Постанова

від 29.01.2025 по справі 906/189/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Справа № 906/189/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Коростенської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року по справі №906/189/24 (суддя Кудряшова Ю.В.)

час та місце ухвалення рішення: 25 вересня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, повний текст рішення складено 11 жовтня 2024 року

за позовом Виконувача обов`язків керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Позивача 1 Державної екологічної інспекції Поліського округу

Позивача 2 Коростенської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Луг"

про стягнення 8 313 837 грн 29 коп.

за участю представників сторін:

від Прокурора - Сачок І.Р.;

від Позивача 1 - Ковальов О.Р.;

від Позивача 2 та Відповідача - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Коростенської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (надалі Позивач 1) та Коростенської міської ради (надалі Позивач 2) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Луг" (надалі Відповідач) про стягнення 8313837 грн 29 коп. шкоди завданої навколишньому природньому середовищу.

В обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на те, що після передання в користування Відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 згідно договору оренди землі № 202 від 25 травня 2021 року, здійснено вирубку 4368 дерев без відповідних дозвільних документів, чим спричинено Позивачу 2 шкоду в сумі 8 313 837 грн 29 коп..

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (том 3, а.с. 94-100).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Позивачем не доведено факт наявності, кількості дерев на момент передачі земельної ділянки в оренду, не доведено факт самозаліснення та приналежності вирубаних дерев до лісового фонду України. Як вбачається з матеріалів справи, фіксація незаконної порубки була здійснена в рамках кримінального провадження №42022062350000021 шляхом проведення слідчих дій з оформленням протоколу огляду місцевості від 25 січня 2022 року.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Вказав, що відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що без отримання вироку суду у кримінальному провадженні №42022062350000021 від 27 січня 2022 року, який встановить вину осіб, які мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, або без встановлення в адміністративному або цивільному судочинстві вини службових осіб відповідача (завдання шкоди навколишньому природному середовищу) унеможливлюється отримання одночасно всіх необхідних елементів для покладання на відповідача відповідальності в порядку статтей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та відповідно до правил статті 1166 ЦК України, а саме: вину заподіювача шкоди.

Водночас, рішення суд першої інстанції від 28 червня 2023 року, котрим задоволено позов Прокурора в інтересах Позивача 2 до Відповідача про розірвання договору оренди землі площею 27,2710 га у зв`язку із порушенням вимог природоохоронного законодавства при її використанні, на думку місцевого господарського суду, не може трактуватись, як преюдиційна обставина, оскільки в межах даної справи встановлювались факти, які не підлягають доказуванню саме в частині розірвання договору оренди землі №202 від 25 травня 2021 року. Суд наголосив, що наявність всіх елементів складу правопорушення, за яких наступає цивільно-правова відповідальність, згаданим рішенням суду не встановлювалась.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції розглянувши позовні вимоги, виснував, що такі вимоги є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 108-117), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Прокурор вказує про те, що Відповідач на зазначеній земельній ділянці не займався товарним сільськогосподарським виробництвом, яке передбачає не лише обробку землі, розорювання та вирощування сільськогосподарських культур для збору продуктів рослинного походження, а й в наданні послуг тваринництва (скотарстві (вирощуванні великої рогатої худоби), вівчарстві, козівництві, конярстві, бджільництві, звірівництві, тощо), а здійснив вирубку дерев на вказаній земельній ділянці. Вказує, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 червня 2023 року задоволено позов Прокурора в інтересах Позивача 2 до Відповідача про розірвання договору оренди землі площею 27,2710 Га у зв`язку із порушенням вимог природоохоронного законодавства при її використанні (використання земель не за цільовим призначенням) та що у межах кримінального провадження №42022062350000021, спеціалістами Позивача 1 спільно з органом досудового розслідування 27 січня 2022 року проведено огляд місця події вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 та зроблено заміри пнів зрубаних дерев. Встановлено, на всій площі ділянки вчинено незаконну масову суцільну порубку насаджень дерев різних порід «Сосна», «Береза», «Осика», «Вільха», «Груша» різних розмірів, внаслідок чого природному навколишньому середовищу заподіяно шкоду. Зокрема, фактично незаконно зрубано 4368 дерев, з них: породи «сосна» - 2406 дерев, породи «береза» - 1927 дерев, породи «осика» - 15 дерев, породи «вільха» - 7 дерев, породи «груша» - 13 дерев. Прокурор констатував, що розрахунок розміру завданих державі збитків здійснено Позивачем 1, як контролюючим органом, у відповідності до приписів статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 (з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс) та становить 8 313 837 грн 29 коп..

Прокурор зазначає, що передумовою видалення зелених насаджень є певна процедура, дотримання якої суб`єктами господарювання є обов`язковим, натомість, зелені насадження на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні Відповідача, були знищені всупереч наведеним нормам чинного законодавства, за відсутності належних дозвільних документів на видалення таких насаджень. Прокурор вважає, що у вказаних правовідносинах Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Прокурор в апеляційній скарзі також зазначає, що завдану шкоду від незаконної порубки - підтверджено розрахунком Позивача 1; причинний зв`язок передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди. З даного Прокурор виснує, що Відповідач всупереч вимог законодавства не виконав обов`язок щодо охорони і збереження насаджень, внаслідок чого здійснено незаконну рубку дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, у зв`язку з чим вважає, що всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/189/24 та запропоновано Позивачам та Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Прокурора в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

26 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в котрому, Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що згідно договору оренди землі № 202 від 25 травня 2021 року, об`єктом оренди є земельна ділянка площею 27,2710 Га з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Констатутвав, що договір визначає, що орендована земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, тому, на думку Відповідача, Прокурором не доведено факт наявності кількості дерев, що були наявні на момент передачі земельної ділянки в оренду.

Також Відповідач зазначає, що на підтвердження вчинення Відповідачем правопорушення, яким Позивачу 2 задано збитків, надано протокол огляду місця події від 25 січня 2022 року складеного за фактом незаконної порубки лісових насаджень, проте, Відповідач зауважує, що протокол огляду місця події не містить даних, за якими можна ідентифікувати точне місцезнаходження земельної ділянки, де здійснювались слідчі дії (як-то кадастровий номер, межі земельної ділянки, тощо), прив`язки визначених географічних координат до місця розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, кількості зрізаних та наявних дерев на момент огляду місця події. Крім наведеного, Відповідач зауважив, що спеціалістів Позивача 1 залучено лише 15 листопада 2022 року (через майже 11 місяців), якими складено лише прогнозований розрахунок розміру шкоди, який, в свою чергу, має бути підтверджений інженерно-екологічною експертизою, яка в матеріалах справи відсутня.

Водночас, Відповідач піддавав сумніву нарахований розмір шкоди, оскільки такий проводився у відповідності до Постанови КМУ від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", хоча згідно даних ГУ ДГК в Житомирській області, визначених в наказі від 4 грудня 2020 року № 33-ОТГ дана земельна ділянка є не залісненою. Також Відповідач відзначав, що знищені насадження так само можна віднести і до групи дерев на сільськогосподарських угіддях, які не відносяться до лісового фонду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 15 січня 2025 року об 14:40 год..

14 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшла заява про надання доказів, в якому Прокурор вказав, що оскільки основною мотивацією оскаржуваного судового рішення було не підтвердження факту наявності дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, Прокурор просив долучити додатковий доказ, а саме скриншоти, виготовлені із сайту kadastr.live із зображенням залісеної земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2025 року в справі №906/189/24, з підстав, вказаних в даній ухвалі, оголошено перерву в судовому засіданні на 29 січня 2025 року об 16:00 год..

17 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшли додаткові пояснення в яких Прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 не відноситься до земель лісового фонду, однак це не підтверджує відсутність на ній лісових насаджень як єдиної екологічної системи, що поєднує у собі різні структурні елементи, такі як деревна та чагарникова рослинність з відповідним їй тваринним світом, мікроорганізмами, ґрунтами тощо, та взаємодія між цими елементами. Таким чином, Прокурор вказав, що дерева та рослинність, які знаходилися на земельній ділянці при передачі її в оренду підлягали державній охоронні на рівні з лісовими насадженнями. Прокурор зазначив, що пунктом 2 Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665, де зазначено що зазначені такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду. Констатував, що відповідно до листа Управління від 16 січня 2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 входить до масиву земель загальною площею 12795,6782 Га та що згідно із даними kadastr.live, земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 частково або повністю залісена.

За доводами Прокурора заміри проводились виключно металевою мірною стрічкою YT-7110, вказані інші мірні стрічки в документах Інспекції, пов`язаних з вказаною справою є механічною опискою, а загальна кількість пнів зрізаних дерев, відповідно до вказаних вище 8 перелікових відомостей складає 4368.

20 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшли заперечення щодо додаткових пояснень Прокурора в яких Відповідач зазначив, що лист Виконавчого комітету Позивача 2 від 13 грудня 2023 року №02-16-01/1845, листи Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 17 листопада 2023 року №04- 17/1060, від 16 січня 2025 року №11-10/28 датовані датами, що настали пізніше за спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи і стосуються періоду з травня 2021 року по січень 2022 року. Відповідач наголосив, що особливої уваги заслуговує лист Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16 січня 2025 року №11- 10/28, який якимось дивним чином був створений після проведення судового засідання у справі №906/189/24, що відбулось в апеляційному господарському суді 15 січня 2025 року. Крім того, Відповідач вказав, що в жодному долученому Прокурором листі Виконавчого комітету Відповідача 2 або Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства або їх змісті немає посилання на земельну ділянку з кадастровим номером 182238660:09:000:0055 площею 27,2710 Га, що є предметом розгляду у даній справі. Вважає, що посилання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на графічне зображення земельних ділянок наведених у форматі GeoJSON на 1 арк в 1 прим. і в електронній формі не дозволяє пересвідчитися, що саме земельна ділянка з кадастровимн номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га входить до переліку самозалісених земельних ділянок. Крім того, Відповідач зауважує, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства при наданні відповіді в своєму листі від 16 січня 2025 року за №11-10/28 посилається на запит Прокурора від 16 січня 2025 року №52/2-590ВИХ-25, який теж датований 16 січня 2025 року після проведення судового засідання у справі №906/189/24, яке відбулось 15 січня 2025 року. Зазначає, що зміст цього запиту не відомий і не долучається до матеріалів справи в апеляційній інстанції.

28 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» апеляційного господарського суду від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, обгрунтована викликом представника Відповідача до Коростенського РТЦК та направленням для проходження медичного огляду із долученням відповідних доказів.

В судове засідання від 29 січня 2025 року представники Позивача 2 та Відповідача, не з`явилися.

З наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 15 січня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує факт присутності представника Відповідача в попередньому судовому засіданні, а також враховує факт закінчення строку розгляду апеляційної скарги, що визначений чинним ГПК України.

З огляду на все вищевказане, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволені клопотання, з огляду на закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги та можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача та Відповідача. Суд наголошує, що представник Відповідача в судовому засіданні від 15 січня 2025 року надав усні пояснення з приводу доводів та заперечень позову та апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 15 та 29 січня, Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Прокурор зазначив, що Відповідач на зазначеній земельній ділянці не займався товарним сільськогосподарським виробництвом, так як рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 червня 2023 року задоволено позов Прокурора в інтересах Позивача 2 до Відповідача про розірвання договору оренди землі площею 27,2710 Га у зв`язку із порушенням вимог природоохоронного законодавства при її використанні (використання земель не за цільовим призначенням). Вказав, що у межах кримінального провадження №42022062350000021, спеціалістами Позивача спільно з органом досудового розслідування 27 січня 2022 року проведено огляд місця події вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 та зроблено заміри пнів зрубаних дерев і встановлено, що на всій площі ділянки вчинено незаконну масову суцільну порубку насаджень дерев різних порід «Сосна», «Береза», «Осика», «Вільха», «Груша» різних розмірів, внаслідок чого природному навколишньому середовищу заподіяно шкоду. Зокрема, фактично незаконно зрубано 4368 дерев, з них: породи «сосна» - 2406 дерев, породи «береза» - 1927 дерев, породи «осика» - 15 дерев, породи «вільха» - 7 дерев, породи «груша» - 13 дерев. Констатував, що розрахунок розміру завданих державі збитків здійснено Позивачем 1, як контролюючим органом, у відповідності до приписів статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 (з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс) та котра становить 8 313 837 грн 29 коп.. Прокурор вказав, що відповідно до листа Управління від 16 січня 2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 входить до масиву земель загальною площею 12795,6782 Га., крім того, згідно із даними kadastr.live, земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 частково або повністю заліснена. Зауважив, що заміри проводились виключно металевою мірною стрічкою YT-7110, вказані інші мірні стрічки в документах Інспекції, пов`язаних з вказаною справою є механічною опискою, а загальна кількість пнів зрізаних дерев, відповідно до вказаних вище 8 перелікових відомостей складає 4368 штук.

В судовому засіданні від 15 та 29 січня 2025 року, представник Позивача 1 підтримав доводи апеляційної скарги Прокурора, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Представник Позивача 1 вказав, що його спеціалістами спільно з органом досудового розслідування 27 січня 2022 року проведено огляд місця події вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 та зроблено заміри пнів зрубаних дерев. Встановлено, на всій площі ділянки вчинено незаконну масову суцільну порубку насаджень дерев різних порід «Сосна», «Береза», «Осика», «Вільха», «Груша» різних розмірів, внаслідок чого природному навколишньому середовищу заподіяно шкоду. Представник зауважив, що фактично незаконно зрубано 4368 дерев, розрахунок розміру завданих державі збитків здійснено Позивачем 1, як контролюючим органом, у відповідності до приписів статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 та становить 8 313 837 грн 29 коп.. Констатував, що заміри проводились виключно металевою мірною стрічкою YT-7110, вказані інші мірні стрічки в документах Інспекції, пов`язаних з вказаною справою є механічною опискою, а загальна кількість пнів зрізаних дерев, відповідно до вказаних вище 8 перелікових відомостей складає 4368 штук.

В судовому засіданні від 15 січня 2025 року представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги Прокурора та просив залишити рішення місцевого господарськогосуду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказав, що на підтвердження вчинення Відповідачем правопорушення, яким Позивачу 2 задано збитків, надано протокол огляду місця події від 25 січня 2022 року складеного за фактом незаконної порубки лісових насаджень, проте, Відповідач зауважує, що протокол огляду місця події не містить даних, за якими можна ідентифікувати точне місцезнаходження земельної ділянки, де здійснювались слідчі дії, прив`язки визначених географічних координат до місця розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, кількості зрізаних та наявних дерев на момент огляду місця події. Відповідач зауважив, що спеціалістів Позивача 1 залучено лише 15 листопада 2022 року через майже 11 місяців, якими складено лише прогнозований розрахунок розміру шкоди, який, в свою чергу, має бути підтверджений інженерно-екологічною експертизою, яка в матеріалах справи відсутня. Відповідач піддавав сумніву нарахований розмір шкоди, оскільки такий проводився у відповідності до Постанови КМУ від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", хоча згідно даних ГУ ДГК в Житомирській області, визначених в наказі від 4 грудня 2020 року № 33-ОТГ дана земельна ділянка є не залісненою. Також Відповідач відзначав, що знищені насадження так само можна віднести і до групи дерев на сільськогосподарських угіддях, які не відносяться до лісового фонду.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення Прокурора, представників Позивача 1 та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Наказом Головного управління Держгеокадастру Житомирській області від №33-ОТГ Позивачу 2 передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2960,1432 Га, що розташовані за межами населених пунктів Коростенської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, згідно з актом приймання передачі (том 1, а.с. 174).

Згідно з актом приймання - передачі від 4 грудня 2020 року вказані земельні ділянки, зокрема: земельну ділянку з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га передано Позивачу 2 (а.с. 175-181 том 1).

Рішенням IV сесії VIII скликання Позивача 2 №218 від 25 лютого 2021 року визначено перелік земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами пунктів Коростенської міської територіальної громади для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами. Також даним рішенням надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, зазначених в додатку до даного рішення на "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01)", зокрема і земельної ділянки кадастровий номер 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га (том 1, а.с. 141-142).

В подальшому, 1 березня 2021 року між Позивачем 2 (організатор аукціону) та Житомирською товарною агропромисловою біржою (виконавець) укладено договір про підготовку лоту до продажу права оренди на земельні ділянки на земельних торгах (аукціоні) та проведення земельних торгів (аукціону), згідно умов якого виконавець здійснював підготовку лоту до продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди на земельну ділянку, що розташована в Житомирській області, Коростенський район, Хотинівська сільська рада, кадастровий номер 1822386600:09:000:0055, площею 27,2710 Га.

На замовлення Житомирської товарної агропромислової біржі ФОП Гераймовичем Р.П. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 27,2710 Га кадастровий номер 1822386600:09:000:0055.

Рішенням V сесії VIII скликання Позивача 2 №313 від 15 квітня 2021 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, і земельної ділянки площею 27,2710 Га кадастровий номер 1822386600:09:000:0055 (а.с. 155-157 том 1).

Згідно відомостей Державного земельного кадастру (том 1, а.с. 158-163) земельна ділянка за кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, площею 27,2710 Га віднесена до земель сільськогосподарського призначення (001.01 рілля) за цільовим використанням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва сільськогосподарських угідь - рілля.

Згідно протоколу земельних торгів №46/25-05-21 від 25 травня 2021 року, переможцем торгів з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, став Відповідач.

За результатами земельних торгів, 25 травня 2021 між Позивачем 2 та Відповідачем укладено договір оренди землі №202 (надалі Договір; том 1, а.с. 15-19).

Пунктом 1 Договору визначено, що Позивач 2 надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів Коростенської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822386600:09:000:0055, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як визначено пунктом 2.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 27,2710 Га.

У відповідності пункту 3.1 Договору: останній укладено на строк 10 років без пролонгації; дата закінчення строку дії Договору оренди землі обчислюються від дати його укладення, а право оренди виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Договору, Відповідач зобов`язався використовувати ділянку відповідно до цільового призначенням, умов Договору та вимог чинного законодавства. Орендована земельна ділянка після закінчення дії Договору повинна знаходиться не в гіршому стані як до підписання Договору, Відповідач несе повну відповідальність за збереження стану земельної ділянки.

Пунктом 3 розділу 8 Договору визначено, що Відповідач має право самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов Договору та чинного законодавства.

Згаданий Договір оренди 7 червня 2021 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 58645234 від 9 червня 2021 року (том 1, а.с. 20-21).

Так, на території земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га знаходяться зелені насадження - дерева різних порід, порубка яких має місце за межами сіл Граби та Злобичі Коростенського району.

Протоколом огляду місця події від 25 січня 2022 року з фото таблицями до нього (том 1, а.с. 22-28), встановлено, що на земельній ділянці між населеними пунктами Злобичі та Граби Коростенського району (за координатами 50.862508*28.732776), ділянка площею близько 2 Га, дерева частково вирізані, частково земельна ділянка залишається з наявними на ній насадженнями породи "сосна" та "береза". В одному секторі під сніговим покривом знаходяться пні від зрізаних дерев, осип стружки. В другому секторі на сніговому покриві виявлено залишки від зрізаних дерев, під якими знаходяться пні від зрізаних дерев та осип стружки. Верхні залишки від зрізаних дерев перебувають у свіжозрізаному стані, голки на гілках зелені, не засохлі. Осип стружки свіжий. Також зазначеною процесуальною дією на узбіччі автодороги Злобичі Граби навпроти першого сектору зафіксовано 2 автомобілі, які частково були завантажені колодами зрізаних дерев породи "сосна" та "береза".

27 січня 2022 року Прокурором відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022062350000021 від 27 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України (том 3, а.с. 20).

Ухвалами слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року та від 2 січня 2023 року по справі №279/905/22 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 накладено арешт, в тому числі заборону здійснювати порубку дерев та чагарників (том 1, а.с. 29-35).

В ході досудового розслідування на підставі постанови про залучення спеціаліста від 15 листопада 2022 року, спеціалістами Позивача 1 проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 в межах кримінального провадження №42022062350000021 від 27 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України та частини 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

За результатом обстеження згаданої земельної ділянки проведено заміри пнів зрубаних дерев із занесенням відповідних даних в польові-перелікові відомості.

В подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок порубки дерев, загальний розмір якої визначено в розмірі 8 313 837 грн 29 коп..

В послідуючому рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 червня 2023 року задоволено позов Прокурора в інтересах Позивача 2 до Відповідача про розірвання договору оренди землі площею 27,2710 Га у зв`язку із порушенням вимог природоохоронного законодавства при її використанні.

Прокурор в інтересах держави в особі Позивачів 1 та 2, звернувся з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданих навколишньому природному середовищу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзацами 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що Верховний Суд звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 виклала правову позицію, за якою:

·прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 7);

·бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38);

·звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39);

·невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (пункт 40);

·прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (пункт 43).

Суд констатував, що позивачами у цій справі визначено Позивача 1 та Позивача 2.

Відповідно до частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 7 квітня 2020 року № 230, до повноважень Державної екологічної інспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З урахуванням викладеного вище, територіальним органом Держекоінспекції на території Житомирської області є Позивач 1.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу.

За пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Позивач 1, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 20 лютого 2023 року № 32, в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

У відповідності до пунктів 5, 9 частини 2 розділу II цього Положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, зокрема вимог охорони, утримання і використання зелених насаджень, лісів (пошкодження дерев і чагарників).

Частинами 9, 10 розділу II Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.

В той же час суд апеляційної інстанції констатує факт того, що Позивачем 1, як органом контролю, не вжито жодних дій щодо стягнення шкоди, завданої Відповідачем незаконною порубкою дерев, хоча про вчинення незаконної порубки було відомо Позивачу 1 з лютого 2023 року.

Зазначене свідчить про неналежне здійснення Позивачем 1 повноважень щодо захисту інтересів держави.

Прокурором листом від 15 листопада 2023 року за вих. № 52-10657вих-23 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" поінформовано Позивача 1 про наявні факти порушення вимог природоохоронного законодавства, заподіяння відповідної шкоди, та необхідність вжиття відповідних заходів реагування щодо їх усунення, у тому числі шляхом звернення з цих питань до суду. На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено, що у випадку невжиття заходів до стягнення заподіяної шкоди, органами прокуратури вирішуватиметься питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно.

В свою чергу, Позивач 1 листом від 4 грудня 2023 року повідомив Прокурора, що заходи позовного характеру щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не здійснювались. Також Позивач 1 просив вжити заходів представницького характеру Прокурором.

Що ж до визначеного Прокурором Відповідача 2, то суд констатує наступне.

В силу дії частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імен і в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені і Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з приписами статті 18-1 вказаного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, зокрема звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Визначаючи Позивача 2 колегія суддів враховує вимоги статтей 42, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до яких фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

При цьому, згідно із пунктом 7 частини 3 статті 29 та пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України сума шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків - до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як зазначено вище, незаконну порубку дерев здійснено на земельній ділянці комунальної власності, що розташована на території Коростенської територіальної громади, Коростенського району, Житомирської області.

Відповідно до статті 33 Закону України Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Прокурором в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 15 листопада 2023 року проінформовано Позивача 2 про порушення вимог природоохоронного законодавства та заподіяння шкоди. На виконання вимог частини 4 стптті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено, що у випадку невжиття заходів до стягнення заподіяної шкоди, органами прокуратури вирішуватиметься питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно.

Позивачем 2 листом від 11 грудня 2023 року повідомив окружну прокуратуру, що заходи позовного характеру щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не здійснювались.

З відповідей Відповідача 1 та Відповідача 2 вбачається бездіяльністьданих органів щодо подачі позову до суду.

Отже, враховуючи нездійснення Позивачами протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, Прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Разом з тим колегія суду зауважує, що Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з статтею 16, частиною 1 статт 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України, визначено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

За статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

В силу дії пунктів 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України, обумовлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі №909/1111/16.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з підприємства, установи, організації за невиконання зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (відповідні правові висновки висвітлені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26 листопада 2019 року, постановах Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 4 вересня 2018 року, №910/2018/17 від 4 квітня 2018 року, №910/5100/19 від 7 травня 2020 року, №910/21493/17 від 4 грудня 2018 року, №914/1619/18 від 27 серпня 2019 року, №904/982/19 від 24 лютого 2021 року).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №753/7281/15-ц, від 21 лютого 2021 року в справі №904/982/19, від 21 липня 2021 року в справі №910/12930/18, від 21 вересня 2021 року в справі №910/1895/20, від 18 жовтня 2022 року в справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Зважаючи на заперечення Прокурора, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи підтверджено склад цивільного правопорушення, вчиненого Відповідачем, зокрема, розмір збитків, протиправність поведінки, причинний зв`язок, в розрізі заперечень Відповідача щодо суті самих позовних вимог, зокрема, як місця вчинення порубки дерев, розміру розрахованої шкоди так і самого факту вчинення порубки саме лісового масиву на орендованій земельній ділянці згідно укладеного між Позивачем 2 та Відповідачем Договору, колегія суддів зазначає таке.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Як передбачено статтею 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. У відповідності до статті 107 Лісового кодексу Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, Прокурор заявляючи позов про відшкодування Відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об`єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.

Що ж стосується долучених Прокурором до заяви про надання доказів від 14 січня 2025 року скріншота виготовленого із сайту kadastr.live із зображенням залісеної земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 та листів Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16 січня 2025 року на запит Прокурора (який вчинений уже після проведення судового засідання від 15 січня 2025 року по даній справі) із додатком земельною ділянкою, котрі подані суду апеляційної інстанції 17 січня 2025 року, то колегією суду не надається оцінка таким доказам, з огляду на наступне.

Згідно вимог ГПК Украни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовий розгляд справи базується на принципах рівності та змагальності.

Згідно із приписами частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 178, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статтей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України. Вказане з урахуванням положень статті 282 Господарського процесуального кодексу України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування.

Колегія суду при цьому наголошує, що Верховний Суд зазначав, що така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 911/3250/16, від 6 лютого 2019 року в справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року в справі № 913/632/17, від 6 березня 2019 року в справі № 916/4692/15 та від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18.

Більше того, колегія звертає увагу і на факт того, що в силу дії пункту 6 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України Прокурор (як апелянт) мав подати усі докази, які підлягають дослідженню та оцінці з обгрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції саме з поданням апеляційної скарги, а не розпочати їх збирання після відкриття апеляційного провадження та призначення такої скарги до розгляду. Вказане, apriori виключає можливість прийняття та оцінки таких доказів, що подаються з описаним порушенням горм процусу та без будь-якого обгрунтування саме можливості подачі цих доказів суду першої інстанції.

В той же час апеляційний господарський суд наголошує на тому, що самі дії апелянта в контексті збирання та подачі доказів підставності позову лише після відкриття апеляційного провадження свідчить про обгрунтвоаність висновку місцевого господарського суду щодо недоведеності належними та допустимими доказами підставності пред`явленого Прокурором позову, як і вказує на бездіяльність Прокурора та Позивачів 1 і 2 в частині збирання цих доказів у суді першої інстанції так і при подачі апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи принцип процесуальної рівноправності сторін, згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне у відношенні до опонента, констатує відсутність у апеляційного господарського суду процесуальних підстав для врахування наданих Прокурором доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

Суд також враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27 жовтня 1993 року та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 року).

Як вбачається, з додаткових пояснень Прокурора, в них окрім як покликання на те, що основною мотивацією оскаржуваного судового рішення було не підтвердження факту наявності дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, відсутні будь-які обгрунтування щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції або ж разом із апеляційною скаргою Прокурора. При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що Прокурор подаючи апеляційну скаргу був уже обізнаний із мотивами судового рішення, і саме на запереченнях таких мотивів і побудована апеляційна скарга, однак додаткові докази (як вже досліджено вище) від Прокурора почали з`являтися уже після судового засідання від 15 січня 2024 року.

Відтак, колегія суддів досліджує докази, долучені як Прокурором так і Позивачами 1 та 2, а також Відповідачем до матеріалів справи без порушення порядку визначеного процесуальними нормами.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в призмі доводів щодо протиправності дій Відповідача, колегія суддів зауважує таке.

Наказом Головного управління Держгеокадастру Житомирській області від 4 грудня 2020 року №33-ОТГ Позивачу 2 передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2960,1432 га, що розташовані за межами населених пунктів Коростенської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, згідно з актом приймання - передачі.

Зазначеним актом приймання - передачі від 4 грудня 2020 року вказані земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27.2710 Га передано Позивачу 2.

Поряд з тим, у додатку до Акту приймання-передачі від 4 грудня 2020 року навпроти земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27.2710 Га зазначено, про відсутність обмежень у використанні земельної ділянки (в т.ч. полезахисні лісові смуги, залісення, та інші лісові насадження).

В подальшому Позивачем 2 здійснено підготовку лоту до продажу права оренди на земельні ділянки на земельних торгах (аукціоні) та проведення земельних торгів (аукціону) в якому також не зазначалось про наявність будь-яких обмежень на земельній ділянці за кадастровим номером 1822386600:09:000:0055.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка за кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, площею 27,2710 Га проінвентаризована та віднесена до сільськогосподарських угідь рілля (том 1, а.с. 158-159).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 27,2710 Га (1822386600:09:000:0055) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою продажу права оренди на земельних торгах за межами населених пунктів Коростенської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області, затвердженою рішенням Позивача 2 від 15 квітня 2021 року №315 обмежень на земельній ділянці для використання її за цільовим призначенням в межах ведення товарного сільськогосподарського виробництва не встановлено (том 1, а.с. 138-152).

За умовами Договору, об`єктом оренди є земельна ділянка площею 27.2710 га з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до пункту 5 розділу 2 Договору оренди, земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

За пунктом 6 розділу 2 Договору визначено, що інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.

Пунктом 3 розділу 8 цього Договору визначено, що Відповідач має право самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов Договору та чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 Договору земельна ділянка передається в оренду cаме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому наявність чагарників та кущів може унеможливлювати господарювання на цій землі згідно предмету договору.

Згідно статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки. У відповідності з цим будь-який землекористувач має право здійснити часткове видалення саморослих кущів, окремих дерев та чагарників на сільськогосподарських угіддях які не належать до лісового фонду України.

В той же час відповідно до статті 4 Лісового кодексу України не належать до лісового фонду окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Слід зазначити, що відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 27,2710 Га (1822386600:09:000:0055) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою продажу права оренди на земельних торгах за межами населених пунктів Коростенської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області, затвердженою рішенням Позивача 2 від 15 квітня 2021 року №315 та самого Договору на орендованій Відповідачем земельній ділянці відсутні полезахисні лісові смуги.

Отже, підсумовуючи усе описане вище колегія суддів зазначає, що Прокурором не доведено а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції сам факт наявності такої кількості дерев (як про це зазначено в польових відомостях - 4368) на момент передачі земельної ділянки в оренду Відповідачу та те, що знищені Відповідачем дерева відносяться саме до лісового масиву, а саме є лісовими насадженнями, за знищення яких передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди з підстав та у розмірі, зазначених у поданому Прокурором позові.

В той же час, на підтвердження вчинення Відповідачем правопорушення, внаслідок якого, на думку Прокурора, він зазнав збитків, Прокурор надає протокол огляду місце події від 25 січня 2022 року складеного за фактом незаконної порубки лісових насаджень.

Однак в розумінні статті 223 КПК України протоколи огляду місцевості є лише наслідком слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

За приписами частини 1 статті 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. За змістом даної норми закону огляд місцевості є процесуальна дія, яка проводиться в досудовому розслідуванні, що виявляє та письмово фіксує відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а не встановлює факт правопорушення.

Проте, огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев.

Саме тому надані докази самі по собі не можуть бути розцінені як належні та допустимі докази вини Відповідача, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що зі змісту даного протоколу огляду місця події можна визначити, що об`єктом огляду місця події є ділянка лісового масиву, що: розташована між населеними пунктами Злобичі та Граби Коростенського району; дана ділянка має географічні координати: 50.862508*28.732776; ділянка площею близько 2 Га.; дана ділянка частково вирізана, а частково поросла деревами породи Сосна та Береза; ділянка вкрита сніговим покривом.

При цьому, протокол огляду місця події не містить даних, за якими можна ідентифікувати точне місцезнаходження земельної ділянки, де здійснювались слідчі дії (як-то кадастровий номер, межі земельної ділянки, тощо), прив`язки визначених географічних координат до місця розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, кількості зрізаних та наявних дерев на момент огляду місця події.

Поряд з тим у всіх досліджених колегією суддів протоколах огляду (том 1, а.с. 21-23; том 2, а.с. 89-114), які як звертає увагу суд складені різними датами, не вказано, що місцем вчинення правопорушення є саме орендована Відповідачем земельна ділянка площею 27,2710 Га з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, оскільки у всіх протоколах огляду місця події складених за участю старшого державного інспектора Позивача 1 місце події зазначено ділянка місцевості, що розташована вздовж автодороги між населеними пунктами Злобичі та Граби Коростенського району має географічні координати: 50.862508*28.732776.

З огляду на зазначене колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами проведеної земельно-технічної експертизи було визначено наступне: місце (точка) проведення слідчих дій (огляд місця події) за координатами 50.862508 х 28.732776, розташовується (знаходиться) за межами земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, що розташована за адресою: Житомирська область, Коростенський район, за межами населених пунктів Коростенської міської територіальної громади. Тобто, місце (точка) проведення слідчих дій (огляд місця події) за координатами 50.862508х28.732776 (про що зазначено в протоколах огляду слідчим) проводилося не в межах розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055. Мінімальна відстань від точки проведення слідчих дій (огляду місця події) за координатами 50.862508 х 28.732776 до межі земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 становить 28,98 м (двадцять вісім метрів дев`яносто вісім сантиметрів), що графічно зображено на малюнках №№12-13 в дослідницькій частині висновку.

При цьому, після подання Відповідачем таких доказів, Прокурором подано пояснення слідчого згідно якого точка за координатами 50.862508 х 28.732776, вказана в протоколі є приблизним місцем знаходження слідчого у певний проміжок часу та є оціночним поняттям. У подальшому слідчим встановлено, і що огляд місця події від 25 січня 2022 року проведено саме на земельній ділянці з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 (том 2, а.с. 50).

Однак такі доводи слідчого спростовуються як вищеописаними доказами, зокрема й висновком судової експертизи, так і довідкою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 квітня 2024 року в якій вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 відноситься до земель сільськогосподарського призначення; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; склад угідь- рілля (том 1, а.с. 184-185).

Крім того, інформація в долучених перелікових відомостях має суттєві розбіжності щодо координат зазначених в протоколах огляду місця події. Деякі взагалі не містять зазначення координат та вказівку додатком до якого протоколу вони є. Також вбачається відсутність інформації способу встановлення координат, а також способу застосованих засобів під час складання відомостей. При цьому перелікові відомості не містять вказівку на час їх складання та дати зазначені в них не співпадають з датами складання протоколів слідчого, різняться перелік посадових осіб зазначені в протоколах огляду та перелікових відомостях (в деяких взагалі відсутні підписи посадових осіб, які були залучені до складання процесуального документа). З даного в свою чергу вбачається, що слідчим не відображено в повному обсязі порядок проведення дій під час огляду, зокрема, в протоколі огляду місця події за 19 січня 2023 року, 9 січня 2023 року, 6 січня 2023 року, 5 січня 2023 року, 18 січня 2023 року (є розбіжність щодо координат; не зазначені технічні засоби які використовувались під час проведення слідчих дій, в тому числі яким приладом здійснені заміри пнів, встановлення географічних координат місця проведення слідчих дій).

Крім того, протокол огляду від 6 січня 2023 року (яким встановлено 310 пнів зрізаних дерев) та протокол огляду від 9 січня 2023 року (яким встановлено 660 пнів зрізаних дерев) складений за однаковими координатами 50.862112, 28.729897, що може свідчити про дублювання замірів пнів зрізаних дерев та взагалі ставить під сумнів їх належність, достовірність та допустимість. Крім того, за цією точкою огляду площею 500 метрів з координатами 50.862112, 28.729897 було нараховано в сумарній кількості 970 пнів зрізаних дерев (по суті цілу лісову посадку), що є сумнівним для земельної ділянки сільськогосподарського призначення без будь-яких обмежень. Також суд констатує, що в переліковій відомості від 19 січня 2023 року, 9 січня 2023 року, 6 січня 2023 року, 11 лютого 2022 року, 14 лютого 2022 року, 18 лютого 2022 року, 27 січня 2023 року не зазначено до якого протоколу складена перелікова відомість; не визначені географічні координати місця вирубки дерев; в переліковій відомості від 11 лютого 2022 року, 18 лютого 2022 року не зазначено місце та час складання, географічні координати; в перелікових відомостях від 14 лютого 2022 року, 18 лютого 2022 року, 3 січня 2023 року відсутні підписи посадових осіб, які були присутні або безпосередньо складали цю перелікову відомість; в переліковій відомості від 5 січня 2023 року не зазначено марку, інвентарний номер вимірювального пристрою, яким здійснювався замір пнів; в переліковій відомості від 18 січня 2023 року не зазначено до якого протоколу складена перелікова відомість; не визначені географічні координати місця вирубки дерев; не визначено категорію придатності; розбіжність щодо кількості пнів зрізаних дерев з протоколом огляду.

Крім того, Прокурором надано перелікові відомості від 11 лютого 2022 року, 14 лютого 2022 року, 18 лютого 2022 року, 3 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, 23 січня 2023 року, 27 січня 2023 року в яких взагалі відсутні посилання до жодного доданого протоколу огляду, а протоколи огляду датовані цими ж датами, що і перелікові відомості взагалі відсутні.

Також апеляційний господарський враховує і факт того, що загальна кількість пнів зрізаних дерев зазначених в протоколах огляду та в перелікових відомостях складає 3866 шт., що істотно менше за ту кількість дерев, що зазначено Позивачем у позовній заяві та в самому розрахунку розміру шкоди Державної екологічної інспекції Поліського округу, де їх кількість визначена - 4368 шт. На вказану розбіжність звертає увгу суддів і Відповідач.

В той же час колегія суду констатує, що у розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням і незаконною вирубкою, слід перевіряти, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводились заміри пнів та чи відображені ці дані у акті. Разом із тим в жодному протоколі огляду та не у всіх польових перелікових відомостях пнів зрізаних дерев, які знаходяться в матеріалах справи, містяться дані про те, який конкретно вимірювальний засіб було використано при здійсненні замірів пнів під час перевірки. В переліковій відомості від 19 січня 2023 року, 18 січня 2023 року, 11 лютого 2022 року, 14 лютого 2022 року значиться запис, що заміри діаметрів пнів зрізаних дерев проводилися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою вимірювальною) марки YT-7110, однак без визначення інвентарного номера і інформації про повірку вимірювального засобу. В переліковій відомості від 9 січня 2023 року, 6 січня 2023 року значиться запис, що заміри діаметрів пнів зрізаних дерев проводилися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою вимірювальною) марки YT-3110, інвентарний №0002, однак без визначення інформації про повірку вимірювального засобу.

В той же час Позивач 1 в своєму листі за вих. №1847/3/2-10 від 16 квітня 2024 року відповідаючи на пункт 4 адвокатського запиту зазначає, що заміри діаметрів пнів зрізаних дерев проводилися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою вимірювальною) марки YT-7110, що прямо суперечить переліковим відомостям від 5 січня 2023 року, 6 січня 2023 року, 9 січня 2023 року у яких було визначено, що заміри пнів здійснювалися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою вимірювальною) марки YT-3110, інвентарний №0002.

При цьому Прокурором на спростування таких доводів зазначено про те, що заміри зрізаних дерев проводилися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою вимірювальною) марки YT-7110, а зазначення інших мірних стрічок є механічною опискою. Однак, колегія суддів звертає увагу, що так звані описки, про які вказує Прокурор вчинені неодноразово у декількох відомостях, а не випадково в одній.

Враховуючи вищевикладені розбіжності на переконання суду апеляційної інстанції, вказані протоколи огляду та перелікові відомості в розрізі вимог статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не можуть підтверджувати саме ті відомості на підтвердження яких вони подавалися та складалися.

Окрім того, Прокурором Перелікові відомості в підтвердження своїх позовних вимог щодо розміру завданої шкоди не долучалися відразу до позовної заяви, а залучені вже після подання Відповідачем заперечень щодо достовірності даних зазначених в протоколах огляду із Переліковими відомостями (том 2, а.с. 119-187).

Отже, все вищезазначене призводить до неможливості встановити чи дійсно мало місце фіксація саме незаконної порубки дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055, та чи особа, яка підписувала вказані протоколи, має достатній рівень кваліфікації в частині наявності знань для встановлення строку давності пнів, по яких ніби-то визначалося факт незаконної порубки (свіжозрізані чи навпаки), правильності вимірювання діаметра пнів для обрахунку нанесення шкоди.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суду констатує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (подібний висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року в справі №905/902/20 (пункт 6.27)).

Недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

В свою чергу наданий позивачем до суду Прогнозований розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок порубки дерев на земельній ділянці між населеними пунктами с. Злобичі та с. Граби Коростенського району Житомирської області, в межах кримінального провадження №42022062350000021 від 27 січня 2022 року не містить квартал, виділ і площу, де було виявлено незаконну рубку, як і не містить інформації щодо того, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводились заміри пнів, та не містить інформації про проведення повірки вимірювального засобу (чи проходив даний прилад сертифікацію відповідно до вимог ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність»).

Апеляційний господарський суд досліджуючи Прогнозований розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок порубки дерев на земельній ділянці між населеними пунктами с. Злобичі та с. Граби Коростенського району Житомирської області, в межах кримінального провадження №42022062350000021, як обов`язкової умови для настання відповідальності, враховує те, що Позивачем 2 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев на загальну суму 1 922 627 грн (що з урахуванням індексації розрахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу складає 8 313 837 грн 29 коп.). звертає увагу, що в самому розрахунку зазначено, що він є прогнозований та має бути підтверджений інженерно-екологічною експертизою, яка в свою чергу в матеріалах справи відсутня. Дане ж в свою чергу вказує про неподання судам першої та апеляційної інстанцій обов`язкового в розумінні доказування доказу для встановлення розміру шкоди, що ще раз (як і вище в даній постанові) приводить суд до висновку про недоведеність Прокурором та Позивачами належними та допустимими доказами підставності та обгрунтованості цього позову та бездіяльність зазначених осіб в питанні подачі таких (обов`язкових) доказів, котрі зазвичай подаються позивачами при подачі подібних позовів.

В той же час, колегія суду констатує, що розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях чи прогнозах Позивача 2, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, відсутність належного розрахунку (а не прогнозованого) виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, ніби-тозавданої Відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Схожа правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2022 року в справі №925/1598/20.

При цьому, причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Що ж до покликань Прокурора на те, що причинний зв`язок між завданою шкодою та діями Відповідача підтверджується кримінальним провадженням №42022062350000021 від 27 січня 2022 року, то колегія суду наголошує Прокурору на те, що в матеріалах справи відсутній акт обстеження земельної ділянки, проведеної працівниками Позивача 1 від 27 січня 2022 року у межах кримінального провадження №42022062350000021 на який покликається як Прокурор так і Позивач 1 (том 3, а.с. 39).

При цьому в призмі дослідження доказів позову та апеляційної скарги суд вкотре зазначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак на час вирішення судом цього спору, судові рішення, які б встановлювали факти завдання шкоди державі в особі Позивачів саме Відповідачем - відсутні.

Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розпочато за ознаками частини 1 статті 246 КК України, диспозиція якої передбачає відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотної шкоди. Однак, як встановлено вище у даній постанові в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували, що місцем вчинення порубки дерев є саме орендована Відповідачем земельна ділянка так як і відсутні докази, що орендована Відповідачем земельна ділянка відноситься до лісового масиву та є землями лісового фонду.

Відтак, без отримання вироку суду у кримінальному провадженні №42022062350000021, який безпосередньо встановить вину осіб, які мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, або без встановлення в адміністративному або цивільному судочинстві вини службових осіб Відповідача (завдання шкоди навколишньому природному середовищу) унеможливлюється отримання одночасно всіх необхідних елементів для покладання на Відповідача відповідальності в порядку статтей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та відповідно до правил статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме: вини заподіювача шкоди.

Щодо посилань Позивача на те, що причинний зв`язок між завданою шкодою та діями Відповідача підтверджується рішення Господарського суду Житомирської області від 28 червня 2023 року у справі №906/280/23, то слід зазначити наступне.

Даним рішенням розірвано Договір, який укладений між Позивачем 2 та Відповідачем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га, та зобов`язано Відповідача повернути Позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га. Тобто, цим рішення встановленні обставини, які не підлягають доказуванню саме в частині розірвання Договору оренди землі №202 від 25 травня 2021 року, який укладений між Позивачем 2 та Відповідачем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га та повернення Позивачу 2 земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:09:000:0055 площею 27,2710 Га.

Частиною 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин здійсненній іншим судом. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні і допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядаються є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду справи повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Таким чином, рішення Господарського суду Житомирської області від 28 червня 2023 року яким задоволено позов Прокурора в інтересах Позивача 2 до Відповідача про розірвання Договору у зв`язку із порушенням вимог природоохоронного законодавства при її використанні, не може трактуватись, як преюдиційна обставина, оскільки в межах даної справи встановлювались факти, які не підлягають доказуванню саме в частині розірвання Договору.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Наведені приписи Конституції України та чинного кримінального процесуального законодавства вказують, що особа вважається винною у вчиненні злочину якщо її вину буде доведено та встановлено виключно обвинувальним вироком суду, а не в порядку досудового розслідування. Відповідно до статті 369 КПК України, судове рішення, в якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, в якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Дане вбачається і з норм ГПК України, де обставини, що є обов`язковими для господарського суду (в сенсі частини 4 статті 75 ГПК України) встановлюються зокрема і з обвинувального вироку в кримінальній справі (в питанні чи мали місце дії чи бездіяльність та чи вчинені вони цією особою). В той же час в даних нормах не зазначено такий тягар доказування щодо будь-яких документів досудового розслідування.

Згідно статті 373 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що надати будь-яку оцінку договору від 15 жовтня 2021 року, укладеному між Відповідачем та ФОП Грищенком Сергієм Васильовичем про надання послуг з видалення поодиноких дерев (том 3, а.с. 28), не є можливим, так як читабельна копія даного договору відсутня в матеріалах справи.

Підсумовуючи усе вище описане колегія суддів резюмує, що відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитки, Прокурор повинен був, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (шкода) полягають у розмінні статті 22 Цивільного кодексу України, статтей 224 та 225 Господарського кодексу України.

Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Водночас, у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Таким чином, виною є невжиття особою всіх заходів, що залежать від такої особи, для належного виконання зобов`язання.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

До того ж, положеннями статті 617 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відтак, враховуючи не доведення Прокурором обставин вирубки дерев саме Відповідачем і саме на орендованій ним земельній ділянці згідно умов Договору, недоведеності кількості дерев та розміру шкоди, зважаючи на все вищевстановлене в даній постанові в площинні відсутності обставини, котрі вказують на наявність усіх елементів складу правопорушення, що надавало б суду апеляційної інстанції право застосувати таку міру відповідальності як стягнення шкоди, завданих навколишньому природньому середовищу незаконною вирубкою дерев, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Прокурора про стягнення шкоди.

Усе описане вище на переконання колегія суддів вказує на те, що Прокурор не підтвердив належними та допустимими доказами підставність своїх позовних вимог та порушення прав держави, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом. Дане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в особі Позивача 1 та Позивача 2 щодо стягнення 8313837 грн 29 коп. шкоди завданої навколишньому природньому середовищу.

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Прокурора щодо завдання державі шкоду зумовленої незаконною порубкою лісових насаджень, Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивачів, Відповідача, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження стягнення шкоди.

Доводи наведені Прокурором в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими і недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній постанові.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора в особі Позивачів 1 і 2 щодо стягнення шкоди.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Прокурора, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Прокурором.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Коростенської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року по справі №906/189/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року по справі №906/189/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/189/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 5 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.