін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 04.02.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Кухар С.В.