Рішення

від 03.03.2025 по справі 920/135/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03.03.2025м. СумиСправа № 920/135/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, заяву представника позивача Юркової Тетяни Сергіївни від 11.09.2024 (вх.№4097 від 11.09.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення по справі №920/135/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова

компанія (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010,

код ЄДРПОУ 37401646)

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи

Сумигаз (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021,

код ЄДРПОУ 03352432)

про стягнення 699 603 грн 05 коп.,

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/135/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз про стягнення 699603 грн 05 коп. задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 03352432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401646) 589316 грн 12 коп. основного боргу, 91567 грн 12 коп. пені, 7643 грн 19 коп. 3% річних, 7275 грн 54 коп. інфляційних витрат, 10437 грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору. У позові у частині стягнення 3801 грн 64 коп. пені відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 грн 03 коп. покладено на позивача.

11.09.2024 до Господарського суду Сумської області через систему Електронний суд надійшла Заява представника позивача Юркової Тетяни Сергіївни від 11.09.2024 (вх.№4097 від 11.09.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24 та ухвалення додаткового рішення. Відповідно до поданої заяви предстаник позивача просить стягнути з відповідача 38 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу та 20 000 грн 00 коп. гонорару успіху.

Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Ухвалою суду від 13.09.2024 прийнято заяву б/н від 11.09.2024 (вх.№ 4097 від 11.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія про ухвалення додаткового рішення по справі №920/135/24 до розгляду. Призначено розгляд заяви б/н від 11.09.2024 (вх.№ 4097 від 11.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія про ухвалення додаткового рішення по справі №920/135/24 на 23.09.2024, 11:00, без виклику сторін.

20.09.2024 відповідачем по справі через систему Електронний суд надано до суду заперечення від 20.09.2024, б/н (вх.№2813) щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 11.09.2024; у разі її задоволення - зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 500 грн. Відповідач, окрім іншого, зазначає, що витрачений представником позивача час згідно опису робіт, зазначений у заяві від 11.09.2024, є завищеним та не відповідає дійсним обставинам справи (враховуючи ціну позову, спірний період та те, що справа загалом розглядалась в межах спрощеного позовного провадження без виклику сторін); процесуальні документи, подані позивачем по суті справи, фактично за своїм змістом є тотожними (дублюючими). Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутній Договір про надання правової допомоги від 30.08.2018 №300318-1/01/043/18.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкладено розгляд заяви б/н від 11.09.2024 (вх.№4097 від 11.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія про ухвалення додаткового рішення по справі №920/135/24 на 08.10.2024, 11:00, без виклику сторін.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду клопотання від 28.09.2024, б/н (вх.№2928, вх.№929), відповідно до якого просить суд:

- визнати поважною причиною не подання до Заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24 та ухвалення додаткового рішення 1) Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18; та 2) Додаткової угоди № 10 від 01.12.2023 р. до Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, та поновити строк для ТОВ «Регіональна газова компанія» на подання вищевказаних документів;

- долучити до матеріалів справи: Договір про надання юридичних послуг від 30.03.2018 р. №300318-1/01/043/18; та 2) Додаткову угоду № 10 від 01.12.2023 р. до Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018 р. №300318-1/01/043/18.

01.10.2024 на адресу суду надійшла Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 з зазначенням про витребування матеріалів справи № 920/135/24 у зв`язку з апеляційним оскарженням рішенням Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 01.10.2024 зупинено провадження у справі № 920/135/24 щодо розгляду Заяви представника позивача Юркової Тетяни Сергіївни від 11.09.2024 (вх.№4097 від 11.09.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24 та ухвалення додаткового рішення, до закінчення апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/135/24 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/135/24 - залишено без змін.

12.02.2025 матеріали справи повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.02.2025 поновлено провадження у справі № 920/135/24 щодо розгляду Заяви представника позивача Юркової Тетяни Сергіївни від 11.09.2024 (вх.№4097 від 11.09.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24 та ухвалення додаткового рішення.

Щодо клопотання (вх.№929) позивача про поновлення пропущеного строку на подання документів у справі.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду клопотання від 28.09.2024, б/н (вх.№929), відповідно до якого просить суд визнати поважною причиною неподання до Заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24 та ухвалення додаткового рішення 1) Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18; та 2) Додаткової угоди № 10 від 01.12.2023 р. до Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, та поновити строк для ТОВ «Регіональна газова компанія» на подання вищевказаних документів. В обгрунтування неподання вищевказаних документів разом з заявою (вх.№4097) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення по справі №920/135/24 позивач вказує, що під час формування та направлення заяви (вх.№4097) через систему «Електронний суд» з технічних причин не було долучено в повному обсязі додатки до заяви, що зумовлено некоректною роботою системи «Електронний суд».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

За таких обставин, а також ураховуючи вказані позивачем причини неподання до Заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 920/135/24 та ухвалення додаткового рішення 1) Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18; та 2) Додаткової угоди № 10 від 01.12.2023 р. до Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, задля дотримання принципів господарського судочинства, забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, суд вважає вказані позивачем обставини пропущення строку для подання вищезазначених документів поважними, а отже вважає за можливе задовольнити клопотання (вх.№929) позивача, поновити строк для подання Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 та Додаткової угоди № 10 від 01.12.2023 р. до Договору про надання юридичних послуг від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, та долучити їх до матеріалів справи.

Розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення по справі № 920/135/24, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/135/24 в сумі 38000 грн 00 коп. підтверджується копіями Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 № 300318-1/01/043/18 (далі Договір), Додаткової угоди № 14/5 від 06.02.2024 до Договору, опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням Правовий Альянс для надання правничої допомоги, акту про надання послуг від 09.09.2024 згідно з Додатковою угодою № 14/5 від 06.02.2024, довіреності № 19Др-11-0124 від 12.01.2024.

У п.3.1. Додаткової угоди № 14/5 від 06.02.2024 до Договору гонорар адвоката визначений у фіксованому розмірі.

Окрім цього, сторони погодили, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь замовника, замовник додатково зобов`язується сплатити виконавцю гонорар успіху в розмірі 20000 грн 00 коп. (п.3.2. Додаткової угоди № 14/5 від 06.02.2024 до Договору).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 18 000 грн 00 коп.), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи. Суд враховує, що справа є малозначною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за договором.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 20 000 грн 00 коп.

Стосовно вимоги заявника про стягнення з відповідача «гонорару успіху» адвоката у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.

Відтак, чинним законодавством не заборонено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності загально-правовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, враховуючи заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу («гонорар успіху») у розмірі 20000 грн 00 коп. підлягають зменшенню. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін спору, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, обсягом письмових доказів, що містяться в матеріалах справи тощо.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд звертає увагу на те, що витрати на оплату «гонорару успіху» у розмірі 20000 грн 00 коп. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення «гонорару успіху» у розмірі 20000 грн 00 коп. у даному конкретному випадку не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.

Враховуючи викладені вище аргументи, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає зменшенню до 10000 грн 00 коп.

Приймаючи до уваги зазначене, суд частково задовольняє Заяву (вх.№4097 від 11.09.2024) представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст. 2, 13, 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково Заяву вх.№4097 від 11.09.2024) представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 03352432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401646) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху» в розмірі 10 000 грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне додаткове рішення складено та підписано суддею 03.03.2025.

СуддяС.В. Заєць