Постанова

від 04.02.2025 по справі 640/3199/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2025 року

м. Харків

справа №640/3199/14

провадження №22-ц/818/743/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

особа, яка подає скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк»,

особа дії якої оскаржуються Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою АТ «ОТП Банк», на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.09.2024 про закінчення виконавчого провадження, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Федосенка Наталі Анатоліївни на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2024 року, постановлене суддею Кіндером В.А.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити примусове виконання рішення суду від 11.08.2014 року у повному обсязі.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2024 року скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено частково. Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 у виконавчому провадженні №44501973. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Зазначає, що з 18.08.2014 на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ примусового виконання) перебувало виконавче провадження №44501973 з виконання виконавчого листа № 640/3199/14, виданого 11.08.2014 Київським районним судом м. Харкова про стягнення на користь «ОТП БАНК» боргу в розмірі 715 620,37 грн. Зважаючи на те, що виконавче провадження було відкрито щодо стягнення еквіваленту суми заборгованості, жодних заперечень щодо даного факту від стягувача не надходило, станом на 04.09.2024 на рахунок стягувача було перераховано грошові кошти у розмірі визначеного еквіваленту, то виконавче провадження підлягає закриттю у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець не виконав вимоги статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки між стягувачем та боржником існувало грошове зобов`язання в іноземній валюті і заборгованість за кредитним договором стягнута судом в іноземній валюті. Відтак, на виконання судового рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу підлягає перерахуванню заборгованість в іноземній валюті, а не її еквівалент у національній валюті гривні станом на час ухвалення рішення. Закінчивши виконавче провадження, державний виконавець порушив право стягувача, яке підлягає захисту, а тому вимога скаржника в частині визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 підлягає задоволенню.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2014 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з солідарних боржників - задоволено в повному обсязі, та вирішено стягнути солідарно з з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 1685166, адреса: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033) суму заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME700/160/2008 від 06.05.2008 року в розмірі 80952,53 доларів США, що еквівалентно 715620 /сімсот п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять/ грн. 37 коп., з яких: 74370,78 доларів США (еквівалент 657437,70 грн.) заборгованість по сплаті кредиту, 6581,75 доларів США (еквівалент 58182,67 грн.) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, а також пені в розмірі 144 /сто сорок чотири/ грн. 64 коп.

11.08.2014 Київським районним судом міста Харкова було видано виконавчий лист на підставі вищезазначеного рішення.

Виконавче провадження № 44501973 відкрито 18.08.2014 за виконавчим листом №640/3199/14-ц, який виданий 11.08.2014 Київським районним судом м. Харкова на підставі заочного рішення.

Постановою державного виконавця від 04.09.2024 ВП №44501973 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому сума, що була стягнута з боржника в порядку виконання рішення, складає еквівалент гривні станом на час ухвалення судом рішення.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16, від23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17), а підстав для відступу від нього відсутні.

У даній справі між сторонами виникли правовідносини стосовно , укладеного 06.05.2008 року Договору про надання кредитної лінії № CrL-SME700/160/2008, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредитну лінію з лімітом 137000 доларів США.

Отже за умовами зазначеного договору, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути Банку суму, в розмірі 137000 дол. США, отриману за договором.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2014 стягнуто солідарно з з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № CrL-SME700/160/2008 від 06.05.2008 року в розмірі 80952,53 доларів США, що еквівалентно 715620 /сімсот п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять/ грн. 37 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що валютою зобов`язання є не іноземна валюта, а гривня в сумі, еквівалентній 80952,53 дол. США станом на час ухвалення судом рішення.

Разом з тим, посилання ОСОБА_1 не ґрунтується на законі.

При стягненні судом заборгованостів еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц щодо застосування пункту 8 частини першої статті 53 Закону № 606-XIV, «у статті 53 Закону № 606-XIV закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.»

Отже, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржника існує обов`язок виконати зобов`язання саме в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України гривні.

Судова колегія погоджується з висновками суду, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець не виконав вимоги статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки між стягувачем та боржником існувало грошове зобов`язання в іноземній валюті і заборгованість за кредитним договором стягнута судом в іноземній валюті.

Даних про повне погашення боргу матеріали справи не містять.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів в щодо відмови у задоволенні скарги в іншій частині, судова колегія ухвалу суду в цій частині не переглядає.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови відділу примусового виконання рішень відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Федосенка Наталі Анатоліївни залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Маміна

Судді Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складений 04 лютого 2025 року.