Ухвала

від 06.02.2025 по справі 2-657/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

06 лютого 2025 року місто Чернівці справа №2-657/12

провадження №22-ц/822/244/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н. К.

суддів:Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 травня 2012 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 травня 2012 року у справі №2-657/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 83718,55 доларів США, що в еквіваленті, згідно курсу Національного банку України складає 668894,47 ( шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 47 коп., 66437,63 ( шістдесят шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 63 коп. пені та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3219,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 спрямувала 01лютого 2025року до апеляційного суду засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення суду від 21 травня 2012 року. В апеляційній скарзі просить поновити строк для подання апеляційної скарги посилаючись на те, що про прийняте рішення їй стало відомо внаслідок вчинення виконавчих дій приватним виконавцем, яким 10 травня 2024 року відкрито виконавче провадження. Вказує, що дійсно пригадує про виклики з Шевченківського районного суду м.Чернівців, які приходили у 2012 році, однак веденням справи займався її колишній чоловік, який запевнив її, що за результатами розгляду справи жодних негативних наслідків для неї не настане.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

За правилом частини другої статті 358 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарженнясуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2)пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352сво18) вказано, що:

«загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:

«відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі №296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що:

«виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».

У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц (провадження № 61-9348св22) зазначено, що:

«апеляційна скарга на рішення районного суду подана поза межами річного строку; особа, яка подала апеляційну скаргу, є стороною у цій справі, а отже є особою, залученою до участі в ній; апеляційним судом при відкритті апеляційного провадження встановлено, що у відповідності до приписів статті 74 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, про розгляд справи зазначена особа була повідомлена належним чином, про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили не заявляла; з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У даній справі, встановлено, що у лютому 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML OAJ/234/2007 від 03 грудня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, особа, яка подала апеляційну скаргу є стороною у цій справі, а саме відповідачкою, а отже є особою, залученою до участі в ній. Також відповідачка ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд даної справи.

Зокрема, відповідачка ОСОБА_1 23 лютого 2012 року подавала до суду першої інстанції заяву з проханням відкласти розгляд справи, з підстав перебування на лікуванню (том 1 а.с.49).

Відповідачка неодноразово отримувала судові повістки про виклик в судове засідання, що підтверджується її підписом на рекомендованих повідомленнях про вручення та на розписках про її виклик (повідомлення) у судове засідання (том 1 а.с.57а, 59, 72, 74, 104, 109).

03 квітня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 подавала до суду першої інстанції заяву з проханням відкласти розгляд справи (том 1 а.с.65).

Крім цього, інтереси відповідачки ОСОБА_1 представляв в суді першої інстанції адвокат Пудіч О.А., на підставі договору на представництво інтересів учасника цивільного процесу від 12 березня 2012 року (том 1 а.с.68).

13 березня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 подавала до суду власноручно написану заяву про відкладення розгляду справи (том 1 а.с.69).

08 травня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні та приймала участь у розгляді справи, що підтверджується протоколом судового засідання (том 1 а.с.107).

21 травня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції власноручно написану заяву з проханням розглядати справу у її відсутність. Вказала, що заявлені до неї позовні вимоги визнає частково з урахуванням проведених нею проплат. До заяви прилучила підтвердження про перерахування коштів (том 1 а.с.111, 112-121).

Згідно протоколу судового засідання від 21 травня 2012 року, відповідачка позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо задоволення позову (том 1 а.с.123-124).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 травня 2012 року у справі №2-657/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

У рішенні суду від 21 травня 2012 року зазначено, що відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов визнали, відповідачка пояснила, що не змогла платити кредит та відсотки в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем (том 1 а.с.125-126).

Як вбачається з єдиного державного реєстру судових рішень, рішення суду від 21 травня 2012 року зареєстровано в реєстрі 25 травня 2012 року, забезпечено надання загального доступу:29 травня 2012 року.

21 листопада 2013 року відповідачка ОСОБА_1 отримала копію рішення, що підтверджується її заявою (том 1 а.с.128).

03 лютого 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 21 травня 2012 року, вякій заявниця просить поновити їй строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами належать до основних засад судочинства.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню велектронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення іпідписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені уписьмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналізуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга подана відповідачкою ОСОБА_1 після спливу більше ніж 12 (дванадцять років), тобто більше одного року з дня складення повного тексту оскарженого рішення суду першої інстанції за відсутності виключних обставин, визначених у пунктах 1-2 частини другої статті 358 ЦПК України. Відповідачка ОСОБА_1 була залучена до участі у справі та належним чиномповідомлена про її розгляд, а на обставини непереборної сили не посилалася.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що справою займався її покійний чоловік, колегія суддів відхиляє, оскільки вона особисто та через представника брала участь у розгляді справи. Вказане підтверджується матеріалами цивільної справи.

За таких обставин, відповідно до вимог пункту 4 частини 1статті 358 ЦПК України, правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 травня 2012 року відсутні.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 травня 2012 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня постановлення.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.Н.Лисак

І.М. Литвинюк