ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2025 р. Справа№ 920/135/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.01.2025 у справі №920/135/24 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 (повний текст складений 06.09.2024)
у справі № 920/135/24 (суддя С.В.Заєць)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення 699 603,05 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 589 316,12 грн. за надані у період з серпня по жовтень 2023 року включно за договором № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020, але неоплачені послуги, а також нарахованих за порушення строків оплати цих послуг пені в сумі 95 368,76 грн., 3 % річних в сумі 7 643,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 275,54 грн.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- у договорі № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020 сторонами не обумовлений остаточний розрахунок за надані послуги та /або виконані роботи. Вказане слідує з того, що у ч. 5 п. 3.1 вказаного договору сторонами погоджено, що строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує наданню послуг та користування програмними продуктами, в той час як відповідно до п.3.2 договору за підсумками звітного місяця позивач складає акт приймання - передачі, який до 7 числа наступного за звітним, надає відповідачу, а відтак два пункти договору є суперечливими між собою, оскільки без наявності первинний облікових документів бухгалтерської та фінансової звітності не можна вважати послуги такими, які є наданими позивачем та отриманими відповідачем;
- враховуючи те, що у договорі № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020 сторонами не обумовлений остаточний розрахунок за надані послуги та /або виконані роботи, строк виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті послуг слід обчислювати виходячи з положень ч. 3 ст. 530 ЦК України. Вказане свідчить про те, що простроченим такий строк може вважатися після спливу семи днів з дня отримання відповідачем відповідної вимоги позивача, проте, враховуючи відсутність такої вимоги, строк виконання відповідачем обов`язку по оплаті послуг не настав, а звернення позивача із позовом до суду є передчасним. З огляду на вказане підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні;
- вартість наданих у жовтні 2023 року послуг відрізняється від погодженої у договорі № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020 (у договорі сторонами погоджено, що вартість послуги з консультування становить 24 000,00 грн. з ПДВ на місяць, проте у акті надання послуг № РЕЯ73002032 від 26.10.2023 визначено, що вартість такої послуги становить 174 116,12 грн. з ПДВ - примітка суду);
- з огляду на те що постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1774 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (код ЄДРПОУ 03352432) зупинено дію ліцензії відповідача на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, з 01.10.2023 відповідач не потребував надання усіх, визначених спірним договором послуг, що і підтверджується актом надання послуг за жовтень 2023 року;
- спірні акти надання послуг сформовані та направлені позивачем з порушенням визначеного договором № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020 строку, а також не були підписані відповідачем;
- те, що позивачем не підтверджено факт надання послуг, позбавляє відповідача можності провести контррозрахунок вартості таких послуг;
- позивачем допущені помилки у нарахуванні пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Так, позивач визначає початок періоду прострочення у місяць, що передує місяцю надання послуг, а також не враховує положення чинного законодавства, згідно з якими розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.
Крім того відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було подано зустрічну позовну заяву, в якій він просив суд визнати недійсним пункт 5.2. договору № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2019.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.04.2024, залишеною без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 (повний текст складений і підписаний 06.09.2024) у справі № 920/135/24 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 589 316,12 грн. основного боргу, 91 567,12 грн. пені, 7 643,19 грн. 3% річних, 7 275,54 грн. інфляційних витрат, 10 437,02 грн. витрат по сплаті судового збору, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3 801,64 грн. пені відмовлено
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих позивачем у період з серпня по жовтень 2023 року включно за договором № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020, але неоплачених послуги у заявлений до стягнення сумі, з огляду на що позивач відповідно до умов спірного договору має право на стягнення вартості так таких послуг, а відповідно до положень такого договору та ст. 625 ЦК України - пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Водночас суд першої інстанції, при перевірці виконаних позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що:
- розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, виконані по кожному періоду прострочення окремо, з урахуванням вимог договору щодо початку перебігу прострочки, з огляду на що такі позовні вимоги задовольняються у повному обсязі за розрахунками позивача;
- пеня нарахована у розмірі 0,1% за кожний період окремо, початок прострочки визначено з урахуванням умов договору щодо проведення розрахунків, а позивачем ураховано положення ч.6 ст. 232 ГПК України, проте у такому розрахунку позивачем не було враховано, що у договорі № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020 сторони погодили, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, з огляду на що задовольнив такі позовні вимоги за розрахунком суду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянта послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024. апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» у справі № 920/135/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Яковлєв М.Л., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24 залишено без руху, надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в сумі 12 592,85 грн. у встановленому порядку, апелянта попереджено, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику, матеріли справи № 920/135/24 витребувано з Господарського суду Сумської області.
08.10.2024 від Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
10.10.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги із витребуваними доказами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024, у урахуванням ухвали про виправлення описок від 21.10.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 920/135/24 призначено до розгляду на 18.11.2024 об 11 год. 00 хв.
23.10.2024 до суду від відповідача надійшла зачав про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 вказану заяву задоволено.
28.10.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:
- твердження відповідача про те, що сторонами у спірному договорі не обумовлений строк проведення розрахунку є безпідставним, так як умовами такого договору визначена попередня оплата послуг і вказаний строк розрахунків не залежить від дати підписання сторонами акта наданих послуг;
- враховуючи те, що п. 3.1 договору № 07/300920-17-РГК-GIS від 30.09.2020 чітко передбачено строк проведення розрахунків, а саме до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами, помилковою є позиція відповідача щодо необхідності застосування у даних правовідносинах ч. 2 ст. 530 ЦК України;
- відповідач не спростовує факт отримання ним актів приймання-передачі наданих послуг за спірний період, а відтак, враховуючи те, що за змістом договору у випадку ненадання у зазначений строк позивачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем та те, що таких зауважень відповідачем позивачу надано не було, акт приймання-передачі наданих послуг за серпень 2023 року №РЕЯ73001621 від 31.08.2023 є таким, що прийнятий відповідачем за мовчазної згоди. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, наступні акти за вересень 2023 року №РЕЯ73001830 від 30.09.2023 та за жовтень 2023 року №РЕЯ73002032 від 26.10.2023 прийняті та підписані відповідачем із застосуванням електронного підпису;
- зупинення дії ліцензії відповідача носить тимчасовий характер та не зупиняє господарської діяльності підприємства в цілому. При цьому, жодних змін до умов спірного договору, у зв`язку з даною обставиною позивачем ініційовано не було, а відтак твердження відповідача відносно того, що у зв`язку із зупиненням з 01.10.2023 року дії ліцензії АТ «Сумигаз» на розподіл природного газу останнє не потребувало надання усіх, визначених спірним договором послуг, не заслуговує на увагу;
- вартість наданих у жовтні 2023 послуг відрізняється, з огляду на те, що сторонами досягнуто домовленості про дію спірного договору по 26.10.2023, а відтак акт за жовтень 2023 року сформовано за 26 днів жовтня 2023 року та включає загальну вартість користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 договору, та вартість наданої послуги, яка зазначена в п. 1.3 договору. Водночас з даного акту було помилково виключено перший рядок в якому в попередніх актах окремо зазначалася вартість користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 договору. При цьому, вказаний акт підписаний відповідачем без жодних зауважень та застережень,
просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
18.11.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, в якому заявник просить зменшити заявлені до стягнення суми пені на 90%. До вказаного клопотання відповідачем додані додаткові докази.
В судовому засіданні 18.11.2024 оголошено перерву до 28.11.2024 об 11 год. 20 хв.
25.11.2025 до суду від позивача надішли заперечення на клопотання про зменшення пені, в яких позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені. До вказаних заперечень позивачем додані додаткові докази.
26.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 заяву відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.01.2025 о 10 год. 20 хв.
У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025, судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 30.01.2025 о 10 год. 50 хв.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 № 09.1-08/358/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/135/24 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справа № 920/135/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24.
Враховуючи, що додаткові докази як відповідачем, так і позивачем додані на підтвердження або спростування наявності підстав для зменшення пені, що не було предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за доцільне прийняти всі подані учасниками судового процесу на підтвердження вказаних обставин докази.
Станом на 30.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Третя особа 3 представників в судове засідання не направила.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи прокурор та представник третьої особи 1 апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, представник третьої особи 2 залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
30.09.2020 позивач як сторона 1 та відповідач як сторона 2 уклали договір № 07/300920-17-РГК-GIS (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що, в порядку та на умовах, визначених Договором, позивач надає відповідачу право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а відповідач, зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим Договором суму.
До Договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема Додаткову угоду №1 від 01.06.2022, Додаткову угоду №2 від 23.12.2022, Додаткову угоду №3 від 24.03.2023, Додаткову угоду №4 від 26.09.2023.
У п. 1.2 Договору сторонами визначено перелік програмних продуктів, на які передається право користування, а у п. 1.3 - перелік послуг, що надаються за Договором.
Згідно п. 4.2 Договору сторона 1, серед іншого, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим Договором, а згідно з п. 4.3 Договору - сторона 2, серед іншого, зобов`язана своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим Договором.
У п. 3.1 Договору сторонами погоджений розмір плати за право користування програмними продуктами та консультаційні послуги.
Так, згідно з п. 3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 23.12.2022, у 2023 році сторона 2 щомісячно сплачує стороні 1:
- у період з 01.01.2023 по 31.05.2023 включно за право користування програмними продуктами, зазначеними в п.1.2. Договору, кошти в сумі 30 600,00 (тридцять тисяч шістсот гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 6 120,00 (шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок), та з 01.06.2023 кошти в сумі 153 000,00 (сто п`ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 30 600,00 (тридцять тисяч шістсот гривень 00 копійок);
- у період з 01.01.2023 по 31.05.2023 включно за надані послуги, які зазначені в п.1.3. Договору, кошти в сумі 4 800,00 (чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 800,00 (вісімсот гривень 00 копійок), та з 01.06.2023 кошти в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 4 від 26.09.2023 до Договору сторони дійшли взаємної згоди припинити дію Договору з 27.10.2023 та погодились, що останнім днем дії Договору сторони вважають 26.10.2023.
Відповідно до п. 8.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.09.2023, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.10.2020 по 26.10.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що на виконання умов Договору ним у серпні, вересні, жовтні 2023 року (до 26.10.2023 включно - примітка суду) надані послуги на загальну суму 589 316,12 грн., що підтверджується актами надання послуг №РЕЯ73001621 від 31.08.2023, №РЕЯ73001830 від 30.09.2023, №РЕЯ73002032 від 26.10.2023, проте відповідачем такі послуги не оплачені, з огляду на що позивач має право на стягнення як вартості таких послуг, так і нарахованих за порушення строків оплати цих послуг пені в сумі 95 368,76 грн., 3 % річних в сумі 7 643,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 275,54 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, з підстав, які детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору протягом грудня 2021 року та січня-лютого 2022 року, позивач надав відповідачу послуги, визначені Додатком В, що підтверджується картками з наземного обслуговування рейсів відповідача в аеропорту «Бориспіль».
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору у серпні, вересні, жовтні 2023 року (до 26.10.2023 включно - примітка суду) надані послуги на загальну суму 589 316,12 грн., що підтверджується актами надання послуг №РЕЯ73001621 від 31.08.2023 на суму 207 600,00 грн., №РЕЯ73001830 від 30.09.2023 на суму 207 600,00 грн. та №РЕЯ73002032 від 26.10.2023 на суму 174 116,12 грн., сформованими за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc» у вигляді електронних документів (Е-документи)
У п. 3.5Договору сторони погодили, що порядок підписання електронних документів визначається сторонами у Додатку № 1 до Договору.
У п. 2.10 Додатку № 1 до Договору сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії.
Колегією суддів встановлено, що акти надання послуг №РЕЯ73001830 від 30.09.2023, №РЕЯ73002032 від 26.10.2023 підписані електронними підписами сторін, на підтвердження чого позивач надав роздруківки протоколів руху документу/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу «M.E.Doc».
Водночас акт надання послуг №РЕЯ73001621 від 31.08.2023, хоча і був відповідачу направлений за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc», останнім підписаний не був.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У Договору сторонами погоджено, що:
- за підсумками звітного місяця позивач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним надає відповідачу (п. 3.2);
- відповідач протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу позивача. У випадку ненадання у зазначений строк позивачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем (п. 3.3).
З матеріалів справи слідує, що всі спірні акти надання послуг були позивачем відповідачу направлені для підписання у визначений у Додатку № 1 до Договору спосіб, а саме за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc», проте відповідач підписав акти надання послуг №РЕЯ73001830 від 30.09.2023, №РЕЯ73002032 від 26.10.2023 та не підписав акт надання послуг №РЕЯ73001621 від 31.08.2023. При цьому доказів направлення відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання такого акту матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначає про те, що виходячи з умов Договору, які визначені сторонами добровільно та є обов`язковими для виконання, відсутність мотивованої відмови від підписання спірних актів свідчить про те, що послуги на загальну суму 589 316,12 грн. вважаються наданими належним чином і є такими, що підлягають оплаті відповідачем.
При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що порушення позивачем семиденного строку для направлення актів на адресу відповідача для підписання у розумінні положень Договору не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити надані позивачем послуги.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що у Договорі сторонами не обумовлений остаточний розрахунок за надані послуги та /або виконані роботи, так як у ч. 5 п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує наданню послуг та користування програмними продуктами, що свідчить про те, що послуги мали бути оплачені на умовах передоплати, що чинним законодавством не заборонено.
Щодо посилань апелянта на те, що вартість наданих у жовтні 2023 року послуг відрізняється від погодженої у Договорі (у Договорі сторонами погоджено, що вартість послуги з консультування становить 24 000,00 грн. з ПДВ на місяць, проте у акті надання послуг № РЕЯ73002032 від 26.10.2023 визначено, що вартість такої послуги становить 174 116,12 грн. з ПДВ - примітка суду), колегія суддів зазначає про те, що зі змісту вказаного акту слідує, що вартість наданих у жовтні 2023 послуг відрізняється, з огляду на те, що Договір діяв, а послуги, відповідно, надавались по 26.10.2023 включно, а відтак акт за жовтень 2023 року сформовано за 26 днів жовтня 2023 року та включає загальну вартість користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, та вартість наданої послуги, яка зазначена в п. 1.3 Договору. Водночас, як вірно зауважено позивачем, при виготовленні вказаного акту було допущено помилку, а саме виключено перший рядок в якому в попередніх актах окремо зазначалася вартість користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору. Слід окремо зауважити і на тому, що вказаний акт відповідачем підписаний без жодних зауважень та застережень, що свідчить про прийняття ним таких послуг.
Твердження апелянта про те, що він не потребував надання усіх, визначених Договором послуг, з огляду на зупинення дії його ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу колегія суддів вважає необґрунтованими, так як у Договорі сторонами не було погоджено, що зупинення дії ліценції відповідача є підставою для неоплати наданих у період зупинення дії ліцензії послуг. До того ж, як вже зазначено вище акт за жовтень 2023 року відповідачем підписаний без жодних зауважень та застережень, що свідчить про прийняття ним таких послуг.
Слід зауважити і на наступному.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці». По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду у справах № 910/19179/17, № 914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, № 911/205/18).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі N 450/2286/16-ц, постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №754/13893/19).
Очевидно, що дії відповідача, який уклав Договір, отримував протягом дії Договору відповідні послуги, приймав їх без зауважень, проте, допустивши порушення умов Договору в частині оплати послуг фактично намагається уникнути виконання свого обов`язку по оплаті послуг - суперечать його попередній поведінці (укладенню договору, отриманню послуг інше), є недобросовісними та спрямовані на створення підстав для невиконання грошових зобов`язань з оплати отриманих без зауважень послуг.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 589 316,12 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 95 368,76 грн., 3 % річних в сумі 7 643,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 275,54 грн., слід зазначити про таке.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, визначених розділом 3 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих за Договором послуг на загальну суму 589 316,12 грн., позивач відповідно до положень ЦК України та Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на що суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 7 643,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 275,54 грн. за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Також, суд першої інстанції цілком вірно, встановивши, що пеня позивачем нарахована у розмірі 0,1% за кожний період окремо, початок прострочки визначено з урахуванням умов договору щодо проведення розрахунків, проте, враховуючи, що сторони погодили, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, дійшов висновку про те, що позивач, необґрунтовано застосував розмір пені 0,1% до заборгованості за вересень та жовтень 2023 року.
За таких обставин, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, цілком вірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 91 567,12 грн. та, відповідно, відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3 801,64 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає про таке.
У поданому до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення пені, відповідач просить зменшити заявлену до стягнення суми пені на 90%.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
В суді першої інстанції відповідач не зазначав про наявність підстав для зменшення розміру пені.
У обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені в суді апеляційної інстанції відповідач фактично послався на те, що:
- здійснюючи діяльність з розподілу природного газу під час дії воєнного стану, відповідач функціонує в умовах форс-мажорних обставин, при цьому, не маючи тарифних джерел фінансування відновлював розподільчі газопроводи, транспорт, техніку за можливості, відновлював та відновлює виробничі бази, оскільки від їх наявності і функціонування залежить якісне надання послуги розподілу природного газу;
- за рішенням Регулятору ринку природного газу відповідач був позбавлений основного виду діяльності - розподілу природного газу, і , відповідно, основного джерела фінансування своєї діяльності;
- через військову агресію зменшився обсяг розподіленого відповідачем природного газу та обсяг отриманих грошових коштів за надані послуги розподілу природного газу;
- частина виробничих об`єктів відповідача та його споживачів, які знаходились/ знаходяться у Сумській області або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів;
- зазначені обставини суттєво вплинули та позбавили відповідача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність;
- заявлена сума штрафних санкцій становить більше ніж 75 % від суми основного боргу, заявленого до стягнення;
- відсутні докази понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача.
Сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума пені не є значною, а твердження відповідача про те, що заявлена сума штрафних санкцій становить більше ніж 75 % від суми основного боргу, заявленого до стягнення спростовується матеріалами справи.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що військова агресія Російської Федерації безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.
Колегія суддів зазначає і про те, що розмір штрафних санкцій, на отримання яких позивач має право, знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті послуг, а відтак саме внаслідок дії відповідача розмір штрафних санкцій є значним.
Слід зазначити і про те, що обов`язок по оплаті основного боргу виник за 1,5 роки після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, а відтак відповідач не був позбавлений права ініціювати, в тому числі і в судовому порядку, внесення змін до Договору, як щодо зміни строків оплати, так і щодо зменшення розміру пені, проте таким правом не скористався.
Також колегія суддів зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджено, що протоколом річних загальних зборів акціонерів АТ «Сумигаз» №1 від 22.12.2023, серед іншого вирішено розподілити прибуток отриманий відповідачем у 2022 році таким чином:
- 50 відсотків суми чистого прибутку направити на виплату дивідендів, що в розрахунку на одну акцію становить 06,33 грн.;
- 50 відсотків суми чистого прибутку залишити нерозподіленою.
Вказане свідчить про те, що наприкінці 2023 року (тобто після виникнення у відповідача обов`язку оплатити спірні послуги - примітка суду) він мав прибуток та спростовує його твердження про збитковість діяльності підприємства.
Отже, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру пені відсутні, а у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені колегією суддів відмовляється.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/135/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/135/24.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 04.02.2025
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
О.М. Сибіга
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2025 |
Оприлюднено | 06.02.2025 |
Номер документу | 124929065 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яценко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні