Ухвала

від 05.02.2025 по справі 465/10264/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

5 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 465/10264/21

провадження № 51-403 ск 25

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

перевіривши скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року,

установила:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся з питань перегляду вказаного судового рішення в касаційному порядку.

Перевіривши подану скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано положень пунктів 1, 4, 5 ч. 2, частин 3, 5 цієї статті.

У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається судом касаційної інстанції (далі - Суд) з урахуванням викладеної особою позиції та її правового обґрунтування, що впливає на остаточне рішення за результатами касаційного провадження. Саме тому законодавець установив до форми та змісту скарги конкретні вимоги, наслідком недодержання яких є залишення її без руху, а надалі - повернення.

Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено найменування суду касаційної інстанції, правове обґрунтування заявлених скаржником вимог, котрі повинні узгоджуватися зі ст. 436 КПК. До касаційної скарги додаються копії судових рішень, засвідчені належним чином.

За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції як суд права, а не факту, не ревізує відповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.

Так, за змістом скарги, у ній її автор просить скасувати рішення апеляційного суду, відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора і залишити в силі вирок суду першої інстанції або ж призначити новий судовий розгляд. Однак заявлені вимоги не узгоджуються з положеннями статей 436-438 КПК, якими регламентовано повноваження Суду за наслідками розгляду касаційної скарги, випадки та підстави для скасування оспорюваного рішення. При цьому скаржник залишив поза увагою те, що обвинувальний вирок може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіший захід примусу або в інший спосіб погіршити становище засудженого. До того ж формулювання вимог в альтернативній формі суперечить принципу юридичної визначеності, а призначення нового судового розгляду процесуально неможливе при залишенні без зміни вироку суду першої інстанції.

Водночас, не погоджуючись із оспорюваним вироком, скаржник не наводить обґрунтування допущення при здійсненні апеляційного провадження істотних порушень норм права, котрі з огляду на статті 412-414 КПК зумовлюють обов`язкову зміну чи скасування судового рішення на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Замість цього у поданій скарзі по суті ставляться під сумнів установлені фактичні обставини кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не належить до предмета перевірки в порядку касаційної процедури.

Також у касаційній скарзі вказано, що її подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Проте за приписами п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судом касаційної інстанції є Верховний Суд, а перегляд ухвалених у кримінальних провадженнях вироків (ухвал, постанов) здійснює Касаційний кримінальний касаційний суд Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим, подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.

Усупереч ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано оформленої копії вироку, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою.

У разі необхідності отримання правничої допомоги для складання касаційної скарги засуджений може звернутися до центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги в порядку, передбаченому Законом України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу».

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3