Ухвала

від 03.02.2025 по справі 30/403

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 30/403

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б., Коробенко Г. П.) у справі

за позовом Малого приватного підприємства "Гетьман" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", про визнання права власності та зобов`язання винити дії,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Гетьман" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (відповідача) про:

- визнання права власності позивача на нежитлову будівлю (павільйон № 1 на фундаменті) загальною площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13;

- визнання права власності позивача на нежитлову будівлю (павільйон № 2 на фундаменті) загальною площею 77 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13;

- зобов`язання відповідача зареєструвати право власності позивача на нежитлову будівлю (павільйон № 1 на фундаменті) загальною площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 на підставі рішення суду;

- зобов`язання відповідача зареєструвати право власності позивача на нежитлову будівлю (павільйон № 2 на фундаменті) загальною площею 77 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 на підставі рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні державної реєстрації права власності на спірне майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2007 у справі № 30/403 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада (особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції) у жовтні 2024 року звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила:

- поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження,

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження,

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2007 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2007.

У зазначеній ухвалі апеляційний суд дійшов висновку про відсутності правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням наведених скаржником доводів та наданих доказів.

Київська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 16.12.2024, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Верховний Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржувалось Київською міською радою в апеляційному порядку, прийнято 21.11.2007, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" .

Відповідно до пункту 13 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (у чинній редакції), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2018 у справі № 54/239, а також Верховний Суд у постановах від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 зазначили про те, що судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Отже апеляційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення із такою апеляційною скаргою

Згідно зі статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній станом на 21.11.2007) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як встановив апеляційний господарський суд, 30.09.2024 Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 21.11.2007, тобто з пропуском строку, передбаченого законом, близько 17 років.

Відповідно до частини другої статті 93 ГПК України (у редакції, чинній станом на 21.11.2007) відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Отже, наведена норма в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, містила положення про встановлення присічного трьох місячного строку для відновлення строку на апеляційне оскарження.

Однак, здійснюючи тлумачення статті 93 ГПК України (у відповідній редакції), Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867 зазначив про те, що з урахуванням припису абз. 7 пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, оскільки ГПК України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги. Так, згідно із частиною першою статті 91 ГПК України (у редакції від 03.08.2010) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог статті 91 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах).

Частиною першою статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Разом з цим, колегія враховує, що відповідно до частини другої статті 261 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

Положення частини другої статті 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 01.07.2024 у справі № 21/36-09-1695).

Таким чином, за загальним правилом, встановленим наведеними положеннями ГПК України, Київська міська рада, звертаючись з апеляційною скаргою, повинна навести обставини та надати відповідні докази для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що додане до апеляційної скарги клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження обґрунтоване тим, що Київській міській раді про фактичне порушення прав та інтересів громади міста Києва стало відомо із листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.09.2024 № 057-12137 (зареєстрований за вх. № 226/19721 від 09.09.2024) щодо погодження проекту позовної заяви про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

При цьому, як зазначає Київська міська рада, копію оскаржуваного судового рішення у даній справі, вона отримала 09.09.2024 із реєстраційної справи № 236333280000 та реєстраційної справи № 236327680000, тому, на її переконання, днем звернення до суду із апеляційною скаргою з урахуванням приписів статті 116 ГПК України є 30.09.2024.

Зважаючи на викладені вище обставини, а також враховуючи, що скаржник не був залучений до участі у справі № 30/403, останній вважає, що має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2007.

Перевіривши доводи, викладені у клопотанні скаржника про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та оцінивши докази, надані скаржником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для його поновлення.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду та зазначає про те, що сам лише факт подання Київською міською радою, яка не була залученої до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу (близько 17 років з дня прийняття оскаржуваного судового рішення), за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/9100/14-ц).

При цьому Верховний Суд зауважує, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Києва, у тому числі щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності, має належним чином слідкувати та перевіряти стан використання такої землі фізичними та юридичними особами, а також своєчасно вчиняти дії, спрямовані на захист прав територіальної громади (щодо сплати орендної плати за використання землі комунальної власності, щодо витребування землі комунальної власності з чужого незаконного володіння тощо).

Отже, встановивши наведені вище обставини та оцінивши зазначені Київською міською радою причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення такого строку.

Протилежне рішення апеляційного суду, а саме, про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі через понад 17 років з дня прийняття оскаржуваного судового рішення, за встановлених обставин, свідчило б про порушення передбаченого статтею 2 ГПК України принципу верховенства права (близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 643/5369/16).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі з апеляційного перегляду судового рішення від 21.11.2007.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 30/403 за касаційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач