Ухвала

від 05.02.2025 по справі 514/134/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 514/134/17

провадження № 61-1160ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року, додаткове рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного судувід 17 грудня2024 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Делени» до ОСОБА_1 , Болградської районної державної адміністрації, відділунадання адміністративних послуг та державної реєстрації Болградської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкоду у користуванні земельною ділянкою та визнання правочинів недійсними,

встановив:

24 січня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Євценко Р. І. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року, додаткове рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у вказаній справі.

Представник заявника також надіслав клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору з огляду на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік. На підтвердження наведеного надано копію довідки про доходи ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року в справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23) зробила висновок, що відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом.

З огляду на подані документи, які підтверджують скрутний майновий стан ОСОБА_1 (розмір судового збору, який має бути сплачений за подання касаційної скарги, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній 2024 календарний рік), а також враховуючи те, що забезпечення права на касаційне оскарження є однією із основних засад цивільного судочинства, а сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору.

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

За приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі хоч і є посилання на певні постанови Верховного Суду, проте такі посилання наведені без взаємозв'язку з конкретним пунктом частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, у випадку, якщо ОСОБА_1 подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то йому слід чітко вказати про це у скарзі, обґрунтувати (мотивувати) наявність цієї підстави та зазначити постанови Верховного Суду, у яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях.

Касаційна скарга також мотивованай тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено належним чином зібрані у справі докази, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому заявник не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 слід уточнити підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначається (зазначаються) в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 12 березня 2022 року) до участі у справі в якості правонаступників відповідачів Тарутинської районної державної адміністрації, Відділу надання адміністративних послуг та державної реєстраціїТарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Відділу Держгеокадаструу Тарутинському районі Одеської області було залучено Болградську районну державну адміністрацію, відділ надання адміністративних послугта державної реєстраціїБолградської районної державної адміністраціїОдеської області.

Однак, заявником у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, а саме, відповідачів - Болградську районну державну адміністрацію, відділ надання адміністративних послуг та державної реєстрації Болградської районної державної адміністраціїОдеської області. Натомість зазначено осіб, які не є учасниками справи, оскільки до участі в справі було залучено їх правонаступників.

Таким чином, заявнику слід визначитись з колом учасників справи.

Також відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

За приписами частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанціїза результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Заявник у прохальній частині касаційної скарги просить, зокрема, скасувати додаткове рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року.

Верховний Суд звертає увагу на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року вже було скасовано вказане додаткове рішення та відмовлено у задоволенні заяви адвокатаЄвценка Р. І. про ухвалення додаткового рішенняпро стягнення судових витратна правничу допомогу.

Отже, вимоги скарги ОСОБА_1 не узгоджуються з повноваженнями суду касаційної інстанції, тому заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги і викласти вимоги скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.

З огляду на викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, із зазначенням всіх учасників справи, їх місцезнаходження, місця проживання чи перебування, із чітким зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), а також із уточненням прохальної частини касаційної скарги та викладенням її вимог відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Євценка Романа Ігоровича про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року, додаткове рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов