Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/18802/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/18802/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

стягувача - ОСОБА_1;

боржника - Мазур Т.В.;

державного виконавця - Молотилової В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024

за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі №910/18802/23 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35"

про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35", в якому просив суд:

- визнати недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35", що оформлені протоколом загальних зборів від 11.12.2020, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку;

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку, у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_3 (всередині або за межами будинку), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_3 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_3 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 ;

- стягнути із відповідача 167500,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/18802/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та постановою Верховного Суду від 15.08.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35", що оформлені протоколом загальних зборів від 11.12.2020, в частині п. 9, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35" не чинити перешкод ОСОБА_1 у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1 , у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_3 (всередині або за межами будинку), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_3 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_3 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 .

17.06.2024 Господарським судом міста Києва видано накази.

21.11.2024 від позивача надійшла скарга на дії та бездіяльність головного державного виконавця Молотилової В.В. та керівника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченко Д.Є., згідно якої скаржник просив суд:

1) визнати неправомірними дії (бездіяльність) головного державного виконавця Молотилової В.В. та керівника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченко Д.Є. щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1;

2) за результатами розгляду скарги постановити ухвалу та зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення та поновити порушене право заявника відповідно до судового наказу від 17.06.2024 у справі №910/18802/23.

Скарга мотивована тим, що рішення суду не виконано, державним виконавцем закрито виконавче провадження без підписання акту про невиконання судового наказу, а боржник продовжує чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному та безперешкодному користуванні електрощитовою.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи скаржник мотивує тим, що місцевим господарським судом при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

ОСОБА_1 стверджує, що державний виконавець Молотилова В.В., всупереч ст. 129 Конституції України, не забезпечила належного виконання судового наказу та закрила провадження на вимогу боржника без підписання акту з боку стягувача. Невиконання судового рішення, за твердженнями скаржника, слідує з ненадання йому вільного та безперешкодного доступу до електрощитової, де знаходиться лічильник позивача, позаяк дане приміщення замкнено на ключ.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/18802/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/18802/23, справу призначено до розгляду на 04.02.2025, встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

27.01.2025 до суду від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого державний виконавець заперечує проти скарги, вказуючи, що 14.11.2024 ним у присутності боржника та стягувача проводилася перевірка виконання рішення суду в ході якої встановлено, що боржник не чинить перешкод стягувачу у вільному та безперешкодному користуванні будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1 . Про вказані обставини було складено акт державного виконавця, 15.11.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

04.02.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, згідно якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи:

- лист відповідача отриманий позивачем 22.01.2025 у місці загального користування будинку щодо заборгованості співвласника ОСББ «Гончара 35»;

- лист відповідача отриманий позивачем 29.01.2025 у місці загального користування будинку щодо обмеження користування спільним майном, в тому числі позивача, як співвласника ОСББ «Гончара 35»;

- копію опису вкладення Укрпошти №0105400266332 від 24.01.2025 про відправлення запиту на отримання додаткової інформації про суму боргу та діяльності ОСББ «Гончара 35».

У призначене засідання суду 04.02.2025 з`явилися представники сторін. Представник позивача підтримав подане клопотання про долучення доказів, просив суд його задовольнити. Представник відповідача та державний виконавець заперечували проти вказаного клопотання.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання позивача про долучення доказів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на наступне.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за ч. 2 вказаної статті позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4, 5 вказаної статті).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги (у тому числі клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням), мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази в підтвердження позову повинні існувати на момент звернення до суду з позовною заявою, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовом (в разі неможливості подання доказів у встановлений строк позивач повинен повідомити, який доказ не може бути подано). Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Проте, у даному випадку, позивач просить суд долучити докази (копію листів отриманих 22.01.2025 та 29.01.2025, копію опису вкладення від 24.01.2025), які датовані вже після прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції (11.12.2024), тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду скарги на дії ДВС.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18.

За наведеного, враховуючи, що станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали (11.12.2024) наданих позивачем доказів не існувало, вони не можуть бути прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача та державний виконавець заперечували проти доводів скарги, просили суд залишити без змін оскаржувану ухвалу суду, як таку, що постановлена у відповідності до норм законодавства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/18802/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зокрема, зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35" не чинити перешкод ОСОБА_1 у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1 , у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_3 (всередині або за межами будинку), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_3 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_3 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 .

На виконання вищевказаного рішення було видано наказ №910/18802/23 від 17.06.2024.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Молотиловою В.В. від 30.08.2024 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного наказу суду.

15.11.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Молотиловою В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, у зв`язку з виконанням рішенням суду.

Проте, у поданій до суду скарзі скаржник зазначає, що боржник переконав державного виконавця у вільному та безперешкодному користуванні спільним майном та доступу до електроенергії, на що відкрив електрощитову на поверсі скаржника, але після перевірки закрив електрощитову та не надав вільний та безперешкодний доступ до електрощитової на вимогу скаржника. Таким чином, скаржник стверджує, що рішення суду не виконано, а боржник продовжує чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному та безперешкодному користуванні будь-якими приміщеннями загального користування у будинку АДРЕСА_1 , в тому числі електрощитовою, яка знаходиться на поверсі скаржника.

Відповідач (боржник) у своїх запереченнях зазначив, що ним у повному обсязі виконано рішення суду, а доступ до приміщень електрощитових в будинку АДРЕСА_1 забезпечується в порядку, визначеному діючим законодавством. В ході виконання рішення суду державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів у відповідності до вимог законодавства та в межах обов`язків покладених на нього.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень немайнового характеру визначений розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З наявних в матеріалах справи копій виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 вбачається, що після відкриття виконавчого провадження (30.08.2024) державним виконавцем зобов`язано керівника боржника з`явитися до виконавця та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.

20.09.2024 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу якою зобов`язано останнього надати письмову інформацію про виконання рішення суду із документами, що це підтверджують.

Боржник листом від 23.09.2024 повідомив державного виконавця, що 22.05.2024 правлінням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) прийнято рішення, яким скасовано дію рішення правління ОСББ від 11.04.2021 про втілення заходів з обмеження користування спільним майном та від 25.08.2021 в частині здійснення заходів з обмеження користування спільним майном стосовно власника квартири НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Того ж дня ОСОБА_1 забезпечено вільне та безперешкодне користування будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1 , у тому числі допоміжними.

27.09.2024 державний виконавець направив сторонам виконавчого провадження вимогу, згідно якої їх зобов`язано бути присутніми при перевірці виконання рішення суду 14.10.2024.

14.10.2024 державним виконавцем у присутності голови правління ОСББ «Гончара-35» Мазур Т.В. та ОСОБА_1 (стягувача) проводилася перевірка виконання рішення суду у справі №910/18802/23.

Перевіркою встановлено, що стягувач має п`ять ключів. Один з ключів надає доступ до вхідної хвіртки до внутрішнього двору будинку. Три ключі надають доступ до сходів другого під`їзду. Один ключ надає доступ до приміщення, де знаходиться поштова скринька, ліфтовий хол та паркінг. Також головою правління ОСББ «Гончара-35» Мазур Т.В. надано стягувачу ключ, що надає доступ до приміщення першого поверху другого під`їзду, поштової скриньки, ліфтового холу та ліфтового обладнання. Електрощитова на 14 поверсі під час перевірки виконання рішення суду знаходилася у вільному доступі.

Наведені обставини зафіксовані в акті державного виконавця від 14.10.2024, який підписаний стягувачем та боржником.

14.11.2024 державним виконавцем проводилася повторна перевірка виконання рішення суду, в результаті якої встановлено аналогічні обставини, що викладені в акті від 14.10.2024, зокрема, що боржник не чинить перешкод стягувачу у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1 . Державному виконавцю надано документи, що підтверджують доступ до електрощитової та відновлення електропостачання до квартири НОМЕР_2 . При цьому головою ОСББ зауважено, що згідно діючого законодавства доступ до електрощитової, даху та приміщень підвалу завжди має бути зачиненим, а ключі надаються виключно на вимогу уповноважених осіб. Про вказані обставини складено акт державного виконавця, від підписання якого стягувач відмовився.

15.11.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, за твердженнями скаржника, рішення суду не виконано боржником, оскільки ОСОБА_1 не має вільного та безперешкодного доступу до електрощитової, де знаходиться його електролічильник, електрощитова зачинена на замок, ключа від неї скаржник не має.

Щодо зазначених тверджень скаржника суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників, а згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

У відповідності до п. 3.1.16. Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом №76 від 17.05.2005 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207) шафи з електрощитовими і електровимірювальними приладами, електромонтажні ніші, що містяться у допоміжних приміщеннях, повинні бути завжди закриті.

Також згідно п. 3.2.5 вказаних Правил завжди замкнені повинні бути вхідні двері виходу на покрівлю (один комплект ключів зберігається в чергового диспетчера ОДС або кімнаті техніка-майстра виконавця послуг, а другий - у консьєржа чи двірника). Вхід у горище приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, котрі виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні.

Пунктом 3.3.5 Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території унормовано, що вхідні двері в технічний підвал, підвал, повинні бути замкнені (ключі зберігаються у виконавця послуг, про місце зберігання робиться спеціальний напис на дверях).

Доступ представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, що проходять через приміщення, повинен бути забезпечений у будь-який час доби.

Згідно з п. 4.1.13 Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території вхідні двері в техпідвал, підвал повинні бути замкнені, ключі мають зберігатися в об`єднаних диспетчерських службах або у виконавця послуг й у консьєржа або двірника (про що повинен бути відповідний напис), двері мають бути утеплені, ущільнені й оббиті з двох сторін покрівельною сталлю.

Отже, беручи до уваги наведені норми Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території (які визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: - забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; - проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність в поведінці боржника щодо перебування електрощитової, де знаходиться електролічильник скаржника, а також електролічильники інших співвласників багатоквартирного будинку, у зачиненому/замкненому на ключ стані.

При цьому, перебування електрощитової в зачиненому на ключ стані є забезпеченням ОСББ утримання допоміжних приміщень в належному протипожежному та технічному стані, а також є превентивними заходами, спрямованими на попередження (припинення) дій третіх осіб, що можуть утруднити або перешкодити реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.

Сам по собі факт того, що електрощитова, де знаходиться лічильник скаржника, є замкненою на ключ, не свідчить про те, що скаржник не має вільного та безперешкодного доступу до неї/лічильника, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що за заявкою ОСОБА_1 працівникам ДТЕК Київські електричні мережі було надано доступ до приміщення електрощитової та відновлено електроживлення лічильника електроенергії скаржника, а відтак і подачу електроенергії до його квартири.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що скаржник безпідставно ототожнює невиконання рішення суду щодо вільного та безперешкодного користування електричною енергією, постачання якої було йому відновлено та відповідно, рішення суду виконано, із необхідністю зняття замків з електрощитової, що є неможливим в силу наведених вище норм права.

До того ж, згідно пояснень боржника, ключ від електрощитової знаходиться на першому поверсі у консьєржа та надається на вимогу співвласників. Відтак, за необхідності, скаржник може звернутися до консьєржа з проханням надати йому ключ/відчинити електрощитову, де знаходиться його лічильник електроенергії.

За викладених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що виконавцем було вжито всіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду від 21.02.2024 у справі №910/18802/23 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», належних та допустимих доказів в підтвердження невиконання вказаного рішення скаржником не надано.

Щодо тверджень скаржника про безпідставне закриття виконавчого провадження без підписання акту з боку стягувача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

Отже, підписання акту сторонами виконавчого провадження не є обов`язковим. Сторони можуть відмовитися від підписання акту, про що в акті робиться відповідна відмітка.

Убачається, що скаржник відмовився від підписання акту державного виконавця від 14.11.2024 про що в акті зроблено відповідну відмітку. Відтак акт державного виконавця від 14.11.2024 складено з дотриманням зазначених приписів Інструкції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про незабезпечення державним виконавцем Молотиловою В.В. належного виконання судового наказу, доказів протилежного скаржником до суду не надано.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки скаржником не доведено наявності підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця Молотилової В.В. щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження без виконання рішення суду, місцевий господарський суд прийшов до правомірних висновків щодо необґрунтованості та безпідставності вимог скарги ОСОБА_1 .

Отже, доводи апеляційної скарги позивача (стягувача) спростовуються встановленими вище обставинами, а тому колегією суддів відхиляються.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/18802/23 прийнята у відповідності до норм права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/18802/23 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Сітайло