Постанова

від 04.02.2025 по справі 145/923/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/923/24

Провадження № 22-ц/801/163/2025

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 рокуСправа № 145/923/24м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зцивільних справ:головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Сопруна В.В. Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 145/923/24 за позовом Служби у справах дітей Тиврівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів,

за апеляційноюскаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шеремет Аліни Сергіївни на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Копилової Л. В., -

встановив:

Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради звернулася до суду з позовною заявою в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Тиврівської селищної ради.

Обґрунтовуючи подану позовну заяву посилався на те, що відповідачі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків відповідно до висновків ЛКК. Сім`япроживаєвантисанітарних умовах,будинокзахаращенийбрудними речамитапосудом,непровітрюється,стійкийзапахнечистот,відсутніспальнімісця длядітей,немаєпродуктів харчування,ліків,щоєзагрозою життютаздоров`юдітей Під час перевірки даної інформації суб`єктами виявлення та організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах було виявлено, що життю та здоров`ю дітей загрожує небезпека про що було складено акти оцінки рівня безпеки дитини від 03.05.2024 року.

З урахуванням наведеного, просили суд відібрати без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року позов задоволено.

Відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь особи або закладу, де будуть перебувати малолітні діти, аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2024 року і до досягнення ними повноліття.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь особи або закладу, де будуть перебувати малолітні діти, аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2024 року і до досягнення ними повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судовий збір за позовну вимогу про відібрання дітей в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Служби у справах дітей Вінницької міської ради, як органу опіки і піклування.

В апеляційній скарзі зазначила, що оскаржуване рішення суду прийнято із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Оскільки, ОСОБА_2 виконувала батьківські обов`язки, не ухилялась від їх виконання. Також вказує, що відповідачі не були повідомлені про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, та не могли надати суду свої заперечення на позов. Однак підтверджують той факт, що під час обстеження побутових умов в будинку було не прибрано, але дітям було, що їсти. Також в апеляційній скарзі зазначають, що відповідачі є інвалідами другої групи, а тому звільнені від сплати судового збору.

До Вінницького апеляційного суду від учасників справи відзиви не надходили.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Шеремет А.С. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала просила суд її задовольнити.

Представник позивача Служби у справах дітей в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судові засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Системний аналіз змісту статей 371 та 372 ЦПК України дає підстави вважати, що встановлені законом строки розгляду апеляційної скарги мають правове значення при вирішенні питання про відкладення розгляду апеляційної скарги і що саме такий підхід при застосуванні зазначених норм процесуального права узгоджується із принципом диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 статті 13 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки виконкому Тиврівської селищної ради № 148 від 07.05.2024 року відомості про місце проживання ОСОБА_2 ,1985 р.н. відсутні.

Згідно актів проведення оцінки рівня безпеки дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2024 року було виявлено, що їх життю та здоров`ю загрожує небезпека.

Згідно рішення Комісії з питань захисту прав дитини від 03.05.2024 №1 прийшла до висновку: клопотати перед виконавчим комітетом Тиврівської селищної ради щодо відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які протягом тривалого часу ведуть аморальний спосіб життя, вихованням дітей не займаються, не працюють, відповідно до висновків лікарсько-консультативних комісій закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 25.01.2024 року № 19, № 20 від 03.05.2024 р. № 66, №67 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мають високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків без позбавлення їх батьківських прав.

Згідно рішеннявиконавчого комітетуТиврівської селищноїради №100від 03.05.2024р.прийшли довисновку:відібрати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дітей.

Згідно акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей Тиврівської селищної ради 03.05.2024 року на момент обстеження умов проживання за адресою в АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умови проживання не задовільні. В будинку брудно, жахливий запах, діти брудні та голодні, у Миролюба висока температура, діти виглядають хворобливо, в будинку відсутні ліки та продукти харчування, брудний посуд, з якого їсть дитина.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч.ч. 1,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Як правило, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При цьому суд керується інтересами дитини.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа «Савіни проти України») у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Закон України «Про охорону дитинства» у ст.11 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.14 Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно з ст. 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не займаються вихованням та матеріальним утриманням дітей, не проявляють батьківської уваги та турботи у зв`язку з чим залишення дітей разом з батьками може бути небезпечним для здоров`я дітей, суд дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено у ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дітей.

Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне положення дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, до того ж обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, суд дослідив всі докази, оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей підлягають задоволенню.

Однак, рішення суду в частині стягнення судових витрат у виді судового збору цим вимогам відповідає не в повній мірі, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Стягуючи з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судового збору за позовну вимогу про відібрання дітей в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного та в частині стягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судового за позовнувимогу простягнення аліментівв суміпо 1211гривень 20копійок зкожного, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки МСЕК Серія 12 ААА № 931747 від 04.04.2018 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. Інвалідність встановлена безтерміново.

Відповідно до довідки МСЕК Серія 12 ААА № 830545 від 22.07.2020 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи. Інвалідність встановлена безтерміново.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є інвалідами ІІ групи, витрати зі сплати судового збору у сумі по 2411,40 грн з кожного не підлягають стягненню з них на користь держави, а їх слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 644/6351/17-ц.

Інші доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідачки, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року в частині стягнення з з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судового збору за позовну вимогу про відібрання дітей в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного та в частині стягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судового за позовну вимогу про стягнення аліментів в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного, змінити виключивши з неї таке посилання, доповнити його посиланням про необхідність компенсувати судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4844 гривень 80 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

Керуючись 375, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шеремет Аліни Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року у частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судового збору за позовну вимогу про відібрання дітей в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного та в частині стягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судового за позовну вимогу про стягнення аліментів в сумі по 1211 гривень 20 копійок з кожного, змінити, виключивши з неї таке посилання, доповнити його посиланням про необхідність компенсувати судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4844 гривень 80 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішенняТиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: В.В. Сопрун

І.М. Стадник