Рішення від 23.01.2025 по справі 712/9194/22

Справа № 712/9194/22

Провадження № 2/712/75/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

Головуючого судді Токової С.Є.

при секретарі Білик О.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гуцалової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрпошта" про скасування наказу та поновлення на роботі ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 у листопаді 2022 року звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 21.12.2021 вона була прийнята на посаду оператора поштового зв`язку 1 класу дільниці супроводу мережі Черкаської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», відповідно до Наказу № 4784-к від 20.12.2021.

21.01.2022 її переведено на посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно наказу № 193-к від 21.01.2022.

27.09.2022 згідно наказу № 2106-к від 22.09.2022 її було звільнено з посади начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Копію наказу про звільнення № 2106-к від 22.09.2022 та трудову книжку нею отримано 29.09.2022.

Позивач вважає наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає до скасування з огляду на те, що нею не вчинялось будь-яких винних дій, які надавали б підстави для втрати довіри зі сторони роботодавця та як наслідок звільнення на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

З метою захисту своїх прав вона вимушена звернутися до суд з указаним позовом та просить суд скасувати наказ Черкаської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" № 2106-к від 22.09.2022 року про звільнення її за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновити її на посаді начальника пересувного відділення поштового зв"язку № 84 Черкаської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта".

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 січня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

27 січня 2023 року до суду надійшов відзив АТ «Укрпошта», в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що між Черкаською дирекцією АТ «Укрпошта» та Позивачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність 21.01.2022, з яким Позивач ознайомлена про що свідчить підпис Позивача на даному документі. Відповідно до наказу Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» № 825 від 01.09.2022 «Про проведення раптової ревізії ПВПЗ 84» фахівцями сектору внутрішнього аудиту було проведено перевірку ПВПЗ 84.

01.09.2022 при проведенні перевірки фахівцями сектору внутрішнього аудиту встановлено нестачу у ПВПЗ 84 в сумі 17172 грн. 84 коп. З результатами перевірки ОСОБА_4 ознайомлена під підпис. Скарг та заперечень щодо нестачі вказаних коштів в і д Позивача до Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» не надходило.

Позивач підтвердила, що залишки готівкових коштів, товарно-матеріальних цінностей, поштових відправлень, інших цінностей та розрахунки, які перераховані в її присутності та зазначені у Акті результатів перевірки від 01.09.2022, знаходяться на її відповідальному збереженні, і що претензій до виконавців з контрольних перевірок ВСП Сектору ревізійної роботи не мала.

На підставі вищезазначеного Акту від 01.09.2022 з метою з`ясування обставин виникнення та можливого врегулювання вказаної нестачі. Черкаською дирекцією АТ «Укрпошта», було видано наказ № 843 від 06.09.2022р. «Про проведення службового розслідування та призначення комісії».

Відповідно Акту службового розслідування затвердженого директором Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» Марченко О.С. від 21.09.2022р. комісією встановлено, що на час прийняття ОСОБА_4 на посаду начальника ПВПЗ 84 - нестачі готівкових коштів, товарно-матеріальних цінностей були відсутні.

Під час проведення службового розслідування Позивач ОСОБА_4 у своєму письмовому поясненні від 19.09.2022 підтвердила факт, що під час її роботи на посаді начальника ПВПЗ № 84 виникла нестача готівкових коштів та ТМЦ в сумі 17 172.84 гри., причини виникнення нестачі готівкових коштів та ТМЦ їй не відомі. Позивач не спростувала факт і щодо відсутності коштів і не оскаржила подію, а лише підтвердила те, що це сталося за час її роботи на посаді.

На момент закінчення службового розслідування нестача грошових коштів в сумі 17 172,84 грн. начальником ПВПЗ №84 Бойко Г.В. не відшкодована Черкаській дирекції АТ «Укрпошта».

Посада начальника пересувного відділення поштового зв`язку, яку займала Позивач, передбачає безпосереднє збереження та облік грошових коштів, матеріальних цінностей, поштових відправлень, майна та ведення касових операцій згідно з вимогами, визначеними чинним законодавством та нормативними документами. Також ця посада належить до спеціальних суб`єктів трудових відносин, на яких поширюється дія пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, тому винні дії Позивача, призвели до настання негативних наслідків для роботодавця, викликали втрату довіри з боку роботодавця та стали підставою для її звільнення.

Ухвалою суду від 02 червня 2023 року за клопотанням представника позивача здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги з викладених у позові підстав.

Представник відповідача Гуцалова Т.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у позові з урахуванням поданого відзиву.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 К3пП України).

Як наголошує ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 року тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю (така ж позиція викладена в ухвалі ВСУ від 09 грудня 2015 року в справі № 6-29962св15).

В силу ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 7 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78-79 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80-81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що21.12.2021 ОСОБА_4 була прийнята на посаду оператора поштового зв`язку 1 класу дільниці супроводу мережі Черкаської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», відповідно до Наказу № 4784-к від 20.12.2021.

21.01.2022 ОСОБА_4 переведено на посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно наказу № 193-к від 21.01.2022.

27.09.2022 згідно наказу № 2106-к від 22.09.2022 її було звільнено з посади начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Наказом директора Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» Марченка О.С. № 2106-к від 22.09.2022, начальника ПВПЗ № 84 ОСОБА_4 звільнено з посади з 27.09.2022 за вчинення нею винних дій при обслуговуванні грошових цінностей, які дають підстави для втрати довіри відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для видачі оскаржуваного наказу Відповідача зазначено акт службового розслідування за фактом привласнення грошових коштів начальником ПВПЗ № 84 Черкаської дирекціїАТ «Укрпошта» Бойко Галиною Володимирівною від 21.09.2022.

За змістом вищевказаного акту службового розслідування від 21.09.2022 року, проведеного комісійно, встановлено, що начальник ПВПЗ № 84 Бойко Г.В., яка має повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, зловживала своїм службовим становищем, що призвело до нестачі готівкових коштів в сумі 17172,84 грн., які були вірені їй та перебували у її віданні, чим нанесла збитки Черкаській дирекції АТ «Укрпошта». За результатами службового розслідування комісія пропонує розірвати трудовий договорів з начальником ПВПЗ № 84 ОСОБА_4 за вчинення винних дій при обслуговуванні грошових цінностей, які дають підстави для втрати довір`я, п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Судом встановлено, що безпосереднє обслуговування грошових цінностей було складовою трудової функції позивача, яка працювала на посаді начальника ПВПЗ № 84 АТ «Укрпошта», що підтверджується положенням про ВПЗ № 84 ЧД АТ «Укрпошта», з яким Позивача було ознайомлено 21.01.2022 року, договором про повну матеріальну відповідальність від 21.01.2021, та цей факт сторонами не оспорюється.

Разом з тим, в обгрунтування підстав звернення до суду з указаним позовом позивач посилається на те, що нестача грошових коштів виникла не з її вини, будь-який причинно-наслідкових зв`язок із її діями чи бездіяльністю відсутній. Підстави для її звільнення є надуманими та не відповідають дійсності.

Так, статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення,а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України ).

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КзпП Українипотрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постановівід 20 квітня 2016 року № 6-100цс16. Така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї немає. Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2023 по справі № справа № 757/59136/19-ц (провадження № 61-605св22).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічними є постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19 (провадження № 61-16215св19), від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Верховний Суд також констатує, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України ) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 592/8437/20 (провадження № 61-4858 св 21).

Отже, підставою для втрати довіри до працівника, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів, не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому законність звільнення у цій категорії справ повинен довести роботодавець.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно дост. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вини позивача у розтраті коштів.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо звернення до правоохоронних органів із заявою про розтрату коштів, як на доказ винної поведінки позивача., оскільки відомості про можливе кримінальне правопорушення були внесені за заявою представника позивача лише 09.05.2023 року в той час як позивач звернулась ддо суду з позовом 03.11.2022 року, а оскаржуваний наказ прийнятий 27.09.2022 року. Остаточне рішення у кримінальному провадженні відсутнє.

За таких обставин, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо скасування наказу Черкаської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" № 2106-к від 22.09.2022 року про звільнення ОСОБА_4 за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України. Крім того, підлягає до задоволення і вимога Позивача про поновлення на роботі, на раніше займаній посаді, як похідна від неправомірного звільнення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2019 року у справі № 452/970/17, способи захисту трудових прав наведені, зокрема у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу.

Водночас, відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Згідно п. 1 Порядку він застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача є 27 вересня 2022 року. Враховуючи , що справа перебуває на розгляді більше року, відкладалась як за клопотанням позивача, так і за клопотаннями відповідача, суд вважає за можливе стягнути середній заробіток в межах річного сттроку за період з 27 вересня 2022 року по 27 вересня 2023 року включно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

На підставівказаного вище, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача станом на день ухвалення рішення становить 82300 грн, виходячи із розрахунку: 260 робочих днів * 360,54 грн (середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 ).

З урахуванням викладеного вище, податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути зменшена на суму податків і зборів.

Відповідно до п. п. 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відтак, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись статтями40,46,147,147-1, 148,149,235,237-1 КЗпП України,Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»,постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», статтями3,4,12,13,76-81,178,259,263-265,268,273,430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Акціонерного товариства " Укрпошта" про скасування наказу та поновлення на роботі задоволити.

Скасувати наказ Черкаської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" № 2106-к від 22.09.2022 року про звільнення ОСОБА_4 за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_6 на посаді начальника пересувного відділення поштового зв"язку № 84 Черкаської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта".

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (код ЄДРПОУ 21560045) на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 300 ( вісімдесят дві тисячі триста) гривень 40 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Акціонерного товариства " Укрпошта" до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде виготовлено протягом десяти днів, до 22 січня 2025 року.

Учасники справи :

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач- Акціонерне Товариство "Укрпошта", 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.22 код ЄДРПОУ 21560045 , 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22 .

Учасники справи можуть отримати інформацію, щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud2316/.

Головуючий :