Постанова

від 03.02.2025 по справі 911/1363/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 911/1363/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024

у справі №911/1363/24 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 218 564,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), обсяг підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, їх значення для спору, обставини в їх сукупності, з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у цій справі, врахував заперечення відповідача та дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» про ухвалення додаткового рішення відмовити, а якщо суд дійде до висновку, що докази, які додані до заяви є достатніми та такими, що підтверджують фактичні витрати ТОВ «Торг Мет» , просив зменшити витрати до 1 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що скрутне фінансове становище відповідача в наслідок збройної агресії.

Також зазначає, що позивачем при поданні заяви про ухваленні додаткового рішення додано копію акту наданих послуг від 28.05.2024 №28/05, який не містить підпису уповноваженого представника Адвокатського об`єднання «Стратегія права».

Апелянт зауважує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений до стягнення позивачем у розмірі 20 000,00 грн є недоведеним, занадто завищеним та таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та розумності.

Крім того, апелянт вказує, що не можливо встановити обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів; доказами у справі не підтверджено кількості часу, яка була витрачена адвокатом на відповідні дії; який розмір витрат адвоката за кожну дію щодо надання професійної правничої допомоги.

Апелянт також звертає увагу, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції мав здійснити розподіл витрат на правову допомогу, відмовивши в частині, пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, направленому до суду 09.12.2024 зазначає, що додаткове рішення суду є законним та обґрунтованим, при цьому в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною і в її задоволенні має бути відмовлено та залишено рішення суду першої інстанції без змін.

Так, позивач вказує, що скаржником не наведено належних доводів не співмірності заявлених до стягнення позивачем витрат у розмірі 20 000,00 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, не надано власного документально підтвердженого розрахунку їх розміру, який свідчив б про неправильність розрахунку витрат на професійну правничу допомогу або про неналежність послуг адвоката. А викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду, проте по суті їх не спростовують.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції було враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: відповідність розміру правничої допомоги обсягу наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності.

Посилаючись на вимоги ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, та докази у заяві про ухвалення додаткового рішення, що підтверджують надання адвокатом Скрипалем О.В. правничої допомоги ТОВ «ТОРГ МЕТ», доводиться факт: по-перше, про те, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; по-друге, про відповідність обсягу наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності.

Позивач вважає, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем такої послуг, як надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 20 000,00 грн. Визначений розмір витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів позивача у даній справі, відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

27.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1363/24.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету сторін, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/1363/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 218 564,03 грн: 211 560,00 грн - основного боргу, 423,12 грн - інфляційних втрат, 5 384,38 грн - пені, 1 196,53 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі №911/1363/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» основного боргу у розмірі 211 560,00 грн, пені у розімір 5 384,38 грн, інфляційних втрат у розмірі 423,12 грн, 3% річних у розмірі 1 179,19 грн та судового збору у розмір 3 278,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

13.08.2024 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої додано докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 911/1363/24 в розмірі 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2024 заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), обсяг підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, їх значення для спору, обставини в їх сукупності, з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у цій справі, врахував заперечення відповідача та дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача посилається на: договір про надання правничої допомоги б/н від 22.05.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» в особі директора Мацака Ігоря Олеговича та Адвокатським об`єднанням «Стратегія права» в особі партнера Скрипаля Олександра Вікторовича; акт наданих послуг № 28/05 від 28.05.2024 за договором на суму 20 000,00 грн; рахунок на оплату № 28/05 від 28.05.2024; платіжну інструкцію № 8 від 28.05.2024 на суму 20 000,00 грн.

Також представник позивача надав копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000137 на ім`я адвоката Скрипаль О.В.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 22.05.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Мет» та Адвокатським об`єднанням «Стратегія права» (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились про те, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості із ПАТ «Центренерго» за договором поставки № 121/6 від 30.01.2024, укладеного між клієнтом та ПАТ «Центренерго».

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.05.2024, останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

Згідно з п. 1.2 та п.5.3 договору сторони погодили, що розмір винагороди (гонорару) складає 20 000,00 грн, яка сплачується за консультацію з посиланням на норми законодавчих актів, роз`яснення прав та обов`язків, збирання матеріалів для підготовки позову, підготовку позову та подачу його до суду, надання правової допомоги під час виконання рішення суду про стягнення заборгованості та 3 500, 00 грн за участь Адвокатського об`єднання в одному судовому засіданні.

Також сторонами погоджено, зокрема у п. 5.5 договору, що оплата клієнтом наданих послуг здійснюється протягом 3 робочих днів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання на підставі виставленого рахунку та акту наданих послуг, які складаються не раніше дня подачі позову до суду або дня судового засідання у справі за позовом вказаним у цьому пункті договору.

Судом першої інстанції встановлено, що до заяви позивачем надано копію платіжної інструкції № 8 від 28.05.2024 на суму 20 000,00 грн та акт надання послуг № 28/05 від 28.05.2024, підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Мет», що підтверджує прийняття позивачем таких послуг.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що від позивача надішли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він просив відмовити у задоволенні заяви, а якщо суд дійде до висновку, що відповідну заяву потрібно задовольнити, то просив зменшити витрати до 1 000,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на: скрутне фінансове становище в наслідок збройної агресії; розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлених до стягнення позивачем є недоведеним, занадто завищеним та таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та розумності; оплата адвокату суми у розмірі 20 000,00 грн за надані послуги є неспіврозмірною, оскільки не зазначено часу який витрачено; необґрунтовано факту виконання робіт пов`язаних з надання позивачу професійної правничої допомоги.

Як було зазначено вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі.

Також колегія суддів зазначає, що сторонами в договорі погоджено фіксовану ціну за надання послуг адвокатом у фіксованому розмірі та визначено за які послуги вона саме надавалась.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції не здійснив розподіл витрат на правову допомогу пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів відхиляє їх, як безпідставні, оскільки відповідно ч.9 ст. 129 ГПК України, у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти та таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно поклав судові витрати на відповідача повністю.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої суми.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24 залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1363/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1363/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім