Рішення

від 20.01.2025 по справі 766/21124/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/21124/21

н/п 2/766/986/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участю секретарів: Ференц А.І.

Капінус О.О.

Божко О.С.,

Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Каланчацька територіальна громада Херсонської області про визначення способу участі матері у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служба у справах дітей адміністрації центрального району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Твердохлеб Л.Р. в листопаді 2021 року звернулася із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 в якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 та визначити способи участі матері у вихованні і спілкуванні з дитиною під час запровадженого на території України військового стану шляхом: необмеженого спілкування матері з сином через відеозв`язок та по телефону, встановлення систематичних побачень матері з сином в разі виїзду з окупованої території України два рази на тиждень, встановлення можливості знаходження та проживання дитини під час шкільних канікул з матір`ю.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що, вони з відповідачем перебували у шлюбі, який розірвано. Від даного шлюбу в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після вторгнення рф 24.02.2022 року на територію України ОСОБА_1 залишилася проживати на тимчасово окупованій території України у м. Каланчак, Херсонська область, виїхати наразі на підконтрольну територію України не має змоги. Проте, оскільки батьки мають рівні права щодо спільної дитини, ОСОБА_1 бажає приймати участь у вихованні сина шляхом спілкування по відеозв`язку, по телефону та шляхом особистих зустрічей з дитиною у разі виїзду з тимчасово окупованої території України. Оскільки в позасудовому порядку визначити участь матері у виховані дитини сторонам не вдається за можливе, вона звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 12.11.2021 року відкрито провадження у цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

06.12.2021 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява представника ОСОБА_2 - адвоката Зіновкіної О.П. до ОСОБА_1 у якій позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком. В обгрунтування заяви зазначив, що між батьками ще у 2021 році виник спір щодо місця проживання дитини, наразі матір дитини перебуває на тимчасово окупованій території України, тому з метою дотримання якнайкращих інтересів дитини та забезпечення безпечних умов проживання варто визначити місце проживання дитини з батьком, також зазначив, що зобов`язується не чинити перешкод у спілкуванні матері з дитиною.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року прийнято в провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Корабельної районної у м. Херсоні ради про визначення місця проживання дитини та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року замінено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей Корабельної районної у м.Херсоні ради на третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей адміністрації центрального району Миколаївської міської ради.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача за первісним позовом надіслала суду заяву у якій зазначила, що ОСОБА_1 підтримує заявлені вимоги первісної позовної заяви з підстав зазначених у заяві про зміну предмету позову, просила визначити спосіб участі матері у вихованні дитини з урахуванням того, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України, не заперечувала щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

ОСОБА_2 та його представник за в судове засідання не з`явилися, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом надав суду заяву у якій зазначив, що змінені позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в частині участі матері у вихованні дитини шляхом їхнього спілкування по відеозв`зку та по телефону, позовні вимоги зустрічної позовної заяви підтримав та просив задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради надала на адресу суду висновок не заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник Служби у справах дітей Каланчацької селищної ради надіслала суду письмові пояснення у яких зазначено, що оскільки з 24.02.2022 року Каланчацька територіальна громада перебуває у тимчасовій окупації рф, визначити місце проживання дитини з ОСОБА_1 є недоцільним.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.04.2014 року, який розірвано рішенням Херсонського міського суду Херсонської області 18.10.2021 року справа № 766/10800/21.

Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 30.07.2015 року Виконавчим комітетом Комишанської селищної ради Комсомольського району м. Херсона, актовий запис № 17.

Згідно довідки про фактичне місце проживання особи №14.02.-03/91 від 26.07.2021 року виданої Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на день ухвалення цього рішення ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою.

Згідно відомостей ВОМІРМП УДМС України в Херсонській області від 05.11.2021 року №766/21124/21/168187/2021 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.10.2023 року №4801-5002995068, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

01.03.2024 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області у справі №650/799/24 винесено судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку боржника.

ОСОБА_3 займається в ДЮСШ №7 з жовтня 2023 року, за весь час додаткових занять зарекомендував себе як здібна, розумна, комунікабельна, товариська, добра дитина про що свідчить характеристика від 08.04.2024 року №33 за підписом тренера-викладача ДЮСШ №7 ОСОБА_4 .

Згідно характеристики учня 3-Б класу Комишанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №26 Херсонської міської ради, ОСОБА_3 навчається в Комишанській ЗОШ №26 з першого класу. Батько дитини бере активну участь у житті класу, регулярно відвідував батьківські збори, цікавився життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну. У той час коли ОСОБА_2 перебуває в лавах ЗСУ, дитиною опікується його тітка ОСОБА_5 , яка повністю забезпечує всім необхідним для навчання, допомагає у виконанні завдань, організації вільного часу. Мати у сім`ї не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, батьківські збори не відвідує.

15.01.2024 року службою у справах дітей проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання за адресою : АДРЕСА_3 . Відповідно складеного акту умови проживання та санітарно-гігієнічні умови задовільні, квартира орендована, зі зручностями, наявні всі комунікації (вода, газ електропостачання), для дитини є окреме спальне місце, місце для занять та відпочинку, є достатня кількість іграшок та ноутбук для занять у школі, дитина відвідує секцію «Дзюдо». За вказаною адресою також проживають ОСОБА_5 (тітка), ОСОБА_6 (бабуся). Стосунки у сім`ї склалися довірливі та доброзичливі. З матір`ю дитина спілкується рідко.

З матеріалів справи убачається, що між сторонами ще з 2021 року мав місце спір про місце проживання дитини, про що свідчать звернення ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області із заявами про повернення дитини ОСОБА_2 його матері. Згідно висновку за результатами розгляду матеріалів ЄО №11701 від 18.06.2021 року перевірку фактів завершено, оскільки ОСОБА_1 пояснила, що претензій до ОСОБА_2 не має.

З фотокарток наданих представником ОСОБА_1 убачається, що до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, мати спілкувалась та бачилась з дитиною, проводили спільний час разом.

З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 15.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 забезпечила належні умови проживання та для виховання дитини. Проте, оскільки смт ОСОБА_7 є тимчасово окупованою територією, що є загальновідомим фактом, суд до уваги зазначений акт обстеження умов проживання не приймає, оскільки він не є актуальним.

Згідно висновку Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.06.2024 року про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дитини разом з батьком - ОСОБА_2 , оскільки після повномасштабного вторгнення рф в Україну мати дитини залишилася проживати на тимчасово окупованій території України, де і проживає. Дитина з батьком змінили місце проживання на більш безпечне і переїхали до м. Миколаїв, батько створив належні умови для проживання, навчання та виховання дитини.

Представник Служби у справах дітей Каланчацької селищної ради, за місцем проживання матері дитини ОСОБА_1 надіслала суду письмові пояснення у яких зазначено, що оскільки з 24.02.2022 року Каланчацька територіальна громада перебуває у тимчасовій окупації рф, визначити місце проживання дитини з ОСОБА_1 є недоцільним.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Частиною першою та другою статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану». Останні зміни внесені Законом України від 14 квітня 2022 року №2193-IX. Цей Закон визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан. Воєнний стан регулярно продовжується у зв`язку з тим, що агресія проти України триває.

У Постанові КЦС ВС від 06 лютого 2019 року, справа № 286/560/17, провадження № 61-21481св18 зазначено ….застосування судом першої інстанції принципу 6 Декларації прав дитини, у якому зроблено акцент на те, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю, є помилковим. Крім того, під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18)

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що особисті неприязні стосунки між батьками призвели до того, що між ними виник спір про те, з ким із них буде проживати їх малолітній син та щодо визначення способу участі матері у вихованні дитини.

При вирішенні судом питання про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі матері у вихованні дитини, суд звертає увагу на те, чи мають вони реальну можливість займатися дитиною, створити їй необхідні умови для виховання і розвитку; рід діяльності кожного з батьків, режим їхньої роботи, наявність у родині матері (батька) осіб, здатних надати допомогу в догляді за дитиною (бабусь, дідусів, інших родичів), матеріальне становище батьків.

ОСОБА_3 на даний час проживає з батьком ОСОБА_2 , тіткою ОСОБА_5 та бабусею ОСОБА_6 , мати дитини ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій території України.

Виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що комфортне проживання, безпечне та належне виховання дитини буде забезпечено у разі її проживання разом із батьком у звичній для нього обстановці. При цьому суд враховує вік дитини, те, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо їхньої дитини та те, що у такому віці дитина безумовно потребує материнської опіки та регулярного спілкування з матір`ю.

Відтак, батько взмозі створити умови для повноцінного життя та розвитку дитини, її безпеки, благополуччя, зростання в сімейному оточенні.

Всі ці обставини у сукупності доводять, що на даний час, враховуючи інтереси малолітньої дитини, доцільним є визначення місця проживання дитини з батьком у комфортній для неї обстановці, тому вимоги зустрічної позовної заяви підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення участі матері у вихованні дитини суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначених позовних вимог, оскільки наразі мати перебуває на тимчасово окупованій території України, забезпечити безпечні побачення з дитиною мати можливості не має, тому, оскільки позовні вимоги позивача в частині систематичних побачень матері з сином спрямовані на майбутнє, що суперечить якнайкращим інтересам дитини, задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи зайнятість дитини на навчанні та додаткових гуртках, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги первісної позовної заяви у частині спілкування матері з дитиною через відеозв`язок та по телефону у вечірній час доби з 16:00 год по 19:00 год.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81,88,141, 258, 259, 263-265,268,354 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Каланчацька територіальна громада Херсонської області про визначення способу участі матері у вихованні дитини - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити спосіб участі матері у вихованні дитини шляхом спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_3 через відеозв`язок та по телефону у вечірній час доби з 16:00 годин до 19:00 годин.

В задоволенні іншої частини позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служба у справах дітей адміністрації центрального району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити у повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його проживання, в тому числі за адресою проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 20.01.2025 року.

Суддя Я.В. Шестакова